Рішення № 26471811, 10.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.12 р. Справа № 5006/20/117/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Дружківкатепломережа"

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення заборгованості у розмірі 3490,04грн.

представники сторін:

від позивача:Ситник О.В. - представник за довіреністю;

від відповідача:не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 3490,04грн., у тому числі суми основного боргу у розмірі 3146,05грн., 3% річних у розмірі 55,16грн., інфляційних витрат у розмірі 20,17грн., пені у розмірі 268,66грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору про постачання теплової енергії №585 від 01.10.2010 щодо своєчасної та повної оплати вартості одержаної теплової енергії, у зв'язку з чим заборгованість відповідача становить 3146,05грн.

В підтвердження заявлених позовних вимог позивач посилається на укладений із відповідачем договір про постачання теплової енергії №585 від 01.10.2010 з додатками, додаткову угоду №245 від 28.11.2011 до договору, облікову картку контрагента за договором №585 від 01.10.2010, лист-повідомлення №1381/04 від 10.10.2011, акт звірки взаємних розрахунків від 02.08.2012, акт №301 від 15.10.2011 про підключення до системи централізованого опалення, акт №297 від 15.04.2012 на відключення опалення, рахунки.

24.09.2012 та 05.10.2012 відповідач через канцелярію суду подав клопотання від 20.09.2012 та 03.10.2012, в яких визнає заборгованість в розмірі 3490,04грн. за поставлену теплову енергію, просить суд відстрочити виконання рішення до закінчення опалювального сезону 2012-2013, прийняти рішення щодо відключення від системи централізованого опалення об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як боржника, та клопоче про проведення засідання без його участі, у зв'язку з хворобою.

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, викладені у позовній заяві, заперечував проти надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення.

Крім того, позивач у судовому засіданні на виконання вимог ухвали суду від 25.09.2012 надав перерахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого розмір пені становить 114,46 грн., 3% річних становить 41,25 грн., інфляційні втрати становлять 20,17грн. Позивач здійснивши перерахунок розміру заборгованості, заяви про зменшення позовних вимог не подав, тому позов розглядається судом в межах сум заявлених у позовній заяві.

Представник позивача клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляв, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

01.10.2010 між Обласним комунальним підприємством "Донецьктеплокомуненерго" в інтересах виробничої одиниці "Дружківкатепломережа", як енергопостачальною організацією (позивач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, як споживачем (відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії №585 від 01.10.2010 (з урахуванням додатків №1, 2, 3, 4 до договору, додаткової угоди №245 від 28.11.2011) (далі - договір), згідно з умовами якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію в потрібних йому обсягах, а відповідач зобов'язався оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) у терміни, передбачені договором.

Згідно з п. 10.1 договору, цей договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.10.2011.

Відповідно до п. 10.4 договору, договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

За твердженням позивача строк дії договору був продовжений, відповідач вказані обставини не спростував.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору на такі потреби:

- опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону;

- гаряче водопостачання;

- технологічні потреби;

- кондиціювання повітря.

Додатком №1 до договору визначені обсяги постачання теплової енергії на потреби опалення відповідачу.

Додатком №4 до договору сторони погодили кількість опалювальної площі - 21,70 кв.м за адресою вул. Космонавтів, буд. 64 у магазині "Амулет".

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" на теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації покладено обов'язок забезпечувати надійне постачання обсягів теплової енергії відповідно до умов договору та стандартів.

На виконання умов договору, позивачем у період з жовтня 2011 по квітень 2012 подано теплову енергію до об'єкту відповідача, що підтверджується актом №301 від 15.10.2011 про підключення до системи централізованого опалення та актом №297 від 15.04.2012 на відключення опалення, копії яких містяться в матеріалах справи.

Факт надання послуг теплопостачання позивачем відповідачу підтверджується актом звірки взаємних розрахунків від 02.08.2012, підписаного представниками сторін та скріпленого печатками сторін.

В матеріалах справи відсутні докази незгоди відповідача щодо виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором.

З урахуванням викладеного, господарський суд приходить до висновку, що свої зобов'язання з подачі об'єктам споживача теплової енергії позивач виконав належним чином.

Статтею 24 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що основними обов'язками споживача є, у тому числі, додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Статтею 25 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що теплопостачальні, теплотранспортні і теплогенеруючі організації зобов'язані при зміні тарифів на теплову енергію повідомляти споживача письмово або в засобах масової інформації в порядку, встановленому законодавством.

Листом-повідомленням №1381/04 від 10.10.2011 про зміни до договору №585, позивач повідомив відповідача про те, що розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до тарифів, встановлених постановою Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 та складають - теплова енергія 1Гкал - 905,70грн. (без ПДВ).

Також, позивач надав до матеріалів справи проект додаткової угоди від 01.10.2011 до договору, яку позивач запропонував укласти відповідачу, у зв'язку із зміною тарифів на теплову енергію, встановлених на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України №20 від 30.09.2011 та складають за 1 Гкал 905,70грн. (без ПДВ). Відповідач на проекту додаткової угоди здійснив напис про не погодження із зміною тарифів та просив відключити об'єкт, розташований по вул. Космонавтів від системи централізованого опалення.

Відповідно до п. 6.3 договору споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду сплачує енергопостачальній організації вартість зазначеної в договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Якщо споживач розраховується за показниками приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо оплачується споживачем не пізніше 25-го числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду залишок (сальдо) розрахунків визначається за фактичними показниками приладів обліку (п. 6.4. договору).

Споживачі, що не мають приладів обліку сплачують за спожиту теплоенергію згідно опалювальної площі, різниця між вартістю заявленої та фактично спожитої теплової енергії сплачується не пізніше 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим (п. 6.5 договору).

На виконання умов договору, позивачем виставлені рахунки за період з жовтня 2011 по квітень 2012, які додані до матеріалів справи, а саме: №834 від 24.10.2011 на суму 156,18грн., №834 від 08.11.2011 на суму 466,69грн., №834 від 08.12.2011 на суму 626,12грн., №404 від 23.01.2012 на суму 1083,04грн., №404 від 13.02.2012 на суму 1197,96грн., №834 від 25.01.2012 на суму 198,56грн., №834 від 21.02.2012 на суму 987,07грн., №834 від 231.03.2012 на суму 692,64грн., №834 від 20.04.2012 на суму 328,87грн., на загальну суму 3456,13грн. Вказані рахунки на оплату теплової енергії були вручені відповідачу, про що свідчать відмітки про їх отримання на рахунках. У вказаних рахунках зазначено кількість спожитої теплової енергії у Гкал та вартість Гкал у розмірі 905,70 грн. Доказів звернення відповідача до позивача з вимогою здійснити перерахунок вартості спожитої теплової енергії за іншими тарифами, ніж тими, що вказані у рахунках, відповідачем не надано.

Відповідач умови договору не виконав, вартість отриманих послуг з теплопостачання у період з жовтня 2011 по квітень 2012 оплатив частково в розмірі 310,08грн., у зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 3146,05грн.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно з ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач, в порушення умов договору, вартість спожитої теплової енергії, у розмірі 3146,05грн. позивачу не відшкодував. Сума заборгованості відповідача перед позивачем складає 3146,05грн., яка повністю визнана відповідачем у клопотаннях від 20.09.2012 та від 03.10.2012.

Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення основного боргу в розмірі 3146,05грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 268,66грн. за період з листопада 2011 по травень 2012 на підставі п. 7.2.3. договору.

Пунктом 7.2.3 договору визначено, що за споживач за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію сплачує пеню у розмірі 1% належної до сплати суми за кожен день прострочення.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Позивачем заявлено вимогу щодо стягнення з відповідача пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка за період з 16.11.2011 по 16.05.2012 склала 268,66грн.

Перевіривши розрахунок пені позивача, суд визнає його не вірним у зв'язку з арифметичними помилками.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга" "Калькулятори", розмір пені за період з 16.11.2011 по 16.05.2012 становить 114,53грн., який і підлягає задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 55,16грн. за період з жовтня 2011 по липень 2012 та інфляційні втрати у розмірі 20,17грн. за період з жовтня 2011 по липень 2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем невірно визначено період нарахування 3% річних.

За розрахунком суду здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори" розмір 3% річних за період з 16.11.2011 по 31.07.2012 з урахуванням часткової сплати, яку позивач врахував в рахунок погашення заборгованості за квітень 2012, становить 42,92 грн., який і підлягає задоволенню.

Перевіривши розрахунок позивача суми інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначено період нарахування інфляційних втрат. Так позивач на заборгованість за жовтень 2011, яка виникла з 16.11.2011, застосовує індекс інфляції за жовтень 2011. З урахуванням рекомендацій ВСУ №62-97р від 03.04.1997, на заборгованість за жовтень 2011 інфляційні втрати починають нараховуватись з грудня 2011. Аналогічна ситуація і з нарахуванням інфляційних втрат на заборгованість за листопад, грудень 2011, січень-квітень 2012. Отже, оскільки суд не може виходити за межі періоду, який визначений позивачем для нарахування інфляційних втрат, що як встановлено судом вище, визначений позивачем не вірно, то вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 20,17 грн. задоволенню не підлягають у зв'язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідач через канцелярію суду подав клопотання від 20.09.2012, від 03.10.2012 про відстрочення виконання рішення до закінчення опалювального сезону 2012-2013 та про відключення від системи централізованого опалення об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як боржника.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 6, ч. 2 ст. 19, п. 1 ч. 3 ст. 129 Конституції України, суд управнений здійснювати повноваження виключно на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

В свою чергу, відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України суд при наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За змістом наведеної норми, відстрочка є правом, а не обов'язком суду, яке, до того ж, реалізується у будь-який час від набрання рішенням законної сили та до його фактичного повного виконання, але виключно у виняткових випадках та за наявністю підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відтак, саме на сторін в контексті приписів ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України покладається обов'язок доведення існування відповідних підстав.

Статтею 115 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Суд вважає, що відстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом.

Вирішуючи питання про відстрочку, розстрочку виконання рішення, зміну способу та порядку рішення, суд враховує інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у спорі, наявність інфляційних процесів в економіці держави та інші обставини справи.

Оскільки, відповідачем не надано належних і достатніх доказів наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, керуючись встановленими п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України принципами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про неможливість задоволення клопотання відповідача про відстрочку виконання рішення.

Клопотання відповідача про відключення від системи централізованого опалення об'єкту, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, як боржника, залишено судом без задоволення, оскільки дане питання виходить за межі предмету позову та за межі позовних вимог.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Обласного комунального підприємства "Донецьктеплокомуненерго" (вул. Донецька, буд. 38, м.Донецьк, 83086, ЄДРПОУ 03337119), в інтересах виробничої одиниці "Дружківкатепломережа" (вул. Космонавтів, буд. 39, м.Дружківка, Донецька область, 84207, ЄДРПОУ 05540853) суму основного боргу в розмірі 3146 (три тисячі сто сорок шість) грн. 05 коп., пені в розмірі 114 (сто чотирнадцять) грн. 53 коп., 3% річних у розмірі 42 (сорок дві) грн. 92 коп., судовий збір у розмірі 1523 (одна тисяча п'ятсот двадцять три) грн. 47 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 15.10.2012