Постанова № 26469127, 19.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/3473/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бутенко А.В.,

за участю секретаря - Рачкова О.І.,

сторін:

представник позивача - Касьянова Л.Ю. (по довіреності)

представник відповідача - Ідрісова Е.А. (по довіреності)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Пласт" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 вересня 2010 року № 0008902301/0 та від 11 січня 2011 року № 0008902301/1 та їх скасування,

В С Т А Н О В И В:

З позовом до суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю "ЮГ-ПЛАСТ" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби про визнання протиправними податкові повідомлення-рішення відповідача від 15 вересня 2010 року № 0008902301/0 та від 11 січня 2011 року № 0008902301/1 та їх скасування.

В судовому засіданні 15.10.2012 року представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 вересня 2010 року № 0008902301/0 та від 11 січня 2011 року № 0008902301/1 зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими та неперевіреними. Податкові повідомлення -рішення від 15 вересня 2010 року № 0008902301/0 та від 11 січня 2011 року № 0008902301/1 підлягають скасуванню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, оскільки прийняті на підставі хибних висновків, до яких прийшов відповідач в ході проведення перевірки та вважає, що вони винесені незаконно, пославшись на обставини зазначені у позовній заяві (а.с.2-6). Крім того, зазначив, що відповідачем пропущені строки давності для донарахування суми податку, оскільки декларація по прибутку за перше півріччя 2007 року була подана до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС 23.07.2007 року , але перевірки складений 31.08.2010 року, податкові повідомлення-рішення прийняті 15.09.2010 року та 11.01.2011 року, тобто після закінчення 3-річного строку давності (а.с.94-99).

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача, пояснивши, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті в межах повноважень і на підставі діючого законодавства, а тому є правомірним з підстав, викладених у письмових запереченнях на позов (а.с.49-55 т.І). Також зазначив, що перевірка проведена відповідно до вимог діючого законодавства.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, суд встановив наступне.

Відповідач на підставі ст.1 Закону України «Про державну податкову службу»є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно із ст.ст. 7,8,10 цього ж Закону здійснює повноваження щодо встановлення порушень податкового законодавства, нарахування, стягнення заборгованості з податків та зборів, штрафних санкцій, а тому справи за позовами щодо правомірності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень відповідно до п.1 ч.2 ст.17, ст.50 КАС України віднесені до юрисдикції адміністративних судів та повинні розглядатись за правилами адміністративного судочинства.

Стаття 11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»(стаття діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначає підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових та позапланових перевірок стосовно своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з Листом №31/18-с05 від 22.03.2010 року СВ Хмельницького ОМ Малиновського РВ ОМУ УМВС України в Одеській області, на виконання постанови від 19.03.2010 року про проведення позапланової документальної перевірки фінансово-господарської діяльності ТОВ «Юг-Пласт», згідно зі ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 04.12.1990 року зі змінами та доповненнями, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС проведено перевірку ТОВ «Юг-Пласт»щодо взаємовідносин з ТОВ «Інтерагробуд»за березень, червень, липень, вересень, жовтень 2007 року.

За результатами перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було складено акт №127/23-214/32431058 від 31 серпня 2010 р. (а.с.9-18).

В акті перевірки встановлені наступні порушення:

- п.5.1, п.5.2.1, п.5.2, п.п.5.3.9, п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено податку на прибуток на загальну суму 17005,8 грн.,

- п.п.7.4.1, п.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»№168/97-ВР із змінами та доповненнями, занижено суму податку на додану вартість на суму 30626,67 грн.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було прийнято податкове повідомлення - рішення від 15.09.2010 р. за №0008902301/0 щодо сплати донарахованого податку на прибуток у сумі 17006 грн. та застосована штрафна санкція у розмірі 8050 грн.

Однак, відповідно до п. 56.2 ст.56 Податкового кодексу України позивач оскаржив податкове повідомлення-рішення від 15.09.2010 р. за №0008902301/0 до Державної податкової адміністрації в Одеській області та ДПА України. Відповідно до рішень Державної податкової адміністрації в Одеській області та ДПА України про результати розгляду скарг (а.с.19-31), скарги позивача залишені без задоволення, а податкове повідомлення-рішення -без змін.

Крім того, судом встановлено, що на підставі рішення ДПА в Одеській області щодо розгляду скарг позивача, ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС було винесено податкове повідомлення-рішення №0008902301/1 від 11.01.2011 року.

Не погоджуючись з вищезазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «Юг-Пласт»оскаржило їх у судовому порядку.

Оцінюючи оскаржені рішення суб`єкта владних повноважень, суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України та доходить до висновку про їх протиправність та задоволення позовних вимог ТОВ «Юг-Пласт»з наступних підстав.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.1 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем за результатами перевірки прийнятий Акт №127/23-214/32431058 від 31 серпня 2010 року, але з висновками цього Акту посадові особи позивача були не згодні та оскаржили в адміністративному порядку, прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення. Таким чином, обставини зазначені в акті перевірки не є підтвердженими відповідачем, а тому згідно з положеннями ч.2 ст.71 КАС України всі вказані в акті обставини повинні доводитись відповідачем під час офіційного з`ясування обставин справи.

В акті перевірки зроблений висновок про неможливість реального здійснення ТОВ «Інтерагробуд»господарських операцій за договором підряду у зв'язку з відсутністю необхідних умов для досягнення відповідних результатів економічної діяльності, відсутності управлінського та технічного персоналу, основних засобів, складських засобів та транспортних засобів, що свідчить про відсутність у ТОВ «Інтерагробуд»адміністративно-господарських зобов'язань по укладеним угодам та про відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань та настання правових наслідків, перерахування грошових коштів було здійснено без мети реального настання правових наслідків, а з метою зниження об'єкту оподаткування. Таким чином, в ході перевірки при дослідженні господарських операцій на підставі правочину, укладеного ТОВ «Юг-Пласт»з ТОВ «Інтерагробуд»шляхом укладення договору підряду №20/02 від 20.02.2007 року, встановлено його нікчемність, проте з вказаними висновками суд не погоджується виходячи з наступного.

Порядок формування платником податку валових витрат встановлений статтею 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР. (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону № 334/94-ВР, валові витрати виробництва та обіг) (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів, робіт, послуг, які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 зазначеного Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.8 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 п.5.3 ст.5 вказаного Закону передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судом встановлено, що на виконання вимог чинного законодавства, між TOB «Юг-Пласт»та TOB «Інтерагробуд»укладено Договір підряду №20/02 від 20.07.2007 року (а.с.32-34).

Зазначений договір підписаний та скріплений печатками повноважними представниками сторін, тобто договір відповідає вимогам статті 207 ЦК України.

Згідно зі ст. 207 Цивільного кодексу України, письмова форма правочину (договору) вважається такою, якщо сторони правочину підписали договір та скріпили його печатками підприємств.

Судом також встановлено, та не спростовується в самому акті перевірки, що у позивача наявні всі первинні документи, які підтверджують оплату, придбання, оприбуткування послуг (робіт), отриманих від контрагента. При цьому всі господарські операції з контрагентом відображено в бухгалтерському та податковому обліку підприємства.

Відповідно до п.201.1. ст.201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: порядковий номер податкової накладної; дата виписування податкової накладної; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; ціна постачання без урахування податку; ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; вид цивільно-правового договору; код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Судом встановлено, що відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та на виконання Договорів, сторонами були належним чином оформлені податкові накладні (а.с.70-74).

В свою чергу, TOB «Юг-Пласт»зазначені у податкових накладних послуги оплатило, що підтверджується квитанціями про оплату товару (а.с.61-69). Також, на підтвердження фактичного виконання договору сторонами були належним чином оформлені акти виконаних робіт, довідки про вартість виконаних робіт та ін. (а.с.35-60).

Таким чином, фактичне виконання умов Договорів сторонами оформлено первинними документами належним чином.

Порядок обчислення, сплати податку на додану вартість, порядок формування податкового кредиту передбачено ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (далі -Закон) (який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Згідно з п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3. п.7.2. ст. 7 Закону, податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Згідно з п.п. 7.2.1. п.7.2. ст. 7 Закону, платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками відповідні реквізити.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підставі вищенаведеного, суд вважає зазначити, що в Законі міститься певна норма, яка визначає правову підставу для нарахування податкового кредиту платником податків, а саме наявність податкової накладної.

Як встановлено та підтверджено в самому акті перевірки, всі податкові накладні, на підставі яких був сформований податковий кредит за період перевірки були в наявності.

Відповідно до ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з ч.2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинні документи, тобто податкові, видаткові накладні, рахунки, довіреності, акти виконаних робіт, акти прийому - передачі товарів, робіт, послуг оформлені на паперових носіях та при наявності таких обов'язкових реквізитів: назва документа (форми); дата і місце складання; назва підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильності її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суд вважає за необхідне зазначити, що надані до суду первинні документи складені у відповідності до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року, тобто відповідають вимогам чинного законодавства щодо надання документу юридичної сили і доказовості.

Крім того, відповідачем у самому акті перевірки (а.с.11) зазначено, що позивачем до перевірки надано договір №20/02 від 20.02.2007 року, податкові накладні, платіжні доручення, довідки про вартість виконаних робіт та ін., що також дає суду підстави вважати про дійсність угоди ТОВ «Юг-Пласт»з ТОВ «Інетрагробуд»та виконання кожним з них своїх зобов'язань, та в силу ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (на час виникнення спірних правовідносин) ст.ст. 198, 201 Податкового кодексу України є достатніми підставами для формування позивачем податкового кредиту.

Разом з тим, згідно з ч.1 ст.3 Господарського кодексу України господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

У ст. 67 Господарського кодексу України відображено, що відносини між підприємствами здійснюються на підставі договорів.

Відповідно до ч. 1 та ч.3 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Волевиявлення учасника правочину (договору) має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом.

Статтею 228 Цивільного кодексу Україну встановлено, що правочин, що порушує публічний порядок, тобто якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, є нікчемним.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Крім цього, згідно зі ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспарюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

З огляду на зазначене суд вважає зазначити, що правочин, укладений позивачем під час здійснення своєї господарсько-фінансової діяльності неможна вважати нікчемним, оскільки законом не встановлена його нікчемність. Крім цього, відсутнє рішення суду про визнання такого правочину недійсним.

Разом з тим, згідно зі ст.202 Цивільного кодексу України угода є вольовим актом, направленим на досягнення відповідного результату; угода може бути двосторонньою. Якщо угода є двосторонньою, то вона є договором. Відповідно до ст. 627 Цивільного кодексу України позивач є вільною особою щодо вибору свого контрагенту та визнанні умов договору.

В Акті перевірки №127/23-214/32431058 від 31 серпня 2010 р., відповідачем вказується про те, що ТОВ «Інтерагробуд»є фіктивним підприємством та ніякої господарської діяльності не вело, а відносно посадових осіб, які мали відношення до незаконної діяльності контрагента порушена кримінальна справа.

Суд вважає зазначити, якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Так, у постановах Верховного Суду України від 9 вересня 2008 року у справі N 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі N 21-573во10, судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Крім того, рішення Верховного суду України узгоджуються із практикою Європейського Суду з прав людини.

Зазначене також знайшло своє відображення у Постанові Верховного суду України по справі №21-47а10 від 31.01.2011 року, Постанові Верховного суду України по справі №21-573во10 від 01.06.2010 року.

Крім того, суд вважає помилковим посилання представника відповідача на постанову господарського суду Одеської області від 14.08.2007 року по справі №2/206-07-6724, яким ТОВ «Інтерагробуд»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, оскільки на час здійснення господарських операцій зазначене товариство було включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а тому ТОВ «Юг-Пласт»не може нести відповідальність за недостовірність відомостей стосовно контрагента у Державному реєстрі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що відповідачем не проаналізовані первинні документи протягом проведення перевірки, та не спростовано достовірність таких документів та відповідність їх законодавству. Наявність належним чином оформлених податкових накладних та первинних документів, які підтверджують відомості, викладені у податковій накладній є підтвердженням належного ведення бухгалтерського обліку позивачем та дотримання вимог законодавства України при веденні господарської діяльності.

Крім того, пунктом 15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який діяв на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що податковий орган має право самостійно визначити суму податкових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, а у разі, коли така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку податковий орган не визначає суму податкових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

Вказане положення також знайшло своє відображення і у пункті 102.1 ст.102 Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що господарські правовідносини позивача з ТОВ «Інтерагробуд», які стали причиною донарахування суми податку на прибуток та штрафних санкцій, мали місце по Договору підряду №20/02 від 20.02.2007 року у період з 20.02.2007 року по 27.06.2007 року.

Декларація по прибутку за перше півріччя 2007 року була подана ТОВ «Юг-Пласт»до ДПІ у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС 23.07.2007 року (а.с.109).

Строки подання податкової декларації встановлені Наказом ДПА України від 29.03.2003 року №143 «Про затвердження форми декларації з податку на прибуток підприємства та Порядку її складання»(який діяв на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 4.1. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства передбачено, що декларація подається платником податку до державного податкового органу для реєстрації протягом 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) періоду.

Оскільки, останнім календарним днем звітного (податкового) періоду за півріччя 2007 року є 30.06.2007 року, останнім днем граничного строку подання декларації по прибуток за півріччя є 10.08.2007 року, а акт перевірки складений лише 31.08.2010 року та податкові повідомлення-рішення 15.09.2010 року та 11.01.2011 року, тому суд погоджується з твердженням представника позивача, що відповідачем винесені податкові-повідомлення-рішення після закінчення 3-річного строку давності, що також дає підстави вважати їх протиправними.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією у Малиновському районі м. Одеси Одеської області ДПС не надано доказів правомірності та обґрунтованості зробленого висновку, викладеного в акті перевірки №127/23-214/32431058 від 31 серпня 2010 року, у зв'язку з чим суд дійшов висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ТОВ «Юг-Пласт»про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008902301/0 від 15 вересня 2010 року та № 0008902301/1 від 11 січня 2011 року, які винесені на підставі зазначеного акту перевірки та з порушенням п.15.1.1 п.15.1 ст.15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язання платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»№2181-ІІІ від 21.12.2000 року (який діяв на той момент)..

Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані, документально підтверджені, відповідають чинному законодавству, отже підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст.94,158-163 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Юг-Пласт" до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Одеської області Державної податкової служби № 0008902301/0 від 15 вересня 2010 року та № 0008902301/1 від 11 січня 2011 року.

Судові витрати розподілити у відповідності до вимог ст. 94 КАС України.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 19 жовтня 2012 року.

Суддя Бутенко А.В.

.