Ухвала суду № 26469790, 10.09.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 вересня 2012 року м. Київ К-42774/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Зарічненський держспецлісгосп»

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р.

у справі №83836/09/9104 (2а-3150/09/1770 -номер справи у суді першої інстанції)

за позовом Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Зарічненський держспецлісгосп»

до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Зарічненський держспецлісгосп»(далі -позивач) звернулось до адміністративного суду з позовом до Дубровицької міжрайонної державної податкової інспекції Рівненської області (далі -відповідач) про скасування податкових повідомлень-рішень.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 03.09.2009 р. позов задоволено повністю, скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 24.02.2009 р. №0000011751/0, від 26.02.2009 р. №0000022301/0 та №0000012301/0, присуджено на користь позивача із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 3, 40 грн.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 04.11.2010 р. рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Вважаючи, що рішення суду апеляційної інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Відповідач надав письмові заперечення на касаційну скаргу позивача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення суду апеляційної інстанції - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Представниками податкового органу було проведено виїзну планову документальну перевірку господарської діяльності позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2007 р. по 30.09.2008 р., за результатами якої складено акт від 12.02.2009 р. №83-23/32451509.

Вказаною перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог пп.5.3.2, 5.3.9 п. 5.3, пп.5.4.10 п. 5.4, ст. 5, п.11.3 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме - занижено податок на прибуток на загальну суму 18 880, 00 грн.

Крім того, вказаної перевіркою виявлено порушення позивачем положень пп.3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп.7.2.1, 7.2.6 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», у результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 557,00 грн., у тому числі занижено податкове зобов'язання на суму 817,00 грн. та завищено податковий кредит на -740,00 грн.

На підставі встановлених порушень контролюючим органом були прийняті спірні податкові повідомлення-рішення від 26.02.2009 р. №0000012301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у загальнодержавні власності, у розмірі 27 205,50 грн.; №0000022301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 335,50 грн., у тому числі 1 557,00 грн. за основним платежем та 778,50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; від 24.02.2009 р. №0000011751/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку з доходів найманих працівників у сумі 1 026,06 грн., у тому числі 342,02 грн. за основним платежем та 648,04 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, представниками податкового органу, у результаті перевірки встановлено, заниження позивачем скоригованого валового доходу за ІV кв. 2007 р. через невключення до валового доходу попередньої оплати за реалізацію лісопродукції ОСОБА_6. на суму 4 083, 00 грн.

Відповідно до пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Зважаючи на відсутність в реєстрах виданих податкових накладних даних щодо продажу продукції ОСОБА_6., судові інстанцій обґрунтовано визначились із непідтвердженістю доводів контролюючого органу про необхідність включення таких витрат до складу валового доходу.

Крім того, контролюючим органом було встановлено завищення суми валових витрат по придбанню товарів, які не підтверджені відповідними бухгалтерськими документами за ІІІ та ІV квартал 2007 р. на суму 26 350,00 грн., та 10 560,00 грн. відповідно.

З матеріалів справи вбачається, що загальна сума валових витрат по придбанню товарів за ІІІ та ІV квартал 2007 р. проведена відповідно до дебетових оборотів по витратних бухгалтерських рахунках 203 «Паливо», 22 «Малоцінні та швидкозношуючі предмети», 201 «Сировина та матеріали», 207 «Запасні частини», 232 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92 «Адміністративні витрати»і складає 66 575, 00 грн. В податковій декларації з податку на прибуток за 9 місяців 2007 р. та за 2007 рік підприємством задекларовано витрати у сумі 103 785,00 грн.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу визначено як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Положеннями п. п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону передбачено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених п.5.3 -п.5.7 цієї статті.

Згідно пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Як було встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем до перевірки не було надано жодних документів (рахунків, накладних, податкових накладних, тощо), які б підтверджували правомірність включення таких витрат до склад валових за ІІІ та ІV квартал 2007 р. на суму 26 350,00 грн., та 10 560,00 грн.

Завищення позивачем суми валових витрат встановлено також за ІІІ квартал 2008 р., що полягало у включенні до їх складу витрат на оплату послуг по виконанню польових лісовпорядних робіт Львівською державною лісовпорядною експедицією «Ліспроект»у сумі 16 667, 00 грн.

За змістом пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не включаються до складу валових витрат витрати придбання, будівництво, реконструкцію, модернізацію, ремонт та інші поліпшення основних фондів та витрати, пов'язані з видобутком корисних копалин, а також з придбанням нематеріальних активів, які підлягають амортизації, згідно із статтями 8 і 9 та підпунктом 7.9.4 цього Закону.

Здійснені позивачем роботи (послуги) по виконанню польових лісовпорядних робіт Львівською державною лісовпорядною експедицією «Ліспроект»мали своїм наслідком поліпшення основних фондів, тобто змінили вартісні та якісні характеристики об'єктів основних фондів, відтак не є витратами у розумінні п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», на які посилається позивач, як такі, що сплачені (нараховані) у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва.

Таким чином, висновок суду апеляційної інстанції про безпідставність включення таких витрат до складу валових є обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, при проведенні перевірки контролюючим органом також встановлено порушення позивачем вимог пп. 5.4.10 п.5.4 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», відповідно до яких дозволено відносити на валові витрати витрати на придбання паливо - мастильних матеріалів для легкових автомобілів в розмірі 50 відсотків, тоді як позивачем включено до валових витрат вказані витрати у розмірі 100 відсотків, що спричинило завищення суми валових витрат, у зв'язку із завищенням задекларованих позивачем показників у рядку 04.2 Декларації «убуток балансової вартості запасів»у сумі 11 267 грн. у т.ч. - III кв. 2007р. - 2036 грн., IV кв. 2007р. - 2701 грн., І кв. 2008 р - 2665 грн., II кв. 2008 р. - 2210 грн., III кв. 2008 р. - 1655 грн.

Порушення позивачем вимог Закону України «Про податок на додану вартість», що полягали у включенні до складу податкового кредиту суми у розмірі 740,00 грн., також знайшли своє підтвердження у ході розгляду справи.

Так, судом апеляційної інстанції було встановлено, що в податкових накладних, виданих ОСОБА_5 було невірно вказано опис (номенклатуру) товару та його кількість, номер свідоцтва платника податку на додану вартість, та вказано невірну ціну поставки одиниці товару без урахування податку на додану вартість.

Відповідно до пп. 7.2.1 п. 7. 2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Зважаючи на викладені нормативні положення, відсутність необхідних реквізитів на податкових накладних отриманих від ОСОБА_5 або невірне їх зазначення, позбавляє позивача права на включення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість на підставі таких накладних.

Встановлені у справі обставини дають підстави погодитись із висновком суду апеляційної інстанції щодо необґрунтованості заявлених позовних вимог та наявності підстав для відмови у їх задоволенні.

Відповідно до ч.3 ст.220№ КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення -залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1.Касаційну скаргу Державного підприємства «Спеціалізоване лісогосподарське агропромислове підприємство «Зарічненський держспецлісгосп»залишити без задоволення.

2. Постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.11.2010 р. у справі №83836/09/9104 (2а-3150/09/1770 -номер справи у суді першої інстанції) залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіЛанченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,