Постанова № 26469024, 18.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4045/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 жовтня 2012 року

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Судді - Гусева О.Г.,

при секретарі судового засідання - Селімової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про визнання дій протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" звернулося до суду з адміністративним позовом у якому просила суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0009092301 від 13.06.2012 року прийняте ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС на підставі акту перевірки № 123/22-214/32894665/568 від 24.04.2012 р.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" з питань щодо повноти нарахування сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Тетрабудсрвіс»та взаємовідносинах з ТОВ «Інвесттхнагляд»за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року. За наслідками проведеної перевірки був складений акт та на підставі вищевказаного акту прийняте податкове повідомлення-рішення, яке на думку позивача суперечить вимогам чинного законодавства України та підлягає скасуванню.

Позивач посилаючись на ст., ст. 20, 56 ПК України, ст., ст. 17-18, 73, 104-107, 162-163 КАС України,ст.,ст. 207, 208, 216, 228, 626, 629 ЦК України вважає, що їх позов підлягає задоволенню.

Представник позивача у судове засідання з'явилася, позовні вимоги підтримала у повному обсягу, просила їх задовольнити з підстав викладених у позові.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Справа розглядалася на підставі наявних у матеріалах справи доказів у порядку ст.128 КАС України.

У судовому засіданні встановлено слідуючи обставини та відповідні ним правовідносини -

ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" має статус юридичної особи та зареєстроване рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради 26.02.2004 року, про що видано свідоцтво.

Позивач є платником податку на додану вартість.

На підставі наказу ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 05.04.2012 року за № 294 та відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, ПК України відповідачем було проведено невиїзну позапланову перевірку ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" з питань щодо повноти нарахування сплати ПДВ по взаємовідносинах з ТОВ «Тетрабудсрвіс»та взаємовідносинах з ТОВ «Інвесттхнагляд»за період з 01.01.2011 року по 31.12.2011 року.

24.04.2012 р. ДПІ у Малиновському м.Одеси за наслідками проведеної перевірки було складено акт № 123/22-214/32894665/568, за висновками якого було встановлено порушення з боку позивача положень ст. 198 ПК України, а саме безпідставне завищення позивачем податкового кредиту у сумі -345533 грн. 00 коп. за період 01.01.2011 року по 31.12.2011 року, оскільки у позивача на час проведення перевірки було відсутнє документальне підтвердження здійснення ним фінансово-господарської діяльності з його контрагентами.

Відповідач на підставі на акту № 123/22-214/32894665/568 від 24.04.2012 р. прийняв та надіслав позивачу податкове повідомлення-рішення № 0009092301 від 13.06.2012 року, яким позивачу було збільшено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 345533 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями -86383 грн. 25 коп.

У судовому засіданні представник позивача пояснила суду, що висновки акту перевірки є хибними та необґрунтованими, а тому прийняте на підставі нього оскаржуване рішення підлягає скасування, оскільки під час проведення перевірки ними були наданні усі необхідні первинні документи, договори, акти виконаних робіт, однак відповідачем не було відображено дану інформацію акті перевірки.

Крім того представник позивача звернула увагу на те, що відповідачем були зроблені висновки у акті перевірки, які не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що робить ці висновки лише припущенням, оскільки вони суперечать положенню п. 52 Наказу ДПАУ від 22.12.2010 року за № 984 «Про затвердження порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства.

До того ж представник позивача зауважила, що під час здійснення перевірки працівниками ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС не були встановлені факти, які б свідчили про відсутність господарських операцій між ними та контрагентами, що свідчить про необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність укладених право чинів.

Встановлені обставини підтверджують наступні докази:

- акт перевірки;

- податкове повідомлення-рішення;

- первинна бухгалтерська документація;

- договори субпідряду від 01.07.2011 року, 01.08.2011 року;

- договір поставки від 09.08.2011 року;

- акти виконаних робіт;

- договори від 22.11.2011 року, від 01.12.2011 року;

- податкові накладні;

- видатковими накладними;

- товарно-транспортними накладними;

За даними обставинами суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню у повному обсягу, оскільки відповідно до ст. 198.2 Податкового Кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Відповідно до 201.1 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно до ст. 201.10 Податкового Кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Крім того відповідно до ст. 201.8 Податкового Кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу, якими є позивач та його контрагент, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно зі ст. 201.4 Податкового Кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Ст. 201.7 Податкового Кодексу України передбачено, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до ст. 198.3 Податкового Кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно зі ст. 201.9 Податкового Кодексу України не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду.

Таким чином, відповідно до зазначених норм у позивача виникло право на віднесення ПДВ по цим операціям в загальному розмірі - 345533 грн. 00 коп. до складу свого податкового кредиту, що він і зробив у податковій декларації.

З акту перевірки вбачається, що висновок ДПІ про протиправне включення вказаного ПДВ до складу податкового кредиту за період, який перевірявся ґрунтуються на тому, що угоди між позивачем та його контрагентами були укладені без наміру настання реальних наслідків, а тому відповідно до ст.ст.215, ст.203 ЦК України мають ознаки нікчемності.

Разом з тим, відповідно до ст.234 ЦК України укладання угоди без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином, є ознакою фіктивного правочину, який не є нікчемним, а відповідно до цієї статті такий правочин може бути визнаний недійсним лише в судовому порядку, а податкові органи такими повноваженнями діючим законодавством не наділені.

В ході розгляду справи відповідачем не було надано суду доказів щодо визнання вказаних угод між позивачем та його контрагентом у встановленому законом порядку недійсними.

Крім цього такі висновки ДПІ спростовуються також і іншими матеріалами справи, а саме актами приймання виконаних робіт за період який перевіряється згідно зазначених договорів та іншою первинною бухгалтерською документацією.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні правові підстави для збільшення суми грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі - 345533 грн. 00 коп. та за штрафними санкціями -86383 грн. 25 коп., а також винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Згідно зі ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації.

З аналізу вказаної правової норми випливає, що рішення, дії чи бездіяльність державного органу, органу місцевого самоврядування повинні бути прийняті чи здійснені в межах компетенції відповідного органу та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, не порушувати інтересів держави, прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), відповідати вимогам діючого законодавства.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно ч.1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В ході розгляду справи представник позивача довела суду ті обставини, на які вони посилалися в обґрунтування заявлених позовних вимог, а відповідач не надав суду належних доказів на підтвердження своїх заперечень проти позову.

До того ж з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за звернення позивача до суду у розмірі -2118 грн. 00 коп.

Керуючись: ст., ст. 183, 187, 198, 201 ПКУ, ст.234 ЦК України, ст.19 Конституції України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71-72, 86-87, 94, 128, 159 - 164, 167, 186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" до ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсягу.

Визнати дії ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС щодо винесення податкового повідомлення-рішення від 13.06.2012 року № 0009092301 - протиправними.

Скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси Одеської області ДПС від 13.06.2012 року № 0009092301.

Стягнути з Державного бюджету України в особі Головного Управління державного Казначейства України в Одеській області на користь ТОВ „Компанія „Екстер'єр Дизайн" судовий збір у розмірі - 2118 грн. 00 коп.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня її отримання.

18 жовтня 2012 року

Суддя: Гусев О.Г.

.