Ухвала суду № 26461685, 02.10.2012, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-6001/12/0170/27

02.10.12 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Іщенко Г.М.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Яковенко С.Ю.

секретар судового засідання Бондаренко К.С.

за участю сторін: сторони не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Аблякимов Е.Е. ) від 02.07.12 у справі № 2а-6001/12/0170/27

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95001)

до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" (Сімферопольське шосе, 39-а, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим,98100)

про стягнення,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 адміністративний позов Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволено: стягнуто з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" (98100, Автономна Республіка Крим, місто Феодосія. вул. Сімферопольське шосе, 39-А, ЄДРПОУ 05450831) на користь Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (95001,Автономна Республіка Крим, місто Сімферополь, вул. Крилова,133; р/р 31215230700024 ГУДК в Автономній Республіці Крим, місто Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Державний бюджет міста Феодосія, призначення платежу *; ЗКПО платника, 50070000; 01; адміністративно-господарські санкції за робочі місця не зайняті інвалідами за 2011 рік) заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 26 952, ( двадцять шість тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві ) гривні 00 копійок.

На зазначене судове рішення від Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" надійшла апеляційна скарга, в якій ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та прийняття рішення про відмову у задоволенні позову у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4"(далі-відповідач) про стягнення адміністративно-господарських санкцій за робочі місця не зайняті інвалідами в 2011 році у розмірі 26 952,00 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про те,що відповідачем не виконані вимоги встановлені діючим законодавством щодо обов'язку надання інформації про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, центрам зайнятості.

Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки вони відповідають фактичним обставинам справи та вимогам матеріального права, що регулює спірні правовідносини.

Відповідно до частини першої статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця( стаття 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні").

Згідно частини дев'ятої статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, в яких за основним місцем роботи працює 8 і більше осіб, реєструються у відповідних відділеннях Фонду соціального захисту інвалідів за своїм місцезнаходженням і щороку подають цим відділенням звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Згідно частини четвертої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік,- у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом(пункт 4 статті 20 Закону України "Про зайнятість населення").

Слід зазначити, що наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 № 420 затверджена Інструкція щодо заповнення форми звітності №3-ПН "Звіт про наявність вакансій", в абзаці 1 зазначено, що відповідно до Закону України "Про зайнятість населення" підприємства, установи й організації, їх структурні підрозділи та філії незалежно від форми власності та господарювання повинні за наявності вакансій у повному обсязі подавати інформацію про наявність вільних робочих місць (вакансій) центрам зайнятості за місцем їх реєстрації як платника страхових внесків.

Як свідчать матеріали справи відповідач використовує найману працю, та відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»подає Кримському республіканському відділенню Фонду соціального захисту інвалідів звіти про зайнятість та працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції безспірно встановлено, що відповідачем було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.200 № 42. Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2011 рік за формою № 10-ПІ, відповідач самостійно визначив норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості 2 місця, він зазначив середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу, що працювали у 2011 році у кількості 42 особи, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність склала 1 особу; кількість інвалідів- штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" склала 2 особи; фонд оплати праці штатних працівників склав 1 132,00 тис. грн.

Відповідно до частин першої та четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України належним є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Судом першої інстанції безперечно встановлено, що відповідач самостійно у вищенаведеному звіті визначив суму адміністративно-господарських санкцій-26 952,00 грн.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що відповідач у 2011 році повинен був перерахувати до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів 26 952,00грн. адміністративно-господарських санкцій за одне робоче місце не зайняте інвалідом.

Заявником апеляційної скарги не враховано, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк-про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством, що повністю узгоджується з приписами частини четвертої статті 20 Закону України "Про зайнятість населення ".

Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що протягом 2011 року підприємство інформувало державну службу зайнятості населення про наявність вакантних посад для працевлаштування інвалідів шляхом подачі звітів за формою № 3-ПН про наявність вільних робочих місць та потреби в працівниках всупереч встановленому порядку лише 13.04.2011 та 15.06.2011,що підтверджується повідомленням Феодосійського міського центру зайнятості № 04-04/1953 від 18.05.2012 про надання інформації щодо наявності вакансій для працевлаштування інвалідів за період з 01.01.2011 по 01.01.2012. Тобто, відповідачем не було у повному обсязі виконано обов'язку по інформуванню щодо утворення (пристосування) робочих місць та наявності вакансій для працевлаштування інвалідів.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що відповідачем не виконані вимоги встановлені діючим законодавством щодо обов'язку надання інформації про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі, призначених для працевлаштування інвалідів, центрам зайнятості.

Тому у разі несплати адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку, що повністю узгоджується з приписами пункту 11 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70.

У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, зокрема, не надані докази працевлаштування у 2011 році одного інваліда, сплати за не працевлаштування інваліда 26 952,00 грн., а надані позивачем письмові пояснення щодо правомірності стягнення суми адміністративно-господарської санкції є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.

Оцінюючи дії Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів щодо стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 26952,00грн. за робочі місця не зайняті інвалідами за 2011 рік, суд повинен керуватися вимогами частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України та перевіряти, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 19 Конституції України зобов'язує орган влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

Отже, «у межах повноважень»означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

Отже, «у спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що при вчиненні дій щодо стягнення з Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" заборгованості зі сплати адміністративно-господарських санкцій у сумі 26952,00грн. за робочі місця не зайняті інвалідами за 2011рік позивач діяв на підставі закону, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченим діючим законодавством.

Апеляційна скарга не містить доводів, які спростували б висновки суду першої інстанції.

Суд першої інстанції повно та правильно з'ясував характер спірних правовідносин, правильно застосував зазначені норми матеріального права, що підлягають застосуванню, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, підтверджуються достовірними доказами, дослідженими при розгляді справи.

Доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування норм матеріального та процесуального права висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки ґрунтуються на невірному трактуванні відповідачем наведених правових норм.

Враховуючи те, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на порушення судом першої інстанції норм матеріального права не знайшли свого підтвердження при розгляді даної справи, а судом першої інстанції повно та всебічно перевірені надані сторонами докази, дана їм належна оцінка у рішенні, яке належним чином мотивовано і за своїм змістом та формою відповідає вимогам матеріального та процесуального закону, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволенню, а судове рішення - без змін.

Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути змінено чи скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Житлово-експлуатаційна контора №4" залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 02.07.2012 у справі № 2а-6001/12/0170/27 залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст судового рішення виготовлений 08 жовтня 2012 р.

Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис С.Ю. Яковенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя Г.М. Іщенко