Рішення № 26471803, 10.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10.10.12 р. Справа № 5006/20/109/2012

Суддя господарського суду Донецької області Огороднік Д.М. при секретарі судового засідання Зіборовій Т.Є., розглянувши матеріали

за позовом Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК-Дон"

про стягнення заборгованості в розмірі 70483,47грн.

представники сторін:

від позивача:не з’явились;

від відповідача:не з’явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК-Дон" про стягнення заборгованості в розмірі 70483,47грн., у тому числі основного боргу у розмірі 57240,00грн., пені у розмірі 10359,90грн., 3% річних у розмірі 2024,97грн., інфляційних втрат у розмірі 858,60грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неналежним чином виконав умови договору №Y947/110211/P від 11.02.2011 в частині поставки товару, у зв’язку з чим заборгованість відповідача становить 57240,00грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав належним чином завірені копії: договору №Y947/110211/P від 11.02.2011; специфікації №1 (додаток №1) до договору №947/110211/P від 11.02.2011; акту звіряння розрахунків за період з 01.01.2011 по 06.07.2012; банківських виписок; претензії №151/1 від 15.09.2011.

В судове засідання 10.10.2012 позивач та відповідач не з’явились, причин неявки не повідомили.

Представники сторін клопотання щодо фіксації судового процесу не заявляли, у зв’язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

11.02.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛСК-Дон", як постачальником (відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Біо мед скло", як покупцем (позивач) укладено договір №Y947/110211/P (з урахуванням специфікації №1 (додаток №1) (далі - договір), строком дії, згідно п. 9.1 договору, до 31.12.2011, а в частині зобов’язань по оплаті товарів - до повного виконання.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар, найменування та характеристики якого наведені в п. 1.2 цього договору (далі - товар).

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) визначаються додатками (специфікаціями) до цього договору, що є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).

11.02.2011 сторони уклали специфікацію №1 (додаток №1) до договору, якою узгодили поставку броні радіальної за кресленням №25459/А1 у кількості 6шт. за ціною 7950,00грн. (без ПДВ) на суму 47700,00грн. (без ПДВ), ПДВ 9540,00грн., разом з ПДВ 57240,00грн.

Пунктом 3.1 договору визначено, що умови поставки за цим договором: ЕXW. територія (виробничі площі) постачальника (ІНКОТЕРМС 2000).

Постачальник зобов‘язується підготувати товар у повному об‘ємі до поставки покупцю на умовах цього договору у строк, визначений додатками (специфікаціями) до нього (п. 3.2 договору).

Пунктом 3.3 договору встановлено, що постачальник направляє покупцеві письмове повідомлення факсимільним зв'язком про готовність до відвантаження товару. Покупець протягом трьох робочих днів підтверджує постачальникові прийом зазначеного товару.

Згідно п. 3.4 договору покупець в термін не більше 5 робочих днів, після отримання повідомлення постачальника про готовність товару до відвантаження, відправляє своїх уповноважених представників для приймання товару. Приймання товару за кількістю, масою і якістю здійснюється протягом 3 робочих днів з моменту прибуття представників покупця, що підтверджується підписанням товаросупровідних документів або акта приймання товару.

Товар вважається переданим з моменту підписання накладних (актів приймання-передачі товару) повноважними представниками сторін (п. 3.5 договору).

Згідно п. 2.1 договору вартість поставленого в рамках цього договору товару і загальна вартість договору на момент його підписання становить 57240,00 грн. в тому числі ПДВ (20%) - 9540,00 грн.

Форма оплати - безготівковий розрахунок шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.2.3 договору).

Відповідно до п. 2.4 договору покупець здійснює розрахунок за поставлений товар на наступних умовах (у випадку, якщо такі умови не вказані в додатках (специфікаціях) до даного договору:

- передплата в розмірі 50% від суми, визначеної п. 2.1 договору, протягом 5 календарних днів з моменту укладення даного договору;

- остаточний розрахунок проводиться покупцем протягом 5 календарних днів з моменту отримання ним письмового повідомлення факсимільним зв'язком постачальника про готовність до відвантаження товару.

Позивачем до матеріалів справи надані копії банківських виписок, з яких вбачається, що на виконання умов договору позивачем здійснено попередню оплату за товар платіжними дорученнями: № 7463 від 18.04.2011 в сумі 17240,00грн. та № 7524 від 27.04.2011в сумі 15000,00грн., на загальну суму 32240,00грн., що становить 56% вартості товару.

Отже, у позивача виникло право вимагати поставки оплаченого, але не поставленого товару на суму 57240,00грн., а у відповідача виник обов’язок з поставки цього товару.

Відповідно до специфікації №1 (додаток №1) до договору, сторонами погоджений строк поставки товару по договору, а саме 30 календарних днів після отримання постачальником 50% передплати від загальної суми поставки по даній специфікації.

Таким чином, відповідач зобов‘язаний був здійснити поставку товару до 27.05.2011.

Однак, відповідно до матеріалів справи, поставка товару відповідачем, передбаченого договором, не відбулась.

Як зазначає позивач, відповідач по телефону повідомив його про готовність замовленого товару до відвантаження та запропонував провести остаточний розрахунок за товар. Позивачем було перераховано на розрахунковий рахунок відповідача залишок вартості товару в сумі 25000,00грн. платіжними дорученнями: № 7756 від 20.05.2011 суму 5000,00грн., №7784 від 26.05.2011 суму 20000,00грн., що підтверджується банківськими виписками, які наявні в матеріалах справи.

Відповідач свої зобов‘язання щодо поставки позивачу товару на виконання умов договору не виконав, доказів зворотнього не надав.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обов’язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов‘язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі – продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України (ст. 662 Цивільного кодексу України).

Дослідивши зміст договору та специфікації №1 (додаток №1) до нього, суд відзначає, що сторони погодили строк поставки товару, а саме: 30 календарних днів після отримання постачальником 50% передплати від загальної суми поставки.

За таких обставин, відповідач зобов‘язаний здійснити поставку товару протягом строку погодженого сторонами у специфікації до договору.

Однак, відповідно до матеріалів справи відповідач поставку товару у строки погоджені договором не здійснив.

За таких обставин, позивач звернувся до відповідача з претензією, в якій вимагав від відповідача повідомити його про готовність товару до поставки протягом 10 днів з моменту отримання цієї претензії, а у разі відсутності такого повідомлення від відповідача, позивач керуючись умовами п. 9.3 договору відмовляється від договору та просить повернути кошти перераховані на виконання умов договору.

Відповідач відповіді на претензію не надав, повідомлення про готовність товару на адресу позивача не надіслав, кошти не повернув.

Стаття 193 Господарського кодексу України передбачає, суб’єкти господарювання та учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Аналогічне положення закріплено в ст. 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Згідно вказаних норм закону у позивача виникає альтернативне право вимагати передання оплаченого товару або вимагати повернення суми попередньої оплати, що в свою чергу породжує альтернативні обов’язки у відповідача.

Статті 670 та 693 Цивільного кодексу України як спеціальні норми закону не встановлюють строку виконання грошового зобов’язання по поверненню передоплати за товар у правовідносинах купівлі-продажу (поставки).

Спірним договором строк повернення постачальником суми передоплати, здійсненої покупцем, також не визначений.

В такому випадку необхідно застосовувати загальну норму закону, передбачену ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги.

Вказаними нормами Цивільного кодексу України передбачається можливість виникнення обов’язку постачальника повернути попередню оплату, але тільки за наявності факту порушення ним строку поставки товару та пред’явлення покупцем вимоги постачальнику повернути сплачені кошти.

Позивач скористався своїм альтернативним правом вимагати повернення суми попередньої оплати та пред’явив вимогу щодо повернення суми передоплати. Відповідач зобов’язаний був повернути суму попередньої оплати протягом семи днів від дня пред‘явлення вимоги.

Як встановлено вище, позивач звернувся до відповідача з претензією №151/1 від 15.09.2011 повернути суму попередньої оплати у розмірі 57240,00грн. по договору за товар, який відповідачем поставлений не був. Доказом відправки вимоги (претензії №151/1 від 15.09.2011) відповідачу є фіскальний чек поштового відділення №7415 від 15.09.2011.

Виходячи з того, що претензія була відправлена 15.09.2011, семиденний строк повернення передоплати для відповідача наступив у період з 16.09.2011 по 22.09.2011 включно, а вже з 23.09.2011 почалося прострочення виконання грошового зобов’язання.

Відповідачем не надано жодних доказів в підтвердження перерахування відповідачу коштів у розмірі 57240,00грн., а матеріали справи таких не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення основної суми заборгованості у розмірі 57240,00грн. суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

За несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, позивач на підставі п. 6.2 договору просить стягнути з відповідача пеню за період з травня 2011 по липень 2012 у розмірі 10359,90грн.

Відповідно до п. 6.2 договору у випадку несвоєчасного виконання своїх обов’язків винна сторона несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний календарний день прострочки.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання. Згідно із ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Аналізуючи вказані положення закону, судом відзначається, що відповідальність у вигляді штрафних санкцій настає у разі невиконання та/або неналежного виконання стороною договору своїх зобов‘язань. Крім того, пеня може бути встановлена як у вигляді твердої суми, яка підлягає оплаті одноразово, так і в процентному відношенні в залежності від строку прострочення, але до визначеної сторонами суми невиконаного або неналежно виконаного зобов‘язання (сума договору, вартість непоставленого товару, сума неповернутих коштів).

Натомість, відповідно до умов п. 6.2 договору, сторонами не визначено за яке саме невиконане або порушене зобов‘язання винна сторона несе відповідальність у вигляді пені, а також не визначена сума від якої обчислюється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (сума договору, вартість товару, розмір неповернутих коштів).

Також слід зазначити, що згідно умов договору на відповідача покладено обов‘язок здійснити поставку товару.

За таких обставин, суд не погоджується з розрахунком пені позивача, яка обчислена від суми перерахованих коштів, тому вимоги позивача про стягнення пені є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 2024,97грн. за період з травня 2011 по липень 2012 та інфляційні втрати у розмірі 858,60грн. за період з червня 2011 по червень 2012.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов‘язання та її приписи підлягають застосуванню у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов’язання.

Як встановлено судом вище, порушення виконання відповідачем саме грошового зобов‘язання виникло з 23.09.2011, тому саме з цієї дати позивач має право нараховувати 3% річних та інфляційні втрати.

Рекомендація Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997 року щодо порядку нарахування індексів інфляції при розгляді судових справ передбачає, що сума, яка внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з розрахунком травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця – червня. Для визначення індексу за будь-який період необхідно щомісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою.

Перевіривши розрахунки позивача 3% річних та інфляційних втрат, суд визнає його не вірним, оскільки позивачем не вірно визначений період, з якого починається нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори", розмір 3% річних за період з 23.09.2011 по 31.07.2012 становить 1472,56грн., який і підлягає задоволенню.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою програми "Ліга "Калькулятори", розмір інфляційних втрат за період з жовтня 2011 по липень 2012 становить 228,96грн., який і підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Беручи до уваги викладене суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню частково.

Судові витрати, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛСК-Дон" (вул. Молодогвардійців, буд. 1-В, м. Донецьк, 83024, ЄДРПОУ 34746386 з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконавчого провадження) на користь Публічного акціонерного товариства "Біо мед скло" (вул. Промислова, буд. 26, м.Житомир, 10025, ЄДРПОУ 04763746) основний борг у розмірі 57240 (п’ятдесят сім тисяч двісті сорок) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1472 (одна тисяча чотириста сімдесят дві) грн. 56 коп., інфляційних втрат у розмірі 228 (двісті двадцять вісім) грн. 96 коп., судовий збір у розмірі 1345 (одна тисяча триста сорок п’ять) грн. 94 коп.

3. В іншій частині відмовити.

4. Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя Огороднік Д.М.

Дата складення повного рішення 15.10.2012