Рішення № 26460497, 03.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 05-5-26/3555-62/421-2012 03.10.12

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ, ЄДРПОУ 00131305

до відповідача: Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ, ЄДРПОУ 31731838

про стягнення 110106,77 грн.

Суддя Любченко М.О.

Представники:

від позивача: Півень Д.О. -юрисконс.

від відповідача: Коломийченко І.В. -юрисконс.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Київенерго», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради, м.Київ про стягнення 110106,77 грн., а саме: боргу за спожиту теплову енергію в сумі 98990,43 грн., інфляційних нарахувань -6676,45 грн. та трьох відсотків річних -4439,89 грн.

Ухвалою від 03.10.2012р. господарського суду м.Києва по справі №05-5-26/3555-62/421-2012 змінено найменування відповідача з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради на Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району».

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору №710333 від 01.11.2003р. на постачання теплової енергії у гарячій воді, внаслідок чого у Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»утворилась заборгованість в сумі 98990,43 грн., що стало підставою для нарахування трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, визначених у відзиві №5213/юр від 02.10.2012р. Зокрема, як вказує Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», у серпні 2012р. відповідачем було перераховано на користь позивача 98990,43 грн. згідно договору №710333 від 01.11.2003р. за період з 01.11.2009р. по 01.06.2012р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.151 Цивільного кодексу Української РСР від 18.07.1963р. (приймаючи до уваги, що правовідносини стосовно купівлі-продажу теплової енергії виникли під час дії цього Кодексу) в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, як-от: передати майно, виконати роботу, сплатити гроші та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з договору або інших підстав, зазначених у статті 4 цього Кодексу.

Згідно із ст.224 вказаного Кодексу за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України (враховуючи, що правовідносини за договором №710333 від 01.11.2003р. продовжувались і на момент набуття чинності Цивільним кодексом України та Господарським кодексом України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, 01.11.2003р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»(правонаступником якої є Публічне акціонерне товариство «Київенерго») та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у місті Києві ради (яке перейменовано у Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району») (абонент) було підписано договір №710333 на постачання теплової енергії у гарячій воді.

Згідно із п.1.1 вказаного договору позивач прийняв на себе зобов'язання виробляти та постачати відповідачу теплову енергію для потреб опалення та гарячого водопостачання, а відповідач зобов'язався отримувати її та сплачувати відповідно до умов, викладених у договорі.

Виходячи зі змісту звернення-доручення про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді до спірного договору, відповідач просив постачати теплову енергію у гарячій воді до житлового будинку за адресою: пров.Уссурійський, 10.

Відповідно до п.4.1 договору №710333 від 01.11.2003р. останній набуває чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003р. При цьому, п.4.3 угоди передбачено, що договір вважається пролонгованим на кожний наступний період, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Приймаючи до уваги, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази припинення дії спірного правочину, враховуючи пояснення сторін, надані у судовому засіданні 03.10.2012р., суд дійшов висновку, що зобов'язання сторін за вказаною угодою автоматично продовжувалися кожен наступний період та є чинними на теперішній час.

За умовами договору №710333 від 01.11.2003р. позивачем за період з 01.11.2009р. по 01.06.2012р. було поставлено відповідачу теплову енергію на загальну суму 98990,43 грн.

Факт постачання позивачем теплової енергії підтверджується нарядами №305/П-09 від 14.10.2009р., №304/П-10 від 07.10.2010р., №506/П-11 від 10.10.2011р. на підключення опалення та нарядами №302/К-10 від 12.04.2010р., №303/К-11 від 18.04.2011р., №935/К-12 від 16.04.2012р. на відключення опалення, обліковими картками (табуляграмами) споживання теплової енергії, копії яких надані до матеріалів справи.

Як вказує позивач, відповідач встановлений договором обов'язок по оплаті поставленої теплової енергії у повному обсязі та у передбачений договором строк не виконав, внаслідок чого Публічним акціонерним товариством «Київенерго»заявлено вимоги, зокрема, про стягнення заборгованості в сумі 98990,43 грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із п.2.3.5 договору №710333 від 01.11.2003р. споживач зобов'язався забезпечувати, зокрема, своєчасне надходження коштів на транзитний рахунок Головного інформаційно-обчислювального центру (ГІОЦ) КМДА від мешканців за спожиту теплову енергію; своєчасне щомісячне надходження коштів на рахунок постачальника за теплову енергію, спожиту орендарями.

Одночасно, за змістом додатку 2 до вказаної угоди споживач щомісячно з 12 по 15 число отримує в МВРТ-2 за адресою: вул.Борщагівська, 171/18 оформлену постачальником платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює та повертає один примірник постачальнику протягом двох днів з моменту їх одержання.

Крім того, відповідач зобов'язався щомісячно забезпечувати не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на транзитний рахунок ГІОЦ КМДА; до 25 числа поточного місяця сплачувати вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок постачальника згідно з його розрахунком.

Проте, як свідчать матеріали справи, відповідач зобов'язання оплатити теплову енергію, поставлену за договором №710333 від 01.11.2003р., всупереч вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України у визначені договором строки не виконав.

Одночасно, відповідно до наданої до матеріалів справи довідки позивача про надходження коштів за спожиту теплоенергію за період з листопада 2009р. по травень 2012р. та платіжного доручення №103 від 20.08.2012р., заборгованість в сумі 98990,43 грн. була погашена відповідачем у повному обсязі лише у серпні 2012р., тобто, після звернення Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до суду.

Одночасно, згідно із п.1-1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України провадження по справі підлягає припиненню у разі відсутності предмету спору.

Дослідивши вказану вище довідку та платіжне доручення №103 від 20.08.2012р., суд дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем на суму 98990,43 грн. погашена в процесі розгляду справи, внаслідок чого провадження по справі №05-5-26/3555-62/421-2012 стосовно вимог про стягнення основного боргу на вказану суму підлягає припиненню.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись приписами вказаних норм, позивач розрахував та пред'явив до стягнення три відсотки річних в сумі 4439,89 грн. за період з листопаду 2009р. по травень 2012р. та інфляційні втрати в сумі 6676,45 грн. за період з січня 2010р. по травень 2012р.

За висновками суду, розрахунок суми трьох відсотків річних є арифметично вірним, таким, що відповідає законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, внаслідок чого позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у визначеному позивачем розмірі, а саме - у сумі 4439,89 грн.

При цьому, відповідно до правової позиції, викладеної у Інформаційному листі №01-06/928/2012 від 17.07.2012р. Вищого господарського суду України «Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права», при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому, сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

У вказаному Інформаційному листі Вищого господарського суду України та постанові по справі №52/30 від 01.02.2012р. Вищого господарського суду України викладена позиція про те, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Одночасно, позивачем проведено нарахування інфляційних збитків без урахування певних періодів, а саме, з квітня 2010р. по липень 2010р. та з липня 2011р. по серпень 2011р.

За таких обставин, судом здійснено перерахунок розміру інфляційних збитків та враховано ставки індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення. Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат підлягають частковому задоволенню, а саме у сумі 4790,33 грн.

Твердження відповідача про те, що несвоєчасне перерахування оплати за поставлену теплову енергію позивачу відбувається не з його вини, є неспроможним, враховуючи наступне:

Відповідно до ст.627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно із ч.4 ст.179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною 1 ст.510 Цивільного кодексу України визначено, що сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно із ч.1 ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

У даному випадку, за умовами договору №710333 від 01.11.2003р. боржником є саме відповідач і саме він зобов'язаний забезпечити своєчасне надходження коштів на рахунок позивача, які належать до сплати за вказаною угодою.

При цьому, судом враховано, що відповідно до позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 05.11.2010р. по справі №4/719, інфляційні нарахування на суму боргу та відсотки річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів від інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника.

Таким чином, позов про стягнення трьох відсотків річних -4439,89 грн., інфляційних нарахувань -6676,45 грн., підлягає частковому задоволенню, а саме у розмірі: 4439,89 грн. трьох відсотків річних, 4790,33 грн. інфляційних нарахувань.

В іншій частині вимог про стягнення інфляційних нарахувань позов підлягає залишенню без задоволення.

Провадження по справі в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 98990,43 грн. підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із проведенням Комунальним підприємством «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» оплати цієї суми після подачі Публічним акціонерним товариством «Київенерго»позову до суду.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за вимогами, які, за висновками суду, підлягають задоволенню, належить стягнути з відповідача. Судовий збір за вимогами, у яких судом відмовлено, відноситься на позивача. Одночасно, судовий збір в частині вимог, за яким провадження по справі припинено, належить повернути позивачу на підставі ст.7 Закону України «Про судовий збір».

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ до Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»про стягнення інфляційних нарахувань -6676,45 грн. та трьох відсотків річних -4439,89 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району»(03190, м.Київ, вул.Кирпоноса, буд.10/8, ЄДРПОУ 31731838) на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м.Київ, пл.Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) три відсотки річних у розмірі 4439,89 грн., інфляційні витрати у сумі 4790,33 грн., а також судовий збір у розмірі 184,61 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Провадження по справі в частині стягнення з Комунального підприємства «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району», м.Київ на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго», м.Київ суми основного боргу у розмірі 98990,43 грн. припинити.

Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго»(01001, м.Київ, пл.Івана Франка, буд.5, ЄДРПОУ 00131305) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 1979,81 грн., сплачений на підставі платіжного доручення №2324 від 18.06.2012р.

В іншій частині позов залишити без задоволення.

У судовому засіданні 03.10.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 08.10.2012р.

Суддя М.О. Любченко