Рішення № 26460624, 17.08.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 серпня 2012 р. Справа № 5024/815/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйов К.В. при секретарі Кірєєвій Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Військової частини А2506, с. Новоозерне, м. Євпаторія, АР Крим,

до Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот", м. Херсон,

про стягнення 44 516,85 грн.

за участі представників учасників процесу:

від позивача: Шевченка М.В., уповн. представник - дов.№ 154/55/1/1044 від 22.05.2012р.,

від відповідача: Мартиновець М.В., уповн. представник - дов. № 01-8/1485 від 19.12.2011р.,

Обставини справи: провадження у справі відкрито за позовом про стягнення заборгованості у розмірі 44 516,85 грн. за договором № 34 про надання портових послуг, у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язань з оплати цих послуг за період часу з січня 2010 року по липень 2010 року, включно.

Відповідач надав відзив (вх. № 2/2144), за яким позовні вимоги не визнав у повному обсязі, з підстав припинення дії договору № 34 про надання портових послуг з 01.01.2009р, у зв'язку із відсутністю у цьому договорі положень про його автоматичну пролонгацію та відсутністю будь-яких домовленостей сторін щодо продовження строку дії цього договору, а також у зв'язку з невідповідністю законодавству України визначення вартості послуг позивача за договором № 34 на підставі Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544.

За клопотанням відповідача (вх. № 9935) розгляд справи було продовжено понад встановлений ст.69 ГПК України двомісячний строк.

Розгляд справи проведено у судових засіданнях, які відбулися 21.06.2012р., 10.07.2012р., 24.07.2012р., 02.08.2012р. та 17.08.2012р.

Присутній у судовому засіданні представник позивача підтримує позовні вимоги у повному обсязі, з підстав продовження використання відповідачем для стоянки належної йому баржі протягом періоду часу з січня 2010 року по 26.07.2010р., тобто, після закінчення строку дії договором № 34 про надання портових послуг, вказаного у цьому договорі місця для стоянки баржі.

Відповідач заперечує щодо задоволення заявлених позивачем позовних вимог, у повному обсязі, з підстав, які вказано у відзиві на позовну заяву.

Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 17.08.2012р, відповідно до ст.85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію військової частини як суб'єкта господарської діяльності у Збройних силах (т.1 а.с.77) позивачу дозволено здійснення господарської діяльності з функціонування інфраструктури водного транспорту (код 63.22.0).

Позивач та відповідач 01.12.2008р. уклали між собою договір № 34 про надання портових послуг (надалі - договір № 34) (т.1 а.с.13-15). Як визначено у розділі 1 цього договору, ціллю договору являється надання позивачем портових послуг, згідно "Положення про портові збори" затвердженого постановою КМУ № 1544 від 12.10.2000р. судну відповідача - несамохідній баржі-площадці НС-1911 - об'ємом 2894 м 3 (надалі - баржа).

Відповідно до п.2.1 договору № 34 позивач зобов'язався по заявці відповідача надати місце для стоянки баржі в військовому містечку № 6.

Відповідно до п.2.2.2., п.2.2.4, п.2.2.5 та п.2.2.6 договору № 34 відповідач зобов'язався, при необхідності, проводити прибирання та поточний ремонт причалу, оплачувати позивачу збиток, спричинений причальному фронту та вартість наданих послуг в сумі - 5 357 грн. на місяць (без ПДВ), з урахуванням щомісячного індексу інфляції, але не нижче вартості передбаченої розрахунком, на підставі Постанови КМУ № 1544 (додаток № 21 до договору № 34 (т.1 а.с.15)).

Пунктом 6.1. договору № 34 позивач та відповідач визначили строк дії даного договору, а саме -з 01.12.2008р по 01.12.2009р.

Відповідно до п.3.4. договору № 34 всі доповнення або зміни до цього договору повинні оформлятися окремими доповненнями до договору, які будуть мати силу самого договору, якщо вони будуть виконані в письмовому виді та підписані повноважними представниками сторін.

Судом встановлено, що після 01.12.2009р (узгодженої позивачем та відповідачем за п.6.1. договору № 34 дати завершення дії цього договору) позивачем та відповідачем не було оформлено будь-яких змін та доповнень до даного договору в письмовому вигляді.

Проте, рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2010р у справі № 2/150-10 (т.1 а.с.40-41) встановлено, що відповідачем було підписано без зауважень акт виконаних робіт згідно договору № 34 за грудень 2009 року, а також задоволено позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 34, зокрема, за грудень 2009 року. Законність та обґрунтованість вказаного судового рішення підтверджено постановою Одеського апеляційного господарського суду від 07.12.2010р по справі № 2/150-10 (т.1 а.с.42-43). Вказані рішення господарського суду першої інстанції та постанова господарського суду апеляційної інстанції набрали законної сили.

Відповідно до ч.2 ст.35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ці самі сторони.

З огляду на приписи ч.2 ст.35 ГПК України суд вважає доведеним (та відповідно, такими, що не потребують повторного доведення (встановлення) при розгляді справи № 5024/815/2012) встановлений господарським судом при розгляді справи № 2/150-10 факт підписання відповідачем без зауважень акту виконаних робіт згідно договору № 34 за грудень 2009 року. Тобто, після 01.12.2009р. - узгодженої позивачем та відповідачем за п.6.1. договору № 34 дати завершення дії цього договору.

Як встановлено судом при розгляді даної, № 5024/815/2012, справи відповідачем було сплачено вартість робіт згідно договору № 34 за грудень 2009 року, що підтверджується листом відповідача № 01-9/824 від 14.07.2011р (т.1 а.с.18). Зокрема, у даному листі відповідач повідомляє позивачу: "…рішенням господарського суду Херсонської області від 07.10.2010р по справі № 2/150-10, Ваші позовні вимоги були задоволені частково, у розмірі 38 337,74 грн., які Портом були перераховані 30.12.2010р., що підтверджується платіжним дорученням № 3767".

Листами № 01-8/1181 від 28.09.2011р та № 01-8/1337 від 02.11.2011р., у відповідь на претензію позивача щодо відсутності оплати за договором № 34 за період часу з січня по липень 2010 року, відповідачем визнано борг з оплати робіт за договором № 34 за січень 2010 року у сумі 6 253,35 грн., а борг за період з лютого по липень 2010 року не визнано з підстав відсутності у відповідача первинних документів на підтвердження існування заборгованості за цей період (т.1 а.с.28, 30).

Суд відхиляє доводи позивача про наявність підстав для стягнення з відповідача спірної суми в порядку ст.8 Цивільного кодексу України, за аналогією закону, з застосуванням правових норм, які регулюють правовідносини з договору зберігання, зокрема, згідно із ч.3 ст.946 Цивільного кодексу України, як необґрунтовані. Відповідно до ст. 936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути цю річ поклажодавцеві у схоронності. Проте, за договором № 34 не передбачено жодних обов'язків позивача забезпечувати схоронність баржі протягом періоду дії договору № 32.

Враховуючи предмет договору № 34, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою даний договір має риси, що характерні більш для договору оренди, ніж для договору про надання послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 2 та ч. 3 цієї ж статті Господарського кодексу України у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення, що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ). Об'єктом оренди, зокрема, може бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Відповідно до ч.6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 Господарського кодексу України строк дії договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору оренди він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Аналогічні положення містить у собі ст. 764 Цивільного кодексу України.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно невідповідності законодавству України визначення щомісячного розміру оплати за договором № 34 на підставі Положення про портові збори, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2000р. № 1544, оскільки ці доводи отримали правову оцінку при розгляді господарськими судами раніше вказаної за текстом даного рішення справи № 2/150-10 (т.1 а.с.42-43).

Крім цього, судом враховано, що договір № 34 підписаний відповідачем без будь-яких заперечень щодо його умов, зокрема, без протоколу розбіжностей до договору.

Відхиляючи доводи відповідача у цій частині, суд також враховує, що відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин (зокрема, договір) є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідачем не вказано норму закону, якою встановлено, що договір № 34 є недійсним. Також, відповідачем не надано доказів визнання договору № 34 недійсним у судовому порядку.

Згідно із ч. 2 ст. 4 3 ГПК України та ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 36 ГПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. На підтвердження факту стоянки баржі у вказаному у договорі № 34 місці стоянки протягом періоду часу з січня 2010 року по 26.07.2010р позивач надав суду довідку, з додатками (т.2 а.с.2-4), витяг з Журналу обліку руху кораблів (суден) на зовнішньому та внутрішньому рейдах оз.Донузлав за 26.07.2010р (т.1 а.с.16) та копії окремих сторінок цього журналу (т.1 а.с.137-138), з яких слідує, що баржа залишила вказане у договорі місце стоянки лише 26.07.2010р. У судове засідання позивачем був наданий на огляд оригінал вказаного журналу.

Відповідач доказів перебування баржі протягом періоду часу з січня 2010 року по 26.07.2010р в іншому, ніж вказано позивачем у позовній заяві місці, не надав. При цьому, суд витребував у відповідача такі докази згідно із ухвалою від 07.06.2012р про прийняття справи до свого провадження.

Суд також враховує, що відповідач у своїх відповідях № 01-8/1181 від 28.09.2011р. та № 01-8/1337 від 02.11.2011р. (т.1 а.с.28, 30) на претензії позивача не заперечував факту перебування баржі у вказаному у договорі № 34 місці стоянки протягом періоду часу з січня 2010 року по 26.07.2010р.

При цьому, відповідач у своїх письмових поясненнях (вх. № 2/2321) не надав суду обґрунтованих пояснень стосовно причин внесення на користь позивача плати за договором № 34 за грудень 2009 року (т.2 а.с.1). Тобто, після 01.12.2009р. - визначеної п.6.1. договору № 34 01.12.2009р. дати завершення строку дії цього договору.

Позивач свої зобов'язання за договором № 34 виконав, забезпечивши стоянку баржі протягом періоду часу з січня 2010 року по 26.07.2010р у вказаному у договорі № 34 місці стоянки, що підтверджується рахунками на оплату послуг та актами здачі-прийняття послуг, які позивач направляв відповідачу поштою, а саме: рахунками № 34 від 11.02.2010р. на суму 6 253,35 грн., № 52 від 11.03.2010р. на суму 6 372,16 грн., № 69 від 09.04.2010р. на суму 6 429,51 грн., № 84 від 12.05.2010р. на суму 6 410,22 грн., № 101 від 14.06.2010р. на суму 6 371,76 грн., № 118 від 08.07.2010р. на суму 6 346,27 грн., № 136 від 11.08.2010р. на суму 6 333,58 грн. (т.1 а.с.31-37), актами виконаних робіт за січень 2012р, лютий 2012р., березень 2012р., квітень 2012р., травень 2012р., червень 2012р. та липень 2012р. на вказані у зазначених рахунках суми (т.1 а.с.21-27).

Проте, відповідач оплату вказаних рахунків не здійснив, а акти виконаних робіт не підписав. У зв'язку із чим позивач направив відповідачу поштою претензії № 154/55/1/16/2552-4 від 30.11.2010р (т.1 а.с.29) та № 154/55/1/7/832 від 09.06.2011р (т.1 а.с.17), а також, додатково, зазначені рахунки та акти виконаних робіт з супровідними листами № 154/55/1/7/1211 від 07.09.2011р (т.1 а.с.20) та № 154/55/1/7/651 від 20.03.2012р (т.1 а.с.39).

Наявність у відповідача обов'язку з оплати заборгованості за договором № 34 за період часу з січня 2010 року по 26.07.2010р підтверджується такими первинними документами як, безпосередньо, договір № 34 та раніше вказані за текстом цього рішення сім рахунків та сім актів виконаних робіт.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки ст.764 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст.284 Господарського кодексу України передбачена пролонгація договору оренди на той же самий строк і на тих же умовах у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку його дії, а матеріалами справи підтверджується продовження договірних відносин між сторонами за договором № 34 протягом періоду часу з 02.12.2009р. по 26.07.2010р., а також підтверджується відсутність заперечень позивача та (або) відповідача щодо продовження дії договору № 34 на період часу з грудня 2009 року по липень 2010 року, суд дійшов висновку, що строк дії договору № 34 не сплинув 01.12.2009р., отже позивачем цілком правомірно заявлений позов про стягнення з відповідача заборгованості за цим договором з січня 2010р. по 26.07.2010р.

За таких обставин позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Судовий збір покладається на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Дочірнього підприємства "Херсонський річковий порт" Акціонерної судноплавної компанії "Укррічфлот" (місцезнаходження - м. Херсон, Одеська площа, 6; ідент. код ЄДР - 03150208) на користь військової частини А 2506 (місцезнаходження - с. Новоозерне, м.Євпаторія, АР Крим; ідент. код ЄДР - 22997264) - 44 516 (сорок чотири тисячі п'ятсот шістнадцять) грн. 85 коп. основної заборгованості, а також 1609 (одна тисяча дев'ять) грн. 50 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 23.08.2012 року.

Суддя К.В. Соловйов