Постанова № 26468496, 26.09.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2012 року Справа № 0870/6956/12

м.Запоріжжя

За позовом: Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - Зінченко М.В. (довіреність №19/6 від 01.01.2012)

Левченко В.В. (довіреність № 19/78 від 25.09.2012)

від відповідача - Ратієв Д.С. (довіреність 352/10 від 08.06.2012)

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "ЗАПОРІЖКОКС" звернулось до суду із позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000500808 від 03.03.2012, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 8 220 384 грн.; №0000460808 від 03.03.2012, яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 29 6450 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 74 112,50 грн.; №0000470808 від 03.03.2012, яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10 141 518 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6 761 012 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у розмірі 3 380 506 грн.

Ухвалою суду від 18.07.2012, відкрито провадження у адміністративній справі №0870/6956/12 та призначено до судового розгляду.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначав, що з висновками Акту перевірки №16/08-08/00191224 від 14.02.2012, на підставі яких відповідачем винесені спірні податкові повідомлення-рішення не погоджується з огляду на те, що придбання товарів у контрагентів здійснювалось ним на підставі належним чином оформлених первинних документів та податкових накладних, отриманих від постачальників товарів. У акті перевірки Відповідач не посилається на невідповідність первинних документів бухгалтерського обліку та невідповідність податкових накладних вимогам чинного законодавства.

Таким чином, враховуючи наявність у Позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України акт перевірки не містить, Позивач цілком правомірно включив суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту жовтня та листопада 2011 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Крім того, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що Позивачем було здійснено і даний факт не заперечується Відповідачем у акті перевірки.

У зв'язку із цим, висновки Відповідача щодо завищення Позивачем від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і суми податкового кредиту за жовтень та листопад 2011 року, висновки щодо заниження податку на додану вартість за жовтень 2011 року, завищення заявленої суми бюджетного відшкодування платнику на додану вартість за листопад 2011 року є протиправним.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі, просили позов задовольнити.

Відповідачем подані до суду письмові заперечення, в яких зазначено, що згідно приписів ПК України, платник податків здійснюючи діяльність повинен спрямовувати її на отримання доходу.

Як було встановлено під час перевірки, саме проти цього позивач не заперечує, ним реалізовувалась самостійно виготовлена продукція за цінами, які були фактично нижче собівартості.

За таких підстав можливо зробити висновок про те, що така діяльність позивача завідомо не була спрямована на отримання доходу, адже продаючи продукція власного виробництва за цінами нижче собівартості не можливо отримати позитивного результату.

Крім того, за результатами проведення такої діяльності, зокрема при формуванні податкового кредиту звітного періоду, у підприємства виникло спочатку, в одному податковому періоді, від'ємне значення, а в іншому - бюджетне відшкодування.

У судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечував, просив у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Відповідно до ст.160 КАС України, 26.09.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги обґрунтованими та такими, що, підлягають задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (надалі іменується «Відповідач») була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» (ЄДРПОУ 00191224) з питань достовірності нарахування суми від'ємного значення податку на додану вартість за жовтень 2011 р., суми від'ємного значення податку на додану вартість за листопад 2011 р. та суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів за листопад 2011 р., яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувалось у жовтні 2011 р. За результатами перевірки складено акт №116/08-08/00191224 від 14.02.2012 р.

В ході проведеної перевірки встановлено, що ПАТ "Запоріжкокс" в жовтні 2011 року було реалізовано продукцію на загальну суму 321 554 900,54 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 359 098 585,07 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції у сумі 37543684,53 грн.

Також, ПАТ «Запоріжкокс» в листопаді 2011 року було реалізовано продукцію на загальну суму 264 019 797,32 грн. (без ПДВ), фактична собівартість виробництва якої дорівнює 306 172 864,63 грн. Частина продукції була реалізована за ціною нижче її собівартості, в результаті чого отримано збиток від реалізації продукції у сумі 42153067,31 грн.

СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі надіслано на підприємство запит від 26.01.2012р. №608/10/08-08 щодо надання документів: калькуляції собівартості 1 тони виробленої, реалізованої продукції, в розрізі номенклатури (марок); оборотно-сальдовій відомості, журналу-ордеру по бухгалтерському рахунку 26 щодо кількісно-вартісних показників виробленої, реалізованої продукції, в розрізі номенклатури (марок), інші документи.

ПАТ "Запоріжкокс" не було надано до перевірки вищезазначені документи.

За даними розділу ІІ „Елементи операційних витрат" Звітів про фінансові результати (додаток до положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3), складених ПАТ "Запоріжкокс" за періоди: 9 місяців 2011р., 2011р.:

- за 9 місяців 2011р. при загальному розмірі операційних витрат у сумі 2 795 962 тис.грн., матеріальні затрати дорівнюють 2 608 412 тис.грн.;

- за 2011 рік при загальному розмірі операційних витрат у сумі 3 779 589 тис.грн., матеріальні затрати дорівнюють 3 532 904 тис.грн.

Отже в 4 кварталі 2011р., при загальному розмірі операційних витрат у сумі 983 627 тис.грн., матеріальні затрати дорівнюють 924 492 тис.грн., що складає 93,99% від загальної суми.

Відповідно зазначеного, доля матеріальної складової в обороті фактичних витрат на виробництво реалізованої продукції по збитковим операціям:

- за листопад 2011 року становить 39 619 667,96 грн. без ПДВ (42 153 067,31 *93,99%/100%);

- за жовтень 2011 року становить 35 287 309,09 грн. без ПДВ (37 543 684,53 *93,99%/100%).

Податок на додану вартість по матеріальній складовій, яка використана не в господарській діяльності підприємства за рахунок реалізації продукції за цінами нижчими за собівартість, становить:

- за жовтень 2011 року 7 057 461,82 грн. (35 287 309,09 *20%/100%);

- за листопад 2011 року 7 923 933,59 грн. (39 619 667,96 *20%/100%).

Тож, перевіряючі дійшли висновку, що ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС»:

- в порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2011 р. на суму 296 450 грн.;

- в порушення п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), занижено податок на додану вартість за жовтень 2011 р., на загальну суму 6 761 012 грн.;

- в порушення п. 198.3 ст.198, п. 200.1, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), завищено від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за листопад 2011 р. на суму 7 923 934 грн.;

- в порушення п.198.3 ст. 198, п. 200.1, п.200.4а ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI (зі змінами і доповненнями), завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2011 р. на загальну суму 296 450 грн.

За розглядом розгляду матеріалів проведеної перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м Запоріжжі прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000500808 від 03.03.2012 р., яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 8 220 384 грн.;

- №0000460808 від 03.03.2012 р., яким встановлено суму завищення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в розмірі 296 450 грн. та визначено штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 74 112,50 грн.;

- №0000470808 від 03.03.2012 р., яким визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 10 141 518 грн., в тому числі за основним платежем у розмірі 6 761 012 грн. та за штрафними (фінансовим) санкціями (штрафами) у розмірі 3 380 506 грн.

ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» до Державної податкової служби у Запорізькій області була подана первинна скарга №19/121 від 15.03.2012 р. Рішенням Державної податкової служби у Запорізькій області про результати розгляду первинної скарги (вих. №2016/10/10-1120 від 14.05.2012р.), скарга Позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Позивачем до Державної податкової служби України була подана повторна скарга №19/212 від 21.05.2012 р. Рішенням Державної податкової служби України про результати розгляду первинної скарги (вих. №9996/6/10-2115 від 14.06.2012 р.), така скарга Позивача була залишена без задоволення, а податкові повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач оскаржив їх до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає висновки актів перевірок, на підставі яких прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, необґрунтованими, у зв'язку з чим приходить до висновку про протиправність прийнятих повідомлень-рішень виходячи з наступного.

У пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп.«а» п.198.1 ст.14 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Отже, Податковим кодексом України визначено вичерпний перелік документів на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

У ч.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як свідчать матеріали справи, придбання ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» товарів у контрагентів здійснювалось, зокрема, на підставі належним чином оформлених податкових накладних, вантажних митних декларацій, які були отримані позивачем від постачальників товарів. Оплата отриманих товарів з урахуванням ПДВ підтверджується платіжними дорученнями, виписками банку, вантажними митними деклараціями з відмітками «Сплачено», наданими до суду ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС».

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Податкового кодексу України Акт перевірки № 116/08-08/00191224 від 14.02.12 не містить, а також враховуючи наявність вантажних митних декларацій, ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим товарам (послугам) до складу податкового кредиту жовтня 2011 року, оскільки його право на податковий кредит підтверджується єдиним і належним, з точки зору діючого законодавства, доказом.

Також, у судовому засіданні представники відповідача підтвердили, що будь-яких претензій щодо документального підтвердження ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» податкового кредиту жовтня 2011 року не мають.

За приписами п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України зазначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, Податковий кодекс України ставить дві вимоги та визначає, що таке придбання товарів має здійснюватись з метою: по-перше, подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях, по-друге, у межах господарської діяльності платника податку.

Конструкція вказаної норми побудована таким чином, що законодавчо закріплена необхідність наявності у платника податків лише саме "мети"(цілі) подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Тобто, саме "мети", а не конкретного результату. І це не випадково, оскільки кінцевий результат діяльності з використання придбаного товару не завжди відомий платнику податків на дату відображення податкового кредиту. Враховуючи те, що господарська діяльність пов'язана із підприємницьким ризиком і може привести до того, що товар не буде використаний в оподатковуваних операціях, у зв'язку із зміною обставин діяльності, кон'юнктури ринку тощо, законодавець надає можливість у подальшому виправити (відкоригувати) раніше заявлений податковий кредит згідно з п.198.5 ст.198 Податкового кодексу України.

Щодо першої умови, а саме «використання товарів в оподатковуваних операціях», то відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку зокрема, з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

г) вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт).

Отже, використання товарів в оподатковуваних операціях фактично передбачає їх реалізацію.

У свою чергу наявність другої умови слід розглядати крізь визначення господарської діяльності, яке надано в пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України та передбачає, що господарська діяльність -це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Таким чином, якщо узагальнити положення п.185.1 ст.185 та пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, то можна дійти висновку, що "використання товарів в оподатковуваних операціях" передбачає діяльність платника податків з виробництва та/або реалізації товару, що спрямована на отримання доходу.

При цьому, пп.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначає, що доходи - це загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Суд звертає увагу на те, що поняття "дохід"та "прибуток"не є тотожними, а тому їх підміна є неприпустимою, оскільки для визначення наявності господарської діяльності платника податків законодавчо визначена необхідність спрямованості такої діяльності саме на отримання доходу, а не прибутку.

Позивачем на підставі відповідних угод з контрагентами була придбана сировина для виробництва власної феросплавної продукції з метою подальшої реалізації такої феросплавної продукції за звичайними цінами та з метою отримання від такої реалізації доходу в грошовій формі.

Вимоги Податкового кодексу України говорять лише про проте, що придбання товарів здійснюється з метою використання у господарській діяльності, яка у свою чергу повинна бути спрямована на отримання доходу. Тобто, наявність доходу, у вигляді прибутку, не є абсолютним показником, а залежить від багатьох чинників, серед яких зокрема і об'єктивні фактори формування ринкових цін на певний вид продукції. А тому, операцію з продажу ПАТ "Запоріжкокс" власної коксохімічної продукції за ціною нижче собівартості не можна вважати здійсненою поза межами господарської діяльності позивача.

Слід зазначити, що п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України чітко встановлюється, що податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін і відповідно будь-якої прив'язки щодо собівартості виробленої продукції не містить.

Тож, позивач правомірно відніс до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені в зв'язку із придбанням товарів (послуг) для потреб власної господарської діяльності, організації та забезпечення виробництва продукції у жовтні-листопаді 2011 року. При цьому жодна із наведених норм Податкового кодексу України не передбачає умови, згідно з якою платник податків може відносити до складу податкового кредиту суми ПДВ в залежності від фінансового результату відповідного податкового періоду, чи в залежності від собівартості продукції та отриманого доходу від реалізації продукції у звітному періоді.

У пп.14.1.18 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України зазначено, що бюджетне відшкодування -це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

У п.200.3 ст.200 Податкового кодексу України зазначено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як зазначено у пп. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг.

Відповідно до пп."б"п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Таким чином, право платника ПДВ на бюджетне відшкодування залежить лише від оплати останнім сум такого податку контрагентам у попередніх податкових періодах, що позивачем було здійснено і вказане не заперечується відповідачем.

З урахуванням наведених положень Податкового кодексу України ПАТ «ЗАПОРІЖКОКС» у жовтні-листопаді 2011 року визначило свої податкові зобов'язання з ПДВ, та відповідно мало право заявити до бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ відповідну суму, яка була сплачена постачальникам товарів (послуг) придбаних для цілей використання в межах власної господарської діяльності.

Враховуючи викладені вище судом обставини щодо неправомірності висновків СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі ДПС щодо зменшення суми від'ємного значення різниці між сумою податкових зобов'язань та сумою податкового кредиту, суд приходить до висновку і про відсутність у податкового органу підстав для зменшення бюджетного відшкодування.

Звідси, суд вважає, що відповідачем протиправно збільшено позивачу грошове зобов'язання з податку на додану вартість.

З урахуванням зазначеного, застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій до позивача є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд оцінивши докази, які є у справі, в їх сукупності приходить до висновку, що відповідачем не доведено обставини встановлені в акті перевірки, докази позивача не спростовані.

Таким чином, суд вважає що оспорювані податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем не обґрунтовано, тобто без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, не розсудливо.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ "Запоріжкокс» підлягають задоволенню у повному обсязі. Доводи відповідача не приймаються судом до уваги виходячи з вище зазначеного.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000500808 від 03.03.2012, №0000460808 від 03.03.2012, №0000470808 від 03.03.2012.

3. Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «ЗАПОРІЖКОКС» (код ЄДРПОУ 00191224) з Державного бюджету України судові витрати у розмірі 2146 (дві тисячі сто сорок шість) грн.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 17.10.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко