Постанова № 26469602, 02.10.2012, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

_____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2012 р. 13 год.50 хв.Справа № 2-а-1151/12/2170

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді: Дубровної В.А.,

при секретарі: Кургузовій Т.М.,

за участю представника:

відповідача - Мкртчян Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Туристичний комплекс " Фрегат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Публічне акціонерне товариство "Туристичний комплекс "Фрегат" (далі - позивач, ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби ( далі - відповідач, ДПІ), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0002212201, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість з урахуванням штрафних санкцій на загальну суму 34501,00 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог вказує на не відповідність встановлених порушень фактичним обставинам, оскільки договір на надання послуг, укладений між ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" та ПП "Фіто Сервіс Плюс", акти приймання виконаних будівельних робіт та податкові накладні свідчать про виконання ремонтних робіт належним чином, що відповідно не створювало для позивача підстав для того, щоб не відображати цю операцію в бухгалтерському та податковому обліку. Висновок акту перевірки позивача ґрунтується на результатах перевірок контрагента позивача ПП "Фіто Сервіс Плюс" щодо визнання нікчемними правочинів, проте відповідачем в ході перевірки неможливо було встановити реальність виконання ремонтних робіт, оскільки перевірка проводилась в приміщенні податкового органу без виїзду перевіряючого на територію комплексу, результат виконаних робіт не досліджувався, тому твердження про невиконання вказаних робіт та, як наслідок, нікчемність угоди ґрунтується виключно на його припущеннях. Таким чином, на думку позивача, ДПІ при складанні акту протиправно вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судової процедури, визнав правочини, укладені ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" з ПП "Фіто Сервіс Плюс" недійсними.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки згідно матеріалів перевірки позивача та його контрагента не підтверджено реальність здійснених господарських операцій у перевіряємому періоді, що позбавляє право платника податку на віднесення до податкового кредиту податку на додану вартість, отриманого від такого постачальника. Внаслідок встановлених порушень податкового законодавства, позивачем неправомірно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ, отримані згідно податкових накладних ПП "Фіто Сервіс Плюс", які оформлені за наслідками безтоварних операцій, тобто нікчемними угодами.

Ухвалою суду від 06.04.2012 року відкрито провадження у адміністративній справі.

У судове засідання представник позивача не з"явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти позовних вимог, просила суд відмовити в їх задоволенні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволені позовних вимог, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що на підставі службового посвідчення та згідно пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, проведено документальну невиїзну перевірку ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" з питань перевірки відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків з ПП "Фіто Сервіс Плюс" за період квітень, травень 2011 року, за результатами якої було акт № 19/23-5/04855891 від 28.02.2012 року (далі - акт перевірки).

Висновком акту перевірки є встановлені порушення, зокрема :

- ч.1-5 ст.203, ч.1-2 ст.215, ст.216, 228, 626, 629 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" при придбанні послуг у ПП "Фіто Сервіс Плюс" у квітні, травні 2011 року. Послуги по вказаних правочинах не були передані в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України;

- п.198.1, п.198.2, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого завищено суму податкового кредиту за квітень, травень 2011 року, що призвело до заниження суми податку на додану вартість , що підлягає сплаті в Державний бюджет України за квітень, травень 2011 року на суму 34500 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № 0002212201 щодо збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в розмірі 34500,00 грн., за штрафними санкціями в розмірі 1,00 грн.

Судом встановлено, що між ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" був укладений договір № 1 від 31.12.2011 р., згідно умов якого ПП "Фіто Сервіс Плюс" (підрядник) зобов'язується виконати за завданням ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" (замовник) ремонтні роботи в готелі "Фрегат" (м. Херсон, пр.-т Ушакова, 2), а замовник прийняти та оплатити ці роботи.

Згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2011 року № 300412 від 30.04.2011 року ПП "Фіто Сервіс Плюс" виконано робіт на загальну суму 147 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 24 500,00 грн., про що виконавцем оформлена податкова накладна № 248 від 30.04.2011 р.

Крім того згідно акту приймання виконаних будівельних робіт за травень 2011 року № 310526 від 31.05.2011 року умови даного договору ПП "Фіто Сервіс Плюс" виконано на загальну суму 60 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 10 000,00 грн., про що виконавцем видана податкова накладна № 213 від 31.05.2011 р

Сплачену суму ПДВ по зазначеним податковим накладним позивачем включено до податкового кредиту у квітні, травні 2011 року, відображено у реєстрі отриманих податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість та даним декларації з ПДВ за квітень, травень 2011 року.

Розрахунки між суб'єктами господарювання за послуги проводились у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 501 від 02.06.2011 р. на суму 20 000,00 грн., № 543 від 23.06.2011р. на суму 60 000,00 грн. та № 510 від 03.06.2011 р. на суму 127 000,00 грн.

Встановлені обставини не заперечуються сторонами по справі і не є предметом оскарження.

Однак. в ході проведення перевірки ДПІ було використано висновок акту від 12.01.2012 р. № 13/15-2/36671297 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Фіто Сервіс Плюс" (36671297) щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р., їх реальності та повноти відображення в обліку". Згідно інформації, викладеної у довідці, встановлено що в ході проведення аналізу матеріалів податкової звітності, реєстраційних документів, звітів та інших документів, встановлено відсутність у ПП "Фіто Сервіс Плюс" необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, оборотних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів при значних обсягах реалізації товарів (робіт, послуг), підприємство не знаходиться за юридичною адресою, що дає підстави вважати проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, не мають реального товарного характеру, тому відповідно до ч. 1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215 Цивільного кодексу України угоди ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" з ПП "Фіто Сервіс Плюс" є нікчемними та суперечать інтересам держави і суспільства, та в силу ст.216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов"язані з їх недійсністю. Вказані обставини також свідчать про те, що у ПП "Фіто Сервіс Плюс" відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками в розумінні ст.188 Податкового кодексу України.

Вищевказане слугувало відповідачу підставою щодо завищення сум податкового кредиту ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" по господарським взаємовідносинам з ПП "Фіто Сервіс Плюс" на суму ПДВ - 34 500,00 грн., у зв'язку з не підтвердженням права ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" на податковий кредит з ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від ПП "Фіто Сервіс Плюс", внаслідок укладеної угоди, яка не створює правових наслідків і є нікчемною.

Відповідно до ст.22 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об'єкти, визначені податковим законодавством, з наявність яких податкове законодавство пов'язує виникнення у платника податку податкового обов'язку.

Згідно ст.185 Податкового Кодексу України об'єктом оподаткування, крім того, є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Статтею 188 Податкового Кодексу України встановлено, що база оподаткування операцій з постачання товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче за звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на етиловий спирт, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Порядок формування податкового кредиту встановлений статтею 198 ПК України.

Відповідно до п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: - дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; - дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: - придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; - придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Відповідно до пунктів 201.4, 201.6, 201.8, 201.10 ст.201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Водночас статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, а також враховуватись повнота складання всіх підтверджуючих господарські операції документів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 р. № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Судом встановлено, що між ПАТ "Туристичний комплекс "Фрегат" та ПП "Фіто Сервіс Плюс" були оформлені договірні правовідносини про виконання підрядних робіт, факт виконання яких підтверджується документальним оформленням, зокрема актами на виконання підрядних робіт, податковими накладними.

Проте, суд відмічає, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції, в даному випадку це перелік та об'єм ремонтних робіт з урахуванням можливості підрядником виконати вказані роботи.

Зазначені обставини є предметом доказування і підлягають обов'язковому встановленню, оскільки мають значення для вирішення справи.

З огляду на викладене, суд не може прийняти вказані документи в якості доказу підтвердження реальності здійснення вказаної господарської операції, оскільки на вимогу суду позивачем не надано доказів щодо зміни в структурі активів та зобов'язань позивача внаслідок здійснення спірної угоди, наприклад, дані бухгалтерського обліку позивача, з яких б вбачалось наявність витрат позивача при виконані ним зобов'язань за вказаним договором.

Допитана в судовому засіданні керівник ПП "Фіто Сервіс Плюс" Чорномурко І.Г. не змогла надати логічні пояснення щодо фактичного виконання умов договору, зокрема плуталась у відповідях на питання щодо використання найманих працівників та об'єму виконаних робіт, яким чином і в яких місцях закуповувались будівельні матеріали. При цьому надані пояснення свідка щодо використання найманих працівників для виконання ремонтних робіт ніяким чином не підтверджено.

В ході розгляду справи, судом встановлено невідповідність умов договору щодо виконання обов'язків позивача (замовника) по забезпечення підрядника матеріалами для виконання підрядних робіт, проте акти виконаних робіт містять вартість прямих затрат підрядника у вигляді вартості матеріалів, виробів та конструкцій, заробітної плати, вартості експлуатації машин.

Однак ні позивач, ні свідок обґрунтованих доказів щодо вказаної обставини суду не надав, що дає підстави для висновку про відсутність факту реального проведення робіт.

Суд зауважує, що позивач, як суб'єкт господарювання при здійсненні своєї підприємницької діяльності на свій ризик, повинен бути обізнаним з колом суб'єктів, які на постійній основі працюють на ринку щодо надання послуг та мають працівників з належним професійним досвідом роботи в певній галузі.

Суд приймає до уваги встановлений ДПІ факт відсутності працівників у ПП "Фіто Сервіс Плюс", що не спростовано свідком Чорномурко І.Г. при надані пояснень. Крім того, основними видами діяльності ПП « Фіто Серівіс Плюс» є оптова торгівля, що не підтверджує досвід вказаного підприємства в галузі будівництва та реконструкції об'єктів нерухомості.

Таким чином, суд вважає, що у даних спірних правовідносинах позивач діяв без належної обачності та обережності, встановивши господарські стосунки з юридичною особою, яка не має необхідних умов для здійснення будівельно-підрядних робіт, що підтверджується доводами ДПІ про відсутність у ПП "Фіто Сервіс Плюс" необхідних умов для ведення господарської діяльності ( відсутні основні фонди, виробничі активи, приміщення, транспортні засоби). ПП "Фіто Сервіс Плюс" не знаходиться за юридичною адресою, що підтверджує факт того, що за адресою, яка зазначена в договорах, видаткових та податкових накладних, які надані позивачем до матеріалів справи, постачальник послуг - ПП "Фіто Сервіс Плюс" фактичну діяльність не здійснював.

Суд зазначає, що сам по собі факт оформлення документів не є безумовним свідченням того, що надані ремонтні роботи мали місце, тому наявні у справі документи дають підстави для визнання того, що господарська операція між та ПП "Фіто Сервіс"фактично не була здійснена, а позивач вказане не спростував належним чином.

Оцінюючи подані сторонами докази та враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд, з'ясувавши докази, наявні в матеріалах справи, приходить до висновку, що відповідачем доведено правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв'язку із чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 6-14, 71, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволені позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Туристичний комплекс "Фрегат" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України чи прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 05 жовтня 2012 р.

Суддя Дубровна В.А.

кат. 8.2.