Рішення № 26462598, 08.08.2012, Олександрівський районний суд Донецької області

Провадження № 2/0537/218/2012

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 серпня 2012 року Олександрівський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді- Кулікова В.В.

при секретарі- Пліскачовій Н.В.

за участю представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у смт. Олександрівка цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Грандфінресурс»про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, -

ВСТАНОВИВ:

До Олександрівського районного суду Донецької області звернулась ОСОБА_2 з позовом до Приватного підприємства «Грандфінресурс»про захист прав споживачів та застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказала, що у 2011 році їй знадобились гроші у сумі 200000,00 грн. Вона побачила рекламу у газеті, у якій ПП «Грандфінресурс»пропонував надання кредитів на вигідних умовах. По телефону працівники ПП «Грандфінресурс»впевнили її, що необхідну суму грошей вона отримає у триденний термін з моменту підписання угоди. При зустрічі консультант їй пояснив умови, які необхідні для отримання грошей. Їй необхідно було внести на розрахунковий рахунок відповідача суму 7000,00 грн. та отримати обумовлену договором суму 200000,00 грн. і надалі виплачувати кредит зі сплатою близько 7 відсотків річних. Такі умови отримання кредиту для позивача були приємні і вона погодилась на укладання угоди.

03 березня 2011 року позивач сплатила 7000,00 грн. на рахунок відповідача, що підтверджується квитанцією; пред'явивши квитанцію їй надали на підпис договір № 201010, та впевнили, що гроші вона отримає приблизно через три дні. 10 березня 2011 року позивач звернулась до офісу відповідача з питанням, чи можливо отримати гроші. Співробітники відповідача їй повідомили, що гроші неможливо отримати, оскільки головний офіс не виходить на зв'язок, а питання про надання грошей у позику вирішується тільки у головному офісі. Через декілька днів позивач знов звернулась до офісу відповідача, але працівники їй повідомили, що на теперішній час дуже багато людей, які сплатили початкові внески, та грошей не вистачає. Для пришвидшення отримання грошей їй запропонували сплачувати щомісячні платежі у сумі 1111,11 грн. та 840,00 грн. та додатково повідомили, що сплата щомісячних платежів гарантує отримання кредиту в обумовленій договором сумі.

12 квітня 2011 року позивач сплатила 1111,11 грн. та 840,00 грн. на рахунок відповідача, та знов звернулась до представників ПП «Грандфінресурс»з питанням щодо надання грошей, але їй знов повідомили, що гроші отримає той з учасників, хто більше сплатить внесків, тому рекомендували їй сплатити ще один місячний платіж, оскільки у травні будуть розподіляти гроші між учасниками, та вона обов'язково отримує обумовлену договором суму у позику. У травні 2011 року сплативши черговий платіж, вона звернулась до представників відповідача з тим же питанням: - «коли я отримаю гроші?». Представники відповідача її запевнили, що гроші будуть у цьому місяці, однак, необхідно сплатити ще, для того щоб отримати право на участь в розіграші.

На наступні звернення позивача до ПП «Грандфінресурс», їй повідомляли, що вона зобов'язана сплачувати гроші щомісяця, а коли вона отримає обумовлену у договорі суму грошей -чітко не відомо, але якщо вона припинить сплачувати гроші, то взагалі втратить право на отримання грошей у позику. Позивач сподівалась, що кредит все ж таки отримає, тому продовжувала сплачувати гроші щомісяця, доки не зрозуміла, що відповідач не має наміру взагалі надавати їй гроші у кредит. Позивачу стало зрозуміло, що гроші, які вона сплачує відповідач використовує для формування капіталу, а отримати кредит під невисоку відсоткову ставку стане можливе лише в тому випадку, якщо до участі у формуванні капіталу будуть залучені ще споживачі. Тобто без залучення до участі у формуванні капіталу інших споживачів отримання грошей позивачем взагалі неможливе.

Усього позивачою було сплачено відповідачу в період с 03 березня 2011 року по 14 травня 2012 року: одноразовий комісійний внесок -7000,00 грн., адміністративні витрати - 11760,00 грн., щомісячних чистих внесків -15555,54 грн. , а разом: 34315,54 грн..

Позивач вважає, що умови договору містять явний дисбаланс договірних прав, а сам договір здійснений з використанням нечесної підприємницької практики та з застосуванням пірамідальної схеми. Позивач вважає, що договір здійснено з порушенням ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», та відповідно до ч. 6 ст. 19 цього закону спірний договір є недійсним.

На підставі викладеного позивач просить застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину -договору № 201010 укладеного 03 березня 2011 року між ним та ПП «Грандфінресурс»та стягнути з ПП «Грандфінресурс» сплачені нею внески у сумі 34315,54 (тридцять чотири тисячі триста п'ятнадцять) гривень 54 коп., звільнивши від сплати судового збору.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, на задоволенні позову наполягав, просить задовольнити позов у повному обсязі та пояснив, що умови договору порушують права позивача, як споживача послуг.

Представник відповідача ПП «Грандфінресурс»у судове засідання не з'явився надав суду заяву про розгляд справи без його участі, а також надав письмові заперечення проти позову у яких позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позову з підстав недоведеності введення позивача в оману під час укладення договору. Зазначив, що ніякого умислу з боку відповідача не було, усі умови діяльності відповідача, його права та обов'язки, а також права та обов'язки позивача були викладені у договорі № 201010, з умовами якого позивач погодився. Крім того, представник відповідача зазначив, що твердження позивача про те, що в діях відповідача присутня пірамідальна схема надумані та не обґрунтовані, містяться лише на припущеннях. Щодо недійсності оспорюваного правочину, то представник відповідача наполягав на тому, що законом такий правочин не визнаний недійсним, а тому позов з цієї підстави не може бути задоволений.

Суд заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши письмові заперечення представника відповідача, перевіривши письмові докази та оцінивши досліджені докази в сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Поясненнями представника позивача, та стверджуються записами у договорі та додатку до договору, встановлено, що 03 березня 2011 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ПП «Грандфінресурс»було укладено договір № 201010.

Поясненнями представника позивача та стверджуються записами у квитанціях встановлено, що на виконання умов договору позивач сплатила з 03 березня 2011 року по 14 травня 2012 року -34315,54 грн., з яких одноразовий комісійний внесок -7000,00 грн., адміністративні витрати - 11760,00 грн., щомісячних чистих внесків в рахунок вартості товару -15555,54 грн.

У письмових запереченнях представник відповідача характеризував укладений між сторонами договір як цивільно-правовий договір про надання послуг (адміністрування придбання у групах). Зазначив, що договір спрямований на настання правових наслідків, посилався на його підписання сторонами, принцип свободи договору, закріплений у ст. 3,6 ЦК України. Але на той же час приписи ст. 627 ЦК України, згідно вимог якої сторони є вільними в укладенні договору за умови урахування вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Отже, необхідність відповідності будь яких цивільно-правових договорів укладених між фізичною особою та суб'єктом господарювання також і законодавству про захист прав споживачів є вимогою закону. Таким чином, та обставина, що між сторонами були погоджені умови договору з точки зору цивільно-правових норм не спростовує їх відповідність Закону України «Про захист прав споживачів», який містить норми прямої дії для визнання правочинів недійсними, що закріплено у п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними».

У пункті 1.1 статті 1 договору № 201010 зазначено, що за цим договором адміністратор, за згодою учасника, зобов'язується вчинити від імені та за рахунок учасника певні юридичні дії спрямовані на придбання товару, зазначеного у додатку №1 до договору, на умовах діяльності програми «Альянс України», що міститься в додатку № 2, який є невід'ємною частиною цього договору, в тому числі: сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування. Організовувати та проводити захід по розподілу грошового фонду, здійснити оплату товару на користь учасника або надати відповідну суму у позику.

Зі змісту п. 1.1 договору та додатку № 1 до договору вбачається, що відповідач за згодою позивача має вчинити певні дії на придбання товару зазначеного у додатку № 1. У додатку № 1 до договору № 201010 не зазначено, який саме товар придбає відповідач, або надасть гроші на придбання. Тобто під назвою «товар»не зрозуміло, який саме предмет матеріального світу за рахунок позивача має намір придбати відповідач, або на придбання якого надасть гроші у позику.

Пункт 1.1 договору № 201010 в одному випадку передбачає обов'язок адміністратора придбати товар, в іншому -здійснити оплату товару на користь учасника, або надати відповідну суму у позику. Таке положення договору є нечітким та двозначним.

Відповідно до п. 7 ч. 3 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», забороняються, як такі, що вводять в оману: утворення, експлуатація або сприяння розвитку пірамідальних схем, коли споживач сплачує за можливість одержання компенсації, яка надається за рахунок залучення інших споживачів до такої схеми, а не за рахунок продажу або споживання продукції.

Судом встановлено та підтверджено поясненнями відповідача, що відповідно до діяльності програми «Альянс Україна», фонд програми формується виключно за кошти учасників без залучення коштів відповідача.

Оплата товару здійснюється за кошти, внесені учасниками програми, в подальшому учасник програми «Альянс Україна», який отримав товар, сплачує внески, які фактично компенсують кошти іншим учасникам програми, тобто один учасник програми за свої власні кошти, без інвестування коштів відповідача оплачує товар іншому учаснику програми. При цьому позивач сплачує відповідачу не за одержання товару чи послуги, а фактично за можливість одержання права на купівлю товару, яке надавалось не за рахунок відповідача, а за рахунок залучення інших споживачів і їх коштів до такої ж схеми, право отримати товар позивачем залежить від розміру фонду і внесення коштів іншими учасниками програми «Альянс Україна».

Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», несправедливими умовами договору є, зокрема, умови договору про встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», виконавець послуг не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими.

Умовами діяльності програми «Альянс України», а саме, статтею 4 додатку № 2 до договору № 201010 передбачений порядок проведення заходу по розподілу грошового фонду. За змістом статті 4 додатку № 2 вбачається, що рішення про передачу позивачу товару залежить лише від волі відповідача, який сам, на власний розсуд приймає таке рішення. Процедура прийняття рішення про передачу товару є непрозорою, а інформація щодо результатів проведених конкурсів та осіб, які отримали право на товар є конфіденційною і не може бути перевірена позивачем.

У підпункті «в»пункту 4.12 додатку № 2 до договору зазначено, що комітет визначає учасників, що вказали максимальну сплачену кількість загальних платежів, з урахуванням дотримання усіх вимог договору та додатків до нього, після чого, якщо фонд реєстру є достатнім для надання дозволу одному або декільком учасникам, приймається рішення про видачу таким учасникам дозволу, що фіксується у протоколі заходу про розподіл грошового фонду. Одночасно п. 2.1.2 договору 201010 передбачено обов'язок позивача щомісяця до 15 числа сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор здійснює оплату вартості товару чи надає відповідну суму у позику, та адміністративні витрати, що є оплатою за послуги адміністратора з організації діяльності програми.

Таким чином, на позивача згідно з договором покладено обов'язок суворо дотримуватись умов договору, а виконання умов договору з боку відповідача залежить від власної волі відповідача, до того ж для відповідача не існує будь яких негативних наслідків невиконання позивачем обов'язку по договору. Такий істотний дисбаланс договірних прав завдає шкоди позивачу, оскільки останній не вважаючи на сумлінне ставлення до своїх зобов'язань за договором, все ж таки позбавлений права отримати інформацію про фінансовий стані інших учасників групи, для того щоб вплинути на результати розгляду його заяви, зробивши найбільший внесок.

Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Від дня укладення правочину пройшло більше року, однак відповідач не виконав свій обов'язок щодо надання позики, до того ж навіть не може чітко пояснити, коли саме буде надана позика. Таким чином, даний правочин не спрямований на реальне настання наслідків, а виконання послуги відповідачем носить характер вірогідності та випадковості.

Умова договору про виконання зобов'язань, які будуть виконані за умови настання певного юридичного факту, до того ж, який не настане неминуче, а носить характер вірогідності та випадковості, притаманна договорам страхування, де обов'язок по сплаті грошей виникає у страховика за умови настання страхового випадку, який до речі, може не настати у період дії договору страхування.

У спірному договорі умова про надання грошей у позику залежить від певних обставин, однією з яких є сплата позивачем найбільшої суми, тобто, позивач для отримання грошей у позику повинен сплатити грошову суму, яка значно перевищує суми грошей сплачених іншими учасниками, при тому, що позивач не може знати, яку саме суму необхідно сплатити, оскільки позбавлений права отримувати інформацію про фінансовий стан учасників групи. Таким чином, обставина, за якою відповідач надасть позивачу гроші у позику може взагалі не настати, навіть, якщо позивач сплатить суму, яку він має намір отримати у позику.

Така умова договору є несправедливою та вказує на те, що цей правочин не направлений на реальне настання правових наслідків обумовлених ним.

Отже, умови договору №201010 та додатки до нього містять несправедливі умови, та не відповідають вимогам ч. 2 ст. 18, п. 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін. Так як підставою для визнання спірного договору недійсним статтю 230 ЦК України позивач не зазначав, обман не може бути предметом розгляду судом та доведення його наявності або відсутності сторонами. Тому, висновки представника відповідача стосовно обману, передбаченого ст. 230 ЦК України виходять за межі позовних вимог.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів», правочини здійснені з використанням нечесної підприємницької практики є недійсними.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно з ч. 5 ст. 216 ЦК України, вимога про застосування наслідків недійсного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1212, глави 83 ЦК України, особа яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Пунктом 1 частині 3 цієї ж статті зазначено, що положення цієї глави застосовується також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів», захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов'язані з порушенням їх прав.

У відповідності до ст. 88 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 343,15 грн.

Керуючись ст.ст. 10,60, 213-215 ЦПК України, ст. 55 Конституції України, ст.ст. 3,23,203, 1212,1213 ЦПК України, ст. ст. 4,18,19,21,22 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», постановою Пленуму Верховного суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Приватного підприємство «Грандфінресурси»задовольнити.

Стягнути з Приватного підприємства «Гранфінресурс»( р/р 26004962483522 в ПАО «ПУМБ» м. Київ, МФО 322755 ЄДРПОУ 31469012) на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючої у АДРЕСА_1, 34315 (тридцять чотири тисячі триста п'ятнадцять) гривень 15 коп., сплачених нею за договором № 201010 , укладеним 03 березня 2011 року з Приватним підприємством «Грандфінресурс».

Стягнути з Приватного підприємства «Гранфінресурс»на користь держави судовий збір у розмірі 343 (триста сорок три ) гривні 15 коп..

Рішення суду набирає чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Донецької області через Олександрівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення надруковане в єдиному екземплярі в нарадчій кімнаті суддею Куліковим В.В.

Суддя В.В. Куліков