Постанова № 26468639, 27.07.2012, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/2650/2012

27 липня 2012 року 12год. 20хв. м. Рівне

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Сало А.Б. за участю секретаря судового засідання Штиби А.І. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Шевчук В.С.

відповідача: представник Коритнюк В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО XXI" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Рівненської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

Позивач - ТОВ "Агро ХХІ" звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м.Рівному Рівненської області Державної податкової служби, відповідно до якого просив скасувати податкове повідомлення-рішення №0001602342 від 10.04.2012 року.

Обґрунтовуючи позов позивач вказав, що не погоджується з висновками відповідача (котрі стали підставою для прийняття спірних рішень) про безтоварність та нікчемність господарських операції позивача з ТОВ «Електрон - Прибор», ТОВ «Транс-Логістік-Плюс», ТОВ «Запоріжгідробуд» та ТОВ «Перун», що відображені у первинних документах, наданих до перевірки. Стверджує, що господарські операції з названими контрагентами є товарними та такими, що фактично виконувались, в підтвердження названих обставин позивач надав первинні і облікові документи, податкові накладні по спірним господарським операціям, на підставі яких здійснив формування сум податкового кредиту та товаросупровідні документи на переміщення придбаних у контрагентів товарно-матеріальних цінностей. Крім того, позивач зауважив, що ТОВ «АГРО ХХІ» є сільськогосподарським товаровиробником, а тому, обрало спеціальний режим оподаткування за яким сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства. Відтак корегування сум податкового кредиту за такими операціями не може призвести до необхідності сплати ПДВ до бюджету. Представник позивача позов підтримав та надав пояснення, аналогічні тим, що викладені в позовній заяві. Просив позов задоволити.

Відповідач, згідно наданих суду заперечень, проти задоволення позову заперечував та зокрема зазначав, що господарські операції відображені у первинних документах позивача та обумовлених контрагентів є безтоварними, оскільки у названих контрагентів відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності. Відтак, вважає, що позивач не вправі відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ за названими операціями.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав. На обґрунтування позовних вимог навів обставини аналогічні викладеним у позовній заяві. Просив суд позовні вимоги позивача - ТОВ «Агро ХХІ» задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечення підтримав та просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши подані суду письмові докази по справі в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що за результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства, ревізорами відповідача складено акт перевірки №42/23-100/34438102 від 27.03.2011 року (Том 1 а.с.15-39) (далі по тексту постанови іменовано - акт перевірки ).

В вказаному акті перевірки, міститься висновок про нікчемність та безтоварність господарських операцій позивача - ТОВ «Агро ХХІ» та його контрагентів: - ТОВ «Електрон-Прибор», ТОВ «Транс - Логістік - Плюс» , ТОВ «Запоріжгідробуд» і ТОВ «Перун».

Підставою для такого висновку стали акти перевірки перелічених контрагентів позивача, а зокрема: акт перевірки Миргородської ОДПІ від 08.02.2012р. № 173/23-410/36426209/22; акт перевірки ДПІ в Обухівському районі Київської області від 20.01.2012р. № 97/237/33123765); акт перевірки ДПІ в Жовтневому районі м.Запоріжжя від 04.11.2011р. № 246/23-2/37129247; акт перевірки Дубенської ОДПІ від 05.01.2012р. № 07/23/21090355, з змісту яких вбачається, що у названих суб'єктів господарювання відсутні необхідні активи, трудові ресурси, виробничі потужності для провадження господарської діяльності. Деякі з контрагентів на момент перевірки були відсутні за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлені розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем.

На підставі обумовленого, відповідачем акту перевірки винесено податкове повідомлення-рішення №0001602342 від 10.04.2012 (Том 1 а.с. 12), яким позивачу збільшено розмір грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняним товарам» на суму 2 110 214,51 гривень (в тому числі за основним платежем - 1 974 433,93 грн., та за штрафними (фінансовими) санкціями - 135 780,58 грн.).

Рішенням Державної податкової адміністрації у Рівненській області, прийнятим за результатом адміністративного оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення - останнє залишено без змін, а скарга позивача, відповідно - без задоволення.

Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню суб'єкта владних повноважень судом враховано, що порядок формування сум податкового кредиту до 01.01.2011року визначався Законом «Про податок на додану вартість». Відповідно до якого не підлягали включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) (п.п. 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону «Про податок на додану вартість»).

З 01.01.2011року порядок формування сум податкового кредиту визначено Податковим Кодексом України.

Відповідно до абз. «а» п.198.1. ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2. ст. 198 ПК України).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2. ст. 3, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу наведених норм слідує, що підставою для формування віднесення валових витрат платника понесених затрат по певній господарській операції є первинні документи, що містять всі обов'язкові реквізити передбачені ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Підставою для формування сум податкового кредиту за такими операціями є податкова накладна.

Судом встановлено, що позивач відніс до складу податкового кредиту суму ПДВ по операціях з переліченими контрагентами на підставі податкових та видаткових накладених, перелічених в акті перевірки позивача (копії яких містяться в матеріалах даної справи).

Надані до перевірки первинні та платіжні документи, податкові накладні містять всі необхідні реквізити, складені особами, що на момент їх складання були в установленому порядку зареєстровані, як суб'єкти господарювання та платники податків (в тому рахунку і податку на додану вартість). Названі документи повністю розкривають зміст господарської операції. Із зазначених документів слідує, що товарно-матеріальні цінності позивачу були поставлені переліченими контрагентами, розрахунки за такі цінності позивач провів шляхом переказу коштів названим контрагентам через банківські установи.

Зазначені обставини сторонами не заперечуються та підтверджуються, відомостями відображеними на офіційному веб -сайті Державної податкової служби України (http://sta.gov.ua/control/uk/vat/search) щодо реєстрації обумовлених контрагентів платниками податку на додану вартість.

Обставини щодо фактичного здійснення (реальності та товарності) господарських операцій позивача з названими контрагентами в ході розгляду справи підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними на переміщення товарно - матеріальних цінностей, іншими документами первинного бухгалтерського обліку за переліком наведеним нижче.

Так, реальність та товарність здійснення господарської операції позивача з ТОВ «Транс-Логістік-Плюс» підтверджується: договором № 50/10 від 11.05.2010 на поставку ТОВ «Транс-Логістік-плюс» засобів захисту рослин в кількості 28 880 літер для ТОВ "АГРО ХХІ" на загальну суму поставки 4 343 722,08 грн. з ПДВ(том 1 а.с. 61-62); видатковими накладними №835 від 11.05.2010 р., №846 від 13.05.2010 р., №859 від 14.05.2010 р., № 872 від 17.05.2010 р. на передачу засобів захисту рослин на загальну суму 4 343 722,08 грн. в т.ч. ПДВ 723 953,68 грн.( том 1 а.с. 65-68); податковими накладними №835 від 11.05.2010 р., №846 від 13.05.2010 р., №859 від 14.05.2010 р., № 872 від 17.05.2010 р. загальну на суму 4 343 722,08 грн. в т.ч. ПДВ 723 953,68 грн.( том 1 а.с. 69-72); товарно-транспортними накладними на переміщення товарів №54 від 11.05.2010 р., №57 від 13.05.2010 р., №60 від 14.05.2010 р., №62 від 17.05.2010 р.(том 1 а.с. 73-80); актами на списання засобів захисту рослин; договором №350/24 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про надання послуг по перевезенню вантажів, додатковою угодою від 01.07.2010 р. (до договору №350/24 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)") про зміну тарифу на перевезення вантажів(том 1 а.с. 234); актом №ЄН-0000170 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 19.05.2010 р. про надання транспортних послуг по перевезенню засобів захисту рослин (том 1 а.с 129).

Реальність та товарність здійснення господарської операції позивача з придбання запчастин до сільськогосподарської техніки у ТОВ «Електрон - Прибор» підтверджується: договором № 11-04 від 02.02.2011 р. на поставку ТОВ «Електрон-Прибор» запчастин до сільськогосподарської техніки для ТОВ "АГРО ХХІ" на загальну суму поставки 7 406 450 грн. з ПДВ(том 1 а.с 81-82); видатковими накладними №37 від 02.02.2011 р., №42 від 03.02.2011 р., №66 від 07.02.2011 р., № 85 від 09.02.2011 р., №103 від 11.02.2011 р. на передачу запчастин до сільськогосподарської техніки на загальну суму 7 406 450 грн. в т.ч. ПДВ 1 234 408 грн. (том 1 а.с 84-88); податковими накладними №37 від 02.02.2011 р., №42 від 03.02.2011 р., №66 від 07.02.2011 р., № 85 від 09.02.2011 р., №103/2 від 11.02.2011 р. на загальну суму 7 406 450 грн. в т.ч. ПДВ 1 234 408 грн. (том 1 а.с 89-92); товарно-транспортними накладними №37 від 02.02.2011 р., №42 від 03.02.2011 р., №66 від 07.02.2011 р., № 85 від 09.02.2011 р., №103 від 11.02.2011 р. (том 1 а.с 93-102); актами на списання запчастин для сільськогосподарської техніки; договором №350/24 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про надання послуг по перевезенню вантажів; додатковою угодою від 01.07.2010 р. (до договору №350/24 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)") про зміну тарифу на перевезення вантажів; актом №ЄН-0000064 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 28.02.2011 р. про надання транспортних послуг по перевезенню запчастин для сільськогосподарської техніки (том 1 а.с 130).

Реальність та товарність здійснення господарської операції позивача з придбання товарів у ТОВ «Запоріжгідробуд» підтверджується: договором № 10 від 11.04.2011 р. на поставку ТОВ «Запоріжгідробуд» товарів згідно до рахунків фактур для ТОВ "АГРО ХХІ" на загальну суму поставки 104 400 грн. з ПДВ(том 1 а.с 105); видатковими накладними №20110526 від 26.05.2011 р., №20110691 від 09.06.2011 р. на передачу товарів на загальну суму 104 400 грн. в т.ч. ПДВ 17 410 грн. (том 1 а.с 109-112); податковими накладними №20110526 від 26.05.2011 р., №20110691 від 09.06.2011 р. на загальну суму 104 400 грн. в т.ч. ПДВ 17 410 грн. (том 1 а.с 119-120); договором № 03КП11 від 05.05.2011 р. купівлі-продажу ТОВ «Запоріжгідробуд» електродвигуна для ТОВ "АГРО ХХІ" на суму 69 000 грн. з ПДВ(том 1 а.с 106-107); видатковою накладною №201105121 від 12.05.2011 р. на передачу електродвигуна на суму 69 000 грн. в т.ч. ПДВ 11 500 грн.; податковою накладною №201105121 від 12.05.2011 р. на суму 69 000 грн. в т.ч. ПДВ 11 500 грн.; договором № 01КП11 від 01.04.2011 р. купівлі-продажу ТОВ «Запоріжгідробуд» азбесту для ТОВ "АГРО ХХІ" на суму 54 000 грн. з ПДВ(том 1 а.с 103-104); видатковою накладною №20110511 від 11.05.2011 р. на передачу азбесту на суму 54 000 грн. в т.ч. ПДВ 9 000 грн.; податковою накладною №20110511 від 11.05.2011 р. на суму 54 000 грн. в т.ч. ПДВ 9 000 грн.; актами на списання товарів, азбесту та актами приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів - електродвигуна .

Реальність та товарність здійснення господарської операції позивача з придбання вапнякового каміння у ТОВ «Перун», перевезення та його подальше використання в господарській діяльності товариства підтверджується наступними документами: договором № 62 від 09.08.2011 р. на поставку ТОВ «Перун» каміння вапнякового технологічної фракції 50-80 мм для ТОВ "АГРО ХХІ" на загальну суму поставки 33 051,90 грн. з ПДВ(том 1 а.с 121-122); видатковими накладними №П-0000937 від 18.08.2011 р., №П-0000936 від 23.08.2011 р. на передачу каміння на загальну суму 33 051,90 грн. в т.ч. ПДВ 5 726,40 грн(том 1 а.с 124-125).; податковими накладними №41 від 18.08.2011 р., №40 від 26.08.2011 р. на загальну суму 33 051,90 грн. в т.ч. ПДВ 5 726,40 грн. (том 1 а.с 126-127); актами на списання вапнякового каміння; договором №350/24 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)" про надання послуг по перевезенню вантажів; додатковою угодою від 01.07.2010 р. (до договору №350/24 від 05.01.2009р. з ТОВ "Рівненський насіннєвий завод (Євронасіння)") про зміну тарифу на перевезення вантажів; актом №ЄН-0000299 здачі - приймання робіт (надання послуг) від 25.08.2011 р. про надання транспортних послуг .

З наведеного переліку доказів слідує, що позивачем фактично було придбано у ТОВ «Транс- Логістік- Плюс», ТОВ «Електрон - Прибор», ТОВ «Запоріжгідробуд» та ТОВ «Перун» товарно-матеріальні цінності, які фактично надійшли на підприємство - позивача та були використані в його господарській діяльності.

Обставини щодо фактичного надходження, оприбуткування та використання позивачем отриманих цінностей (за спірними операціями) у господарській діяльності відповідачем не заперечувались та не спростовувались.

За таких обставин, позивач (на підставі вищевказаних норм права та обумовлених первинних та облікових документів, податкових накладних) правомірно відніс суму ПДВ за операціями позивача з ТОВ «Транс- Логістік-Плюс», ТОВ «Електрон - Прибор», ТОВ «Запоріжгідробуд» та ТОВ «Перун» до складу податкового кредиту та мав право на їх віднесення до складу валових витрат.

Що ж стосується доводів відповідача та його представника, щодо нікчемності та безтоварності перелічених господарських операцій на підставі висновків про відсутність у контрагентів необхідних активів, трудових ресурсів, виробничих потужностей, відсутні їх за зареєстрованим місцезнаходженням та виявлення розбіжності у формуванні ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем, то відповідно до 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (затв. Наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 N 984 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 р. за N 34/18772), факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Натомість, акт перевірки позивача та акти перевірки його контрагентів не містять жодного посилання на будь-які первинні документи або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують або вказують на наявність факту безтоварності операцій позивача з обумовленими контрагентами.

Акти перевірки, на підставі якого відповідачем винесено спірні рішення, містить лише припущення щодо відсутності наміру у згаданих контрагентів позивача на створення правових наслідків та відсутності фактичних дій спрямованих на виконання взятих зобов'язань.

Покликання представника відповідача щодо відсутності у контрагентів позивача власних технічних, трудових ресурсів та відсутності підприємств на дату проведення перевірки за їх зареєстрованим місцезнаходженням, виявлення розбіжностей у контрагентів щодо формування ними сум податкових зобов'язань за операціями з позивачем не спростовують обставин щодо фактичного надходження товарно-матеріальних цінностей позивачу за операціями з обумовленими контрагентами.

Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсним( у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних остатніми у такому ланцюгу платником податків.

Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань податком податків та його контрагентом.

Що ж до доводів відповідача, про те, що правочини позивача та названих вище контрагентів порушують публічний порядок та направлені на незаконне заволодіння майном держави у вигляді несплати податку на додану вартість, внаслідок безпідставного формування податкового кредиту на підставі правочинів, що відображені у первинних документах лише для виду, без фактичного їх виконання, то такі висновки можуть мати місце лише при встановленні обставин щодо наявності вини та умислу у платника податку на незаконне заволодіння майном держави.

Вина та умисел на заволодіння майном держави юридичних осіб у вчиненні таких діянь може бути доведена не інакше, як через встановлення обвинувальним вироком суду обставин щодо наявності вини та названого умислу у фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб. Згідно ст. 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні діяння яке містить ознаки злочину, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. При цьому, вина особи не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

З матеріалів справи та акту перевірки позивача, вбачається, що підставою для винесення спірного податкового повідомлення -рішення не були обвинувальні вироки судів, котрими встановлені обставини щодо наявності вини, умислу (направленого на незаконне заволодіння майном держави) у діях фізичних осіб, котрі діяли, як уповноважені особи від імені названих вище юридичних осіб.

Крім того, відповідальність осіб має індивідуальний характер, неналежне звітування до контролюючих органів, відсутність платників податків за зареєстрованим місцезнаходженням або інші будь-які протиправні дії одних платників податків не може покладати обов'язку щодо відповідальності за дії таких платників на інших осіб.

Доводи та висновки відповідача викладені у названому вище акті перевірки, щодо безтоварності та нікчемності господарських операцій позивача та ТОВ «Транс- Логістік- Плюс», ТОВ «Електрон - Прибор», ТОВ «Запоріжгідробуд» та ТОВ «Перун» є такими , щодо ґрунтуються на припущеннях відповідача та осіб, що проводили перевірку та не підтверджені відповідними доказами.

Відповідачем також не було встановлено обізнаності позивача щодо протиправного характеру діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої протиправної діяльності з метою отримання податкової вигоди. (Аналогічної думки дотримується і Вищий адміністративний суд України у справі №К/9991/1557/11, ухвала від 20.07.2011року).

У рішенні ж Європейського суду з прав людини від 22.01.2009 у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) зазначено, що у разі якщо національні органи за відсутності будь-яких вказівок на безпосередню участь фізичної або юридичної особи у зловживанні, пов'язаним зі сплатою ПДВ, який нараховується у ланцюгу поставок, або будь-яких вказівок на обізнаність про таке порушення, все ж таки застосовують негативні наслідки до отримувача оподатковуваної ПДВ поставки, який повністю виконав свої зобов'язання, за дії або бездіяльність постачальника, який перебував поза межами контролю отримувача і у відношенні якого у нього не було засобів перевірки та забезпечення його виконання, то такі владні органи порушують справедливий баланс, який має підтримуватися між вимогами суспільних інтересів та вимогами захисту права власності.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч.2 ст. 71 КАС України).

В супереч зазначеного відповідач не довів правомірності прийнятих ним податковихповідомлень -рішень та правомірності його тверджень про нікчемність та безтоварність названих операцій.

Крім того, з досліджених доказів по справі вбачається, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, що також підтверджується копією свідоцтва ТОВ "АГРО ХХІ" про реєстрацію сільськогосподарського підприємства, як суб'єкта спеціального режиму оподаткування ПДВ. Придбані позивачем товарно-матеріальні цінності у названих вище контрагентів використані ним у діяльності позивача, що оподатковується спеціальним режимом оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до ст.209 Податкового кодексу України сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством, що перебуває на спеціальному режимі оподаткування не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

На реалізацію зазначеної законодавчої норми наказом Міністерством фінансів України №1492 від 25.11.2011 року, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.12.2011р. за № 1490/20228, затверджено форму спецдекларації для платників ПДВ на спецрежимі, яка не містить в собі рядка чи графи у яких визначаються розміри зобов'язань с/г виробника перед бюджетом. Не передбачено в скороченій декларації (чи в уточнюючому розрахунку) і рядка (графи) для нарахування штрафної санкції чи пені та її сплати до бюджету навіть у разі коригування раніше відображених даних.

Відтак, формування податкового кредиту платником податку на додану вартість який обрав спеціальний режим оподаткування цим податком жодним чином не впливало на визначення зобов'язання по сплаті ПДВ до бюджету, оскільки вся сума нарахованого ПДВ залишається в розпорядженні платника податку.

Враховуючи викладені обставини, адміністративний позов позивача слід задовольнити повністю.

Відповідно до ст. 94 КАС України понесені витрати позивачем у вигляді сплати судового збору присуджуються позивачу із Державного бюджету України.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівному від 10.04.2012 року №0001602342, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість по вітчизняним товарам» в розмірі 2 110 214,51 гривень - скасувати .

Присудити на користь позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО XXI" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2 146,00 грн.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Сало А.Б.