Рішення № 26471743, 09.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.12 р. Справа № 5006/16/47/2012

Господарський суд Донецької області у складі:

головуючого судді Осадчої А.М.

за участю секретаря

судового засідання Мітронової А.Р.

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь Донецької області

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області

про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 420 196грн., пені в розмірі 45 505грн.27коп., 3% річних в розмірі 10 703грн.50коп. та інфляційних витрат в розмірі 5 052грн.90коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог),

за участю представників сторін:

від позивача: Кузнєцов Д.В. за довіреністю №522/06-42 від 04.01.2011р.,

від відповідача: Собченко М.В. за довіреністю №17/644 від 29.04.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

24.04.2012року Товариство з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь Донецької області (далі - ТОВ ПБП «Азовінтекс») звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області (далі - ПАТ «Енергомашспецсталь») з вимогами про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 620 196грн.00коп., пені в розмірі 29 071грн.67коп., 3% річних в розмірі 5 644грн.86коп. та індексу інфляції в розмірі 2 883грн.66коп., мотивуючи свої вимоги тим, що на підставі укладеного договору №522/2011-245 від 02.08.2011року позивачем виконані роботи, між сторонами договору підписано акт №1 приймання виконаних будівельних робіт від 14.12.2011р. на суму 1 220 196грн.00коп., однак у порушення вимог договору відповідач оплату виконаних робіт здійснив лише частково на суму 500 000грн., вартість виконаних робіт у розмірі 620 196грн.00коп. відповідачем не оплачена, що стало підставою для звернення до суду з позовом.

Ухвалою від 24.04.2012 року господарським судом Донецької області позовна заява ТОВ ПБП «Азовінтекс» прийнята до розгляду, порушено провадження у справі №5006/16/47/2012.

На підтвердження зазначених у позові обставин позивач надав суду належним чином засвідчені копії: договору підряду №522/2011-245 від 02.08.2011року, твердої договірної ціни (додаток №1 до договору), відомості матеріалів поставки замовника (додаток №2 до договору), довідки про вартість виконаних будівельних робіт за грудень 2011року, акту №1 приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2011року, акту від 04.11.2011р. приймання-передачі фундаменту під монтаж вальцешліфувального станку «Геркулес».

16.08.2012р. позивач подав до суду заяву №522/0 від 13.08.2012р. про уточнення позовних вимог у зв'язку із частковою сплатою відповідачем заборгованості в сумі 200 000грн.00коп., внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача 481 457грн.67коп., у тому числі: суму основного боргу у розмірі 420 196грн.00коп., пеню у розмірі 45505грн.27коп., 3% річних у розмірі 10 703грн.50коп. та інфляційні витрати у розмірі 5052грн.90коп.

З огляду на те, що Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), зокрема ст.22, не передбачено право позивача на подання заяви про уточнення позовних вимог, суд, виходячи зі змісту поданої позивачем заяви, розцінює її як заяву одночасно про зменшення позовних вимог в частині стягнення основної суми заборгованості та збільшення - в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат, внаслідок чого, розглядає позовні вимоги з урахуванням зазначеної заяви.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує статтями 16, 526, 599, 611, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), стаття 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Ухвалою від 23.05.2012р. провадження у справі було зупинено на підставі ст.79 ГПК України у зв'язку з надходженням апеляційної скарги ПАТ «Енергомашспецсталь» на ухвалу суду від 17.05.2012р. про повернення зустрічної позовної заяви до закінчення апеляційного провадження та повернення справи до господарського суду Донецької області.

Ухвалою від 25.07.2012р. провадження у даній справі було поновлено.

Ухвалою від 16.08.2012р. провадження у справі зупинено на підставі ст.79 ГПК України до вирішення пов'язаної з нею справи №5006/16/50пд/2012.

25.09.2012р. від ТОВ ПБП «Азовінтекс» надійшло клопотання, в якому позивач повідомив суд про прийняття рішення у справі №5006/16/50пд/2012, яким відмовлено в задоволені позовних вимог про визнання договору недійсним, та просив суд поновити провадження у справі №5006/16/47/2012.

Після усунення обставин, що зумовили зупинення провадження у справі, ухвалою від 01.10.2012р. судом провадження у справі було поновлено.

У судовому засіданні 09.10.2012року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з урахуванням заяви №522/0 від 13.08.2012р.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.10.2012року надав суду належним чином засвідчені копії установчих документів та докази часткової оплати заборгованості (платіжні доручення №854 від 15.03.2012р. на суму 100 000грн. та №90 від 24.04.2012р. на суму 200 000грн.).

ПАТ «Енергомашспецсталь» письмового відзиву на позовну заяву суду не надало.

Водночас, суд зазначає, що розгляд справи неодноразово відкладався, отже відповідачеві судом надано достатньо часу для формування і доведення до відома суду своєї позиції по суті заявлених вимог з наданням підтверджуючих доказів (у разі наявності).

За таких обставин та враховуючи обмеженість строку розгляду справи згідно приписів ст.69 ГПК України, суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а ненадання відповідачем відзиву на позовну заяву у світлі приписів ст.ст. 4-3, 22, 33 та 77 цього Кодексу істотним чином не вплине на таку кваліфікацію і не можуть вважатися належною підставою для подальшого відкладання розгляду справи.

Відповідно до положень статті 811 ГПК України судом складено протокол, який долучено до матеріалів справи.

Вислухавши пояснення представників сторін, які з'явився у судове засідання, дослідивши представлені сторонами в порядку статті 43 ГПК України докази, вивчивши матеріали справи, суд у межах заявлених позовних вимог встановив наступне.

Згідно з вимогами частин 1 і 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

02 серпня 2011року між ПАТ «Енергомашспецсталь» (Замовник) та ТОВ ПБП «Азовінтекс» (Підрядник) укладено договір №522/2011-245, за умовами якого Підрядник на свій ризик зобов'язується виконати власними та залученими силами будівельно-монтажні роботи з будівництва вальцешліфувального станку «Геркулес» у механообробному цеху на ПАТ «Енергомашспецсталь» у відповідності з наданою Замовником затвердженою проектною документацією, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи (арк.справи 9-13).

Договір підписано уповноваженими представниками сторін та скріплено печатками підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження внесення сторонами змін та доповнень у даний договір.

Строк дії договору встановлено сторонами у п.13.2 договору, а саме: договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і до 31 грудня 2011р.

У п.2.1 договору сторони передбачили, що тверда договірна ціна робіт з будівництва основи фундаменту та будівництва фундаменту вальцешліфувального станку «Геркулес» становить 1 320 000грн.00коп., у тому числі НДС - 220 000грн.00коп.

Згідно твердої договірної ціни на будівництво фундаменту вальцешліфувального станку, що є додатком №1 до договору, вартість робіт співпадає з вартістю зазначеною у п.2.1 договору та відповідно складає 1 320 000грн.00коп.

Отже, суд вважає, що сторонами узгоджена вартість робіт за договором.

У розділі 7 договору сторони узгодили порядок здачі та приймання виконаних робіт. Зокрема, приймання-здача виконаних робіт здійснюється сторонами протягом 5-ти днів з моменту повідомлення Замовника про готовність предмету підряду до здачі. Роботи вважаються готовими до здачі, у тому числі і у разі невиконання робіт з підливання обладнання. Роботи з підливання обладнання підлягають актуванню та оплаті окремо від інших видів робіт. Підрядник надає акт виконаних робіт безпосередньо в момент здійснення господарської операції, але не пізніше ніж через 2 дні після її завершення. Приймання та оцінка виконаних робіт провадиться відповідно з «Кошторисом» та «Твердою договірною ціною». За відсутності претензій Замовник зобов'язується підписати акт приймання-передачі протягом 10 днів (п.п.7.1, 7.2, 7.5, 7.7 договору).

У відповідності до зазначеного порядку ТОВ ПБП «Азовінтекс» та ПАТ «Енергомашспецсталь» підписаний акт №1 приймання виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в за грудень 2011р. на суму 1 220 196грн.00коп.

Сторонами також підписана довідка про вартість виконаних будівельних робіт за формою №КБ-3 за грудень 2011р. на суму 1 220 196грн.00коп.

Акт №1 виконаних будівельних робіт містить посилання на договір №522/2011-245 від 02.08.2011р., що беззаперечно свідчить про виконання робіт, зазначених в ньому, на підставі вказаного договору.

Акт підписано уповноваженими представниками сторін 14.12.2011р. за відсутності заперечень стосовно обсягу виконаних робіт або їх якості, скріплено печатками підприємств.

Акт за грудень 2011р. відповідає вимогам, передбаченим п.7.3 договору.

Факт виконання робіт у обсягах, зазначених в актах, підтверджено представником відповідача у судовому засіданні.

Матеріали справи не містять доказів на підтвердження виявлення відповідачем недоліків у виконанні робіт.

Виходячи з викладеного, підписаний сторонами акт приймання виконаних будівельних робіт є належним та допустимим доказом факту виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань за договором №522/2011-245 від 02.08.2011р.

За приписами ч.1 ст.854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

За умовами п.3.1 договору Замовник сплачує Підряднику протягом 7-ми робочих днів після підписання Договору аванс у розмірі 924 000грн.00коп.

Остаточний розрахунок провадиться протягом 7 робочих днів після оформлення відповідно з п.п.7.2, 7.3 договору акту виконаних робіт (підписання форм №КБ-2в, №КБ-3) двома етапами: 1-й етап на суму 1 220 196грн. - після оформлення акту приймання фундаменту під монтаж обладнання, 2-й етап на суму 99 804грн. - після виконання робіт з підливу обладнання. Зарахування авансу провадиться після оформлення актів №КБ-2в за 1-м етапом.

Як вбачається з позовної заяви, платіжними дорученнями від 19.08.2011р. та від 05.09.2011р. відповідач перерахував на рахунок позивача часткові авансові платежі в сумі 200 000грн. та 300 000грн. відповідно.

Акт приймання-передачі фундаменту під монтаж вальцешліфувального станку «Геркулес» підписаний 04.11.2011р.

14.12.2011р. сторонами підписаний акт виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в на суму 1 220 196грн., що відповідає вимогам п.7.3 договору та містить всі необхідні реквізити.

Водночас, у п.7.1 договору сторони домовились, що роботи вважаються готовими до здачі, в тому числі і у випадку невиконання робіт з підливання обладнання. Роботи з підливання обладнання підлягають актування та оплаті окремо від інших робіт.

Отже, ПАТ «Енергомашспецсталь», згідно п.3.1 договору, мало здійснити остаточний розрахунок за актом виконаних будівельних робіт за формою №КБ-2в протягом 7-ми робочих днів, тобто до 23.12.2011р. включно.

Проте, відповідач не дотримався умов договору та своєчасно оплату вартості виконаних робіт на суму 720 196грн. не здійснив.

15 березня 2012р. ПАТ «Енергомашспецсталь» перерахувало частину заборгованості у розмірі 100 000грн., що підтверджується платіжним дорученням №854 від 15.03.2012р.

Таким чином, відповідач за виконані роботи розрахувався лише частково, сума заборгованості на час звернення з позовом до суду складала 620 196грн.

24 квітня 2012р. під час розгляду справи відповідач сплатив ще частину заборгованості за договором №5222/2011-245 від 02.08.2011р. на суму 200 000грн., докази сплати якої містяться в матеріалах справи (арк.справи 104). У зв'язку із здійсненням відповідачем часткової оплати суми заборгованості у вказаному розмірі, позивач згідно заяви №522/0 від 13.08.2012р. зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу, внаслідок чого просить стягнути борг у розмірі 420 196грн.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження оплати заборгованості в сумі 420 196грн.

Договір, як визначено в статті 629 ЦК України, є обов'язковим до виконання сторонами.

У статті 526 ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріалами справи доведено факт виконання позивачем своїх зобов'язань у відповідності до умов договору підряду №5222/2011-245 від 02.08.2011р., строк виконання зобов'язання відповідача на момент звернення з позовом настав, тому відповідач зобов'язаний здійснити оплату вартості виконаних робіт на суму 420 196грн., тоді як, матеріали справи не містять доказів у підтвердження оплати відповідачем суми заборгованості 420 196грн. Відповідно ПАТ «Енергомашспецсталь» в односторонньому порядку порушено взяті на себе зобов'язання за спірним договором в частині оплати вартості виконаних підрядних робіт у встановленому договором порядку.

Виходячи з того, що позов повністю доведений позивачем та обґрунтований матеріалами справи, вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 420 196грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями, згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ст. 1 Закону України №543/96-ВР від 22.11.1996року „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Умовами п.10.2 договору передбачено, що за порушення строків оплати виконаних робіт Замовник сплачує Підряднику пеню у розмірі 0,05 процента від суми заборгованості за кожний день прострочення, але не більше розміру подвійної облікової ставки НБУ.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено прострочення виконання відповідачем свого грошового зобов'язання, позивач мав підстави для нарахування пені згідно п.10.2 договору.

Як вбачається з розрахунку пені (заява №522/0 від 13.08.2012р.), позивачем нарахована пеня в сумі 45 505грн. 27коп. всього за 183 дні, у тому числі: на заборгованість у розмірі:

- 720 196грн. за період з 26.12.2011р. по 14.03.2012р. в сумі 24 161грн.09коп.;

- 620 196грн. за період з 15.03.2012р. по 24.04.2012р. в сумі 10494грн.86коп.;

- 420 196грн. за період з 25.04.2012р. по 26.06.2012р. в сумі 10 849грн.32коп. (арк.справи 79).

Розрахунок здійснений позивачем із застосуванням розміру пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок сум пені, суд вважає його невірним з огляду на наступне.

Частиною 6 ст.232 ГК України, встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи зі змісту зазначеної норми, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано. Нарахування санкцій триває протягом шести місяців. Проте законом або договором можуть бути передбачені інші умови нарахування.

В даному випадку умовами договору не передбачено інших умов нарахування пені. За висновком суду відповідач мав здійснити остаточних розрахунок за виконані роботи до 23 грудня 2011р. включно, отже з 24 грудня 2011р. починається прострочення відповідачем грошового зобов'язання. Тому нарахування пені можливе з 24.12.2011р. по 24.06.2012р.

З огляду на викладене та враховуючи дату початку періоду нарахування пені, що вказана позивачем, в межах даної справи стягнення пені можливе за період з 26.12.2011р. по 24.06.2012р. Здійснивши за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" розрахунок сум пені на заборгованість (з урахуванням здійснених відповідачем оплат у певний час) за вказаний період, суд дійшов висновку, що, розмір пені, який є арифметично вірним складає 45460грн.94коп.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення пені підлягають задоволенню частково у розмірі 45 460грн.94коп., в решті позовних вимог в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

Зі змісту статті 625 ЦК України випливає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачена цією статтею сплата суми боргу за грошовим зобов'язанням з урахуванням встановленого індексу інфляції, а так само 3% річних з простроченої суми, здійснюється незалежно від тієї обставини, чи був передбачений договором відповідний захід відповідальності та незалежно від вини відповідача, оскільки неможливість виконання грошового зобов'язання не звільняє від його виконання.

Індекс споживчих цін (індекс інфляції) відповідно до статті 3 Закону України від 03.07.1991року № 1282-Х11 «Про індексацію грошових доходів населення» обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у галузі статистики (Державним комітетом статистики України) і не пізніше 10 числа кожного місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону (стаття 4).

Згідно наданого позивачем розрахунку (заява №522/0 від 13.08.2012р.), останнім заявлені до стягнення 3%річних на суму 10 703грн.50коп., що нараховані на суму заборгованості (з урахуванням здійснених відповідачем оплат) за період з 26.12.2011р. по 16.08.2012р.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, суд зазначає, що позивачем розрахунок 3% річних помилково здійснено за 234 дні, замість 235 днів вказаного періоду.

За розрахунком суду, здійсненим за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство", сума 3%річних за вказаний позивачем період становить 10 762грн.70коп., тобто є більшою ніж заявлено позивачем до стягнення. Суд, згідно приписів ст.83 ГПК України, приймаючи до уваги відсутність клопотання зацікавленої сторони, не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог, тому стягненню підлягає сума 3%річних у розмірі 10 703грн.50коп., заявлена до стягнення позивачем.

Як виходить з наданого позивачем розрахунку (заява №522/0 від 13.08.2012р.), останнім заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 5 052грн.90коп., що нараховані на заборгованість у розмірі 720 196грн.00коп. за період з січня 2012р. по березень 2012р.

Згідно розрахунку суду, здійсненого за допомогою відповідної програми інформаційно-пошукової системи „Законодавство" встановлено, що здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат за вказаний позивачем період є арифметично вірним, відповідає фактичним обставинам справи та не суперечить чинному законодавству, тому суд вважає позовні вимоги щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 5 052грн.90коп., такими що підлягають задоволенню.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір», передбачено, що сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог.

У зв'язку із зменшенням позивачем розміру позовних вимог, сума судового збору у розмірі 3526грн.84коп., що сплачена позивачем при зверненні з позовними вимогами платіжним дорученням №25227 від 11.04.2012року, підлягає поверненню з Державного бюджету України. Сума, що підлягає поверненню обрахована пропорційно сумі на яку позивач зменшив позовні вимоги, приймаючи до уваги збільшення позовних вимог в частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних витрат.

У відповідності до ст.49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів, на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір у розмірі 9628грн.27коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, судовий збір у розмірі 0,88грн. покладається на позивача, у зв'язку з частковою відмовою в задоволенні позовних вимог про стягнення пені в сумі 44грн.33коп.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 629, 837, 854 Цивільного кодексу України; ст.ст.193, 216, 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь Донецької області до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області про стягнення заборгованості за виконані підрядні роботи в розмірі 420 196грн., пені в розмірі 45 505грн.27коп., 3% річних в розмірі 10 703грн.50коп. та інфляційних витрат в розмірі 5 052грн.90коп. задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області (84306, Донецька область, м.Краматорськ, ідентифікаційний код 00210602) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь Донецької області (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Леніна, буд.68-А, ідентифікаційний код 24155428) 481 413грн.34коп., у тому числі: заборгованість у розмірі 420 196грн., пеню в розмірі 45 460грн.94коп., 3% річних в розмірі 10 703грн.50коп. та інфляційні витрати у розмірі 5 052грн.90коп., витрати по сплаті судового збору у сумі 9 628грн.27коп.

Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь Донецької області у задоволенні позовних вимог до Публічного акціонерного товариства «Енергомашспецсталь» м.Краматорськ Донецької області про стягнення пені у розмірі 44грн.33коп.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю Проектно - будівельне підприємство «Азовінтекс» м.Маріуполь Донецької області (87500, Донецька обл., м.Маріуполь, пр.Леніна, буд.68-А, ідентифікаційний код 24155428) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3526грн.84коп.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У судовому засіданні 09.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Повний текст рішення суду складено 15.10.2012року.

Суддя Осадча А.М.