Рішення № 26465492, 23.04.2012, Мар'їнський районний суд Донецької області

Справа 2-533-457-2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2012 року м. Мар`їнка

Мар`їнський районний суд Донецької області у складі головуючого судді Ліпчанського С.М., при секретарі Бахтіяровій Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Агропромсервіс», третя особа: Мар»їнський відділ Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

Представник позивача звернувся до суду з позовом про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди, зазначаючи, що позивачу належить на праві власності земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 4,08 гектарів, яка розташована на території Зорянської сільської ради. 05 березня 2001 року ОСОБА_1 уклав із ТОВ Агрофірма «Агропромсервіс»договір оренди земельної ділянки, строк дії якого закінчився 01 березня 2004 року. У 2005 році позивач із відповідачем підписували договір оренди земельної ділянки, але позивачу примірник даного договору наданий не був. У жовтні 2009 року позивач дізнався про існування договору оренди земельної ділянки, ніби-то укладеного між позивачем та відповідачем 02 жовтня 2009 року. Строк дії зазначеного договору становить 10 років.

Але даний договір між сторонами не укладався. Будь-які кошти за оренду земельної ділянки відповідач із 2009 року не сплачував позивачеві.

31 травня 2010 року для надання правової допомоги позивачу Міжнародна громадська правозахисна організація «Громадське право»надала до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз для проведення експертного дослідження договір оренди земельної ділянки, ніби-то укладений між позивач та відповідачем 02 жовтня 2009 року. У висновку експертного дослідження документів № 3954\10-11 від 15 червня 2010 року зазначено, що для виготовлення наданих на дослідження договорів оренди землі від 02 жовтня 2009 року використані аркуші із реквізитами сторін: ТОВ Агрофірма «Агропросервіс» і ОСОБА_1, які раніше належали відповідно іншим, аналогічним за формою та змістом договорам, а також, сторінки тексту на аркушах, наданих на дослідження договорів оренди землі від 02 жовтня 2009 року надруковані за допомогою різних друкуючих пристроїв і з використанням різних матеріалів письма. Тобто відповідач самоправно, без законних на те підстав, користується земельною ділянкою, яка належить позивачу на праві власності.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, наполягала на їх задоволені, суду надала пояснення аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував, суду пояснив, що зазначений договір було дійсно підписано у 2009 році і він є чинним.

Суд, вивчивши матеріали справи приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд вбачає очевидні похибки договору оренди: непослідовність нумерації пунктів договору: в договорі два восьмих пункта; пункт 8 «реквізити сторін» знаходиться після пункту 14 «Прикінцеві положення»; акт про передачу і прийомку земельної ділянки від 02.10.2009 року підписано сільським головою Криштопа В.К., яким був головою села у 2005 році. У 2009 році Зорянським сільським головою був Смолієнко Т.Н.

Суду надано докази того, що відповідач виправивши рік на договорі оренди із 2005 на 2009 рік, безоплатно користуючись земельною ділянкою, яка належить позивачу, порушує його конституційне право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю. Позивач на надавав згоди на укладення договору оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2009 року.

Відповідно до статті 203 ЦК України є додержання які необхідні для чинності правочину: 1) зміст правочину не має суперечити ЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами) не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Таким чином, договір оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2009 року спрямований на порушення конституційних прав і свободи позивача, оскільки не відповідає його внутрішній волі, не спрямований на реальне настання правових наслідків.

Норма статті 228 ЦК України визначає правові наслідки вчинення правочину, який порушує публічний порядок, вчинений з метою, що суперечить інтересам держави та суспільства: 1) правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Згідно з ч. 1,2 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3,5,6 статті 203 ЦК України 2) недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто договір оренди земельної ділянки від 02 жовтня 2009 року є нікчемним правочином, та не потребує звернення до суду для визнання такого правочину недійсним. Зазначений факт підтверджується п. 18 Постанови № 9 Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року: «Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений ст. 228 ЦК України: 1 )правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу -землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами; правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією із сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Наслідки вчинення правочину, що порушує публічний порядок, визначаються загальними правилами.

Суд впевнися в судовому засіданні, що відповідач свідомо, виправивши рік на договорі оренди та акті про передачу і прийомку, без належних правових підстав користується земельною ділянко позивача тобто, використовує, всупереч закону, його приватну власність -землю.

Відповідно до статті 216 ЦК України недійсним правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. 2. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодування винною стороною. 3. Правові наслідки, передбачені частинами 1,2 ст. 216 ЦК України застосовуються, якщо законом не встановлені особливі умови їх застосування, або особливі правові наслідки окремих видів недійсних правочинів. 4. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. 5. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою зацікавленою особою.

Відповідно до статті 125 Земельного Кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації, а право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Стаття 152 ЗК України передбачає одним із способів захисту порушеного права відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, і відшкодування завданих збитків. Відповідно до п. 1 статті 211 Земельного Кодексу України, громадянин та юридичні особи несуть цивільну, адміністративне або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за такі порушення: укладення угод з порушенням земельного законодавства; самовільне зайняття земельних ділянок; та інше.

Суд враховує той факт, що відповідач фактично використовував земельну ділянку позивача без належних підстав, тобто, самовільно користувався його земельною ділянкою. Відповідач позбавив його можливості нормального користування земельною ділянкою, яка належить йому на праві власності.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель»самовільним зайняттям земельної ділянки є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно до статті 212 Земельного Кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні споруди. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішення суду.

Що стосується вирішення позовних вимог в частині відшкодування шкоди, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим права фізичної або юридичної особи, а також шкоди, завдану майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до п.4 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття грунтового покриву (родючого шару грунту) без спеціального дозволу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 963 від 25 липня 2007 року, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного заняття земельної ділянки, визначається для всіх категорій земель (крім земель житлової та громадської забудови) за такою формулою: Шс= Пс х Нп х Кф х Кі (1), де Шс -розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, гривен; Пс -площа самовільно зайнятої земельної ділянки, гектарів; Нп -середньорічний дохід, який можна отримати від використання земель за цільовим призначенням, визначений у додатку 1, з урахуванням переліків, наведених у додатках 2 і 3; Кф -коефіцієнт функціонального використання земель, визначених у додатку 4; Кі -коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до додатку 1, середньорічний дохід від використання земель сільськогосподарського призначення по Донецькій області складає 850 гривен з одного гектара.

Згідно із додатком 4, коефіцієнт функціонального використання земель Кф дорівнює 1.

Відповідно до листа № 1205\17-0317 Державної Податкової Адміністрації України від 19.01.2011 року «Про індексацію грошової оцінки земель», коефіцієнти індексації складають: у 2011 році 2005 рік -1,035, у 2006 році -1,0, у 2007 році - 1,028, за 2008 рік -1,152, за 2009 рік -1,059, та за 2010 рік -1,0. Добуток коефіцієнтів індексації дорівнює 1,298. Таким чином, розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки Шс=4,08 х 850 х 1 х 1,298 = 4501,46 гривен.

Відповідно до статті 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала бо могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Згідно зі ст. 203, 228, 216 ЦК України, ст. 125, 152,211 212 Земельного Кодексу України, керуючись ст. 212-215, 218,224,226 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Агропромсервіс», третя особа: Мар»їнський відділ Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах»про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки та стягнення шкоди повністю.

Витребувати із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Агропромсервіс»вулиця П.Морозова, 53 с. Желанне-2 Мар»їнського району, Донецької області, ЗКПО 31386832 земельну ділянку кадастровий номер 1423383000:05:000:0431 шляхос підписання акту приймання передачі із ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Зобов»язати Мар»їнський районний відділ Донецької регіональної філії «Центр державного земельного кадастру при Державному Комітеті України по земельних ресурсах»зняти з реєстрації договір оренди земельної ділянки, зареєстрований під № 4АА 007417-040916300005 від 02.10.2009 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Агропромсервіс»вулиця П.Морозова, 53 с. Желанне-2 Мар»їнського району, Донецької області, ЗКПО 31386832, р\р 26007051702101, ДРУ Приватбанк м. Мар»їнка, МФО 335496, св.. № 07041951, ІПН 313868305383 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 шкоду, заподіяну внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 4501 (чотири тисячі п'ятсот одна) гривен 46 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Агропромислова фірма «Агропромсервіс»вулиця П.Морозова, 53 с. Желанне-2 Мар»їнського району, Донецької області, ЗКПО 31386832, р\р 26007051702101, ДРУ Приватбанк м. Мар»їнка, МФО 335496, св.. № 07041951, ІПН 313868305383 на користь ОСОБА_1, АДРЕСА_1 понесені судові витрати: державне мито в розмірі 68 (шістдесят вісім) гривен та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120 (сто двадцять) гривен.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя

23.04.2012