Постанова № 26468843, 09.10.2012, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

09 жовтня 2012 року Справа № 2а/1270/6800/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Ушакова Т.С.,

при секретарі судового засідання Вольвак М.О.,

за участю:

представників позивача: Криштова Є.Ф. (довіреність № 1 від 04.09.2012),

Петрощука С.М., (Довіреність № 1 від 26.04.2012)

представника відповідача: Третьякової О.В. (довіреність № 10105/10-028 від 06.08.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Продмашстрой» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 №0000052306,-

ВСТАНОВИВ:

05 вересня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Продмашстрой» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 №0000052306.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 03 травня 2012 року заступником начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку Воронкіним В.А. на підставі підпункту 2 підпункту 54.3 статті 54 та п.123.1 ст. 123 Податкового кодексу та на підставі Акту перевірки №206/15-21817337 від 09.04.2012 було винесено податкове повідомлення-рішення №0000052306 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 19 398,00 грн. (19 397,00 грн. за основним платежем та 1,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій). Відповідно до цього рішення ДПІ у м. Сєвєродонецьку встановлено порушення п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України.

20.04.2012 на адресу ДПІ у м. Сєвєродонецьку позивачем було надано заперечення до Акту, відповідь на яке отримано 04.05.2012. Зазначене рішення ДПІ у м.Сєвєродонецьку отримано ТОВ - підприємство «Продмашстрой» 10.05.2012. У зв'язку з тим, що позивач не погодився з вищевказаним рішенням, 18.05.2012 до ДПС у Луганській області ним було подано скаргу, в якій був наведений перелік причин, відповідно до яких позивач незгоден з рішенням. 24.07.2012 позивачем було отримано рішення про результати розгляду первинної скарги вих. №11276/10408 від 17.07.2012.

Вказані дії відповідача було оскаржено до Державної податкової служби України, 27.08.12 отримана відповідь № 574 10161-12/10-215, з якої вбачається, що ДПС не знаходить порушень з боку відповідача.

На підставі наказу ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 30.03.2012 № 133-п проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Продмашстрой». Направлення на проведення перевірки від 30.03.2012 № 56/01-16 пред'явлено в той же день 30.03.2012. Перевірка проводилась з 30.03.2012 по 05.04.2012.

З наказу № 133-п не вбачається, на підставі яких виявлених фактах або постанови, в рамках якої оперативно-розшукової справи, або кримінальної справи проводилася перевірка, та чи існує взагалі ця оперативно-розшукова чи кримінальна справа, в чиєму провадженні знаходиться ця оперативно-розшукова чи кримінальна справа.

Позивач вважає, що вказана позапланова документальна виїзна перевірка проведена з грубим порушенням чинного законодавства.

Позивач зазначає, що в обґрунтування своїх припущень відповідач використовував акт Алчевської ОДПІ про результати проведення документальної невиїзної перевірки ТОВ «Оріал», який акт не можна віднести до податкової інформації, виявлено факти.

Відповідач не має підтвердження надіслання платнику податків копії наказу про проведення позапланової виїзної документальної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, оскільки згідно розписки вказані документи були отримані позивачем 30.03.2012, тобто в день початку проведення перевірки. Отже, податковим органом не повідомлено належним чином позивача про дату, час та місце проведення перевірки, що не відповідає вимогам Податкового кодексу України.

Крім того, позивач зазначив, що відповідачем не надано жодних доказів щодо направлення на адресу позивача запиту про надання первинних бухгалтерських документів для підтвердження здійснених господарських відносин із контрагентами за період, який перевірявся, тоді як Податковим кодексом України чітко наведено визначення документальної перевірки та порядок її проведення, згідно якого направлення такого запиту є обов'язковим.

Відповідач в акті зазначає, що угода від 20.05.2011 № 55 між ТОВ «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал», операції з продажу моноетаноламіну на суму 116 380,00 грн. (у т.ч. ПДВ 19 396,67 грн.) суперечать інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до пп. 1. 2 ст.215, пп. 1, 5 ст. 203, ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемними, і в силу ст. 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства. Але в акті не зазначено підстави та докази нікчемності угоди.

На думку позивача, в акті відповідач, надаючи негативну характеристику контрагента, посилається на відсутність відомостей про наявність у ТОВ «Оріал» власних або орендованих основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів, з чим пов'язує неможливість здійснення господарських операцій, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності на цих надуманих фактах та припущеннях упереджено наводить висновок нібито вчинені контрагентом правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків позивача, тобто не маючи необхідних підстав помилково відносить їх до нікчемних. Позивач з викладеним не погоджується, оскільки стаття 202 ЦК України встановлює поняття правочину, за яким правочином є дія особи, спрямована на набуття або припинення цивільних прав та обов'язків, а статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем фактично було виконана угода від 20.05.2011 № 55 між ТОВ «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал», операції з продажу моноетаноламіну, обидві сторони виконали свої зобов'язання у повному обсязі, що підтверджується угодою, накладною, податковою накладною, тобто правочин є дійсним. Відповідач при складані акту перевірки повністю проігнорував факт наявність вказаної установки у позивача, обґрунтовує нікчемність правочину відсутністю документів на перевезення установки.

Позивач вважає, що викладені в Акті перевірки висновки були зроблені лише на підставі даних податкових декларацій, поданих позивачем за перевіряємий період. Це свідчить про те, що висновки не ґрунтуються на документах первинного бухгалтерського та податкового обліку, що є порушенням пункту 1.7 «Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 10.08.2005 № 327, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205», згідно якому факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті невиїзної документальної, виїзної планової чи позапланової перевірок чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Крім того, позивач вважає, що податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків. Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган, через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків. Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, підтримали доводи, викладені у позові, просили суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, підтримав доводи, викладені у раніше наданих письмових запереченнях позов, в яких зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте заступником начальника ДПІ у м. Сєвєродонецьку Воронкіним В.А. за розглядом акту № 206/15-21817337 від 09.04.2012 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Продмашстрой», код за ЄДРПОУ 21817337 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал», код з ЄДРПОУ 36917523, за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

Згідно висновків зазначеного акту, ТОВ «Продмашстрой» було допущено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2011 по 30.09.2011 на суму 19 397,00 грн., в тому числі за травень 2011 року в сумі 19 397,00 грн.

Представник відповідача зазначив, що при складанні акту № 206/15-21817337 від 09.04.2012 був використаний висновок акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал», код за ЄДРПОУ 36917523, з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011, в якому чітко зазначено, що у підприємства відсутні необхідні умови для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження ТМЦ та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів. Це все свідчить про відсутність у даного контрагента можливостей для здійснення своїх господарських зобов'язань.

Угода від 20.05.2011 № 55 між ТОВ «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал», операції з продажу моноетаноламіну на суму 116 380,00 грн. (у т.ч. ПДВ 19 396,67 грн.) не має ознак реального здійснення господарської операції, враховуючи те, що ТОВ «Оріал» не може здійснювати свої господарські зобов'язання. Тому представник відповідача вважає, що у ТОВ «Продмашстрой» відсутнє право на включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з вартості послуг по операціям з ТОВ «Оріал».

Таким чином, представник відповідача вважає, що висновки акту № 206/15-21817337 від 09.04.2012 «Про результати позапланової документальної виїзної перевірки ТОВ «Продмашстрой», код за ЄДРПОУ 21817337 з питань дотримання вимог податкового законодавства вартість по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал», код з ЄДРПОУ 36 01.01.2011 по 30.09.2011 є правомірними, внесення змін до акту недоцільне та прийняття за результатами розгляду акту податкового повідомлення-рішення ДПІ в м.Сєвєродонецьку від 03.05.2012 № 0000052306 про збільшення на 19 397,00 грн. грошового зобов'язання з податку на додану вартість та 1,00 грн. застосованої штрафної санкції є обґрунтованим.

На підставі викладеного представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство «Продмашстрой» (далі - ТОВ - підприємство «Продмашстрой»), ідентифікаційний код 21817337, зареєстровано 21.11.1994 виконавчим комітетом Сєвєродонецької міської ради Луганської області, свідоцтво про державну реєстрацію № 1 383 120 0000 000175, місцезнаходження: вул. Маявковського, 2В, м. Сєвєродонецьк, Луганська область.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 30.03.2012 по 05.04.2012 на підставі наказу ДПІ у м. Сєвєродонецьку від 30.03.2012 № 133-п старшим державним податковим ревізором-інспектором сектору контролю за правомірністю бюджетного відшкодування податку на додану вартість управління оподаткування юридичних осіб ДПІ у м.Сєвєродонецьку Зарубою А.О., відповідно до п.п. 201.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України проведено позапланову документальну виїзну перевірку ТОВ «Продмашстрой», код за ЄДРПОУ 21817337, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 30.09.2011 по взаємовідносинам з ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523).

За результатами перевірки складено акт № 206/15-21817337 від 09.04.2012, у висновках якого зазначено, що перевіркою встановлено порушення ТОВ «Продмашстрой»:

- п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді з 01.01.2011 по 30.09.2011 на суму 19 397,00 грн., в тому числі за травень 2011 в сумі 19 397,00 грн.;

- угода від 20.05.2011 № 55 між ТОВ «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал», операції з продажу моноетаноламіну на суму 116 380,00 грн. (у т.ч. ПДВ 19 396,67 грн.) суперечить інтересам держави і суспільства, а отже, відповідно до пп. 1,2 ст. 215, пп. 1 5 ст. 203, ст. 228 ЦК України є нікчемними, і в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю та підлягають виключенню з податкового обліку підприємства.

03.05.2012 ДПІ в м. Сєвєродонецьку на підставі вищевказаного акту перевірки від 09.04.2012 винесено податкове повідомлення-рішення № 000052306, яким ТОВ - підприємство «Продмашстрой» збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 19 398,00 грн., з яких за основним платежем - 19 397,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 1,00 грн.

Позивач, не погодившись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, оскаржив його до Державної податкової служби України. Рішенням ДПС України від 20.08.2012 № 574 10161-12/10-215 оскаржуване податкове повідомлення-рішення було залишено без змін.

Згідно п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Статтею 78 Податкового кодексу України визначено порядок проведення документальних позапланових перевірок.

Так, відповідно до п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Згідно п.78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Судом встановлено, що на адресу ТОВ - підприємство «Продмашстрой» податковим органом було направлено письмовий запит № 20930/23-105 від 30.11.2011 про надання у 10-денний термін з дня отримання цього запиту пояснень та їх документального підтвердження з питань відносин з ТОВ «Оріал» (код за ЄДРПОУ 36917523) за період з 01.01.2011 по 30.09.2011.

У відповідь на вищевказаний запит листами від 12.12.2011 № 27 позивачем було направлено податковому органу копії документів, що підтверджують господарську діяльність з ТОВ «Оріал».

У зв'язку із неповним наданням пояснень та їх документального підтвердження на письмовий запит ДПІ в м. Сєвєродонецьку від 30.11.2011 № 20930/23-105 податковим органом 30.03.2012 було винесено наказ № 133-п «Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки».

Суд вважає, що висновки податкового органу, викладені в акті № 206/15-21817337 від 09.04.2012, ґрунтуються на висновках акту Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал».

Відповідно до зазначеного акту Алчевською ОДПІ перевіркою встановлені порушення ТОВ «Оріал» п. 44.1, п. 44.6 ст. 44, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України від 02.12.2010 (із змінами та доповненнями), п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 (із мінами та доповненнями), п. 1.2, п. 2.7 Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, Наказу ДПА України від 25.01.2011 № 41, в результаті чого завищено суму податкових зобов'язань з податку на додану вартість всього у сумі 48 914 412,00 грн. та завищено суму податкового кредиту на 45 158 570,00 грн.; п.1, п. 5 ст. 203, п. 1, п. 2 ст. 215, п. 1 ст. 216, ст.. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Оріал» із зазначеними в акті перевірки постачальниками та покупцями.

Як вбачається з акту перевірки ТОВ - підприємство «Продмашстрой», податковий орган, враховуючи висновок акта Алчевської ОДПІ від 11.11.2011 № 1798/236-36917523 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «Оріал» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01.01.2011 по 31.07.2011, дійшов висновку, що перевіркою ТОВ - підприємство «Продмашстрой» реальність здійснення господарських відносин з ТОВ «Оріал», їх вид, обсяг, якість та розрахунки не підтверджено, та зазначені операції мають ознаки нікчемності. Таким чином, податковий орган зробив висновок, що у ТОВ - підприємство «Продмашстрой» відсутнє право на включення до податкового кредиту суми податку на додану вартість з вартості послуг з ТОВ «Оріал».

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 20.05.2011 між ТОВ «Оріал» (Продавець) та ТОВ - підприємство «Продмашстрой» (Покупець) укладено договір № 55 купівлі-продажу, згідно якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар: моноетаноламін у кількості 5,060 тонн. Ціна за одну тонну на момент укладення договору складала 23 000, 00 грн. Сума договору - 116 380,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 19 396,67 грн.

Виконання вказаного договору підтверджується платіжними дорученнями № 607 від 02.06.2011 на суму 1 000,00 грн., № 350 від 02.06.2011 на суму 49 000,00 грн., № 360 від 06.06.2011 на суму 66 380,00 грн., товарно-транспортною накладною від 23.05.2011, подорожнім листом вантажного автомобіля № 130/1 від 23.05.2011, виписками по рахунку, накладною № ВН-0000341 від 23.05.2011, рахунком-фактурою № РФ-0000341 від 23.05.2011, податковою накладною від 23.05.2011 № 341.

Крім того, подальша реалізація придбаного позивачем у ТОВ «Оріал» моноетаноламіну підтверджується відповідними податковими накладними, видатковими накладними, рахунками-фактури, довіреностями, копії яких знаходяться в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено наявність у позивача всіх первинних документів, що підтверджують факт здійснення господарської операції в рамках Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ст. 44 Податкового кодексу України.

Як вбачається з акту перевірки, податковим органом під час проведення перевірки позивача були досліджені податкові накладні, видаткові накладні, виписки банку, договір № 55 від 20.05.2011, реєстри податкових накладних.

Однак, суд вважає, що податковим органом не надана належна оцінка вищевказаних доказів.

Згідно п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Системним аналізом вищевказаних положень Податкового кодексу України встановлено, що по своєму змісту наведені норми, як підставу для не включення у податковий кредит відповідних сум, розглядають лише відсутність податкових накладних та інших документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки неможливо включити до складу податкового кредиту суми, що документально не підтверджені.

Тобто, з огляду на викладене, суд приходить до висновку, що аналіз реальності господарської діяльності та обґрунтованості формування податкового кредиту має здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Документальним підтвердженням здійснення господарської діяльності ТОВ - підприємство «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал», а відповідно здійснення певних витрат, є первинні бухгалтерські документи, в тому числі податкові накладні.

Відповідно до ч.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, засновуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату та місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції та правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дозволяють ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем одержано від ТОВ «Оріал» податкову накладну, тобто з боку позивача виконано усі передбачені законом умови щодо отримання податкового кредиту.

Таким чином, суд вважає, що податковий орган не мав законних підстав для винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому воно є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується доводів відповідача щодо нікчемності договору № 55 від 20.05.2011 між ТОВ - підприємство «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал», суд приходить до наступного.

Статтями 213 та 637 Цивільного кодексу України передбачено, що тлумачення умов договору здійснюється тільки двома суб'єктами: учасниками договору і судом.

Висновок відповідача щодо нікчемності укладеного договору між ТОВ - підприємство «Продмашстрой» та ТОВ «Оріал» ґрунтується на тому, що правочини не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечать моральним засадам суспільства.

Суд вважає висновки відповідача про нікчемність вищевказаного договору безпідставними з огляду на наступне.

Податковий орган, роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції через їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що правочин не спрямований на реальне настання правових наслідків, суперечить моральним засадам суспільства.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган, формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання, метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочину, із застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку зі сторони позивача відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про неправомірність дій ДПІ в м.Сєвєродонецьку Луганської області щодо складання податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 №0000052306.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку від 03.05.2012 №0000052306 таким, що підлягає скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 226,17 грн., з яких 32,19 грн. сплачено згідно платіжного доручення № 1262 від 31.08.2012, 193,98 грн. - згідно платіжного доручення № 385 від 13.09.2012.

Згідно ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні, у якому закінчився розгляд справи, оголошено вступну та резолютивну частини постанови та повідомлено представників сторін про те, що постанову у повному обсязі буде виготовлено 15.10.2012.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 17, 87, 94, 98, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Продмашстрой» до Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку про визнання неправомірними дій, скасування податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 №0000052306 задовольнити у повному обсязі.

Визнати неправомірними дії Державної податкової інспекції в м. Сєвєродонецьку щодо складання податкового повідомлення-рішення від 03.05.2012 №0000052306.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м.Сєвєродонецьку від 03.05.2012 №0000052306.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства «Продмашстрой» витрати по сплаті судового збору у розмірі 226,17 грн. (двісті двадцять шість гривень 17 коп.), з яких 32,19 грн. сплачено згідно платіжного доручення № 1262 від 31.08.2012, 193,98 грн. - згідно платіжного доручення № 385 від 13.09.2012.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 15.10.2012.

СуддяТ.С. Ушаков