Постанова № 26471565, 16.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р. Справа № 5019/493/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого Н. Волковицької Л. Рогач за участю представників:прокурораРудак О.В. -прокурор відділу Генеральної прокуратури Українипозивачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)відповідачане з'явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод"на постановувід 23.07.2012 р. Рівненського апеляційного господарського судуу справі№ 5019/493/12 господарського суду Рівненської областіза позовомРівненського міжрайонного природоохоронного прокурора в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства Рівненської обласної державної адміністрації Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал"доПублічного акціонерного товариства "Рівненський радіотехнічний завод"простягнення 90 215,46 грн.В С Т А Н О В И В :

Рівненський міжрайонний природоохоронний прокурор в інтересах держави в особі Управління ЖКГ Рівненської обласної державної адміністрації Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (яке є правонаступником ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод") про стягнення 90 215, 46 грн., з яких основний борг за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 80 351,77 грн., пеня в розмірі 383,59 грн., інфляційні нарахування у розмірі 6 088,94 грн. та 3 % річних у сумі 3 391,16 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог а.с. 41).

Позовні вимоги з посиланням на приписи статей 509, 526, 549-551, 610, 611, 624, 625 Цивільного кодексу України, статті 193, 231, 232 Господарського кодексу України, статтю 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" та статтю 20 Закону України "Про житлово - комунальні послуги" обґрунтовані тим, що в порушення умов укладеного між сторонами договору № 277 від 01.08.2005 р. та Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 р. № 190, відповідачем не здійснювалась оплата наданих послуг в повному обсязі, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідачем в добровільному порядку сплачена не була.

ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" у відзиві на позовну заяву просила відмовити у її задоволенні вказуючи на безпідставність вимог та посилаючись на те, що листом від 26.06.2009 р. № 81/240 відповідач керуючись пунктом 6.2 договору просив договір № 277 від 01.08.2005 р. вважати припиненим з 01.08.2009 р. та надіслати на адресу підприємства нову редакцію договору, і у зв'язку з неотриманням відповіді на вказаний лист, вважав пропозицію про припинення договору прийнятою позивачем.

Крім того, у листі № 81/326 від 14.09.2009 р. відповідач повторно просив надіслати на його адресу нову редакцію договору, і внаслідок неотримання такого договору, повідомило про відмову від прийняття рахунків до оплати з 01.09.2009 р.

Відповідач зазначає, що згідно рішення позачергових загальних зборів акціонерів ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод" від 12.11.2010 р. була змінена назва підприємства на ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод".

Листом № 41/144 від 31.05.2011 р. відповідач звернувся до Рівнеоблводоканалу щодо укладення договору га водовідведення у зв'язку із введенням в експлуатацію артезіанської свердловини, у відповідь на який позивачем було направлено проект договору, який з боку відповідача було підписано із протоколом розбіжностей та направлено на адресу позивача листом від 18.07.2011 р, відповіді на який отримано не було.

ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" вказував, що у зв'язку з відсутністю договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію між сторонами у справі, з огляду на припинення дії попереднього договору, а також відсутності у відповідача права власності на будівлі та споруди, виробничі корпус і допоміжні приміщення, які розташовані на відокремленій земельній ділянці, яка належить міській раді, у товариства відсутні зобов'язання щодо оплати грошових коштів, заявлених позивачем до стягнення.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.05.2012 р. (суддя Бережнюк В.В.) позов задоволено, стягнуто з ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" на користь Рівненського обласного виробничого комунального підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" 80 351,77 грн. основного боргу, 383,59 грн. пені, 6 088,94 грн. інфляційних втрат та 3 391,16 грн. 3% річних.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог.

За апеляційною скаргою ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" Рівненський апеляційний господарський суд (судді: Коломис В.В., Тимошенко О.М., Огороднік К.М.) переглянувши рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2012 р. в апеляційному порядку, постановою від 23.07.2012 р. залишив його без змін.

Суд апеляційної інстанції, зокрема, зазначив, що підтвердження надіслання відповідачем листа про припинення дії договору у встановлений пунктом 6.2 договору строк останнім не надано, а відтак договір з 01.08.2009 року був пролонгований на тих же умовах, зобов'язання за яким щодо здійснення повної оплати наданих послуг відповідачем виконані неналежним чином.

ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить судові рішення у справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги неправильним застосуванням та порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Скаржник зазначає, що судами було залишено поза увагою доводи відповідача, що за відсутності договору на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стічних вод у комунальну каналізацію між сторонами у справі, з огляду на направлення позивачеві листа в порядку пункту 6.2 договору про припинення його дії, а також відсутності у відповідача права власності на будівлі, споруди, виробничі та допоміжні приміщення, з підстав відчуження цього права власності з 05.07.2011 р. ПП фірмі "Інтерекопласт", у відповідача відсутні грошові зобов'язання перед позивачем. При цьому, заявник касаційної скарги зазначає про не визначення прокурором, позивачем та судами об'єм наданих послуг.

У відзиві на касаційну скаргу Рівненський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері просив судові рішення залишити без змін, а касаційну скаргу без задоволення, зазначаючи, що нарахування відповідачу заборгованості у розмірі 80 ,51,77 грн. за період з 01.03.200 р. по 01.04.2012 р. здійснено тільки за дощові стоки, виходячи з детальних розрахунків об'ємів дощових стоків та нарахувань за кожен місяць окремо із зазначенням тарифів на підставі яких і здійснювалось нарахування. А твердження відповідача про припинення укладеного між сторонами договору не відповідають дійсності, оскільки останнім не надано доказів направлення повідомлення про припинення договору в порядку пункту 6.2 договору та статті 188 Господарського кодексу України.

Заслухавши доповідь судді -доповідача, пояснення присутнього в судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, 01.08.2005 року між Рівненським обласним виробничим комунальним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Рівнеоблводоканал" (Водоканал) та ВАТ "Рівненський радіотехнічний завод" (Абонент - правонаступником якого є ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод") було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та прийняття стоків у комунальну каналізацію за № 277, відповідно до пункту 1.1 якого, Водоканал зобов'язувався забезпечувати водопостачання Абонента до місця приєднання останніх до комунальних водопроводів, а також приймати стічні води у комунальну каналізацію та очищати їх.

На виконання умов договору водоканалом протягом березня 2009 року - березня 2012 року було надано Абоненту послуги з водовідведення на загальну суму 96 261,00 грн.

Відповідно до підпункту а) пункту 2.4. договору, Абонент зобов'язувався своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення.

За умовами пункту 3.6. договору, Абонент проводить оплату за отримані послуги водопостачання і водовідведення шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок водоканалу протягом трьох днів з дня отримання рахунку. У разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов'язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачується неустойка; 2) у другу чергу сплачується основна сума боргу.

У разі неоплати отриманого рахунку згідно пункту 3.6. Водоканал має право припинити надання послуг водопостачання та водовідведення (пункт 3.7. договору).

Судами під час розгляду справи було встановлено, що відповідач, в порушення умов договору та взятих на себе зобов'язань, оплату за надані послуги здійснив частково, на загальну суму 15 909,23 грн., внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 80351,77 грн., яка в добровільному порядку відповідачем погашена не була та на яку позивачем з огляду на приписи статей 549, 551, 611, 625 Цивільного кодексу України та пункту 4.2 договору нараховані інфляційні, 3 % річних та пеня.

Проте, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод", зокрема, боргу за послуги водопостачання та водовідведення в сумі 80 351,77 грн., згідно уточненого розрахунку суми боргу за об'єм дощових стоків (а.с 47-49).

Відповідно до пункту 3.3 укладеного між сторонами договору № 277 від 01.08.2005 р. кількість господарсько -побутових і виробничих стоків приймається рівною кількістю спожитої води з комунального водопроводу та інших джерел разом взятих.

Згідно підпункту б) пункту 2.3 договору Водоканал зобов'язується визначити кількість талих і дощових вод, які відводяться у комунальну каналізаційну мережу з територій і дахів будівель Абонента, що проводиться автоматизовано згідно з тарифами попереднього місяця за встановленою у цьому пункті формулі.

Абонент зобов'язаний своєчасно проводити оплату за надані послуги водопостачання та водовідведення. Проводити оплату за отримані послуги з водопостачання та водовідведення шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Водоканалу протягом 3 днів з дня отримання рахунку, при цьому Абонент самостійно отримує рахунок до 10 числа кожного наступного місяця (підпункт а) пункту 2.4 та пункт 3.6 договору).

Пунктом 3.7 договору встановили, що у випадку неоплати отриманого рахунку у вказаний у пункті 3.6 договору термін Водоканал має право припинити надання послуг з водопостачання та водовідведення.

При цьому, згідно з пунктом 6.5 договору його дія може бути достроково припинена з ініціативи Водоканалу при невиконанні Абонентом умов цього договору (повністю або частково), при цьому припинивши подачу води.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 11 Цивільного кодексу України передбачено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

За приписами статті 627 цього Кодексу, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтями 628, 629 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано оцінки умовам договору № 277 від 01.08.2005 р., зокрема, щодо визначення кількості господарсько -побутових і виробничих стоків, направлення та отримання рахунків на оплату наданих послуг, наявності у позивача права на припинення надання послуг з водопостачання та водовідведення з підстав невиконання (часткового невиконання) відповідачем своїх зобов'язань за договором.

Відповідно до пункту 5.2 договору Абонент зобов'язаний 1 раз в півріччя з'являтися до Водоканалу для проведення акта звірки взаємних розрахунків, проте, питання щодо дотримання відповідачем вказаного пункту судами також не з'ясовувалось.

Крім того, відповідно підпункту є) пункту 2.4 Абонент у випадку будь -яких змін (форми власності, банківських реквізитів, несправності водолічильників, розміщення орендарів тощо) та передачі об'єктів або частини об'єкту на баланс новому власнику повідомити письмово в 7 денний строк про це Водоканал, проте, доводи відповідача щодо відчуження ним 05.07.2011 р. ПП фірмі "Інтерекопласт" права власності на будівлі, споруди, виробничі корпуси і допоміжні приміщення, залишені судами поза увагою, питання щодо передання цього майна на баланс покупцю судами не з'ясовувалось, як й не з'ясовувалось питання щодо дотримання відповідачем вказаного пункту договору щодо обов'язкового повідомлення Водоканалу про такі зміни.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що статтею 188 Господарського кодексу України визначено порядок зміни та розірвання господарських договорів. Розірванням договору є припинення зобов'язань його сторін, а під припиненням договірного зобов'язання розуміється абсолютне зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або в договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року № 15-рп/2002 недотримання вимог ст. 188 Господарського кодексу України щодо обов'язку надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову про розірвання договору.

Відповідно до пунктів 6.1 та 6.2 укладеного між сторонами договору від 01.08.2005 р. № 277, договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє протягом одного року. Договір вважається щорічно продовженим на тих самих умовах якщо за місяць до закінчення терміну його дії будь -яка із сторін письмово не повідомила другу сторону про його припинення.

Здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції було зазначено, що будь-якого підтвердження того, що відповідачем надсилався лист про припинення дії договору у встановлений пунктом 6.2 договору строк відповідачем не надано. При цьому, згідно даних журналів реєстрації вхідної-вихідної кореспонденції РОВКП ВКГ "Рівнеоблводоканал" будь-якого документу зі сторони відповідача на адресу позивача у вищевказаний період не надходило (витяг із журналу, а.с.85-86).

Листи відповідача, які надійшли на адресу позивача, адресовані останнім 14.09.2009 року № 81/326 та 28.09.2009 року, а тому не можуть бути доказом письмового повідомлення позивача про припинення дії договору у встановлений пунктом 6.2 договору строк, відтак договір з 01.08.2009 року був пролонгований на тих же умовах.

Згідно з частиною другою статті 43 та статтею 33 Господарського кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії (стаття 36 вказаного Кодексу). Якщо документи, які мають значення для правильного вирішення спору, і підписи на них виготовлені стороною за допомогою будь-яких технічних засобів, то такі документи повинні прийматись господарським судом як письмові докази, досліджуватись та оцінюватись за загальними правилами Господарського процесуального кодексу України. У разі невідповідності наданих суду копій документів згаданим вимогам вони не вважаються належними і допустимими доказами і не беруться судом до уваги у вирішенні спору.

Подані сторонами копії документів, виготовлені з використанням технічних засобів (фотокопії тощо), засвідчуються підписом особи, яка їх виготовила або яка перевірила їх на відповідність оригіналам, із зазначенням її прізвища, ініціалів та посади (якщо вона є посадовою особою) та з прикладенням печатки (за її наявності). У випадку коли копії документів не засвідчені належним чином, але господарським судом при дослідженні витребуваних оригіналів документів з'ясовано відповідність копій цим оригіналам, то суд долучає копії до матеріалів справи, зазначивши про таку відповідність в описовій частині рішення або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи.

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Проте, здійснюючи судовий розгляд справи судами першої та апеляційної інстанції не було надано належної оцінки доводам ПАТ "Рівненський радіотехнічний завод" стосовно направлення ним Водоканалу листа датованого 26.06.2009 р. № 81/240 з повідомленням про припинення дії договору № 277 з 01.08.2009 р. та пропозицією надіслання товариству нової редакції договору, яка в подальшому Водоканалом була надіслана відповідачу, а також законодавчо встановленої необхідності доведенні відповідачем отримання такого листа.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, дійшовши висновку, що будь -яких листів від відповідача на адресу Водоканалу до 14.09.2009 р. згідно витягу із журналу вхідної кореспонденції (а.с. а.с.85-86) не надходило, судом апеляційної інстанції не звернуто уваги на те, що лист відповідача про припинення договору № 277 датовано 26.06.2009 р., а записи у журналі вхідної кореспонденції датовані починаючи з 15.09.2009 р. до 01.10.2009 р., при цьому, вказаний журнал не містять будь -яких ідентифікуючих ознак, притаманних такому виду службової документації, відповідно до загальних вимог діловодства.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 23.07.2012 р. у справі № 5019/493/12 та рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2012 р. скасувати, справу направити на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

Л. Рогач