Рішення № 26471671, 14.09.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "14" вересня 2012 р. Справа № 7/5007/785/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кудряшової Ю.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача-1: Максимчук В.В. - директор;

від відповідача-2: не з'явився;

прокурор: Зінчук В.Ю. - прокурор, посв. №101

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Прокурора Черняхівського району в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (м. Київ)

до 1) Головинського вищого професійного училища нерудних технологій (смт.Головино, Черняхівський район)

2) Установи "Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду "Реабілітації інвалідів" (м. Житомир)

про визнання недійсним договору цесії про по поступку права на вимогу від 04.08.11

В судовому засіданні 11.09.12р. оголошувалась перерва до 14.09.12р.

Прокурор в інтересах держави в особі позивача звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору цесії про поступку права на вимогу від 04.08.11р., що укладений між Головинським вищим професійним училищем нерудних технологій та Установою „Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду „Реабілітації інвалідів", яким передбачено передачу права вимоги до ТОВ ННВП кар'єр „Політехнік" від Головинського ВПУНТ до Установи „Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду „Реабілітації інвалідів".

Прокурор в судовому засіданнi позовнi вимоги пiдтримав, просив задовольнити в повному обсязi.

Представник позивача в судове засiдання не з'явися, про причини неявки суд не повiдомив, про час та мiсце розгляду справи повiдомлявся належним чином.

23.07.12р. на адресу суду надiйшли пояснення Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України (а.с. 32-33), вiдповiдно до яких останнiй позовнi вимоги пiдтримує, просить задовольнити.

Представник вiдповiдача-1 в судовому засiданнi вимоги позову не визнав з пiдстав, зазначених у вiдзивi (а.с. 58).

Проте, відповідач-2 своїм правом на участь у засіданні суду та надання письмових або усних пояснень не скористався. Доказів поважності причин пропуску судового засідання не надав. Клопотання про відкладення розгляду справи з метою надання доказів, які можуть суттєво вплинути на розгляд справи, не заявляв.

Тому, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення прокурора та дослідивши матеріали справи, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матерiалiв справи, 04.08.11р. мiж Головинським вищим професійним училищем нерудних технологій (Цедент/Вiдповiдач-2) та Установою "Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду "Реабілітації інвалідів" (Цесiонарiй/Вiдповiдач-1) укладено договiр цесiї про поступку права на вимогу (Договiр), вiдповiдно до якого Цедент передає, а Цесiонарiй приймає, а саме: визнання недiйсним (зокрема у судовому порядку) рiшень про виключення Цедента з числа засновникiв (учасникiв) Боржника, а також рiшень з приводу зменшення частки Цедента у статутному капiталi Боржника; вiдновлення Боржником порушених прав Цедента у зв'язку з тим, що Цедент був незаконно виключений iз складу засновникiв (учасникiв) Боржника. Вiдновлення Боржником корпоративних прав Цедента здiйснюється шляхом включення Цесiонарiя в засновники (учасники) Боржника. У свою чергу включення Цесiонарiя в засновники (учасники) Боржника здiйснюється у вiдповiдностi iз часткою, якою володiв Цедент у статутному капiталi Боржника до моменту виключення Цедента (п.п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. вищевказаного договору передбачено, що даним договором Цедент уступає у повному обсязі Цесіонарію корпоративні права в ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік".

Згідно п.1.4. договору, відновлення корпоративних прав відповідно до даного договору - це включення Установи "Артінформ" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" до числа засновників (учасників) ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік", шляхом внесення змін до Статуту ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" у відповідності із часткою, якою володіє Головинське ВПУНТ у статутному капіталі ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" до моменту виключення Головинського ВПУНТ з числа засновників (учасників) ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік", а також визнання недійсними рішень з приводу виключення Головинського ВПУНТ з числа засновників (учасників) ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" та зменшення його частки.

Від імені Головинського ВПУНТ вищевказаний договір підписано директором Максимчуком В.В.

Звертаючись з позовом до суду в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до Головинського вищого професійного училища нерудних технологій та Установи "Артінформ" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" про визнання недійсним договору цесії про поступку права на вимогу від 04.08.2011р. прокурор мотивував позов тим, що відповідно до п.5.4. Статуту Головинського ВПУНТ вищим колегіальним органом громадського самоврядування Головинського ВПУНТ є загальні збори колективу, які правомірні приймати рішення у межах своїх повноважень за участю не менш як двох третин від кількості працівників. В п.5.5. Статуту передбачено, що приймати Статут Головинського ВПУНТ та вносити пропозиції щодо змін та доповнень до нього уповноважені саме загальні збори колективу Головинського ВПУНТ.

Посилаючись на викладене, прокурор стверджує, що оскільки питання включення Установи "Артінформ" Житомирської обласної ради Українського фонду "Реабілітація інвалідів" до числа засновників (учасників) ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" шляхом внесення змін до Статуту ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" у відповідності з часткою, якою володіє Головинське ВПУНТ у статутному капіталі ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" до моменту виключення Головинського ВПУНТ з числа засновників (учасників) ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік" не розглядалось на зборах колективу Головинського ВПУНТ, одноособово прийняте рішення директором Головинського ВПУНТ про укладення договору цесії про поступку права на вимогу від 04.08.2011р. є неправомірним. Тому, посилаючись на положення ст. 215 ЦК України та стверджуючи, що укладення директором Головинського ВПУНТ Максимчуком В.В. договору цесії про поступку права на вимогу спричиняє шкоду економічним інтересам держави в особі Управління освіти і науки Житомирської ОДА Міністерства освіти і науки України, прокурор просить визнати недійсним договір цесії про поступку права на вимогу від 04.08.2011р.

Частиною 5 п. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" встановлено, що відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Отже, виходячи із наведених приписів, звертаючись до суду з даним позовом та вимагаючи визнати недійсним договір цесії, в інтересах особи, що не є стороною за цим договором, прокурор та позивач зобов'язані довести, яким чином оспорюваний договір порушує (зачіпає) права та законні інтереси держави в особі позивача, а суд, в свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту позивача.

В ході розгляду справи прокурором на вимогу ухвали господарського суду від 06.07.12р. подано суду обґрунтування порушених прав позивача та додаткове обґрунтування підстав позову.

В поданих обґрунтуваннях порушених прав позивача прокурор звертав увагу суду на те, що згідно п.п. 1.1. Статуту Головинського ВПУНТ, прийнятого на загальних зборах колективу Головинського ВПУНТ (протокол № 2 від 12.05.04), Головинське ВПУНТ є державним професійно - технічним навчальним закладом третього атестаційного рівня.

Також відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців засновником Головинського вищого професійного училища нерудних технологій є Міністерство освіти і науки України.

Зі змісту п.п. 1.3., п.п. 1.5 Статуту Головинського вищого професійного училища нерудних технологій вбачається, що останнє створене наказом Міністерства освіти і науки України від 01.03.2004р. №164 шляхом реорганізації Вищого професійного училища №2, смт. Головино у Головинське вище професійне училище нерудних технологій, та керується у своїй діяльності, зокрема, нормативно-правовими актами Міністерства освіти і науки України, що є його засновником, а також цим Статутом.

Згідно п.п. 5.1. Статуту, управління ВПУ здійснюється Міністерством освіти і науки України, управлінням освіти і науки Житомирської обласної державної адміністрації. ВПУ виконує рішення інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, що не суперечать законодавству України та в межах їх повноважень

У відповідності до п.1.8 Статуту, саме Міністерство освіти і науки України здійснює контроль за дотриманням вимог Статуту та приймає відповідні рішення у разі їх порушень.

Відповідно до п.6.10. Статуту Головинського вищого професійного училища нерудних технологій чітко визначено, що функції управління майном, закріпленим за ВПУ, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України.

При цьому, згідно п.6.11. Статуту, перший відповідач несе відповідальність за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна перед Міністерством освіти і науки України., тому саме в його інтересах прокуратурою району пред'явлено даний позов.

Як зазначалося раніше, прокурором в ході розгляду справи було подано додаткове обґрунтування підстав позову. Зі змісту даного обґрунтування вбачається наступне.

Відповідно до ст. 100 ЦК України право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі, учасники товариства мають право вийти з товариства, якщо установчими документами не встановлений обов'язок учасника письмово попередити про свій вихід з товариства у визначений законом строк, який не може перевищувати одного року, учасник товариства у випадках та в порядку, встановлених законом може бути виключений з товариства.

Також згідно ст. 115 ЦК України господарське товариство є власником:

- майна, переданого йому учасниками товариства у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу;

- продукції, виробленої товариством у результаті господарської діяльності;

- одержаних доходів;

- іншого майна, набутого на підставах, що не заборонені законом

Вкладом до статутного (складеного) капіталу господарського товариства можуть бути гроші, цінні папери, інші речі або майнові чи інші відчужувані права, що мають грошову оцінку, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 8 ЦК України передбачено, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Отже прокурор, посилається на вищевикладені норми Цивільного Кодексу України, вважає, що право участі у товаристві, з огляду на його правову природу не може бути передано іншій особі, а тому оспорюваний договір цесії суперечить вимогам чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив слідуюче.

Згідно ст. 202, 203 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 626 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні може відбутися переданням ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги є правочином (договором), на підставі якого старий кредитор передає свої права новому кредитору, а новий кредитор приймає ці права і зобов'язується або не зобов'язується їх оплатити. Договір відступлення права вимоги також називається "договором цесії", а його суб'єкти відповідно "цедентом" (старий кредитор) та "цесіонарієм" (новий кредитор). Наслідком укладення договору відступлення права вимоги є втрата старим кредитором прав та обов'язків за зобов'язанням, права та вимоги за яким були відступлені новому кредитору у визначеному сторонами обсязі (повністю/частково).

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Також згідно Постанови Пленуму ВС України від 06.11.09р. №9, згідно якої судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК України, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Як зазначалося раніше, відповідно до п.п. 2.2. договору передбачено, що даним договором Цедент уступає у повному обсязі Цесіонарію корпоративні права в ТОВ ННВП кар'єр "Політехнік".

Корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, які передбачені законом та статутними документами (ст. 167 Господарського кодексу України).

Таким чином, корпоративні права включають в себе відмінні за характером та комплексні за змістом повноваження. До майнових відносяться право на одержання прибутку, право на одержання частини майна товариства в разі ліквідації. Серед немайнових-право на участь в управлінні, одержання інформації про діяльність господарського товариства.

Отже, право участі у товаристві повинно розглядатися судом як специфічне особисте немайнове право особи, і саме як немайновий елемент корпоративних прав.

Статтею 100 ЦК України передбачено, що право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі. Таке законодавче визначення не дає можливості корпоративним правам бути об'єктом правовідносин, наслідком яких є саме їх відчуження.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, недодержання в момент вчинення правочину вимог, встановлених ч. 1 - 3, 5, 6 ст. 203 ЦК України є підставою для визнання цього правочину недійсним.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідачами не подано до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог.

У зв'язку з вищевикладеним, враховуючи, що спірний договір суперечить ст.100 ЦК України, він підлягає визнанню недійсним в силу ч. 1 ст. 203, ст. 215 Цивільного кодексу України

Згідно п. 19 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" громадські організації інвалідів (спілки та інші об'єднання громадських організацій інвалідів), їх підприємства, установи та організації, громадські організації ветеранів, їх підприємства, установи та організації звільнені від сплати судового збору. До вказаної категорії установ відноситься другий відповідач - установа "Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду "Реабілітації інвалідів". За вказаних підстав та беручи до уваги положення ч. 3 ст. 49 ГПК України, судовий збір стягується з одного відповідача - Головинського вищого професійного училища нерудних технологій.

Керуючись ст.ст. 32,33,34,43,49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати недійсним договір цесії про поступку права на вимогу від 04.08.11р., що укладений між Головинським вищим професійним училищем нерудних технологій (смт. Головино, Черняхівський район, Житомирська область) та Установою "Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду "Реабілітації інвалідів" (м. Житомир).

3. Стягнути з Головинського вищого професійного училища нерудних технологій (12325, Житомирська область, Черняхівський район, село міського типу Головино, вул. Жовтнева, б.19, ід. код 02543472 ):

- в доход Державного бюджету України 1073,00грн. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 19.09.12

Суддя Кудряшова Ю.В.

Віддрукувати:

1 - в справу;

2 - позивачу (рек. з повід.)

3 - відповідачу Установі "Артінформ" Житомирської обласної ради українського фонду "Реабілітації інвалідів" (рек. з повід.)