Рішення № 26460593, 15.08.2012, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2012 р. Справа № 5024/1060/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйов К.В. при секретарі Кірєєвій Ю.В, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА", м. Обухів, Київська область,

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02", м. Херсон,

про стягнення 108 319,66 грн.

за участі представників сторін :

від позивача: Кобцов І.А., уповн. представник - дов. № 582 від 10.07.2012р.,

від відповідача: Бондарчук А.О., уповн. представник - дов. № 26 від 14.08.2011р.,

Обставини справи : провадження у справі порушено за позовом про стягнення 102 445,21 грн. заборгованості з оплати товару, 4 041,67 грн. пені, 1 024,45 грн. штрафу, 808,33 грн. у якості річних (3 %) у зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 29 від 19.03.2012р.

Відповідач надав відзив (вх. № 10572), за яким позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, штрафу та річних (3 %) визнав у повному обсязі, відповідно, - у сумі 102 445,21 грн. основного боргу, 1 024,45 грн. штрафу, 808,33 грн. річних. В частині стягнення пені позовні вимоги визнано відповідачем частково, у розмірі 4 030,67 грн., оскільки позивач не взяв до уваги при розрахунку, що у 2012 році 366 днів. Відзив підписано уповноваженим представником відповідача Бондарчук А.О. на підставі довіреності від 14.08.2012р. № 26 (оригінал довіреності у матеріалах справи). Судом перевірено повноваження представника відповідача та встановлено, що йому надано, зокрема, право визнання позову повністю або частково.

Вказаний відзив містить у собі клопотання про відстрочку виконання рішення на два місяці. Це клопотання мотивовано посиланням на скрутний фінансовий стан відповідача. Зокрема, відповідач зазначив: "Відповідач є власником мережі магазинів роздрібної торгівлі. Внаслідок значного падіння покупної спроможності споживачів, виручка від реалізації товарів за попередні три місяця суттєво скорочено та ледь покриває витрати на придбання мінімального товарного запасу та витрати на обов'язкові платежі. В зв'язку із тим, що прибуток відповідач отримує за рахунок продажу товарів, погашення боргу за рахунок коштів, призначених на придбання товарного запасу, як наслідок буде мати повне припинення діяльності відповідача та неможливість виконання інших фінансових зобов'язань. Клопотання заявлено з метою уникнення можливих негативних наслідків внаслідок виконання рішення у встановлені законодавством строки та реального та належного його виконання".

Представник позивача заперечує проти надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення.

Розгляд справи проведено у судових засіданнях 02.08.2012р. та 15.08.2012р. Після закінчення розгляду справи, в судовому засіданні 15.08.2012р., відповідно до ст.85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд -

в с т а н о в и в:

Складовою вимог позовної заяви є вимога про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти відповідача. Суд відмовив у задоволенні цієї вимоги, у зв'язку із її необґрунтованістю: ненаданням позивачем доказів на підтвердження необхідності забезпечення позову. Відповідно до п. 1 та п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст.33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Господарський суд у вирішенні питання про забезпечення позову має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника, зокрема, наявності відповідної доказової бази щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням, зокрема, розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Також, судом встановлено, що позивач та відповідач 19.03.2012р уклали договір поставки № 29 (надалі - договір № 29) (а.с.10-13). Згідно з п. 1.1. та п.1.2. цього договору позивач (постачальник за договором), зобов'язався протягом строку дії договору за замовленням (відповідача) передавати у власність відповідача (покупця за договором), а останній приймати та оплачувати товар (вироби з поліпропілену, що входять до комерційного асортименту позивача), при цьому найменування, кількість та вартість (в т.ч., витрати з пакування та маркування) товару визначається у додаткових угодах до договору № 29.

Відповідно до п.2.3.1. договору № 29 відповідач зобов'язується здійснити оплату товару, що поставляється за цим договором, не пізніше дня, що передує даті поставки, шляхом здійснення попередньої оплати за товар у розмірі 50 % від загальної вартості товару, узгодженої сторонами у відповідній додатковій угоді до договору № 29 (крім товару, що є меблями). Відповідно ж до п.2.3.2. договору № 29 остаточну оплату вартості товару, що поставляється за цим договором, відповідач зобов'язався здійснити не пізніше ніж протягом 14 календарних днів після вказаної у накладній дати передачі товару (крім товару, що є меблями).

На виконання умов договору № 29 позивач передав відповідачу товару на загальну суму 212 445,21 грн., та, зокрема, у відповідності до додаткової угоди № 1 від 22.03.2012р до цього договору (а.с.14-38) - на загальну суму 110 325,21 грн. (561 найменування товару), що підтверджується видатковою накладною № А0000001281 від 22.03.2012р (а.с.40-46). Вказане відображено у акті звірки стану взаємних розрахунків за договором № 29 між позивачем та відповідачем (а.с.49).

Оплату отриманого на підставі договору № 29 товару відповідач здійснив частково, сплативши 19.03.2012р 110 000,00 грн., що підтверджується випискою банку за 19.03.2012р. по особовому рахунку позивача (а.с.47-48). Частина вказаного платежу становила остаточну оплату раніше отриманого (до 22.03.2012р) від позивача товару на підставі договору № 29, а інша частина - часткову попередню оплату товару за видатковою накладною № А0000001281 від 22.03.2012р.

Таким чином, розмір заборгованості відповідача перед позивачем за Договором становить 102 445,21 грн.

102 445,21 грн. = 212 445,21 грн. (загальна вартість поставленого позивачем відповідачу товару за договором № 29) -110 000,00 грн. (сума часткової оплати цього товару)

Факт наявності у відповідача обов'язку перед позивачем щодо оплати вказаної, у розмірі 102 445,21 грн., заборгованості підтверджується такими первинними документами як, безпосередньо, договір № 29, додаткова угода № 1 від 22.03.2012р до цього договору, видаткова накладна позивача № А0000001281 від 22.03.2012р. Розмір вказаної заборгованості уточнений бухгалтерськими службами позивача та відповідача згідно із актом звірки стану взаємних розрахунків за договором № 29 (а.с.49).

Доказів погашення вказаної заборгованості відповідачем не надано.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору.

Відповідно до ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму.

Визнання позову є процесуальним правом відповідача, яке передбачено ч. 5 ст. 22 ГПК України. Відповідно до ч. 5 ст. 78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб. У справі № 5024/1060/2012 суд не встановив, щоб визнання позову відповідачем, в частині позовних вимог про стягнення основної заборгованості за договором № 29, суперечило законодавству чи порушувало чиїсь права, свободи, інтереси.

Таким чином, суд приймає визнання позову відповідачем стосовно стягнення 102 445,21 грн. та задовольняє позов, в цій частині у відповідності до ч. 5 ст. 78 ГПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язанний сплатити суму боргу урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3 %) від простроченої суми.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 5.3.1. договору № 29 за порушення (прострочення) граничних строків оплати загальної вартості поставленого товару, які визначено у п.2.3. цього договору, відповідач (покупець за договором) зобов'язаний сплатити позивачу (постачальнику за договором) пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу за кожний день прострочення за період від дати поставки товару до дати погашення заборгованості.

Відповідно до п. 5.3.2. договору № 29 за порушення (прострочення) граничних строків оплати загальної вартості поставленого товару, які визначено у п.2.3. цього договору, більше ніж на 30 календарних днів відповідач (покупець за договором) зобов'язаний сплатити позивачу (постачальнику за договором) штраф у розмірі 1 % від суми простроченого платежу за факт такого порушення.

Відповідач не здійснив до теперішнього часу оплату повної вартості отриманого на підставі договору № 29 за видатковою накладною № А0000001281 від 22.03.2012р товару. Таким чином, відповідач прострочив оплату товарів за договором № 29 на значно більший строк ніж 30 календарних днів, після 05.04.2012р. - узгодженого між позивачем та відповідачем згідно із п.2.3.2. договору № 29 кінцевого строку оплати товарів. На дату складання позивачем позовної заяви (10.07.2012р.) відповідне прострочення складало 96 днів, а на дату подання цієї позовної заяви до суду (16.07.2012р.) - 102 дні.

Розрахунок штрафу судом перевірений та встановлено, що він є правильним.

1 024,45 грн. = 102 445,21 грн. х 1 %

Встановлення сторонами договору № 29 відповідальності у вигляді штрафу у вказаному розмірі (1 % від суми простроченого платежу) за невиконання або неналежне виконання умов господарського договору узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За вказаних обставин позовні вимоги в частині стягнення з відповідача штрафу на підставі п.5.3.2. договору № 29, у розмірі 1 % від суми простроченого платежу або 1 024,45 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України та п.5.3.1. договору № 29 позивачем здійснено нарахування відповідачу річних (3%) та пені на суму заборгованості у розмірі 102 445,21 грн. за вказаним договором за період часу з 06.04.2012р по 10.07.2012р. Тобто, за період часу тривалістю -96 днів. Де 06.04.2012р є п'ятнадцятим днем після дати отримання відповідачем від позивача товару згідно із накладною № А0000001281 від 22.03.2012р, а 10.07.2012р є днем складання позивачем позовної заяви, за якою розпочато провадження у справі № 5024/1060/2012.

Судом встановлено, що при проведенні розрахунку пені та річних (3 %) за період прострочення виконання грошового зобов`язання з 06.04.2012р. по 10.07.2012р. позивач не взяв до уваги, що кількість днів у 2012, високосному, році становить 366 днів.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення 4 041,67 грн. пені та 808,33 грн. у якості річних (3 %) за вказаний період прострочення виконання грошового зобов`язання підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі, відповідно, 4 030,63 грн. та 806,13 грн.

4 030,63 грн. = (102 445,21 грн. х 96 днів х 7,5 % х 2) / 366 днів

806,13 грн. = (102 445,21 грн. х 96 днів х 3 % ) / 366 днів

Судовий збір у розмірі 2 166,39 грн. розподіляється між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Позов задовольняється на 99,99 % (108 319,66 грн. (розмір заявлених позовних вимог) / 108 306,42 грн. (розмір задоволених позовних вимог)) відповідно, 99,99 % судового збору покладаються на відповідача, решта - на позивача.

Відповідно до ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

За загальним правилом (згідно із ст.121 ГПК України) відстрочка або розстрочка виконання рішення може бути надана відповідачу за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, у виняткових випадках залежно від обставин.

Вивчивши матеріали клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на два місяці, обґрунтування якого наведено в описовій частині цього рішення, а також з урахуванням позиції позивача щодо вказаного клопотання суд не знайшов достатніх підстав для його задоволення. Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відстрочку виконання судового рішення на два місяці.

На підставі викладеного та керуючись статтями 44, 49, 80, 82-85 ГПК України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (місцезнаходження - м. Херсон, вул. Ілліча,86, кв.88; ідент. код ЄДР - 32125630; р/р № 260010231169 у Херсонському відділенні ПАТ "Дочірній банк Сбербанку Росії", МФО 320627) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АЛЕАНА" (місцезнаходження - вул.Каштанова,25, м. Обухів, Київська обл.; ідент. код ЄДР - 33428046; р/р № 26001000234201 в ПАТ "КРЕДИТВЕСТ БАНК" м. Київ, МФО 380441) - 102 445 (сто дві тисячі чотириста сорок п'ять) грн. 21 коп. основного боргу, 4 030 (чотири тисячі тридцять) грн. 63 коп. пені, 1 024 (одна тисяча двадцять чотири) грн. 45 коп. штрафу, 806 (вісімсот шість) грн. 13 коп. в якості 3 % річних, а також 2 166 (дві тисячі сто шістдесят шість) грн. 17 коп. компенсації по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позову в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.08.2012 року

Суддя К.В. Соловйов