Постанова № 26471323, 17.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5023/972/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Черкащенка М.М. - головуючого, (доповідач) Нєсвєтової Н.М., Студенця В.І.розглянувши матеріали касаційної скаргиПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на постанову та на рішенняХарківського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року господарського суду Харківської області від 25.04.2012 року у справі господарського судуХарківської областіза позовомПублічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"доПублічного акціонерного товариства "Харківміськгаз"простягнення коштів у розмірі 27 614 131,86 грн. в засіданні взяли участь представники:

- позивача:Мельник В.В.,- відповідача:Зубрич Д.О.

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2012 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до ПАТ "Харківміськгаз" про стягнення 27 614 131,86 грн. заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу № 14/1447/10 від 20.12.2010 року.

Рішенням господарського суду Харківської області від 25.04.2012 року позов задоволено частково, стягнуто з ПАТ "Харківміськгаз" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 1 535 347,39 грн. інфляційних втрат, 356 087,46 грн. 3% річних, 18 440,88 грн. пені та судові витрати. В частині стягнення 1 825 647,04 грн. пені відмовлено, в частині стягнення 23 878 609,09 грн. основного боргу провадження у справі припинено за відсутністю предмета спору.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року апеляційну скаргу залишено без задоволення, рішення місцевого господарського суду -без змін.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало касаційну скаргу, в якій просить постанову Харківського апеляційного господарського суду та рішення господарського суду Харківської області в частині зменшення пені скасувати та прийняти в цій частині нове рішення яким позовні вимоги в цій частині задовольнити.

В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що судами неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття незаконних судових рішень.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, 20.12.2010 року між НАК "Нафтогаз України" (продавець) та ВАТ по газопостачанню та газифікації "Харківміськгаз" (правонаступником якого є ПАТ "Харківміськгаз") (покупець) укладено договір № 14/1447/10 купівлі-продажу природного газу.

За умовами договору позивач, як продавець, зобов'язався передати у власність відповідачу, як покупю імпортований природний газ, а останній - прийняти у власність та оплатити газ в період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року в обсязі до 100 000 тис.куб.м. виключно для подальшої реалізації промисловим споживачам та іншим суб'єктам господарювання.

Взяті на себе зобов'язання продавець виконав повністю, що підтверджується актами передачі-приймання природного газу для надання населенню. В той же час покупець, в порушення умов договору, свої обов'язки виконав не в повному обсязі, оскільки не провів оплату за отриманий газ в сумі 23 878 609,09 грн.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами обох інстанцій встановлено, що після порушення провадження у даній справі, відповідач перерахував позивачу 23 878 609,09 грн. згідно договору від 20.12.2010 оку № 14/1447/10. Факт оплати підтверджено відповідними банківськими виписками.

За таких обставин та враховуючи приписи 525, 526, 625 ЦК України, колегія суддів погоджується з висновками попередніх інстанцій про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат у розмірі 1 535 347,39 грн., 3% річних 356 087,46 грн. та припинення провадження на підставі п.1-1 статті 80 ГПК України про стягнення 23 878 609,09 грн. боргу.

Із наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати газу нарахував останньому 1 844 087,92 грн. пені, яку і просить суд стягнути.

Судова колегія погоджується з висновком попередніх інстанцій щодо зменшення пені з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 7.2 договору, у разі невиконання покупцем умов оплати за фактично спожиті обсяги газу, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується те, що порушення зобов'язання відповідачем не потягло за собою значних збитків для позивача проте, згідно фінансового звіту, наданого суду, за результатами фінансово-господарської діяльності в 2010 році відповідач мав збитки в розмірі 21,818 мл. грн., водночас, під час розгляду справи в суді першої інстанціїї відповідач повнісю сплатив основний борг, суди обох інстанцій дійшли вірного висновку про зменшення розміру пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до 18 440,88 грн.

Приймаючи до уваги, що судами обох інстанцій встановлені обставини, за наявності яких, суд скористався своїм правом щодо зменшення розміру пені, колегія суддів погоджується з висновком суду, що пеня має бути стягнута у зазначеному розмірі.

Відповідно до приписів ст. 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи зазначене, оскаржувані рішення є такими, що прийняті на підставі повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому, судова колегія не вбачає підстав для їх зміни чи скасування.

Щодо інших доводів, викладених в касаційній скарзі, то вони є необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а, відповідно, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 14.06.2012 року та рішення господарського суду Харківської області від 25.04.2012 року у справі №5023/972/12 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

В.І. Студенець