Постанова № 26469625, 17.10.2012, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Харків

17 жовтня 2012 р. справа № 2а- 10833/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

за участю секретаря судового засідання - Фоменко І.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації

до гр. ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

встановив:

Позивач, Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача, гр. ОСОБА_1, заборгованість в сумі 2.929,51 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що згідно з поданою гр. ОСОБА_1 заявою від 13.07.2011р. було прийнято рішення про призначення допомоги по догляду за дитиною (донька ОСОБА_2) до досягнення нею трирічного віку з 05.10.2011р. Відповідач почав отримувати призначену допомогу, але в подальшому виявив бажання працювати і реалізував такий намір 20.01.2012р. шляхом працевлаштування у Курязькій виховній колонії. При цьому, факт працевлаштування до відома органу праці та соціального захисту населення не довів і продовжував отримувати призначену допомогу. Через вказані обставини відповідач, гр. ОСОБА_1, безпідставно отримав соціальну допомогу в розмірі 2.929,51грн. На вимогу УПСЗН відповідач добровільно отриману суму допомоги не повернув, а тому, відповідно до положень п. 49 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (затверджено постановою КМУ від 27.12.2001 р. №1751), спірна сума заборгованості підлягає стягненню в судовому порядку. Посилаючись на викладені мотиви, позивач просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, гр. ОСОБА_1, письмових заперечень проти позову не надав, про дату час та місце судового засідання була повідомлений належним чином та завчасно, правом на участь у судовому засіданні не скористався.

Оскільки визначене ч. 1 ст.2 КАС України завдання адміністративного судочинства залишається незмінним при розгляді будь-якої адміністративної справи, в тому числі і справи за позовом суб'єкта владних повноважень, і дотримання вказаного завдання є обов'язковим в силу приписів ч.2 ст.19 Конституції України, то з огляду на приписи ст.41, ч.4 ст.122, ч.6 ст.128 КАС України суд, зібравши докази, що в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, доходить висновку, що справа має бути розглянута та вирішена на підставі наявних в ній доказів в порядку письмового провадження.

Суд, вивчивши доводи позову, дослідивши зібрані докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, виходить з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи судом встановлено, що заявою від 13.07.2011р. відповідач звернувся до УПСЗН Дергачівської РДА з приводу призначення 1) одноразової допомоги при народженні дитини та 2) допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.10.2011 р. на доньку ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

З тексту згаданої заяви вбачається, що відповідач, гр. ОСОБА_1, був поінформований про умови надання допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку, зокрема, про необхідність повідомляти про факт працевлаштування та відкриття підприємницької діяльності.

Рішенням від 09.08.2011р. позивач призначив гр. ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 05.10.2011р. по 28.06.2014р.

Рішенням від 29.12.2011р. позивач призначив гр. ОСОБА_1 допомогу по догляду за дитиною до трьох років з 01.11.2011р. по 28.06.2014р. в сумі 130,00грн. та допомогу по догляду за дитиною до трьох років з 01.11.2011р. по 30.11.2011р. в сумі 525,56грн., з 01.12.2011р. по 31.12.2011р. в сумі 544,56грн., з 01.01.2012р. по 31.03.2012р. в сумі 613,56грн., з 01.04.2012р. по 30.04.2012р. в сумі 634,56грн.

20.01.2012р. відповідач працевлаштувався у Курязькій виховній колонії, що підтверджується довідкою від 03.07.2012р. за №11/2-2899.

Про факт працевлаштування відповідач орган праці та соціального захисту населення не повідомляв.

Рішенням позивача від 06.07.2012р. гр. ОСОБА_1 була припинена виплата раніше призначеної допомоги.

У період часу з 20.01.2012р. відповідач отримав наступні виплати: за 12 днів січня 2012 р. - 287,83 грн., за лютий 2012 р. - 743,56 грн., за березень 2012 р. - 743,56 грн., за квітень 2012 р. - 764,56 грн., за травень 2012 р. - 130,00 грн., за червень 2012 р. - 130,00 грн., за липень 2012 р. - 130,00 грн., загалом - 2.959,51 грн.

Вирішуючи спір, суд зазначає, що гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги з урахуванням складу сім'ї, її доходів та віку дітей визначає Закон України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», і спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім'ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Відповідно до ч.1 ст.13 згаданого закону право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має особа (один з батьків дитини, усиновлювач, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.

За правилами ст.14 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»у разі працевлаштування або виходу на роботу матері дитини або особи, яка фактично здійснює догляд за дитиною, до закінчення строку догляду у режимі повного робочого часу зазначена допомога виплачується особі, яка продовжує догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку (ч.5 ст.14); матерям, які мають дітей віком до трьох років і вийшли на роботу та працюють у режимі неповного робочого часу або вдома, що підтверджується довідкою з місця роботи, або одночасно продовжують навчання з відривом від виробництва, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років призначається (виплачується) в повному розмірі.

З положень наведених норм закону суд доходить висновку, що названа допомога призначається або матері, котра не працює, а здійснює догляд за дитиною, або матері, котра працює неповний робочий день.

Статтею 22 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми»передбачено, що одержувачі державної допомоги зобов'язані повідомляти органи, що призначають і здійснюють виплату державної допомоги, про зміну всіх обставин, що впливають на виплату допомоги. Суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

Суд відмічає, що умови призначення і виплати такої державної допомоги деталізовані Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751, надалі - Порядок №1751).

Відповідно до п.23 Порядку №1751 виплата допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку припиняється з дня працевлаштування (початку виконання трудових обов'язків).

Винятком з даного правила за змістом Порядку №1751 є випадки роботи особи у режимі неповного робочого часу, вдома, у виборчій комісії, в тому числі у день голосування, дні встановлення підсумків голосування та результатів виборів, або здійснення особою підприємницької діяльності.

Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності за правилами ст.86 КАС України, суд відзначає відсутність у спірних правовідносинах обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість продовження виплати призначеної особі допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років після працевлаштування такої особи.

Пунктом 46 Порядку №1751 передбачено, що особи, яким виплачується державна допомога сім'ям з дітьми, у разі виникнення обставин, які призводять до припинення виплати допомоги, зобов'язані у десятиденний термін повідомити про це органи праці та соціального захисту населення. Виплата допомоги припиняється за рішенням органу, що призначає та виплачує цю допомогу, з місяця, що настає після місяця, у якому виникли такі обставини.

З приєднаної до справи довідки №11/2-2899 від 03.07.2012 р., випливає, що відповідач, гр. ОСОБА_1, з 20.01.2012 р. працевлаштована у Курязькій виховній колонії Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Харківській області на посаді молодшого інспектора відділу режиму і охорони.

Про факт працевлаштування відповідач орган праці та соціального захисту населення не повідомив, хоча був достеменно обізнаний з обов'язком надати відповідні відомості. При цьому, відповідач не подав до УПСЗН жодних документів у підтвердження існування обставин, що зумовлюють продовження виплати допомоги і після працевлаштування.

Отже, відповідачем у спірних правовідносинах вчинено діяння з приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги.

Розв'язуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ст.22 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" суми державної допомоги, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку громадян (у результаті подання документів із свідомо неправдивими відомостями, неподання відомостей про зміни у складі сім'ї, приховування обставин, що впливають на виплату державної допомоги, тощо), стягуються згідно з законом.

Аналогічне правило міститься в п.49 Порядку №1751.

20.07.2012 р. позивачем на адресу гр. ОСОБА_1 за вих. №09-22/3572 було направлено повідомлення про повернення наданої соціальної допомоги, виплаченої протягом періоду з 20.01.2012р. по 31.07.2012р., у сумі 2.929,51 грн.

Проте, заявлена до стягнення сума відповідачем в добровільному порядку не сплачена.

Суд зауважує, що вимога по справі заявлена суб'єктом права, котрий в розумінні Закону України "Про місцеві державні адміністрації" належить до кола державних органів, спір виник з приводу реалізації таким суб'єктом владної управлінської функції, а відтак, дана вимога предметна підсудна окружному адміністративному суду.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення заявленою суб'єктом владних повноважень вимогою прав та охоронюваних законом інтересів відповідача, матеріалами справи підтверджено факт скоєння відповідачем діяння по приховуванню від органу праці та соціального захисту населення відомостей, що впливають на виплату допомоги, то суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ст.ст.158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації до гр. ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити.

Стягнути з гр. ОСОБА_1 (ідентифікаційний код - НОМЕР_1; місцезнаходження - АДРЕСА_1) на користь Управління праці та соціального захисту населення Дергачівської районної державної адміністрації (ідентифікаційний код - 03196437; місцезнаходження - 62300, Харківська обл., м. Дергачі, вул. Залізнична, буд. 31, р/р 35414022001175 в ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) заборгованість у сумі 2.929 (дві тисячі дев'ятсот двадцять дев'ять) грн. 51 коп.

Постанова набирає законної сили згідно з ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду згідно з ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: шляхом подачі через Харківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення (у разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, у разі повідомлення суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду) апеляційної скарги з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя А.В. Сліденко