Рішення № 26471640, 17.10.2012, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2012 р. Справа 2/48/2012/5003

за позовом: Державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, 43

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомплекс" 21050, м. Вінниця, вул. Київська, 138-б

про стягнення заборгованості 17 123,29 грн. згідно договору купівлі-продажу лісопродукції №149-р

Головуючий суддя Мельник П.А.

Cекретар судового засідання Віннік О.В.

Представники

позивача, Савчук І.В. - за довіреністю;

відповідача, Шевченко Я.О. - за довіреністю,

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов Державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомплекс" про стягнення заборгованості 17 123,29 грн. згідно договору купівлі-продажу лісопродукції №149-р в тому рахунку: 15 448,50 грн. - основного боргу, 1222,21 грн. - пені, 406,08 грн. - 3% річних, 46,50 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 30.08.12 р. порушено провадження у справі №2/48/2012/5003 та призначено засідання на 24.09.12 р.

Ухвалою суду від 24.09.2012 р. в зв'язку з неявкою в судове засідання представників сторін та з урахуванням поданого позивачем клопотання розгляд справи відкладено до 17.10.2012 року.

17.10.2012 р. в судове засідання з'явились представники позивача та відповідача.

Представник позивача позов підтримала та просила суд задовольнити його в повному обсязі.

Представник відповідача з усних пояснень та поданої заяви №б/н від 17.10.2012 р. (вх. № канцелярії суду 08-46/11422/12 від 17.10.2012 р. ) позовні вимоги в частині стягнення 15 448,50 грн. - основного боргу, 406,08 грн. - 3% річних, 46,50 грн. - інфляційних втрат позов визнала.

Подана відповідачем заява приймається судом до розгляду з огляду на наступне.

Згідно ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

В даному випадку, як вбачається із матеріалів справи та характеру відносин, які склались між сторонами, дії відповідача по визнанню позову в частині стягнення 15 448,50 грн. - основного боргу, 406,08 грн. - 3% річних, 46,50 грн. - інфляційних втрат не суперечать законодавству та не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

01.08.2011 року між Державним підприємством "Вінницьке лісове господарство" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомплекс" (покупець) було укладено договір №149-р.

Відповідно до п.1.1. договору продавець зобов'язується продати, а покупець купити на умовах франко склад продавця лісопродукцію, в подальшому "товар".

П.7.1. договору встановлено, що платіж (передоплата 100% вартості) здійснюється шляхом банківського переказу коштів або готівки в касу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу лісопродукцію на загальну суму 36 448,50 грн., що стверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними.

Позивач за отриманий товар розрахувався частково на загальну суму 21 000,00 грн. в зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 15 448,50 грн.

З метою досудового врегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію №394/15 від 25 травня 2012 року про сплату виниклого боргу, яка була отримана відповідачем 15.06.2012 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією повідомлення про вручення поштового відправлення, однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді.

Крім суми основного боргу за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за отриманий товар позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 1222,21 грн. - пені, 406,08 грн. - 3% річних, 46,50 грн. - інфляційних втрат.

За вказаних обставин, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Враховуючи викладені обставини суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до припису ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Стаття 610 цього ж Кодексу передбачає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму ( ч.1 ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами (ч.1, ч. 3 ст. 692 ЦК України).

Як встановлено судом та вбачається із матеріалів справи, позивач виконав свої зобов'язання з продажу відповідачу товару належним чином, підтвердженням чого є підписані представниками обох сторін товарно-транспортні накладні, які знаходяться в матеріалах справи.

Однак, відповідач в порушення умов укладеного договору неналежно виконав свій обов'язку щодо повного та своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 15 448,50 грн.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення заборгованості за проданий товар підлягають задоволенню в сумі 15 448,50 грн., оскільки є обґрунтованими та фактично відповідають матеріалам справи.

Судом також розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача - 1222,21 грн. пені за період з 18.10.2011 р. по 17.04.2012 р.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1. ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно до ч.1. ст.549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ч.1. ст.546 ЦК України).

Відповідно до норм ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до п. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного судочинства.

Умовами договору №149-р від 01.08.2011 року не передбачена письмова домовленість сторін щодо розміру та порядок стягнення пені як способу забезпечення виконання зобов'язання.

Керуючись викладеним, суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення 1222,21 грн. - пені, задоволенню не підлягає.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення з відповідача 406,08 грн. - 3% річних, 46,50 грн. - інфляційних втрат.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином заявлені вимоги позивача про стягнення з відповідача 406,08 грн. - 3% річних за період з 18.10.2011 р. по 28.08.2012 р., 46,50 грн. - інфляційних втрат за період з 18.10.2011 р. по 28.08.2012 р. є правомірними та обґрунтованими, оскільки відповідають чинному законодавству, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов'язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо стягнення заборгованості в тому рахунку доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів).

За вказаних вище обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача витрати на судовий збір покладаються на останнього пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 547, 549, 551, 610, 629, 692 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 49, 78, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервіс-будкомплекс" (21050, м. Вінниця, вул. Київська, 138-б, код ЄДРПОУ 23060973) на користь Державного підприємства "Вінницьке лісове господарство" (21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, 43, код ЄДРПОУ 33315831) 15 448,50 грн. - основного боргу 46,50 грн. - інфляційних збитків, 406,08 грн. - 3% річних, 1494,61 грн. судового збору.

3. В стягненні 1222,21 грн. - пені відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Повне рішення складено 18 жовтня 2012 р.

Суддя Мельник П.А.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу 21036, м. Вінниця, вул. Максимовича, 43

3 - відповідачу 21050, м. Вінниця, вул. Київська, 138-б