Ухвала суду № 26470366, 24.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 вересня 2012 року м. Київ К-39965/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 р.

у справі №2-а-1989/10/1870

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Квітень-Суми»

до Державної податкової інспекції в м. Суми

про визнання нечинними податкових повідомлень рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Квітень-Суми»(далі -позивач) звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Суми (далі -відповідач) про визнання нечинними податкових повідомлень рішень.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 р., адміністративний позов задоволено, визнано нечинними податкові повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. №0000432305/0/50075 та від 06.11.2009 р. № 0000622305/2/75610, стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача витрати зі сплати судового збору у сумі 3,40 грн.

Вважаючи, що рішення судів попередніх інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач надав письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких проти вимог останньої заперечує та просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій -без змін.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Представниками податкового органу було проведено планову виїзну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 11.10.2006 р. по 31.03.2009 р., результати якої оформлено актом від 14.07.2009 р. №4967/235/34593170/44.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог п.5.1 ст.5, пп.5.2.1 п. 5.2, пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» у частині віднесення до складу валових витрат вартості послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом у 2007-2008 р., не підтверджених товарно-транспортними накладними, у результаті чого занижено суму податку на прибуток на 110 091,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом було спірне податкове повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. №0000432305/0/50075, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 150 137,00 грн. (у т.ч. 100 091,00 грн. -основний платіж та 50 046,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач оскаржив його в адміністративному порядку, за результатами якого прийнято нове від 06.11.2009 р. № 0000622305/2/75610, яким визначено суму податкового зобов'зання з податку на прибуток у розмірі 15 000,00 грн. (у т.ч. 10 000,00 грн. - основний платіж та 5 000,00 грн. -штрафні (фінансові) санкції).

Вважаючи, що податкові повідомлення-рішення від 27.07.2009 р. №0000432305/0/50075 та від 06.11.2009 р. № 0000622305/2/75610 були прийняті з порушенням законодавчих вимог позивач звернувся із названим позовом до суду.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Так, нормами п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»визначено валові витрати виробництва та обігу як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.1.32 ст.1 зазначеного Закону, господарська діяльність -це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Підпунктом 5.2.1 вказаної статті зазначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 цієї ж статті, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судові інстанції, задовольняючі позовні вимоги правомірно дійшли висновку стосовного того, що з правого аналізу зазначених норм, а також з вимог ведення податкового обліку, не вбачається обмеження форми та виду документів які підтверджують понесені витрати підприємства.

Крім того, вартість отриманих позивачем послуг на перевезення вантажів автомобільним транспортом у 2007-2008 р. підтверджено відповідними первинними документами, а саме -копіями договорів на перевезення вантажів з ПП ОСОБА_1 від 02.07.2007 р. №001 та від 01.01.2008 р. № 002, копіями актів виконаних робіт за 2007-2008 р., в яких вказано замовника, виконавця робіт, обсяг наданих послуг в годинах та кілометрах, термін надання послуг та їх вартість, виписками по рахунку позивача, відповідно до яких оплата за надані транспортні послуги проводилась позивачем в безготівковому порядку.

Зважаючи на викладене, висновок судових інстанції про безпідставність прийнятих податкових повідомлень-рішень відповідає правильному застосуванню норм матеріального права.

Мотивація та докази, наведені у касаційній скарзі, не дають адміністративному суду касаційної інстанції підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію судів попередніх інстанції.

На підставі викладеного та зважаючи на приписи ч. 3 ст. 220№ КАС України судова колегія Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що порушень або неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права не вбачається, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в м. Суми залишити без задоволення.

2. Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 29.03.2010 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 22.11.2010 р. у справі №2-а-1989/10/1870 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.