Ухвала суду № 26470317, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К/9991/23675/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.

Суддів: Костенка М.І., Степашка О.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби

на постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року

по справі №2а/1770/4276/2011

за позовом Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот»(надалі -ПАТ «Рівнеазот»)

до Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби (надалі -ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

встановив:

У вересні 2011р. позивач звернувся до суду з позовом до ДПІ у м.Рівне про визнання протиправним (нечинним) та скасування податкового повідомлення - рішення від 16.09.2011р. за №0000632344.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 18.10.2011р., в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.03.2012р. рішення суду першої інстанції скасовано та постановлено нове, яким позовні вимоги задоволено.

Не погодившись з висновками суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального, неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

З металів справи вбачається, що ДПІ у м. Рівне було здійснено позапланову виїзну документальну перевірку ВАТ «Рівнеазот»з питань достовірності відображення у податковій звітності з податку на додану вартість податкового кредиту по послугах, отриманих від нерезидента на території України, у вересні 2008р. внаслідок подання уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008р., за результатами якої складено акт від 06.09.2011р. №1086/23-300/05607824.

В згаданому акті, на думку податкового органу, встановлено порушення позивачем п.п.7.5.2 п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого платником завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2008р. та занижено суму бюджетного відшкодування за січень 2009р.

До таких висновків, як вбачається з акту перевірки, податковий орган дійшов, вважаючи, що товариство безпідставно включило до складу податкового кредиту жовтня 2008р. податок на додану вартість по отриманих ним у вересні 2008р. послугам з оренди майна у нерезидента - "Sternako Ventures Limited" (за договором оренди майна від 01.09.2008р. та актом №1 від 30.09.2008р.), оскільки податкові зобов'язання по обумовленій операції з нерезидентом відобразив лише 17.11.2008р. при поданні уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ до податкової декларації за вересень 2008р., а тому право на податковий кредит набув в наступному звітному періоді, що слідує за періодом подання уточнюючого розрахунку, тобто в грудні 2008р.

На підставі зазначеного акта перевірки податковим органом було прийнято податкове повідомлення - рішення від за №0000632344 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість відповідно до абз.3 п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України за рахунок штрафних (фінансових) санкцій.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та спростовуючи зазначені висновки податкового органу, колегія апеляційної інстанції цілком правильно та обгрунтовано виходила з наступного.

Відповідно до п.п.3.1.1 п.п.3.1 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.

Місцем поставки послуги, яка надається нерезидентом, є місце розташування його представництва, а за відсутності такого - місце розташування резидента, який виконує агентські (представницькі) дії від імені такого нерезидента, а за відсутності такого - місце фактичного розташування покупця (отримувача), який у цьому випадку виступає податковим агентом такого нерезидента (п.п."а" п.6.5 ст.6 цього Закону).

Датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою (п.п.7.3.6 п.7.3 ст.7 вказаного Закону).

20.10.2008р. позивачем подано до податкового органу декларацію з податку на додану вартість за вересень 2008р. У рядку 7 розділу «податкові зобов'язання»по послугах, отриманих від нерезидента на митній території України, позивач відобразив зобов'язання в розмірі 607654грн. Різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду (рядок 18.2 та рядок 21 названої декларації) має від'ємне значення.

З врахуванням положень Порядку заповнення і подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97р. N166 та зареєстрованого в Мін'юсті України 09.07.97р. за N250/2054 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005р. N213, зареєстрованого в Мін'юсті України 30.06.2005р. за N702/10982), що був чинним на час виникнення спірних відносин, позивач 17.11.2008р. подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008р., в якому відобразив податкові зобов'язання (по послугах оренди майна, отриманих від нерезидента) в спірному розмірі. У зв'язку з таким декларуванням податкових зобов'язань товариство в названому уточнюючому розрахунку відповідно зменшив на вказану суму від'ємне значення рядка 21 декларації з ПДВ за вересень 2008р.

19.11.2008р. позивачем подано податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2008р., в якій у рядку 12.4 розділу "податковий кредит" було відображено суму ПДВ, до якої увійшла сума по послугах, отриманих від нерезидента на митній території України.

У відповідності п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 ст.3 Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду, тобто податкове зобов'язання, яке бере участь у розрахунку, включає у себе, в тому числі і податкове зобов'язання, відображене у рядку 7 податкової декларації - з послуг, отриманих від нерезидента на митній території України.

Згідно п.п.7.5.2 п.7.5 ст.7 зазначеного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Отже, отримувач послуг від нерезидента з місцем їх надання на митній території України виступає податковим агентом такого нерезидента, тобто при придбанні таких послуг здійснює розрахунок в частині податку на додану вартість з бюджетом шляхом включення податку на додану вартість до податкових зобов'язань, й датою сплати податку до бюджету і, відповідно, датою виникнення права на податковий кредит, вважається дата подання декларації з податку на додану вартість, в якій сума податку на додану вартість за отримані від нерезидента послуги включена до податкових зобов'язань.

З врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції що оскільки, декларування позивачем податкового зобов'язання з ПДВ по операції з придбання послуг у нерезидента на митній території України в спірному розмірі (за договором оренди майна від 01.09.2008р. та актом №1 від 30.09.2008р.) мало місце в уточнюючому розрахунку податкових зобов'язань з ПДВ у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за вересень 2008р., що є невід'ємною частиною податкової декларації за вересень, поданої 20.10.2008р., то датою сплати такого податкового зобов'язання є 20.10.2008р.

Поряд з цим, судом вірно відзначено, що законодавство не містить особливостей щодо порядку подання податкових декларацій та уточнюючих розрахунків до них при декларуванні господарських операцій із поставки послуг нерезидентом на митній території України та визначення по них, як по окремих документах, сум податкових зобов'язань різних податкових періодів ( в залежності від дати подачі).

Крім цього, з 22.12.2008р. по 30.12.2008р. відповідачем проводилась позапланова виїзна перевірка ВАТ "Рівнеазот" з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника, відображеної в декларації з ПДВ за жовтень 2008р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період вересень 2008р., результати якої відображено у довідці від 31.12.2008р. за №1930/1322/23-300/05607824. З 14.01.2009р. по 27.01.2009р. відповідач здійснював позапланову виїзну перевірку товариства з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника, відображеної в декларації з ПДВ за листопад 2008р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось в період жовтень 2008р., результати якої відображено у довідці від 29.01.2009р. за №52/35/23/05607824.

Під час здійснення вказаних перевірок товариства не встановлено жодного порушення вимог законодавства, яке б позбавляло позивача права на формування податкового кредиту та права на заявлення до відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Також судом апеляційної інстанції доречно зауважено на тому, що застосувавши до позивача штрафну санкцію, визначену абз.3 п. 123.1 ст.123 ПК України, податковий орган в будь-якому разі діяв протиправно, оскільки застосування абз.3 п.п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України є ті визначення податкових зобов'язань, які мали місце з 1 січня 2011р. Визначення податкових зобов'язань, здійснені до вказаної дати, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України, до уваги братися не повинні.

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

Отже, судом апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 2201, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: ____ Н.Є. Маринчак

Судді: ____ М.І. Костенко

____ О.І. Степашко