Постанова № 26460776, 16.10.2012, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" жовтня 2012 р.Справа № 30-6/83-08-2439Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Мирошниченко М. А.,

Суддів: Головея В.М. та Шевченко В. В.

( Склад колегії суддів змінено згідно розпорядження голови суду № 752 від 05.10.2012р.)

при секретарі судового засідання Головань О.М.

за участю представників:

Одеської обласної ради -Поповська І.П. (за дорученням),

Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації -Алавацьций Г.Г. (за дорученням),

Одеської міськради -не з'явився,

Виконкому Одеської міськради -не з'явився,

Комунального підприємства „ОМБТІ та РОН" -не з'явився,

Міністерства охорони здоров'я України -Пивоваров А.А. (за дорученням) ,

Центральна санітарно -епідеміологічна станція на водному транспорті -Нінадович В.Я., Кравенць Г.В. та Іноземцев О.В. (за дорученням),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Одеської обласної ради, м. Одеса, на рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р.

по справі №30-6/83-08-2439 за позовом Одеської обласної ради за участю 3-ї особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача -Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, до Одеської міської ради, Виконавчого комітету Одеської міської ради та Міністерства охорони здоров'я України, за участю 3-х осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів -Комунального підприємства „ОМБТІ та РОН", та Центральної санітарно -епідеміологічної станції на водному транспорті, про визнання права власності та визнання недійсним свідоцтва про право власності,

ВСТАНОВИЛА:

11.06.2008р. у господарському суді Одеської області Одеською обласною радою пред'явлено позов до Одеської міськради та Виконкому Одеської міськради про визнання недійсним свідоцтва про право власності від 05.10.2007 р., виданого Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13; визнання права власності на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради. Крім того, позивач зазначив 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці позивача -Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації, а 3-ю особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача -КП „ОМБТІ та РОН"( а.с.2-7, т.1). Вимоги мотивовані наступним.

19.06.2007 р. Одеською обласною державною адміністрацією на підставі рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" було видане свідоцтво (серія САА №273029) про право власності на нежилу будівлю, що розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, в якому власником зазначені територіальні громади сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради. Однак, розглянувши заяву управління охорони об'єктів культурної спадщини облдержадміністрації від 25.04.2008 р. №01-13/3083 про реєстрацію права власності на зазначену будівлю за Одеською обласною радою на підставі свідоцтва про право власності від 19.06.2007 р. №273029, КП „МБТІ та РОН" 05.05.2008 р. прийняло рішення про відмову у реєстрації, у зв'язку з тим, що 17.10.2007 р. право власності на зазначену будівлю було зареєстровано за територіальною громадою м. Одеса в особі Одеської міської ради на підставі свідоцтва про право власності від 05.10.2007 р., виданого виконкомом Одеської міської ради. Власником будівлі, що розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, є Одеська обласна рада, що підтверджується наступним. Відповідно до Закону УРСР „Про охорону і використання пам'яток історії та культури", нерухомі пам'ятки історії і культури були поділені на пам'ятки загальносоюзного, республіканського та місцевого значення. Перелік пам'яток історії і культури республіканського значення затверджувався Радою Міністрів УРСР, а переліки пам'яток історії і культури місцевого значення затверджувалися виконавчими комітетами обласних, міських (міст республіканського підпорядкування) Рад народних депутатів. Так, на підставі зазначеного Закону Рада Міністрів УРСР постановою від 06.09.1979 р. №442 „Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" прийняла під охорону держави будівлю-пам'ятку містобудування і архітектури республіканського значення, що розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13 (колишній будинок Маюрова, 1827-1828 років спорудження). Постановою КМУ від 05.11.1991 р. №311 „Про розмежування державного майна України між загальнодержавною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність областей, міст Києва та Севастополя, а також встановлено, що подальше розмежування майна між власністю областей, міст Києва та Севастополя і власністю районів, міст обласного підпорядкування, районів міст Києва та Севастополя проводиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів нижчестоящих Рад народних депутатів. Рішенням Одеської обласної Ради народних депутатів від 12.05.1993 р. №449-ХХІ „Про заходи для охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області" нерухомі пам'ятки історії і культури в Одеській області, зокрема і будівля-пам'ятка, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, були прийняті з державної власності до комунальної власності Одеської обласної Ради народних депутатів. Відповідно до постанови КМУ від 05.11.1991 р. №311 Одеською обласною Радою народних депутатів 25.11.1991 р. було прийнято рішення №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області", яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, зокрема, у власність міста Одеси. Як вбачається з зазначеного переліку, нерухомі пам'ятки історії і культури як окремі об'єкти права власності та об'єкти соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів не передавались. Згідно з п.10 розділу V прикінцевих та перехідних положень ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні" майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. Таким чином, об'єкт культурної спадщини, розташований за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, належить до спільної власності територіальних громад області в особі Одеської обласної ради. В свою чергу, Одеською обласною радою не приймалось жодного рішення щодо передачі будівель-пам'яток культурної спадщини у комунальну власність територіальної громади м. Одеса. Отже, будівля-пам'ятка, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, не може перебувати у комунальній власності територіальної громади міста Одеса. Рішенням Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" був затверджений Перелік об'єктів спільної власності територіальних громад області за станом на 01.04.03р. У розділі 11 цього Переліку визначено об'єкти культурної спадщини. Згідно з п.11.1.269. Переліку до числа таких об'єктів належить будинок Маюрова, 1827-1828 років спорудження, розташований за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13. Рішенням обласної ради від 22.09.2006 р. №73-У „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада" затверджена нова редакція Переліку об'єктів спільної власності територіальних громад області, в якому Перелік пам'яток культурної спадщини залишений у редакції розділу 11 додатку до рішення від 24.04.2003 р. №154-ХХ1У. Таким чином, будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, має статус об'єкта культурної спадщини та знаходиться у спільній власності територіальних громад сіл, селищ, міст області в особі Одеської обласної ради. В свою чергу, рішення Одеської обласної ради від 22.09.2006 р. №73-У оскаржувалось Одеською міською радою у судовому порядку. Однак, постановою господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. по справі № 22/401-06-11665А зазначене рішення Одеської обласної ради визнане законним і таким, що закріплює перелік майна саме Одеської обласної ради. Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2007 р. по цій справі постанова господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. набрала чинності. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 06.02.2008 р. по справі №22/401-06-11665А постанову господарського суду Одеської області від 25.12.2006 р. та ухвалу Одеського апеляційного господарського суду від 03.05.2007 р. залишено без змін. Ухвалою Верховного Суду України від 26.03.2008 р. Одеській міській раді було відмовлено у відкритті провадження за скаргою про перегляд справи за винятковими обставинами. Отже, Одеська міська рада не може бути власником вказаної будівлі, а видане виконавчим комітетом Одеської міської ради свідоцтво про право власності від 05.10.2007 р. є незаконним та недійсним. Підставою видачі зазначеного свідоцтва про право власності територіальній громаді м. Одеса в особі Одеської міської ради, згідно з листом КП „МБТІ та РОН" від 13.03.2008 р. №1540-/143, є рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси". Разом з тим, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" було доручено КП „МБТІ та РОН" провести технічну інвентаризацію та реєстрацію об'єктів нерухомості згідно з додатком, оформити та надати свідоцтва про право власності на об'єкти комунальної власності, зазначені у додатку до рішення. У зв'язку з тим, що Одеська обласна рада оскаржувала зазначене рішення виконавчого комітету Одеської міської ради, 22.08.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради було прийнято рішення №395 „Про внесення змін до рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси". Внаслідок внесених змін назву оскаржуваного рішення було викладено у новій редакції, а саме: „Про реєстрацію об'єктів нерухомості - пам'яток архітектурної спадщини, що розташовані у м. Одесі", преамбулу вказаного рішення було доповнено посиланням на ст. 30 ЗУ „Про місцеве самоврядування в Україні", викладено у новій редакції п.2 оскаржуваного рішення: КП „ОМБТІ та РОН" оформити та видати свідоцтва про право власності на об'єкти нерухомості у відповідності до вимог чинного законодавства, а також виключено п.3 рішення. Таким чином, зазначене рішення регламентує лише порядок реєстрації прав власності на об'єкти культурної спадщини, розташовані у м. Одесі, і не містить у собі правових підстав для реєстрації права власності на спірний об'єкт за Одеською міською радою. Крім того, цей факт підтверджується постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р. по справі №15/290-06-7734А, в якій зазначається, що рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259, з урахуванням змін, внесених у нього рішенням від 22.08.2006 р. №395, не вирішує право власності Одеської міської ради на зазначені у ньому об'єкти, не закріплює (не визнає) ні за ким ці об'єкти на праві власності, і не підтверджує чийогось права власності на них. Це рішення не є заявою власника (володільця) про реєстрацію за ним права власності на нерухомість у розумінні ЗУ „Про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень". В обґрунтування свого позову позивач також послався на ст.ст. 16,392 ЦК України.

11.07.2008 р. (вх. №14041) Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації надало суду письмові пояснення (а.с. 112-116, т.1), в якому воно просило задовольнити позов, оскільки також вважає, що будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, має статус об'єкта культурної спадщини та знаходиться у спільній власності територіальних громад області в особі Одеської обласної ради, що підтверджується викладеним у позові.

29.07.2008 р. (вх. №15335) Одеська міськрада надала суду відзив на позов (а.с. 126-128, т.1), в якому він просив відмовити у позові, оскільки свідоцтво про право власності - це документ, що лише підтверджує належність права власності певному суб'єкту. Найголовнішим тут є юридичний факт, що став підставою для виникнення або переходу такого права до власника. Правовстановлюючі документи є підставою для видачі свідоцтва про право власності. Так, на підставі ст. 334 ЦКУ можна дійти висновку, що юридичними фактами, що породжують право власності, є такі: фактична передача майна, будь-які інші юридичні факти, з якими сторони договору або відповідний закон пов'язують виникнення права власності, наприклад, акт закінчення об'єкту будівництвом, врожай, рішення первісного власника (нормативний акт/правочин ), нотаріальне посвідчення договору (якщо таке посвідчення є обов'язковим), за умови, що такий договір не потребує подальшої державної реєстрації, державна реєстрація права, коли така реєстрація є обов'язковою. У випадку виникнення спору про право власності наявність вищенаведених правовстановлюючих фактів має підтверджуватись відповідними доказами з урахуванням ст. 34 ГПК. За таких умов статусу правовстановлюючих документів набувають - акти прийому-передачі певного майна (ч.1 ст. 334 ЦКУ), нотаріально посвідчений договір (ч.3 ст. 334 ЦКУ) тощо. Згідно з ч.2 ст. 328 ЦКУ право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Таким чином, власник не зобов'язаний у кожному випадку доводити правомірність володіння своїм майном. Однак, у деяких випадках здійснення власником своїх повноважень залежить від доведеності факту належності саме йому майна на праві власності. Всі підстави виникнення права власності поділяються на первісні та похідні. Рішення про прийняття у власність (розмежування) відчуження майна є похідною підставою виникнення права власності. До первісних підстав можна віднести створення певного майна, привласнення загальнодоступних дарів природи тощо. Вирішуючи спори, пов'язані з правом власності, суди виходять з того, що ствердженням наявності такого права можуть бути, насамперед, правовстановлюючі документи (п.9 Інформаційного листа ВАСУ №01-8/98 від 31.01.2001 р.). Кожний з вищезгаданих правовстановлюючих документів має бути належним чином оформлений згідно з вимогами чинного законодавства (господарського, цивільного, про бухгалтерський облік тощо). Може йтися не про один, а про цілий пакет правовстановлюючих документів (не плутати із свідоцтвом на право власності). Крім цього, суттєве значення має класифікація об'єктів права власності. Свої особливості мають правовстановлюючі документи на об'єкти, що потребують відповідної державної реєстрації, в тому ж числі нерухомість. Право власності на окремі об'єкти може підтверджуватись лише певними документами, відсутність таких документів ставить під сумнів належність права власності особі, яка претендує на це майно. Одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном і зображення його на балансі підприємства є джерела фінансування (централізоване або власні кошти підприємства), передача майна підприємству у володіння безпосередньо власником (уповноваженим ним органом) чи підприємством, яке володіє майном на праві повного господарського відання. Згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.10.07р. Одеській міській раді належить домоволодіння, розташоване у м. Одесі, по бульвару Приморському,13. Ані докази передачі з державної до комунальної власності області, ані докази прийняття Одеською обласною радою з державної власності спірного будинку на виконання позивачем не надані. Взагалі позивачем не надано будь-якого доказу, що нерухома пам'ятка історії та культури виступала окремим об'єктом права державної власності та потребувала додаткової передачі (окрім загальної в якості об'єктів нежитлового та житлового фонду області). Взагалі позивачем не надано доказів того, що державою в особі КМУ будь-коли приймалося рішення щодо передачі спірного об'єкту з державної до комунальної власності Одеської області, а судом вони не витребувані, а, відповідно, не досліджені, що позбавило судові рішення апеляційної та касаційної інстанцій якості обґрунтованості. Таким чином, враховуючи, що одним з основних критеріїв визначення законності володіння майном є передача майна підприємству у володіння безпосередньо первісним власником майна, позивач повинен був надати суду докази фактичної передачі державою спірного об'єкта нерухомості саме йому. Крім того, відповідно ст. 322 ЦК України, власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, проте, саме Одеська міська рада протягом 17 років з часу розмежування КМУ майна між обласними, міськими та іншими радами утримувала спірне майно, а в такий спосіб виконувала обов'язок власника спірного майна. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. На підставі ч.3 ст. 267 ЦК України, представником Одеської міської ради в судовому засіданні було наголошено на необхідності застосування судом наслідків пропуску позовної давності та наданні пояснення щодо відсутності підстав її поновлення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. На підставі ст.ст. 257,267 ЦК України, Одеська міська рада вважає, що Одеській обласній раді необхідно відмовити у заявлених позовних вимогах, у зв'язку з тим, що нею пропущений термін для звернення до суд за захистом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.09.2008 р. (а.с. 10, т.2) залучено до участі в цій справі в якості іншого відповідача - Міністерство охорони здоров'я України, а в якості 3-і особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на боці відповідача - Центральну санітарно -епідеміологічну станцію на водному транспорті.

24.10.2008 р. до справи судом були залучені письмові пояснення Центральної санітарно -епідеміологічної станції на водному транспорті (а.с. 30-33, т.2), в якому вона просила задовольнити позов, оскільки спірний об'єкт, розташований в м. Одеса, вул. Приморський бульвар,13, є державною власністю, який у 1995 р. знаходився на балансі державної організації Українського НПО „Медицина транспорту", яка в свою чергу була підпорядкована Міністерству охорони здоров'я України. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №163 від 01.08.1995 р. було прийнято рішення про виведення Чорноморської басейнової санепідстанції із структури установ УНПО „Медицина транспорту". Цим же наказом було прийнято рішення про передачу всіх основних засобів, а також будинків та споруд з балансу УНПО „Медицина транспорту" до Чорноморської басейнової санепідстанції. Відтак з балансу УНПО „Медицина транспорту" відповідно до акту приймання - передачі від 29.03.1996 р. на баланс Чорноморської басейнової санепідстанції передалися будинки та споруди по Приморському бульвару,13 в м. Одеса. Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №82 від 23.02.2005 р. „Про реформування державної санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті" Чорноморська басейнова санепідстанція ліквідується. Наказом Міністерства охорони здоров'я України №622 від 14.12.2004 р. „Про передачу майна" було прийнято рішення, що все майно Чорноморської басейнової санепідстанції, що ліквідується, закріпити на праві оперативного управління за ЦСЕС на ВТ. Актом приймання-передачі відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №622 від 14.12.2004 р. „Про передачу майна" будівля, яка розташована за адресою: Приморський бульвар,13 в м. Одеса, яка належить до державної власності, знаходиться у віданні МОЗ України і надана Чорноморській басейновій СЕС на правах оперативного керування, передається до ЦСЕС на ВТ для оперативного керування. Міністерство охорони здоров'я України листом №14-12/11 від 15.03.06р. підтверджує, що згідно наказу МОЗ України від 23.02.05р. №82 „Про реформування державної санітарно-епідеміологічної служби на водному транспорті", наказу МОЗ України від 09.09.05р. №459 „Про затвердження статуту Центральної санітарно-епідеміологічної станції на водному транспорті", у відповідності до положень ст. 108 ЦК України, ч.5 ст. 59 ГК України, ЦСЕС на ВТ є правонаступником майна, прав та обов'язків Чорноморської басейнової санітарно-епідеміологічної станції. Тобто після ліквідування Чорноморської басейнової санепідстанції майно, яке належало їй, в тому числі будинок по вул. Приморський бульвар,13, в м. Одеса, закріплений на балансі ЦСЕС на ВТ на праві оперативно керування. Постановою КМУ №311 від 05.11.91р. „Про розмежування державного майна України між загально державною (республіканською) власністю і власністю адміністративно-територіальних одиниць (комунальною власністю)" затверджено перелік державного майна України, яке передається у власність областей, міст Києва та Севастополя, а також встановлено, що подальше розмежування майна між власністю областей, міст Києва, Севастополя провадиться облвиконкомами, Київським і Севастопольським міськвиконкомами з участю виконкомів Ради Народних депутатів. Відповідно до зазначеної постанови Одеською обласною Радою народних депутатів було прийнято рішення від 25.11.1991 р. №266-XXI „Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області", яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування, зокрема, у власність м. Одеси. Як вбачається з зазначеного переліку, нерухомі пам'ятки історії культури як окремі об'єкти права власності та об'єкти соціальної сфери до комунальної власності міст обласного підпорядкування та районів не передавались. Відповідно до Закону УРСР „Про охорону і використання пам'яток історії і культури" Рада Міністрів УРСР постановою від 06.09.1979 р. №442 „Про доповнення списку пам'яток містобудування і архітектури Української РСР, що перебувають під охороною держави" прийняла під охорону держави будівлю - пам'ятку містобудування і архітектури республіканського значення, що розташована за адресою: м. Одеса, вул. Приморський бульвар,13 (колишній будинок Маюрова, 1827-1828 років спорудження). Прийнявши на баланс будівлю - пам'ятку містобудування і архітектури за адресою: м. Одеса, вул. Приморський бульвар,13, Центральною СЕС на ВТ з Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації було складено договір оренди майна на будівлю - пам'ятку, що розташовано за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,1З від 23.02.2007 р. Також, між ЦСЕС на ВТ та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини обласної державної адміністрації було укладено охоронний договір від 05.02.2007 р. №05-02/А-1 на пам'ятку культурної спадщини за адресою: м. Одеса, вул. Приморський бульвар,13, відповідно до якого ЦСЕС на ВТ виступає як користувач, а Управління як орган охорони. Відповідно технічного висновку про стан будівельних конструкцій будинок - пам'ятка знаходилася в незадовільному стані. Згідно з цим ЦСЕС на ВТ було отримано дозвіл на виконання ремонтно-реставраційних робіт на пам'ятці. Міністерством будування, архітектурного ти житлово-комунального господарства України було розроблено робочий проект капітального ремонту ЦСЕС на ВТ по Приморському бульвару,13 в м. Одеса. Ремонтні роботи провадяться ЦСЕС на ВТ з державного бюджету, тобто за державні кошти, які виділяються Міністерством охорони здоров'я України.

04.02.2009 р. (вх. №2668) Одеська міськрада подала до суду клопотання про зупинення провадження з цієї справи до вирішення справи №2а-1054/08, що розглядається Приморським районним судом м. Одеси (а.с. 15-16, т.3)

09.02.2009 р. (вх. №3075) позивач надав суду доповнення до позову (а.с. 21-24, т.3), в якому просив задовольнити позов, оскільки постановою господарського суду Одеської області від 09.10.2006 р. по справі №15/290-06-7734А було визнано нечинним та скасовано в частині включення в додаток до рішення 406 об'єктів нерухомості рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси" зі змінами, внесеними рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради №395 від 22.08.2006 р. До складу цих 406 об'єктів належить і будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, (№256 переліку об'єктів). Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р. апеляційну скаргу виконавчого комітету Одеської міської ради було задоволено. Постанову господарського суду Одеської області від 09.10.2006 р. скасовано та постановлено нове рішення, яким в позові відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 10.12.2008 р. касаційну скаргу Одеської обласної ради було задоволено, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 06.02.2007 р. скасовано, постанову господарського суду Одеської області від 09.10.2006 р. залишено в силі. Отже, визнано нечинним та скасовано рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси", на підставі якого Одеській міській раді було видане свідоцтво про право власності від 05.10.2007 р. на будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13. Пунктом 2 рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ повноваження по управлінню об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, визначеними у розділах 1-11 додатку до цього рішення, делеговано Одеській обласній державній адміністрації. 31.01.2007 р. Одеською обласною державною адміністрацією було прийнято розпорядження №34/А-2007 „Про передачу в користування нежитлових приміщень у будівлі-пам'ятці містобудування і архітектури у м. Одеса". Вказаним розпорядженням було вирішено передати у користування на умовах оренди Центральній санітарно-епідеміологічній станції на водному транспорті нежилі приміщення, загальною площею 1451,2 кв. м., у будівлі-пам'ятці, яка розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13. Управлінню охорони об'єктів культурної спадщини Одеської обласної державної адміністрації вказаним розпорядженням було доручено укласти відповідну договірну документацію з користувачем. 23.02.2007 р. між ЦСЕС на ВТ та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини був укладений договір оренди майна №03-02/01 на будівлю-пам'ятку, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13. Крім того, 05.02.2007 р. між ЦСЕС на ВТ та Управлінням охорони об'єктів культурної спадщини на вказану будівлю був укладений охоронний договір №05-02/А-1. Таким чином, користувачем будівлі, розташованої за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, є ЦСЕС на ВТ. Крім того, спірна будівля перебуває на балансі ЦСЕС на ВТ. Саме тому витрати, пов'язані з утриманням вказаної будівлі, покриваються ЦСЕС на ВТ.

28.04.2009 р. (вх. №10490) позивач надав суду доповнення до позову (а.с. 116а-118, т.3), в якому просив задовольнити позов, оскільки свідоцтво про право власності від 05.10. 2007 р. було видано Одеській міській раді неправомірно. Так, відповідно до п.6.1. Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 р. №7/5, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності органами місцевого самоврядування на підставі документів, які підтверджують право власності на об'єкти нерухомого майна. Єдиним документом, який підтверджував право власності Одеської міської ради на будівлі, розташовані за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, є рішення виконавчого комітету Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259. Свідоцтво про право власності, виходячи з п.6 Тимчасового положення - це документ, що видається місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державними органами приватизації, державним управлінням справами на жилі і нежилі об'єкти та підтверджує факт належності на праві власності того чи іншого об'єкта нерухомого майна певній особі, тобто є актом, відповідно і може виступати предметом спору по справі у господарському суді.

Рішенням господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. (підписаним суддею Рогою Н. В. 18.05.2009 р.) з цієї справи у позові відмовлено (а.с. 147-150, т.3). Своє рішення суд мотивував тим, що свідоцтво про право власності від 05.10.2007 р., видане Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, не може виступати предметом спору, оскільки не має статусу акту державного чи іншого органу, а виданий на підставі та на виконання рішення виконкому Одеської міської ради від 29.06.2005 р. №259 „Про реєстрацію об'єктів комунальної власності м. Одеси". Зазначене рішення визнано нечинним та скасовано в частині включення до додатку до рішення 406 об'єктів нерухомості, зазначених в адміністративному позові Одеської обласної ради від 03.08.2008 р., крім об'єкта нерухомості за №393 „Особняк Гавсевича (вул. Гефта,1)", постановою господарського суду Одеської області від 09.10.2006 р. у справі №15/290-06-7734А, яка набрала законної сили. За таких обставин, на думку суду, вимога про визнання недійсним вищезазначеного свідоцтва не підлягає задоволенню. Відповідно до постанови КМУ від 05.11.1991 р. №311, 25 11.1991 р. Одеською обласною Радою народних депутатів було прийнято рішення №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області", яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Згідно Додатку №2 до цього рішення, у власність м. Одеси був переданий жилий та нежилий фонд місцевих Рад народних депутатів. Ані постанова КМУ від 05.11.1991 р. №311, ані рішення Одеської обласної Ради народних депутатів від 25.11.1991 р. №266-ХХІ не зазначали, що з державної до комунальної власності передавалися будівлі - пам'ятки містобудування та архітектури. Відповідно до ст. 4 ЗУ „Про управління об'єктами державної власності", суб'єктами управління об'єктами державної власності є КМУ, ФДМУ, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук. У матеріалах справи міститься витяг з Єдиного реєстру об'єктів державної власності, що формується Фондом державного майна України, згідно якого будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, є державною власністю за реєстровим номером 02056016.1 та знаходиться на балансі у Центральної СЕС на водному транспорті. Орган державного управління - Міністерство охорони здоров'я України. Згідно листа Міністерства охорони здоров'я України від 02.06.2006 р. за №05.02.01-07/776, будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, перебуває в оперативному управлінні Центральної СЕС на водному транспорті, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Згідно свідоцтва про право власності на нежилу будівлю Серія САА №273029, виданого 19.06.2007 р. Одеською обласною державною адміністрацією, об'єкт в цілому, розташований за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський,13, який складається з нежилої будівлі під літ. „А", загальною площею 1451,2 кв.м., належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності на підставі рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада", яким лише затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада станом на 01.04.2003 р., а сама по собі наявність об'єкту у переліку ще не є безспірною ознакою виникнення права власності на цей об'єкт. Відповідно до ст. 4 ГПК України, господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України. В обґрунтування свого рішення суд також послався на ст. 116 Конституції України, Декрет КМУ від 15.12.1992 р. №8-92 „Про управління майном, що є у загальнодержавній власності", ст. 1 ЗУ „Про управління об'єктами державної власності" від 21.09.2006 р. №185-У, ст. 90 ЦК УРСР від 18.07.1963 р., ст. 11 Конституції СРСР 1977 р., ЗУ „Про економічну самостійність УРСР" 1990 р., ч.4 ст. 2, ч.3 ст. 8, ст. 31, п.1 ст. 32 Закону УРСР „Про власність" 1991 р., ст. 6 Закону УРСР від 13.07.1978 р. „Про охорону та використання пам'яток історії та культури".

Не погоджуючись зі вказаним рішенням, позивач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити, з тих же підстав, що були викладені ним у самому позові, доповненнях до нього, а також, враховуючи те, що відповідно до постанови Вищого господарського суду України від 25.12.2007 р. по справі №30/40-07-867 господарський суд Одеської області під головуванням судді Рога Н. В. по аналогічній справі визнав частково недійсним та скасував свідоцтво про право власності на нежилі будівлі та споруди. Дане рішення було залишено без змін вищезазначеною постановою Вищого господарського суду України. Таким чином, в даному випадку мова йде про неоднакове застосування судом однієї і тієї ж норми права. Судом першої інстанції також залишений поза увагою той факт, що спірна будівля не передавалась до комунальної власності м. Одеси і тому не могла перебувати у комунальній власності м. Одеси. Таким чином, об'єкт культурної спадщини, розташований за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, належить до спільної власності територіальних громад області в особі Одеської обласної ради. В свою чергу, Одеською обласною радою не приймалось жодного рішення щодо передачі будівель-пам'яток культурної спадщини у комунальну власність територіальної громади м. Одеса. Отже, будівля-пам'ятка, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар,13, не може перебувати у комунальній власності територіальної громади м. Одеса. Також апелянт зазначив, що суд, обґрунтовуючи своє рішення, наводить доводи, які суперечать один одному. Так, він зазначає, що наявність спірного об'єкта у переліку спільної власності територіальних громад Одеської області, управління якою здійснює Одеська обласна рада, не є безспірною ознакою виникнення права власності обласної ради на цей об'єкт. Проте, наявність спірного майна в Єдиному реєстрі об'єктів державної власності приймається судом як безспірний доказ, що свідчить про право власності. Отже, суд упереджено поставився до доказів однієї із сторін по справі та надав перевагу одному із ідентичних доказів, чим порушив вимоги ст. 43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду у судовому процесі всіх обставин справи.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.06.2009 р. прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2009 р., про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У зв'язку з участю судової колегії в похованні колеги розгляд справи було перенесено з 30.06.2009р. о 12.00 на 02.07.2009р. о 12.00, про що всі учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.07.2009 р. провадження у справі було зупинено до розгляду Приморським районним судом м. Одеси справи №2а-1054/08 за позовом Одеської міської ради до Одеської обласної ради про визнання частково незаконним рішення Одеської міської ради № 449-ХХІ від 12.05.1993р. „Про заходи для охорони і використання нерухомих пам'яток історії і культури в Одеській області".

04.10.2012р. до Одеського апеляційного господарського суду надійшло повідомлення з Приморського районного суду м. Одеси що вищезазначений позов залишено без розгляду, тобто підстави яки обумовлювали зупинення провадження у справ відпали.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 05.10.2012 р. провадження у справі було поновлено та справу в новому складі суддів ( замість судді Бєляновського В.В. суддя Головей В.М.) призначено до розгляду на 16.10.2012 р. о 12.00 , про що учасники процесу, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

У письмовому відзиві на скаргу відповідач -Міністерство охорони здоров'я України просило задовольнити скаргу часткового, а саме скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнати це свідоцтво недійсним , а в решті частині залишити без змін.

У письмовому відзиві на скаргу Центральна санітарно -епідеміологічна станція на водному транспорті просило задовольнити скаргу часткового, а саме змінити рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності та визнати це свідоцтво недійсним , а в решті частині позову відмовити.

Фіксування судового засідання здійснювалось технічними засобами.

Відповідачі Одеська міськрада та Виконком Одеської міськради, а також 3-я особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів - КП „ОМБТІ та РОН" в судове засідання не з'явились, хоча були повідомлені належним чином про розгляд справи. Клопотань про відкладення розгляду справи не заявили, про причини свого нез'явлення суд не повідомили.

Враховуючи викладені обставини, а також думку інших учасників процесу, колегія суддів прийняла рішення про розгляд справи за відсутністю вказаних осіб.

Колегія суддів відхилила клопотання представників Центральної санітарно -епідеміологічної станції на водному транспорті щодо повідомлення судом прокуратури Одеської області про розгляд цієї справи для вирішення питання про вступ цієї прокуратури у справу для захисту інтересів держави, оскільки прокуратура мала можливість вступити у справу однак не зробила цього з власної ініціативи і примушувати її до такого вступу у суду немає правових підстав.

Колегія суддів задовольнила клопотання представника скаржника і залучила до матеріалів справи рішення Одеської міської ради № 1512-УІ від 22.11.20112р. (якім зазначена міська рада відмовилась від права власності на спірний об'єкт), оскільки це рішення стосується предмету спору.

Представник позивача (скаржника) в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити апеляційну скаргу в повному обсягу.

Представник Управління охорони об'єктів культурної спадщини Одеської облдержадміністрації в усних поясненнях наданих суду також просив суд задовольнити апеляційну скаргу позивача в повному обсягу.

Представник Міністерства охорони здоров'я України в усних поясненнях наданих суду просив суд задовольнити скаргу часткового, а саме скасувати рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності та задовольнити цю вимогу, тобто визнати це свідоцтво недійсним, а в решті частині залишити без змін.

Представники Центральної санітарно -епідеміологічної станції на водному транспорті в усних поясненнях наданих суду також просили суд задовольнити скаргу часткового, а саме змінити рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позову про визнання недійсним свідоцтва про право власності та задовольнити цю вимогу, тобто визнати це свідоцтво недійсним, а також відмовити і в задоволенні позову в частині визнання за позивачем права власності на спірний об'єкт.

Згідно ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Заслухавши усні пояснення учасників процесу, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладеним в рішенні висновкам цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Як вбачається зі змісту позовних вимог позивача він заявив дві позовні вимоги , а саме про визнання недійсним свідоцтво про право власності від 05.10.2007 р., видане Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13 та визнання за ним права власності на вказану нежитлову будівлю.

Місцевий суд розглянув ці дві вимоги по суті та відмовив в їх задоволенні.

Проте з цією позицією колегія суддів погоджується лише частково.

Оцінюючи висновки місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання права власності і доводи скаржника щодо вказаного рішення колегія суддів встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи, і ці обставини ретельно дослідив місцевий суд, 25. 11.1991 р. Одеською обласною Радою народних депутатів ( з посиланням на постанову КМУ від 05.11.1991 р. №311) було прийнято рішення №266-ХХІ „Про розмежування державного майна між власністю обласної Ради, міст обласного підпорядкування і районів області", яким затверджено перелік державного майна, що передається у власність міст обласного підпорядкування.

Згідно Додатку №2 до цього рішення, у власність м. Одеси був переданий жилий та нежилий фонд місцевих Рад народних депутатів.

Проте ані у постанові КМУ від 05.11.1991 р. №311 , на яку послалась обласна рада , ані в її рішенні від 25.11.1991 р. №266-ХХІ не визначено, що з державної до комунальної власності передавалися будівлі - пам'ятки містобудування та архітектури.

Відповідно до ст. 4 ЗУ „Про управління об'єктами державної власності", суб'єктами управління об'єктами державної власності є КМУ, ФДМУ, міністерства та інші органи виконавчої влади (далі - уповноважені органи управління); органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами; державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації (далі - господарські структури); юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави (далі - уповноважені особи); Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Водночас у матеріалах справи міститься лист Фонду Державного майна України та відомості про окреме нерухоме майно яке перебуває на балансі Центральної СЕС на водному транспорті з яких вбачається, що згідно Єдиного реєстру об'єктів державної власності, що формується Фондом державного майна України, будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13, є державною власністю за реєстровим номером 02056016.1 та знаходиться на балансі у Центральної СЕС на водному транспорті. Орган державного управління - Міністерство охорони здоров'я України.

Згідно наявного у матеріалах справи листа Міністерства охорони здоров'я України від 02.06.2006 р. за №05.02.01-07/776, будівля, розташована за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13, перебуває в оперативному управлінні Центральної СЕС на водному транспорті, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

З огляду на викладене колегія судді вважає, що місцевий суд дійшов підставного, підтвердженого належними та достатніми доказами, висновку, що нежитлова будівля, визнання право власності на яку є предметом цього спору, на час розгляду спору в суді першої інстанції належала до державної власності і вона (будівля) не передавалась державою ані у власність територіальної громади міста Одеси, ані у власність територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області, а відтак правові підстави для визнання за позивачем права власності на це нерухоме майно відсутні.

На переконання колегії суддів, місцевий суд обґрунтовано не взяв до уваги свідоцтво про право власності на нежилу будівлю Серія САА №273029, видане 19.06.2007 р. Одеською обласною державною адміністрацією, на об'єкт в цілому, розташований за адресою: м. Одеса, бульвар Приморський, 13, який складається з нежилої будівлі під літ. „А", загальною площею 1451,2 кв.м., згідно якого ця будівля належить територіальним громадам сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради на праві комунальної власності на підставі рішення Одеської обласної ради від 24.04.2003 р. №154-ХХІУ „Про майно спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління яким здійснює обласна рада", оскільки цим рішенням лише затверджено нову редакцію переліку об'єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада станом на 01.04.2003 р., а сама по собі наявність об'єкту у переліку ще не є безспірною ознакою виникнення права власності на цей об'єкт.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд підставно, враховуючи приписи ст. 4 ГПК України, не прийняв до уваги вищезазначений акт, як доказ права власності позивача на вказаний об'єкт, і обґрунтовано відмовив в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на цей об'єкт.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання права власності відповідає вищезазначеним вимогам .

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють його довози викладені у позові та письмових поясненнях до нього, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову в цієї частині.

Водночас оцінюючи позицію місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності з посиланням на те, що таке свідоцтво не може виступати предметом спору в господарських судах, колегія суддів дійшла висновку , що ця позиція є хибною з огляду на таке.

Так згідно пункту 6.1 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно", затвердженого наказом Міністерства Юстиції України від 07.02.2002, № 7/5 (в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду з позовом і ухвалення місцевим судом рішення по справі) оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності.

Згідно Додатку №1 до вказаного Типового положення свідоцтво на право власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом.

Згідно ст. 19 закону України„ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"( в редакції що діяла на момент звернення позивача до суду з позовом і ухвалення місцевим судом рішення по справі ) підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, є свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

Системний аналіз вищезазначених правових норм надає можливість зробити висновок, що свідоцтво про право власності на нерухоме майно є правовстановлюючим документом , а відтак спір про визнання цього правовстановлюючого документа недійсним, враховуючи суб'єктний склад учасників цього спору, підвідомчий господарським судом

Як свідчать матеріали справи, про що зазначалось вище, та встановлено як судом першої так і апеляційної інстанції власником спірного майна є держава , а відтак свідоцтво якім встановлюється (підтверджується) право власності територіальної громадами міста Одеси в особі Одеської міської ради на це майно порушує права держави , а тому вимога про визнання цього свідоцтва недійним обґрунтована і підлягає задоволенню, а рішення місцевого суду в цієї частині скасуванню.

З огляду на викладене апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення місцевого суду частковому скасуванню шляхом викладання його резолютивної частини в іншій редакції, а саме про відмову в задоволенні позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на спірне майно та про задоволення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на це майно.

Керуючись ст.ст. 99,101-105 ГПК України, колегія суддів -

ПОСТАНОВИЛА:

1). Апеляційну скаргу Одеської обласної ради - задовольнити частково.

2). Рішення господарського суду Одеської області від 12.05.2009 р. по справі №30-6/83-08-2439 -частково скасувати та викласти його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позов Одеської обласної ради задовольнити частково.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності від 05.10.2007 р., видане Одеській міській раді на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13

В задоволенні позову в частині позовної вимог про визнання права власності на нежилу будівлю, розташовану за адресою: м. Одеса, Приморський бульвар, 13, за територіальними громадами сіл, селищ, міст Одеської області в особі Одеської обласної ради -відмовити."

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови підписано 17.10.2012р.

Головуючий: Мирошниченко М. А.

Судді: Головей В.М.

Шевченко В. В.