Постанова № 26469213, 15.10.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3311/2012

15 жовтня 2012 року 15год. 29хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі судді Борискіна С.А. за участю секретаря судового засідання Ціпан О.П. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник не з'явився;

відповідача: представник Троянчук Д.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватне підприємство "Ол-дизайн"

до Державна податкова інспекція у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомленя-рішення , -ВСТАНОВИВ :

Позивач - Приватне підприємство «Ол-дизайн» (далі - ПП «Ол-дизайн») звернувся з позовом до Державної податкової інспекції у Рівненському районі про визнання противними та скасування податкових повідомлень-рішень від 20 березня 2012 року № 0001362342 та №0001352342.

Оскільки спірні податкові повідомлення - рішення були винесені ДПІ у м.Рівному Рівненської області ДПС (далі - ДПІ у м. Рівному), суд відповідно до вимог ст.52 КАС України суд здійснив заміну первинного відповідача - ДПІ у Рівненському районі на належного відповідача - ДПІ у м. Рівному.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що висновки відповідача, покладені в основу нарахування податкових зобов'язань з прибуткового податку та податку на додану вартість з відповідними фінансовими санкціями за спірними податковими повідомленнями-рішеннями щодо нікчемності правочинів, укладених з ТОВ "Горіховий сад" є безпідставними, позаяк ґрунтуються не на первинних документах бухгалтерського та податкового обліку, а на власній, суб'єктивній, оцінці податкового органу про неспроможність здійснення даним контрагентом господарських операцій та на обставинах кримінальної справи по факту фіктивного підприємництва даного товариства. Вчинення відповідних господарських операції підтверджуються первинними документами у відповідності вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" №996-XIV від 16.07.1999 року, валові витрати сформовані з дотриманням вимог підпункту 5.2.1 пункту 5.2 та підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 08.12.1994 року, а податковий кредит підтверджено належним чином оформленими податковими накладними у відповідності до підпункту 7.2.1 пункту 7.2 та підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

На момент вчинення господарських операцій з ТОВ "Горіховий сад" відомості про нього знаходилися в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, контрагент знаходився на податковому обліку в ДПІ у м.Рівне та був зареєстрованим платником податку на додану вартість. Відповідно, жодної відповідальності за несумлінні дії контрагента позивач нести не може. Висновки податкового органу про нікчемність правочинів позивача із вказаним контрагентом спростовував відсутністю судового рішення про визнання правочинів недійсними та недоведеністю такої недійсності, яка прямо встановлена законом. Що стосується вироку по кримінальній справі №1-126/11, яким засновника та фінансового директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_2, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_3 та інших визнано винними у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, то господарські операції з ПП «Ол-дизайн» не були предметом перевірки у кримінальному судочинстві. А та обставина, що ОСОБА_2 та інші використовували ТОВ "Горіховий сад" для досягнення злочинної мети, жодним чином не може стосуватись позивача, позаяк кримінальна відповідальність є індивідуальною. Позивачу не було відомо ні про злочинні наміри засуджених, ні про фіктивність господарської діяльності ТОВ "Горіховий сад", а відтак ПП «Ол-дизайн», будучи сумлінним суб'єктом господарювання, не може бути позбавлене права на формування витрат та податкового кредиту по операціям з ТОВ "Горіховий сад".

Представник позивача у судове засідання не прибув, подав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав та, зокрема, пояснив, що з урахуванням вироку у кримінальній справі №1-126/11, яким засновника та фінансового директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_2, директора ТОВ "Горіховий сад" ОСОБА_3 та інших визнано винними у здійсненні фіктивного підприємництва та у підробленні документів, ревізором ДПІ у м.Рівному зроблено правомірні висновки про те, що операції ПП «Ол-дизайн» з ТОВ "Горіховий сад" не підтверджені належним чином, а відтак і за результатами перевірки цілком правомірно донараховано позивачу зобов'язання з прибуткового податку та податку на додану вартість. Зазначеним вироком доведено, що контрагент позивача жодної господарської діяльності не провадив, натомість документально оформляв безтоварні операції, яких насправді не здійснював, чим штучно створював для інших платників податків податкову вигоду. Відтак, операції позивача з вказаним контрагентом є такими, які відбувалися лише на папері, не були спрямовані на реальне настання наслідків, і в силу приписів статей 203, 215 Цивільного кодексу України, є нікчемним. На таких підставах, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов до задоволення не підлягає, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового законодавства ПП «Ол-дизайн» при проведенні взаєморозрахунків з ТОВ "Горіховий сад" за період з 01.10.2008 року по 31.12.2009 року проведена ДПІ у м.Рівному з 27.01.2012 року по 02.02.2011 року. Її результати оформлені актом від 03.02.2012 року №119/23-100/30191743 (а.с.10-17), згідно якого зафіксовано порушення:

- п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок ПП «Ол-дизайн» завищено валові витрати на загальну суму 138140,00 грн., в т.ч.: у III кварталі 2009 року у розмірі 127865,00 грн. та IV кварталі 2009 року у розмірі 10275,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 34535,60 грн., в т.ч.: за III квартал 2009 року на суму 31966,25 грн. та за IV квартал 2009р. на суму 2568,75 грн.;

- пп.7.4.1, пп.7.4.4, пп. 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», внаслідок чого ПП «Ол-Дизайн» завищено податковий кредит по взаємовідносинах з ТОВ «Горіховий сад» на загальну суму 27628,60 грн., в т.ч.: за липень 2009 року на суму 17168,60 грн.; за серпень 2009 року на суму 3075,00 грн.; за вересень 2009 року на суму 5330,00 грн.; за жовтень 2009 року на суму 900,00 грн.; за листопад 2009 року на суму 1155,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки, 03.02.2012 року відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:

- №0001352342, згідно якого позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 43168,75 грн., в тому числі 34535,00 грн. - за основним платежем та 8633,75 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.8),

- №0001362342, згідно якого позивачу нараховане податкове зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі 34535,75 грн., в тому числі 27628,60 грн. - за основним платежем та 6907,15 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (а.с.9).

Відповідно до пункту 5.1 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 зазначеної статті, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. А згідно з абзацом четвертим підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Податковий кредит згідно пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, чинного на час існування відповідних правовідносин, - це сума, на яку платник податків має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом. Відповідно до підпункту 7.4.1. пункту 7.4 статті 7 цього Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті, не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними.

Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення податкових зобов'язань слугували висновки податкового органу про включення позивачем до складу валових витрат коштів в сумі 138140,00 грн., сплачених ТОВ "Горіховий сад" за виконання операцій, які належним чином документально не підтверджені, що призвело до невірного визначення суми оподатковуваного доходу, а саме до його заниження на цю суму. Як наслідок, податковий орган дійшов висновку, що сума податку з прибутку підприємств, яка підлягала сплаті в бюджет позивачем за підсумками 2009 року, повинна була бути більшою на 34535,00 грн. Аналогічним чином, зроблено висновки про завищення позивачем суми податкового кредиту з податку на додану вартість на 27628,60 грн.

Згідно розділу 3 акту перевірки на підтвердження господарських операцій позивача з ТОВ "Горіховий сад" були надані документи за період з липня по листопад 2009 року, а саме: договір № 03/07-09 від 01.07.2009 року, акти виконаних робіт №№ 31/07, 31/08, 30/09, 30/10, 30/11, рахунки - фактури №№12/07, 31/07, 31/08, 17/09, 30/09, 30/10, 30/11, видаткові накладні №№02/07, 17/09, податкові накладні №№020701, 310701, 310801, 170910, 300901, 301001 (а.с.14-15).

Судом встановлено, що оригінали даних документів були вилучені УБОЗ УМВС України в Рівненській області згідно з протоколами виїмок та обшуку (а.с.18-19,20,22-25, 26-27). Копії цих доказів позивачем до позовної заяви не долучені, у судове за сідання не надані. Не представлені позивачем і докази проведення оплати за отримані товарно-матеріальні цінності, а також їх використання у власній господарській діяльності.

Слід зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом. Про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди позивача свідчать підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин, як-то відсутність у підприємства ТОВ "Горіховий сад" майна, інших матеріальних ресурсів, необхідних для здійснення операцій з надання транспортно-експедиційних послуг, відсутність основних фондів, транспортних засобів. Крім вищевказаного, про необґрунтованість податкової вигоди свідчить факт відсутності первинних документів, що підтверджують факт перевезення, а саме: товарно-транспортних накладних, подорожніх листів тощо.

Доводи позивача про те, що відповідні господарські правовідносини не визнані недійсними в судовому порядку не заслуговують на увагу, позаяк правочини, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства та відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. Твердження позивача про те, що угода з ТОВ "Горіховий сад" породжує для його сторін певні права та обов'язки у зв'язку з тим, що її не визнано недійсною, є помилковими, оскільки, відповідно до частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України визнання судами нікчемних правочинів недійсними не вимагається. Наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Вищий адміністративний суд України у своєму листі "Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України" №742/11/13-11 від 02.06.2011року вказав, що судам слід ураховувати, що наявність укладеного між учасниками господарської операції цивільно-правового договору або відсутність визнання такого договору недійсним або нікчемним сама собою не свідчить про реальність вчинення відповідної операції. При цьому в податкових відносинах не може застосуватися стаття 204 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Натомість, відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України. Указана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в тому, що в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків. Зазначена норма поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Вироком у кримінальній справі №1-126/11 від 01 серпня 2011 року, який набрав законної сили та яким ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 визнано винними, у тому числі за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України - за фіктивне підприємництво, а саме за створення і використання ТОВ "Горіховий сад" з метою прикриття незаконної діяльності, встановлено, що діяльність вказаних осіб, як організованої групи, була спрямована на конвертацію в готівку грошових коштів, які надходили на розрахункові рахунки нібито за виконання господарських правочинів, і подальше її використання на власний розсуд для особистих потреб (а.с.33-35). В ході судового слідства у даній кримінальній справі було встановлено, що ТОВ "Горіховий сад" будь-якою господарською діяльністю не займалося, за юридичною адресою не знаходилось, а печатка та документи використовувались для незаконного оформлення безтоварних операцій та складання фіктивних документів. В матеріалах кримінальної справи наявні довідки про те, що право власності на об'єкти нерухомого майна та транспортні засоби за ТОВ "Горіховий сад" не зареєстровано. Для того, щоб підприємство рахувалося, як діюче і у нього була можливість приховувати незаконну діяльність, 23.02.2009 року у АТ "Ерсте банк" було відкрито розрахунковий рахунок №260064958, який в подальшому використовувався для проведення конвертації коштів в готівку, шляхом перерахування на розрахунковий рахунок ФОП ОСОБА_4 Судом в рамках розгляду даної кримінальної справи встановлено, що на даний розрахунковий рахунок ТОВ "Горіховий сад" впродовж періоду часу з 17.08.2008 року по 21.01.2010 року з метою конвертації у готівку, незаконно надійшли від різних суб'єктів підприємницької діяльності грошові кошти, яким надавався легальний вигляд, як оплата наче б то за товарно-матеріальні цінності, надані послуги, виконані роботи. Вказані кошти поверталися замовникам конвертації за мінусом винагороди у розмірі 2-5% від заявленої суми конвертації. Також встановлено, що ОСОБА_2, діючи як організатор та керівник злочинної групи, з відома та за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, перебуваючи на посаді фінансового директора ТОВ "Горіховий сад", з метою маскування безтоварних операцій, склав неправдиві бухгалтерські документи про проведення господарських операцій ТОВ "Горіховий сад" по поставці товарно-матеріальних цінностей, виконанню робіт, наданню послуг різним суб'єктам підприємницької діяльності, які ОСОБА_2 завірив печаткою ТОВ "Горіховий сад" та підписом від імені директора товариства ОСОБА_3 Такі ж дії вчинялися і безпосередньо ОСОБА_3 та ОСОБА_4 Судом зроблено висновок, що за період часу з 18.07.2008 року по 20.01.2010 року створеною та очолюваною злочинною групою не лише здійснено конвертацію безготівкових коштів в неконтрольовану готівку, а й надано для інших суб'єктів господарювання документи, які дозволяють мінімізувати податкові зобов'язання та штучно створюють податковий кредит. Загальна сума створеного податкового кредиту зафіксована у висновку судово-економічної експертизи.

Враховуючи, що ТОВ "Горіховий сад" було створено з метою здійснення незаконної діяльності, що встановлено вироком Рівненського міського суду, яким засуджено, в тому числі і за фіктивне підприємництво осіб, які використовували дане підприємство для конвертації безготівкових коштів в готівку шляхом документального оформлення безтоварних операцій, то слід вважати, що всі первинні документи, виписані даним суб'єктом, в тому числі для ПП "Ол-дизайн", не мають юридичної сили.

Доводи позивача про те, що вирок не поширює свою дію на його правовідносини з ТОВ "Горіховий сад", позаяк суд в рамках кримінального судочинства не дав висновку конкретно по його господарським операціям, суд відхиляє, оскільки господарські операції між ПП «Ол-дизайн» та зазначеним фіктивним підприємством ТОВ "Горіховий сад" мали місце протягом липня-листопада 2009 року, тобто саме того періоду, коли ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 здійснювали злочинну діяльність з використанням фіктивного підприємства - ТОВ "Горіховий сад".

Відтак, сукупність наведених обставин доводить, що усі господарські операції з ТОВ "Горіховий сад", відображені в податковому обліку позивача, носять фіктивний характер.

За змістом частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України, правочин спрямований на незаконне заволодіння майном держави, вважається таким, що порушує публічний порядок, і є нікчемним.

Господарські операції, які мають ознаки фіктивних та в результаті яких створюється можливість заниження податкових зобов'язань, завідомо суперечать інтересам держави і суспільства, а тому й вважаються такими, що порушують публічний порядок.

Із врахуванням наведеного, та доводів представника відповідача про фіктивний характер правочинів між ТОВ "Горіховий сад" та ПП «Ол-дизайн», суд приходить до висновку про їх нікчемність.

При цьому, суд враховує належні і допустимі докази, зокрема щодо притягнення до кримінальної відповідальності за частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України осіб, які зареєстрували і використовували ТОВ "Горіховий сад" не для здійснення господарської діяльності, а для оформлення безтоварних операцій з метою конвертації грошових коштів та мінімізації податкових зобов'язань для інших суб'єктів господарювання, та відсутність у позивача доказів на обґрунтування протилежного.

Відповідно до частини 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Оскільки юридичних наслідків договір про придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у "Горіховий сад" не створює в силу своєї нікчемності, тому виписані акти та податкові накладні на його виконання не можуть братись до уваги в податковому обліку позивача.

Відтак, суд вважає, що позивач не мав права на включення до валових витрат коштів по операціях з контрагентом ТОВ "Горіховий сад" у сумі 138140,00 грн., оскільки вони належним чином документально не підтверджені, та на включення до складу податкового кредиту відповідної суми ПДВ - 34535,60 грн. по податкових накладних, виписаних ТОВ "Горіховий сад".

При розгляді даної справи суд не обмежився виключно формальним застосуванням приписів Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що були чинними на час існування відповідних правовідносин, а віддав перевагу встановленню фактичних обставин та достовірності поданих доказів над їх формальною наявністю та відповідністю за зовнішніми ознаками вимогам нормативних актів. За наведеного, дійшов висновку, що відомості, які містяться в документах позивача є недостовірними, вони не підтверджують фактичного здійснення, товарності відповідних господарських операцій, та є наслідком угод, укладених з метою заниження податкових зобов'язань, а тому їх надання податковому органу з метою одержання податкової вигоди не є підставою для її одержання. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність податкових повідомлень-рішень 20 березня 2012 року № 0001362342 та №0001352342, в зв'язку з чим правові підстави для задоволення позову відсутні.

Судові витрати по справі згідно частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача не стягуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Борискін С.А.