Постанова № 26469715, 26.09.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" вересня 2012 р. 14 год.50 хв.Справа № 2-а-5590/11/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представників:

позивача - Яковлева О.В.,

відповідача - Мкртчян Л.С., Льоди М.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства " Каїсса " до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення,

встановив:

Приватне сільськогосподарське підприємство " Каїсса " ( далі -ПСП "Каїсса", позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні ( далі- відповідач, ДПІ), яким просить визнати протиправними дії ДПІ щодо проведення позапланової документальної виїзної перевірки ПСП "Каїсса", за наслідками якої було складено акт №1872/23-2/14115089 від 03.06.2011 року, щодо визнання нікчемними правочинів укладених ПСП " Каїсса" із контрагентами, щодо нарахування 1871421,75 грн. ПДВ та застосування штрафної санкції у сумі 381996,07 грн., скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0002082301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2253417,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1871421,75 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381996,07 грн.

В судовому засіданні, яке відбулось 10.05.2012 року, відповідно до ст. 55 КАС України судом ухвалено на місці щодо процесуального правонаступництва шляхом заміни державної податкової інспекції у м. Херсоні на її правонаступника державну податкову інспекцію у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - ДПІ).

Ухвалою суду від 10.09.2012 року закрито провадження в частині позовних вимог щодо визнання протиправними дії ДПІ по проведенню позапланової документальної виїзної перевірки ПСП "Каїсса", за наслідками якої було складено акт №1872/23-2/14115089 від 03.06.2011 року, по визнанню нікчемними правочинів, укладених ПСП " Каїсса" із контрагентами, щодо нарахування 1871421,75 грн. ПДВ та застосування штрафної санкції у сумі 381996,07 грн.

В обґрунтування залишених позовних вимог та згідно додаткових пояснень по суті позову, позивач зазначає, що висновки податкового органу щодо визнання нікчемними угод при придбанні товарів у постачальників ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл-плюс», ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія» у грудні 2010 року та ТОВ «Верхносірогозький ОПЗ» у січні 2011 року не відповідають дійсності, оскільки ґрунтуються виключно на твердженнях щодо безтоварності господарських операцій, на які вплинули висновки актів зустрічної звірки або актів документальних позапланових перевірок вказаних контрагентів-постачальників позивача. Акт перевірки складено з порушеннями чинного законодавства, оскільки містить лише припущення не підтверджені доказами, зокрема не спростований факт того, що на час здійснення спірних господарських операцій вказані контрагенти - постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, мали свідоцтва про реєстрацію платниками податку на додану вартість. Докази, які б підтвердили той факт, що позивач був обізнаний або мав реальну можливість з'ясувати всі обставини діяльності постачальників по ланцюгу до виробника на момент придбання цього товару, відповідачем не надано. Відсутність товарно-транспортних та інших товаросупровідних документів не дають підстав вважати, що головною метою позивача було одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди, за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність. З акту перевірки вбачається, що позивачем до перевірки надані належним чином оформлені податкові накладні по взаємовідносинам позивача з ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл-плюс», ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія», ТОВ «Верхносірогозький ОПЗ» та враховуючи вимоги податкового законодавства у відповідача були відсутні підстави для зменшення податкового кредиту з податку на додану вартість.

В судовому засіданні представник позивача просив позовні вимоги задовольнити.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято в межах норм податкового законодавства, оскільки за наслідками проведеної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаєморозрахунках з ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл-плюс», ТОВ «Руні-Грейн», ПП «Ногайська олія» у грудні 2010 року та ТОВ «Верхносірогозький ОПЗ» у січні 2011 року встановлено, що згідно матеріалів перевірок інших податкових органів за місцезнаходженням вказаних контрагентів не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді, що позбавляє право платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від таких постачальників, оскільки первинні документи, оформлені внаслідок здійснення таких господарських операцій, не відповідають вимогам чинного законодавства та не відображають сутність господарської операції та відповідно не створюють будь-яких змін в активах підприємства..

В судовому засіданні представник відповідача просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши докази , які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи із наступного.

Приватне сільськогосподарське підприємство " Каїсса " зареєстровано 06.03.1998 року виконавчим комітетом Херсонської міської ради, що підтверджується наданим до матеріалів справи випискою з ЄДР. Згідно довідки ДПІ у м. Херсоні від 22.07.2011 року ПСП " Каїсса " знаходиться на обліку платників податку в ДПІ у м. Херсоні з 11.03.1998 р. за номером № 226.

ПСП " Каїсса " зареєстровано в якості платника податку на додану вартість з 16.03.1998 р., що підтверджується свідоцтвом № 30526163.

Відповідно до Довідки з ЄДР АА № 435848, виданої Головним управлінням статистики у Херсонській області, основним видами діяльності ПСП " Каїсса " є виробництво рафінованих олії та жирів, оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, олією, тваринним маслом та жирами, діяльність автомобільного вантажного транспорту тощо.

Судом встановлено, що з 20.04.2011 р. по 04.05.2011 року відповідно до п.п.78.1.1 п. 78.1 ст.78 Податкового Кодексу України ДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПСП " Каїсса " з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс» за грудень 2010 року та ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» за січень 2011 року, за результатами якої складено акт перевірки від 03.06.2011 р. № 1872/23-2/14115089 ( далі - акт перевірки).

Згідно висновків акту від 03.06.2011 р. № 1872/23-2/14115089, перевіркою встановлено порушення ПСП " Каїсса »:

- ч.1-5 ст. 203, ч.1 -2 ст. 215, ч. 1 ст. 216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПСП «Каїсса» при придбанні товарів (послуг) у постачальників ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс» за грудень 2010 року та ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» за січень 2011 року. Товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.п.7.5.1 п.7.5, п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України „ Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року №168/97-ВР (із змінами та доповненнями) та п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.1 ст.201 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI, п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.99 № 996-ХІУ зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 1 871 421,75 грн., у тому числі за грудень 2010 року - 1 527 980,27 грн.; за січень 2011 року - 343 441,48 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0002082301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2253417,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1871421,75 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381996,07 грн.

Як вбачається з акту перевірки, в ході перевірки були використані установчі документи ПСП " Каїсса ", декларації з ПДВ за грудень 2010 р. та січень 2011 року, первинні документи ПСП " Каїсса ", надані до перевірки, декларації з ПДВ ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», матеріали перевірок з інших ДПІ.

Згідно з поданою ПСП " Каїсса " до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за грудень 2010 року ( вх. від 20.01.2011 року № 9006464327), додатку 5 до вказаної декларації з ПДВ встановлено, що одними з постачальників ПСП " Каїсса " у грудні 2010 року були ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс».

Зокрема, в акті перевірки ( стор. 8-11 ) зазначено, що на підставі договору поставки від 01.12.10 р. № 01/12-01 та додаткових угод від 01.12.10 № 1, від 08.12.10 №2, від 13.12.10 №3, від 16.12.10 №4, від 21.12.10 № 5 ПСП «Каїсса» отримано від ПП «Ногайська олія» олію соняшникову нерафіновану на суму ПДВ 1 127 850,00 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснювались шляхом оплати через розрахунковий рахунок згідно виписок банку, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені до матеріалів справи. Транспортування товару здійснювалось на підставі договорів оренди транспортних засобів, укладених з СПД та товаро - транспортних накладних, перелік яких наведений в акті перевірки.

Згідно акту ДПІ у Приморському районі Запорізької області від 21.03.11 р. № 67/23-02/34385139 « Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки суб'єкта господарювання ПП «Ногайська олія» щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Санта Н» та ТОВ «Транслар ЛТД» за грудень 2010 року та ТОВ «Промбудремкоплект» за січень 2011 року встановлено розбіжності між сумою задекларованого податкового кредиту ПП «Ногайська олія» та сумами податкових зобов'язань, задекларованих підприємствами - продавцями, внаслідок недекларування податкових зобов'язань ТОВ «Санта Н», ТОВ «Транслар ЛТД», ТОВ «Промбудремкоплект». У ТОВ «Санта Н», ТОВ «Транслар ЛТД», ТОВ «Промбудремкоплект» відсутні трудові ресурси, складські приміщення , виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності. В ході перевірки не підтверджено наявність поставок товарів від підприємств-постачальників ТОВ «Санта Н», ТОВ «Транслар ЛТД», ТОВ «Промбудремкоплект» до ПП «Ногайська олія», що свідчить про нікчемність правочинів між вказаними підприємствами, оскільки вчинені без мети настання реальних наслідків.

На підставі вказаних обставин ДПІ зроблено висновок про відсутність об'єкта оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів по ланцюгу постачання ТОВ «Санта Н», ТОВ «Транслар ЛТД», ТОВ «Промбудремкоплект» - ПП « Ногайська олія» - ПСП « Каїсса» в розумінні ст. 3 Закону України "Про податок на додану вартість" та ст.185 Податкового кодексу України.

Щодо взаємовідносин між ПСП «Каїсса» та ТОВ «Руні-Грейн», то в акті перевірки ( стор. 14-15) зазначено, що на підставі договору поставки від 08.09.10 р. № 08/0-01 від ТОВ «Руні-Грейн» отримано олію соняшникову нерафіновану на суму ПДВ 149 942,50 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснювались шляхом оплати через розрахунковий рахунок згідно виписок банку, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені до матеріалів справи. Транспортування товару здійснювалось на підставі договорів оренди транспортних засобів, укладених з СПД та товаро - транспортних накладних, перелік яких наведений в акті перевірки.

Згідно акту ДПІ у м. Сімферополі від 28.03.11 р. № 383/23-7/36869229 « Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Руні-Грейн» з питань достовірності формування податкового кредиту та податкового зобов'язань за грудень 2010 року встановлено порушення щодо ведення податкового обліку та відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків, що свідчить про їх нікчемність. У ТОВ «Руні-Грейн» відсутні адміністративно - господарські можливості на виконання господарських зобов'язань по укладеним угодам та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, внаслідок чого встановлено завищення податкового зобов'язання та податкового кредиту в сумі 59 151,00 грн. за грудень 2010 року.

Щодо взаємовідносин між ПСП « Каїсса » та ПП « Тавріяагроойл », то в акті перевірки ( стор. 16-18) зазначено, що на підставі договору поставки від 15.11.10 р. № 15/11-01 від ПП « Тавріяагроойл » отримано олію соняшникову нерафіновану на суму ПДВ 146 300,00 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснювались шляхом оплати через розрахунковий рахунок згідно виписок банку, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені до матеріалів справи. Транспортування товару здійснювалось на підставі договорів оренди транспортних засобів, укладених з СПД та товаро - транспортних накладних, перелік яких наведений в акті перевірки.

Згідно акту ДПІ у Приазовському районі від 15.03.11 р. № 44/23/37050921 про результати невиїзної документальної перевірки ПП «Тавріяагроойл-плюс» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.11.10 по 31.12.10 р. встановлено відсутність платника за місцезнаходженням, відсутність транспортних засобів, нерухомого майна, трудових ресурсів. Внаслідок відсутності ПП «Тавріяагроойл-Плюс» за податковою адресою, виписані податкові накладні не містять достовірної інформації щодо розташування підприємства, що є необхідним реквізитом при правильному заповненні податкової накладної згідно вимог чинного законодавства. Також зазначено, що ПП «Тавріяагроойл-плюс» мало взаємовідносини з ПП « АТК 2000», який відповідно до акту перевірки Мелітопольської ОДПІ від 14.03.2011 р. за № 327/23/36319954 безпідставно сформував податкові зобов'язання за рахунок сум ПДВ по податковим накладним, виписаних на продаж товарів (робіт, послуг) у т.ч. ПП «Тавріяагроойл-плюс», без підтверджуючих документів щодо фактичного здійснення відвантаження товару, вказаного у податкових накладних. В результаті порушення контрагентами принципів господарювання, податкові органи зробили висновок, що угоди, укладені з постачальниками на реалізацію товарів (робіт, послуг) на адресу ПП «Тавріяагроойл-Плюс», та в свою чергу угоди, укладені ПП «Тавріяагроойл-Плюс» на подальшу реалізацію товарів (робіт, послуг) мають протиправний характер.

На підставі вказаних обставин ДПІ зроблено висновок про відсутність об'єкта оподаткування по операціях з придбання та продажу товарів по ланцюгу постачання ПП «АТК 2000» - ПП «Тавріяагроойл-Плюс» - ПСП « Каїсса».

Щодо взаємовідносин між ПСП « Каїсса » та ТОВ « Алгол-87 », то в акті перевірки ( стор. 21-22) зазначено, що на підставі договору поставки від 06.12.10 р. № 06/12-01, Додаткової угоди від 06.12.10 р. за № №1 та додаткової угоди № 2 від ТОВ « Алгол-87 » отримано олію соняшникову нерафіновану на суму ПДВ 103 887,77 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснювались шляхом оплати через розрахунковий рахунок згідно виписок банку, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені до матеріалів справи. Транспортування товару здійснювалось на підставі договорів оренди транспортних засобів, укладених з СПД та товаро - транспортних накладних, перелік яких наведений в акті перевірки.

Згідно акту ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя від 21.03.11 р. № 7/23-50/3652402 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ « Алгол-87 » з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість за грудень 2010 року встановлено, що згідно Системи автоматизованого співставлення податкових зобов'язань і податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України по ТОВ «Алгол-87» виявлено, що до складу податкового кредиту за грудень 2010 р. були віднесені суми, від вартості придбаного товару (робіт, послуг) у підприємств - постачальників ТОВ «Дельфа-С», ТОВ «Агродніпро», ТОВ «ПК» Серіол-плюс», ТОВ «Лек-оіл», ЗAT «Агроойл», МПП Фірма «Ерідон», Фермерське господарство «Степове-2001», ТОВ «Насінницька компанія Гібрид-С», ТОВ «Агропромислова компанія», ПП «ТВФ» Обрій-агро», які є ймовірними «транзитерами», ТОВ «Трістан-груп» є «податковою ямою».

Проведеними заходами було встановлено неможливість фактичного здійснення ТОВ «Алгол-87» господарських операцій, направлених на настання реальних наслідків, у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, що свідчить про здійснення ТОВ «Алгол-87» діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди третіх осіб, тому усі операції купівлі-продажу є нікчемними по ланцюгу до « вигодо набувача».

Згідно з поданою ПСП " Каїсса " до ДПІ у м. Херсоні податковою декларацією з ПДВ за січень 2011 року ( вх. від 21.02.2011 року № 900683879), додатку 5 до вказаної декларації з ПДВ встановлено, що одним із постачальників ПСП " Каїсса " у січні 2011 року був ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ».

Зокрема, в акті перевірки ( стор. 30-33 ) зазначено, що на підставі договору купівлі-продажу від 04.01.11 № 040111 та додаткових угод від 10.01.11 р. № 1, від 30.01.11 р. № 2 ПСП " Каїсса " отримано від ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» олію соняшникову нерафіновану на суму ПДВ 343 441,48 грн., що задокументовано видатковими та податковими накладними, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені позивачем до матеріалів справи. Розрахунки здійснювались шляхом оплати через розрахунковий рахунок згідно виписок банку, перелік яких наведений в акті перевірки та залучені до матеріалів справи. Транспортування товару здійснювалось на підставі договорів оренди транспортних засобів, укладених з СПД та товаро - транспортних накладних, перелік яких наведений в акті перевірки.

Керівнику ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» поштою направлено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо правових відносин з ПСП «Каїсса» ( № 12425/10/23-206 від 16.05.11), проте лист повернувся з причини незнаходження вищевказаного підприємства за зазначеною адресою. 26.05.11 бухгалтеру ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» вручено запит про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо підтвердження відносин з ПСП «Каїсса» ( №12425/10/23-206 від 16.05.11), проте на дату реєстрації акту перевірки відповідь не надано. На підставі вказаних обставин, ДПІ зроблено висновок, що господарські операції ПСП «Каїсса» з ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ» не спричиняють реального настання наслідків, тому є нікчемними.

Щодо недоліків у наданої до перевірки первинної документації по вищевказаним контрагентам, то актом перевірки стверджено про не надання ПСП «Каїсса» на запит ДПІ вих. №10816/10/23-2 від 28.04.11 р. документів, підтверджуючих транспортування товару та пояснення щодо здійснення такого транспортування товару, договорів транспортування оренди транспортних засобів та документу, підтверджуючих якість товару.

Проте, суд вказує на нелогічність даного доводу ДПІ, оскільки в описовій частині акту перевірки перелічені товарно-транспортні накладні з яких вбачається номер автомобіля та причепу, прізвище водія, місце навантаження та розвантаження олії соняшникової нерафінованої.

З досліджених документів, наданих позивачем на підтвердження господарських операцій, укладених з ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс», ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», судом встановлено, що господарські операції щодо придбання олії соняшникової нерафінованої оформлені договорами поставки; на виконання укладених договорів позивачем отримано видаткові накладні та сплачено в ціні поставленого товару податок на додану вартість; постачальниками виписані податкові накладні, які містить всі необхідні реквізити i відповідають вимогам, закріпленим положеннями чинного законодавства України. Зауваження щодо оформлення податкових накладних, та інших документів згідно акту перевірки, відсутні. Із наданих копій банківських виписок, вбачається рух активів у процесі здійснення господарської операції та сплата контрагентам за отриманий товар. Розрахунки проводились у безготівковій формі. За наслідками виконання умов договорів позивачем сформовані валові витрати та податковий кредит відповідного звітного періоду, внаслідок подальшого використання товару у господарській діяльності, відповідно до податкової звітності, сформовані валові доходи та податкові зобов'язання.

Згідно акту перевірки, до перевірки не надано товарно-транспортні накладні з відмітками про передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей та інші документи, що свідчать про відсутність продукції, в той же час, суд звертає увагу, що факт отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс», ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», має документальне підтвердження шляхом відображення в описовій частині акту перевірки.

На підставі наведеного перевіряючи дійшли до висновку щодо отримання позивачем документів по придбанню товарно-матеріальних цінностей і сплати коштів без мети реального настання правових наслідків, у зв'язку з чим, в результаті виконання сторонами нікчемної угоди не може виникати податковий кредит з податку на додану вартість.

Судом також зазначається, що податковим органом ретельно досліджені та зафіксовані всі господарські операції, досліджені податкові накладні із зазначенням реєстраційного номеру податкової накладної, дати, номенклатури товару, одиниці виміру, кількості, суми у тому числі податку на додану вартість. Фахівцями податкового органу досліджені також дані бухгалтерського обліку, журнали - ордери, зокрема дані третього рахунку товариства 631 «Розрахунки з вітчизняними покупцями» за перевіряє мий період, проводки, дані податкового обліку, що не заперечувалось в судовому засіданні представником відповідача, зокрема головним державним податковим ревізор-інспектором відділу перевірок ризикових операцій управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Херсоні, інспектором податкової служби 1 рангу Льодою Мариною Андріївною, яка безпосередньо була уповноважена на проведення перевірки позивача.

Під час проведення перевірки, впродовж розгляду справи судом жодних порушень порядку формування податкового кредиту та витрат податковим органом не встановлено, за висновком податкового органу контрагенти позивача не може здійснювати господарські операції через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі продажу.

Суд не погоджується з такими висновками відповідача та вважає їх неправомірними з наступних підстав.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" та п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5. ст.7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунка платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків:

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналогічна норма міститься у Податковому кодексу України, зокрема у п. 198.2 ст. 198, яка встановлює дату виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту по даті тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.п. 7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не дозволяється включення до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

За змістом наведених норм право платника податку на включення сум податку до податкового кредиту обумовлено юридичним складом, до якого входять такі юридичні факти, як придбання платником податку у інших платників цього податку товарів (послуг) або основних фондів, призначених для використання в оподатковуваних операціях, що відповідають цілям господарської діяльності платника податку; підтвердження податковою накладною, виписаною постачальником - платником податку, митною декларацією, іншими подібними документами, перелік яких встановлений підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України " Про податок на додану вартість" та пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України, суми нарахованого (сплаченого) податку в ціні придбання товару (послуг).

Ці обставини відповідно до частини 1 статті 138 КАС України входять до предмета доказування при розгляді судом адміністративного позову стосовно правомірності рішення контролюючого органу про донарахування сум податкових зобов'язань з ПДВ.

У відповідності до ч. 1, 2 ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"- метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством.

Статтею 1 Закону України від 16.07.1999 № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Частиною 2 статті 3 Закону №996 зокрема, встановлено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 9 Закону „ Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та п.2.4 Наказ Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88 «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Наявність в матеріалах справи, податкових накладних, які внесені до реєстру виданих та отриманих податкових накладних, видаткових накладних, проведення оплати за придбаний товар, оприбуткування придбаного товару та використання у своїй господарській діяльності у своєї сукупності доводять не тільки правомірність формування податкового кредиту, але ж і реальність господарських операцій здійснених між позивачем та його контрагентами.

Судом встановлено, що доказів фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, використання позивачем придбаного товару не за призначенням, несумісності товару з напрямом господарської діяльності позивача в ході розгляду справи ДПІ до суду не надала.

Суд вважає, що позивачем дотримані вимоги Закону України № 168/97-ВР та Податкового кодексу України щодо наявності обсягу документів, які є достатнім і свідчить про реальне настання правових наслідків, що обумовлені спірними угодами, містять усі необхідні реквізити, передбачені п.п. 1, 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Частиною першою статті 69 цього Кодексу встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (частина 2 ст. 69 ).

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Допитаний в судовому засіданні свідок - директор ТОВ « Алгол-87» ОСОБА_4 надав пояснення, якими підтвердив фактичне виконання сторонами господарської операції між ТОВ « Алгол-87» та ПСП « Каїсса», задекларувавши у грудні 2010 року податкові зобов'язання з ПДВ за наслідками вказаної операції. Звернув увагу суду, що ТОВ « Алгол-87» не є посередником у даній господарській операції, а виступає виробником олії соняшникової нерафінованої, яка виробляється безпосередньо на підприємстві з використанням власних виробничих потужностей. З порушеннями ТОВ « Алгол-87 », встановленими ДПІ у Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя в акті документальної позапланової невиїзної перевірки від 21.03.11 р. № 7/23-50/3652402 свідок не погодився, проте вказав про відсутність судового рішення щодо оскарження висновків податкового органу, оскільки за наслідками вказаної перевірки ДПІ рішення не приймало.

Так, допитана в якості свідка головний бухгалтер ОСОБА_5 пояснила суду, що ведення податкового обліку базується на показниках бухгалтерського обліку, зокрема дані по постачальникам - контрагентам знаходяться в картках рахунку 631, покупцям-контрагентам в картках рахунку 361, що було предметом дослідження податковим органом при проведенні як планової документальної, так і позапланової перевірок. При цьому, заперечила щодо доводів податкового органу про відсутність у ПСП « Каїсса» необхідних умов для ведення господарської діяльності, оскільки здійснення господарської діяльності з використанням орендованого обладнання або на підставі договору про надання послуг не забороняється законодавством, вказавши на укладений між ПСП « Каїсса» та ТОВ « ВВВВ» договір на переробку сировини, який описаний в акті перевірки і порушень щодо формування валових витрат та податкових зобов'язань за наслідками його виконання ДПІ не встановлено.

Таким чином, встановлені в ході розгляду справи вищевказані обставини підтверджують, що саме ДПІ повинна приймати рішення на підставі усіх встановлених обставинах справи, яким суд надає оцінку, а не перекладати свій обов'язок щодо доказування обставин справи, що стосується встановлення факту правопорушення позивача та правомірність прийнятого рішення на суд.

Доводи відповідача стосовно того, що укладені угоди між ПП « Комополія» та його постачальниками ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс», ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», в ході перевірки кваліфіковані, як нікчемні відповідно до п.1, п.2 ст.215, п.1, п.5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як не створюють реального настання правових наслідків, передбачених ст. 626, 629, 655, 662, 658, 664 Цивільного кодексу України, не приймається судом як беззаперечний доказ відсутності господарських операцій в сукупності з іншими наданими сторонами доказами.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Пунктом 3 статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За положеннями статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину). Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 „ Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено права податкового органу на визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними. Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Суд зазначає, що належними та допустимими в розумінні ст. 124 Конституції України, ст. 70 КАС України доказами вчинення платником податків нікчемного правочину можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (бо діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст. 191 КК України та ст. 212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 КАС України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним.

Таким чином, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та контрагентами позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 КАС України не виявлено.

Щодо доводів відповідача про відсутність декларування постачальниками - позивача податкових зобов'язань та неправомірне формування податкового кредиту, як підстава для визнання угод нікчемними, то суд виходить із наступного.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішення від 22.01.2009 р. (« Булвес «АД проти Болгарії») зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз. На думку Європейського Суду такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Право на податковий кредит є «власністю» у розумінні статті 1 Протоколу № 1, яке повинно розглядатися як таке, що виникло у момент повного виконання нею своїх зобов'язань щодо податкової звітності з ПДВ. Визнання права на нарахування податкового кредиту було поставлено в залежність від виконання обов'язків постачальником, в той час коли це не залежало від волі одержувача поставки - застосування відповідних положень Закону « Про ПДВ » стало не передбаченим і самовільним. Платник податку не має абсолютно ніяких повноважень відслідковувати, контролювати і забезпечувати виконання постачальником його обов'язків із складення та подання декларації з ПДВ, а також обов'язку зі сплати ПДВ (п.43, п.69 зазначеного вище рішення Європейського Суду).

Отже, якщо контрагенти позивача не виконували своїх зобов'язань щодо сплати податку на додану вартість до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для них та така відповідальність не може бути покладена на позивача.

Крім того, Закон України « Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» регулює відносини, які виникають у сфері державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, та дія якого поширюється на державну реєстрацію всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб-підприємців.

Як вбачається з актів перевірок позивача, ДПІ зазначено, що вказані підприємства були зареєстровані, як юридичні особи та присвоєний ідентифікаційні коди, про що видані свідоцтва про державну реєстрацію.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців» якщо відомості, які підлягаю внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Щодо доводу відповідача про відсутність за місцезнаходженням ТОВ " Верхньосірогозський ОПЗ ", як підставі неможливості провести зустрічну звірку, спростовується залученими до матеріалів справи Витягами з ЄДР станом на 21.12.2010 р., 04.02.2011 р.

Відповідно до п. 4 ст. 91 Цивільного кодексу України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Таким чином, якщо на момент здійснення господарської операції, продавець знаходився в Єдиному державному реєстрі, а також мав свідоцтво про реєстрацію платником податку на додану вартість, віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість за такими операціями є обґрунтованим.

Факт державної реєстрації підприємств-постачальників, як юридичної особи та платника податку на додану вартість на момент укладення спірного правочину та виписування спірних накладних не заперечується відповідачем та знайшов своє підтвердження в ході розгляду справи.

Щодо позиції відповідача, що позивач придбавав продукцію через посередників, які за юридичною адресою не знаходились, до податкового органу не звітували, перевірки останніх свідчать про відсутність умов для здійснення спірних господарських операцій, є безпідставними та необґрунтованими.

Суд вважає, у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення сплачених сум до податкового кредиту, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Урахувавши наявні докази у справі, суд приходить до висновку про помилковість висновків відповідача, що вчинені позивачем господарські операції з ПП «Ногайська олія», ТОВ «Руні - Грейн», ТОВ «Алгол-87», ПП «Тавріяагроойл - Плюс», ТОВ «Верхньосірогозький ОПЗ», є " безтоварними ", не відповідають дійсному економічному змісту, і вчинені лише з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Фактів віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що не підлягають використанню у його господарській діяльності, в ході розгляду справи не виявлено, і ДПІ на їх наявність не посилається.

Крім того, суд зазначає, що аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затверджено наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772; далі за текстом - Порядок №984), Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків (затверджено наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010р. № 985, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735; далі за текстом - Порядок № 985), суд вважає, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, зменшення суми бюджетного відшкодування, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях-рішеннях.

Проте, в акті перевірки позивача, суб'єктом владних повноважень викладено основним доводом відсутності фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами це визнання нікчемними угоди, наслідок чого сума сплаченого ПДВ в ціні товару з податкового кредиту виключена з податкової звітності позивача, проте відповідачем в акті перевірки не спростовано фактичні зміні складі та структурі активів позивача, зокрема декларування податкових зобов'язань по податку на додану вартість. З цього приводу, суд зазначає про нелогічність дій податкового органу при визнання всіх укладених між сторонами договорів нікчемними у зв'язку з їх безтоварністю лише щодо зменшення податкового кредиту, оскільки в даному випадку правові наслідки для платника податку настають шляхом зменшення як податкового кредиту, так і податкових зобов'язань, які виникли при подальшому продажу сільгосппродукції.

З огляду на викладене та з урахуванням ч. 3 ст. 2 КАС України, прийняте відповідачем податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0002082301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2253417,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1871421,75 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381996,07 грн. є необґрунтованим, та таким, що не ґрунтується на вимогах Закону № 168/97-ВР та Податкового кодексу України.

Відповідно до статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7-11, 17, 69, 71, 72, 94, 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.06.2011 року № 0002082301 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2253417,82 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 1871421,75 грн. та за штрафними санкціями у сумі 381996,07 грн.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на користь Приватного сільськогосподарського підприємства "Каїсса" (ідентифікаційний код 14115089) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 жовтня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.1