Рішення № 26460641, 16.08.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 серпня 2012 р. Справа № 5024/1983/2011

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйов К.В. при секретарі Кірєєвій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України в Херсонській області, м. Херсон,

до відповідача 1: Херсонської міської ради, м. Херсон,

відповідача 2: Виконавчого комітету Херсонської міської ради, м. Херсон,

за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Відкритого акціонерного товариства "Херсонський бавовняний комбінат", м. Херсон

про визнання права власності,

за участю представників:

від позивача - Щербина О.В. довіреність № 24 від 05.06.2012 р.;

від відповідача 1 - не з'явився,

від відповідача 2 - не з'явився,

від третьої особи - не з'явився,

Обставини справи : Позивач (регіональне відділення Фонду державного майна України по Херсонській області) звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати право власності держави, в особі позивача, на нежитлові приміщення загальною площею 175,5 м 2 на першому поверсі в житловому будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні (надалі - спірне майно). В обґрунтування позову стверджується про оспорювання права державної власності на ці приміщення Херсонською міською радою та її виконавчим комітетом. Як вказує позивач, Херсонська міська рада (суб'єкт права власності на належне територіальній громаді м.Херсона майно) сприймає спірне майно як складову майна територіальної громади м.Херсона, а від імені виконавчого комітету Херсонської міської ради позивачу відмовлено у видачі свідоцтв про право власності на спірне майно. Однак, позивач стверджує, що фактично спірне майно є саме державною власністю. При проведенні приватизації державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат" спірне майно - складова державного житлового фонду не змінило форму власності, залишилось в статусі державного майна, оскільки не увійшло до статутного фонду створеного на базі вказаного державного підприємства ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат". Протягом періоду часу з моменту проведення приватизації ДП "Херсонський бавовняний комбінат" до теперішнього часу спірне майно перебуває на балансі ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

Відповідно до законодавства України управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але перебуває на їх балансі, здійснюється органом приватизації та полягає у виборі, а також забезпеченні органом приватизації способу та умов подальшого використання майна у межах чинного законодавства, пріоритетними з яких є приватизація відповідно до Законів України "Про приватизацію державного майна", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", "Про державну програму приватизації".

З метою здійснення приватизації спірного майна як об'єкта групи "А" державної власності позивач ініціював процедуру видачі-отримання свідоцтва про право власності на спірне майно. Проте, у видачі такого свідоцтва позивачу було відмовлено органом місцевого самоврядування з підстав віднесення спірного майна до комунальної власності територіальної громади м. Херсона за рішенням Херсонської міської ради від 05.10.2007р. № 569 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56 житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно - каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат".

В той же час, відповідно до приписів п.5,6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" єдиним документом, що підтверджує факт передачі майна, є акт приймання-передачі встановленої форми, а право власності на об'єкт передачі виникає з дати підписання такого акта. Щодо спірного майна акт про його передачу з державної в комунальну власність не складався, вказане майно продовжує перебувати в державній власності. З огляду на це, позивач вважає необґрунтованими як відмову в документальному оформленні цього права, шляхом відмови у видачі свідоцтва про право власності, так і твердження про належність спірного майна до комунальної власності до складання відповідного акта передачі майна.

Відповідачі не надали витребуваних судом документів, про причини неподання цих документів не повідомили. Відповідачі, разом з третьою особою не проявили свого відношення до позовних вимог, явку своїх представників у судове засідання 16.08.2012р. не забезпечили, хоч були належно повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання у справі. Від відповідачів та третьої особи до суду не надходило заяв, клопотань щодо судового засідання 16.08.2012р. Суд не викликав представників учасників процесу в судове засідання 16.08.2012р., не визнавав обов'язковою їх явку в судове засідання.

Відповідно до ст. 77 ГПК України неявка представників сторін у судове засідання є підставою для відкладення розгляду справи, якщо з-за такої неявки неможливо розглянути певну справу. Неявка представників відповідачів та третьої особи у судове засідання не унеможливлює розгляд справи № 5024/1983/2011. Розгляд справи за неявки представників учасників процесу, яких належно повідомлено про місце, дату, час розгляду справи не є порушенням їхніх процесуальних прав.

Розгляд справи проведено у судових засіданнях, які відбулися 19.07.2012р., 07.08.2012р. та 16.08.2012р.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 16.08.2012р., відповідно до ст.85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача суд

в с т а н о в и в :

Відкрите акціонерне товариство "Херсонський бавовняний комбінат" створено у процесі приватизації, шляхом перетворення Державного підприємства "Херсонський бавовняний комбінат".

В процесі приватизації інвентаризаційною комісією здійснюється інвентаризація всього державного майна, яке знаходиться на балансі державного підприємства, що приватизується, з метою проведення його оцінки та формування статутного капіталу новоствореного відкритого акціонерного товариства. Після проведення інвентаризації та акту оцінки все майно державного підприємства розподіляється на дві групи. Одна група - це майно, яке передається новоствореному товариству та формує його статутний капітал, і на вартість цього майна, випускаються акції. Вказане майно в процесі приватизації змінює форму власності з державної на приватну. Інша група - це майно, яке не включається до статутного капіталу товариства та залишається державним до прийняття щодо нього управлінського рішення.

Приватизацію ДП "Херсонський бавовняний комбінат" здійснював Фонд державного майна України, Головою якого 16.07.1996р. був затверджений План розміщення акцій ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (т.1 а.с.6-10). У Розділі ІІІ цього плану визначений перелік державного майна, яке не включено при приватизації до статутного фонду ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат". Зокрема, до такого майна належить житловий фонд, залишковою вартістю 302 657 млн.крб., пооб'єктний перелік якого наведений у Додатку № 1 до вказаного плану розміщення акцій. За № 21 у цьому пооб'єктному переліку вказано житловий будинок, що розташований у м. Херсоні за адресою вул.40 років Жовтня, 110, складовою якого є спірне майно.

Відповідно до Акту оцінки цілісного майнового комплексу ДП "Херсонський бавовняний комбінат", що затверджений Головою Фонду державного майна України 29.02.1996р. (т.1 а.с.11-12), вартість майна, що підлягає приватизації (розмір статутного фонду акціонерного товариства) становить 3 599 686 млн.крб. Вартість такого майна визначено шляхом "вилучення" (згідно із застосованою в акті оцінки термінологією) з вартості цілісного майнового комплексу ДП "Херсонський бавовняний комбінат" вартості певного майна, зокрема, вартості державного житлового фонду.

Спірне за позовом майно є складовою майна (об'єкти житлового фонду), яке не було приватизоване, тобто, не змінило форму власності при приватизації ДП "Херсонський бавовняний комбінат". Це майно не увійшло до статутного фонду ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", але залишилось на його балансі.

У ст.1 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" визначено, що управління об'єктами державної власності - це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, повязаних з володінням, користуванням і розпорядженням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст.3 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" об'єктом управління державної власності є зокрема, державне майно, що перебуває на балансі господарських товариств і не увійшло до їхніх статутних капіталів.

Відповідно до ст.4 цього ж Закону визначено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності є Кабінет Міністрів України, Фонд державного майна України, міністерства та інші органи виконавчої влади, органи, які здійснюють управління державним майном відповідно до повноважень, визначених окремими законами, державні господарські об'єднання, державні холдингові компанії, інші державні господарські організації, юридичні та фізичні особи, які виконують функції з управління корпоративними правами держави, Національна академія наук України, галузеві академії наук.

Статтею 7 цього ж Закону визначено, що Фонд державного майна України відповідно до законодавства приймає рішення про подальше використання державного майна, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" та раніше (до набрання чинності цим законом), згідно із Положенням про управління державним майном, яке не увійшло до статутних капіталів господарських товариств у процесі приватизації, але перебуває на їх балансі, затвердженим наказом Фонду державного майна України та Міністерства економіки України від 19.05.1999р. № 908/68, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.07.1999р. за № 414/3707 (із змінами та доповненнями), позивач є органом, який уповноважений управляти вказаним майном.

Відповідно до п.1 рішення Херсонської міської ради від 18.08.2005р. № 870 "Про видачу свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна" видача свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна, які розташовані в територіальних межах м. Херсона, має здійснюватися на підставі відповідного рішення виконавчому комітету цієї ради. За п.3 цього ж рішення повноваження засвідчувати свідоцтва про право власності підписом та печаткою надано начальнику управління комунальної власності виконавчого комітету Херсонської міської ради. Пунктом 4 цього ж рішення доручено Херсонському державному бюро технічної інвентаризації (надалі - Х Д Б Т І) забезпечити підготовку та зберігання документів для видачі свідоцтв про право власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до п.5 Розділу 1 Державної програми приватизації на 2000-2002р, затвердженої Законом України "Про державну програму приватизації" від 18.05.2000р, із змінами (втратив чинність відповідно до ст. 1 цього Закону, після затвердження чергової Державної програми приватизації Законом України від 13.01.2012р. № 4335-VІ) вбудовані нежилі приміщення, які не увійшли до статутних капіталів відкритих акціонерних товариств, віднесено до об'єктів групи "А", які підлягають приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та цієї програми.

Відповідно до наведеної у ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" термінології, значення терміну "нежиле приміщення" є наступним - приміщення, яке належить до житлового комплексу, але не відноситься до житлового фонду і є самостійним об'єктом цивільно - правових відносин.

На підставі договору оренди державного майна від 31.12.2010р № 883-10-065 спірне майно було передано позивачем в оренду товариству з обмеженою відповідальністю "Тріел Строй" (надалі - орендар) для здійснення діяльності у сфері побутового обслуговування населення та у період часу з 31.12.2010р. до 01.06.2012р. знаходилося у користуванні орендаря, що підтверджується вказаним договором (т.1 а.с.46-50), актами приймання - передавання державного майна до цього договору від 31.12.2010р. (т.1 а.с.50) та від 01.06.2012р. (т.2 а.с.11). Як слідує з листа орендаря (т.2 а.с.22), він мав наміри здійснити приватизацію орендованого ним спірного майна.

Відповідно до ст.182 Цивільного кодексу України право власності на нерухомі речі підлягають державній реєстрації. Порядок такої реєстрації визначений згідно із Тимчасовим положенням про порядок реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке затверджено наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р № 7/5 (із змінами) (надалі - Тимчасове Положення).

З метою реалізації своїх повноважень щодо проведення приватизації спірного майна позивач звернувся до ХДБТІ з листом від 10.03.2011р № 08-06-00658 (т.2 а.с.10), з проханням здійснити підготовку технічної документації на спірне майно - нежитлові приміщення загальною площею 175,5 м 2 на першому поверсі житловому будинку № 110 по вул. 40 років Жовтня у м. Херсоні, а також надати позивачу свідоцтво про право власності на вказане майно. При цьому, у листі до ХДБТІ позивач зазначив, що технічна документація є необхідною для приватизації вказаного майна, а майно, щодо якого необхідно виготовити технічну документацію, є власністю держави, в особі позивача.

В подальшому, ХДБТІ листом від 02.06.2011р № 891 (т.1 а.с.15) повідомило позивачу, про те, що у відповідності до вимог Тимчасового Положення, яке набрало чинності у лютому 2003 року, по всій території України, оформлення права власності на нерухоме майно проводиться з видачею свідоцтв про право власності органами місцевого самоврядування, а на бюро технічної інвентаризації покладені функції з підготовки документів для видачі свідоцтв про право власності. Крім цього, у вказаному листі Х Д Б Т І повідомило позивачу наступне : "На Ваші звернення щодо прийняття рішення про видачу свідоцтва про право власності від 21.04.2011 № 05-06-01218 та № 05-06-01219 нами (ХДБТІ - примітка суду) 05.05.2011р. були подані всі Ваші документи до Херсонської міської ради для розгляду на засідання виконавчого комітету питання, щодо оформлення свідоцтва про право власності на нерухоме майно, розташоване по вул. 40 років Жовтня,110 та вул. 40 років Жовтня,161, у м. Херсоні. Однак дане питання було виключено виконавчим комітетом із порядку денного засідання Херсонської міської ради, яке відбулося 17.05.2011р. Після прийняття Херсонською міською радою рішення про видачу свідоцтва про право власності, Херсонське БТІ оформить та зареєструє право власності на зазначене вище майно".

Після направлення до Х Д Б Т І листа від 10.03.2011р № 08-06-00658 позивач тричі, листами від 21.04.2011р № 05-06-01218, від 06.06.2011р № 05-06-01726, від 09.08.2011р № 05-06-02361 (т.1 а.с.13, 16, 18) звертався до Херсонського міського голови з приводу видачі свідоцтв про право державної власності на спірне майно. Від імені виконавчого комітету Херсонської міської ради, позивачу відмовлено у видачі вказаних свідоцтв, що підтверджується листами від 17.05.2001р № 8-3927-4/13, від 05.07.2011р № 8-5485-16/3, від 19.09.2011р № 8-8345-4/13 (т.1 а.с.14, 17, 19).

При цьому, вказану відмову у листах - відповідях мотивовано наступним :

- в листах від 17.05.2001р. № 8-3927-4/13 та від 05.07.2011р. № 8-5485-16/3 - неподанням позивачем необхідного для видачі свідоцтва про право власності переліку документів, який визначено у п.8.1 та п.8.2 розділу 8 Тимчасового Положення ;

- в листі від 19.09.2011р. № 8-8345-4/13 - наявністю рішення Херсонської міської ради від 05.10.2007р. № 569 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56 житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно - каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат", згідно із яким 56 житлових будинків державної власності, серед яких й будинок, складовою якого є спірне майно, прийнято, разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями згідно із ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності", до комунальної власності, а також - неможливістю приватизації спірного майна, як окремого об'єкта.

Також, у останньому з цих трьох листів позивачу вказано на його неконструктивну позицію з питання передачі спірного майна (а також інших вбудованих та прибудованих приміщень - складових житлових будинків) до комунальної власності. Додатково, у цьому листі позивачу повідомлено, що видача йому свідоцтва про право власності на спірне майно, для подальшої реалізації вказаного майна, послабить економічний потенціал територіальної громади міста.

Як слідує з листів позивача від 21.04.2011р № 05-06-01218, від 06.06.2011р № 05-06-01726, від 09.08.2011р № 05-06-02361 (т.1 а.с.13, 16, 18) до Херсонського міського голови, позивач протягом періоду часу з 10.03.2011р (часу первинного звернення позивача до ХДБТІ) до 19.09.2011р. (часу складання листа № 8-8345-4/13 за підписом Херсонського міського голови) не додавав до ХДБТІ, Херсонської міської ради та її виконавчого комітету, будь-яких інших додаткових документів для виготовлення технічної документації та видачі свідоцтва на право власності на спірне майно. У листі ХДБТІ від 02.06.2011р. № 891 до позивача, відсутні будь-які зауваження ХДБТІ до позивача стосовно неповноти або інших недоліків наданої ним до ХДБТІ документації для виготовлення технічної документації на спірне майно та отримання свідоцтва про право власності на це майно. Також, у цьому листі ХДБТІ відсутні будь-які вимоги ХДБТІ до позивачі надати, додатково, будь-які документи щодо спірного майна.

Про надання позивачем таких додаткових документів, не вказано, а ні у листах від 21.04.2011р. № 05-06-01218, від 06.06.2011р. № 05-06-01726, від 09.08.2011р. № 05-06-02361 позивача, а ні у листі від 19.09.2011р. № 8-8345-4/13 до позивача за підписом Херсонського міського голови, в якому серед підстав для відмови позивачу у видачі свідоцтва про право власності на спірне майно не вказано таку підставу як "надання позивачем у неповному обсязі необхідних для видачі зазначеного свідоцтва (згідно із вимогами Тимчасового Положення) документів". За таких обставин, за результатами дослідження вказаного листування, суд дійшов висновку, що дійсними підставами для відмови позивачу у видачі свідоцтва на право власності на спірне майно є підстави, які вказано у листі від 19.09.2011р. № 8-8345-4/13 до позивача за підписом Херсонського міського голови.

Відповідачами у справі або третьою особою будь-яких доказів іншого не надано.

Розглядаючи підстави для відмови у видачі свідоцтва про право власності за названим листом відповідача, суд дійшов наступних висновків.

Так, дійсно Херсонської міської ради 05.10.2007р прийнято рішення № 569 "Про прийняття до комунальної власності територіальної громади міста 56 житлових будинків державної власності з вбудованими та прибудованими приміщеннями, прилеглими територіями та інженерними спорудами на них, із зовнішніми тепловими та водопровідно -каналізаційними мережами і вводами, що перебувають на балансовому обліку ВАТ "Херсонський бавовняний комбінат" (т.1 а.с.20), за яким вирішено прийняти 56 житлових будинків державної власності, серед яких й будинок, складовою якого є спірне майно, разом із вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями, до комунальної власності. Проте, відповідно п.5, 6 ст.7 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" передача об'єкта оформлюється актом приймання-передачі встановленої форми, а право власності на об'єкт передачі у набувача виникає з дати підписання акта приймання-передачі. Також, безпосередньо за текстом п.1 рішення від 05.10.2007р. № 569 Херсонської міської ради вказано, про прийняття вказаних житлових будинків до комунальної власності, із спорудами та мережами, після підписання відповідних актів прийняття - передачі. Але ні станом на час відмови позивачеві у видачі свідоцтва про право власності згідно із листом від 19.09.2011р № 8-8345-4/13, а ні станом до теперішнього часу (на час судового провадження у справі) вказане рішення Херсонської міської ради в частині прийняття до комунальної власності територіальної громади будинку, у якому знаходиться спірне приміщення, не виконано. Відповідний акт передачі-прийняття з державної до комунальної власності не складено. Інших даних суду не наведено. Позивач стверджує, що такий акт не складався, відповідачі не довели протилежного.

До складання акту прийняття -передачі спірного майна, це майно знаходиться у державній власності. Відповідачі у справі не надали суду будь - яких доказів перебування спірного приміщення у комунальній власності територіальної громади м.Херсона.

Твердження про неможливість приватизації спірного майна (нежитлових приміщень) як окремого майна спростовується статусом цього приміщення: воно не є допоміжним стосовно житлових квартир у будинку, має статус окремого об'єкта, не має статусу приналежності в розумінні співвідношення головна річ і приналежність за ст.186 Цивільного кодексу України (річ, призначена для обслуговування іншої (головної) речі і пов'язана з нею спільним призначенням, є її приналежністю; приналежність слідує за головною річчю, якщо інше не встановлено договором або законом). Як слідує зі ст.4 Житлового кодексу УРСР, Законів України "Про приватизацію державного житлового фонду", п.4.2, 4.3 Рішення Конституційного Суду України від 02.03.2004р. у справі № 1-2/2004 до житлового фонду не входять нежилі приміщення в житлових будинках, призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру у відмінності від допоміжних приміщень багатоквартирного будинку та - приміщень, призначених для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибулі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення), які є об'єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном (незалежно від того, чи ці квартири приватизованими).

Згідно із наявними у справі доказами та визначенням відповідного терміну за ст.1 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку", спірне майно є нежитловим приміщенням -складовою житлового будинку № 110 по вул.40 років Жовтня у м. Херсоні. Це підтверджується виготовленим ХДБТІ технічним паспортом вказаного будинку, де спірне майно зазначено в розділі (мовою оригіналу) "Нежилые помещения" та названо торговельною площею (у складі - торгової зали, туалетів, складі, підсобного приміщення магазину, комор, коридорів та ін.) (т.1 а.с.36-39). Як слідує, з даних, що містить ця технічна документація нежитлові приміщення, стосовно визнання права власності на які заявлений позов, призначались на момент будівництва та використовувалися до останнього часу (до 01.06.2012р) для торговельно-побутових потреб. Тобто, ці приміщення не є складовими житлового фонду та є окремими об'єктами цивільно-правових відносин, що слідує з наведених позивачем обґрунтувань, наданих ним документів, не спростовується іншими учасниками процесу.

Твердження про неможливість приватизації (за текстом листа від 19.09.2011р. № 8-8345-4/13 "реалізації") спірного майна на користь інших суб'єктів, оскільки ці об'єкти передаються у комунальну власність, не можуть бути перешкодою для оформлення теперішнього права власності держави на спірне майно.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.316 Цивільного кодексу України). За приписами ст.318 цього ж Кодексу суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин. Відповідно до ст.328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із право чинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Право власності може виникати за наявності певних юридичних фактів, що поділяються на первісні та похідні. За первісних підстав право власності виникає на річ вперше або незалежно від волі попередніх власників. За похідними підставами право власності на річ виникає за волею попереднього власника. Разом з тим, згідно ст.329 Цивільного кодексу України юридична особа публічного права набуває право власності на майно, передане їй у власність, та на майно, набуте нею у власність на підставах, не заборонених Законом. Статтями 13, 41 Конституції України передбачено, що від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до ст.170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. За приписами ст.326 цього ж Кодексу у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна; від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади; управління майном, що є у державній власності, здійснюється державними органами, а у випадках, передбачених законом, може здійснюватися іншими суб'єктами. Як слідує зі ст.327 Цивільного кодексу України у комунальній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить територіальній громаді. Управління майном , що є у комунальній власності, здійснюють безпосередньо територіальна громада та утворені нею органи місцевого самоврядування. Матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад ( ст.16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні"). Поряд з цим, відповідно до ст.60 цього ж Закону територіальним громадам сім, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, на частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження. Підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом. Згідно з ч.1 ст.15 Цивільного кодексу України особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права. Главою 24 Цивільного кодексу України встановлені способи набуття права власності, в тому числі, відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності. Тобто, позов про право власності подається у випадках, коли належне певній особі або набуття цією особою права не визнається, оспорюється іншою особою або у разі відсутності в неї документів (у зв'язку з їх втратою), що засвідчують належність їй такого права. Відповідачем у позові про визнання права власності є особа, яка оспорює право власності на майно, або особа, яка хоч і не оспорює права власності на майно, але і не визнає його. Частиною 1 статті 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Стаття 316 Цивільного кодексу України визначає, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Позов про визнання права власності є речово-правовим, вимоги котрого звернені до суду, який повинен підтвердити наявність у позивача права власності на спірне майно. Об'єктом цього позову є усунення невизначеності відносин права власності позивача щодо індивідуально визначеного майна.

Відмова позивачеві у видачі свідоцтва про право власності залишає невизначеність щодо суб'єкта права власності на спірне майно, станом до теперішнього часу ця невизначеність не усунута, має бути усунута результатом судового розгляду позову про визнання права власності на майно. А мотиви відмови у видачі свідоцтва про право власності об'єктивно не можуть кваліфікуватися в якості передбачених законодавством підстав для такої відмови.

Як слідує з листа орендаря (т.2 а.с.22), він мав наміри здійснити приватизацію орендованого ним спірного майна, але оскільки позивач, за відсутності свідоцтва про право власності держави Україна на це майно, позбавлений можливості провести його приватизацію, орендар відмовився від договору оренди (т.2 а.с.22). Таким чином, відмова у видачі свідоцтва на права власності держави Україна на спірне майно, призвела до дострокового розірвання договору оренди спірного майна та перешкоджає позивачу у проведенні приватизації спірного майна. Останнє об'єктивно обмежує позивача у реалізації наданих йому Державою повноважень здійснювати управління (розпорядження) вказаним майном з метою його ефективного використання в інтересах Держави.

На підставі наведених норм та за вказаних обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати у справі покладаються на відповідачів та розподіляються між ними у рівних частинах.

При цьому, судом враховано наступне. Позивач звернувся до суду з позовною заявою 11.10.2011р., тобто до набрання чинності Законом України "Про судовий збір". При зверненні до суду позивач державне мито не сплачував, з передбачених п.35 ст.4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" підстав : як державний орган приватизації при зверненні до суду з позовом у справах пов'язаних із захистом майнових інтересів держави.

Згідно з ч.3 ст.49 ГПК України державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, при задоволенні позову стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Відповідачі не звільненні від сплати державного мита за цим предметом позовів.

Позовна заява з вимогами про визнання права власності на майно має майновий характер. Ціною такого позову є вартість майна. Згідно із наявними у матеріалах справи висновком суб'єкта оціночної діяльності від 01.10.2010р. (т.1 а.с.51) та договором оренди спірного майна від 31.12.2010р. між позивачем та ТОВ "Тріел Строй" (т.1 а.с.46-50) вартість спірного майна становить 507 544,00 грн. Інші дані про вартість спірного майна у справі відсутні.

Таким чином, стягненню з відповідачів до державного бюджету підлягає державне мито в розмірі, від сплати якого позивач був звільнений станом на час звернення з позовною заявою до суду - 11.10.2011р. Тобто в розмірі 1 % від ціни позову, який передбачався згідно із Декретом Кабінету Міністрів України "Про державне мито".

Відтак, ціною позову є 507 544,00 грн. З відповідачів підлягає стягненню державне мито в розмірі 1 % від цієї суми або 5 075,44 грн., тобто по 2 537,72 грн. з кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Визнати право власності держави Україна в особі Регіонального відділення Фонду державного майна України по Херсонській області на нежилі приміщення площею 175,5м2 на першому поверсі житлового будинку № 110 по вул.40 років Жовтня у м. Херсоні.

3. Стягнути з Херсонської міської ради та з Виконавчого комітету Херсонської міської ради в дохід державного бюджету України (р/р № 31215206783002, МФО 852010, код за ЄДРПОУ - 37959779, одержувач - УДКСУ у м. Херсоні, банк ГУДКСУ у Херсонській області) - по 2 537 (дві тисячі п'ятсот тридцять сім) грн.72 коп. державного мита.

Повне рішення складено 03.09.2012 року

Суддя К.В. Соловйов