Рішення № 26460371, 10.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-51/9931-2012 10.10.12

За позовом Публічного акціонерного товариства «Київенерго»

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва

про стягнення 10 508 845, 22 грн.

Суддя Пригунова А.Б.

Представники:

від позивача: Гаркавенко С.В.

від відповідача: Поліщук Л.П.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з відповідача 9 892 210, 51 грн. основного боргу за спожиту теплову енергію, 297 894, 11 грн. -пені, 143 533, 17 грн. інфляційних втрат та 175 207, 43 грн. - 3% річних. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо сплати за договором № 720101 від 01.10.2003 р., укладеним між сторонами.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2012 р. порушено провадження у справі у даній справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 22.08.2012 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У процесі розгляду справи відповідач подав відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, мотивуючи свої заперечення наявністю у нього переплати за договором № 720101 від 01.10.2003 р.

Розгляд справи відкладався на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України у зв'язку з неявкою представників сторін та неналежним виконанням ними вимог суду.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 10.10.2012 р. на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.10.2003 р. між Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго»та Комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва укладено договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 720101, за умовами якого позивач зобов'язався постачати теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб опалення та вентиляцію, а відповідач -отримати теплову енергію та оплатити її відповідно до, викладених у цьому договорі.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що при виконанні умов даного договору, а також при вирішенні всіх питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватися тарифами, затвердженими Київською міською державною адміністрацією, чинним законодавством України, Правилами користування тепловою енергією, нормативними актами з питань користування та взаєморозрахунків за енергоносії.

Відповідно до п. 2.3.1. договору відповідач зобов'язався дотримуватись кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку 1, не допускаючи їх перевищення та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Договір, відповідно до п.п. 8.1., набирає чинності з дня його підписання та діє до 31.12.2003 р. та вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами термін дії договору воді № 720101 від 01.10.2003 р. неодноразово автоматично пролонговувався на підставі п. 8.1. договору та станом на день розгляду справи у суді є чинним

Відповідно до звертання-доручення про внесення змін до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді облік споживання теплової енергії проводитиметься розрахунковим способом згідно договірних навантажень (до встановлення приладів обліку).

Пунктом 3 додатку № 2 до договору № 720101 від 01.10.2003 р. передбачено можливість змінення тарифів в період дії договору.

Відповідно до п. 2 додатку № 4А до договору № 720101 від 01.10.2003 р. відповідач щомісяця з 12 до 15 числа має самостійно отримувати у відділенні тепло збуту № 4 за адресою: вул. Строкача, 9 оформлену платіжну вимогу-доручення, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяця; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник протягом двох днів з моменту їх одержання.

Згідно з п. 3 додатку № 4А до договору № 720101 від 01.10.2003 р. відповідач щомісячно до 25 числа сплачує вартість теплової енергії, яка використовується орендарями, на рахунок позивача згідно з його розрахунком.

Розрахунки за теплову енергію здійснюються згідно з тарифами, затвердженими Київською міською адміністрацією.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконував умови договору № 720101 від 01.10.2003 р. щодо оплати за теплову енергію за період з 01.12.2010 р. до 01.06.2012 р., у зв'язку з чим позивач просить стягнути з відповідач заборгованість у розмірі 9 892 210, 51 грн., а також 297 894, 11 грн. -пені, 143 533, 17 грн. інфляційних втрат та 175 207, 43 грн. - 3% річних.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Проаналізувавши положення договору № 720101 від 01.10.2003 р., суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою зазначений договір є договором поставки.

Поданим позивачем розрахунком, проведеним відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору на підставі зазначених даних облікових карток (табуляграм) стверджується факт поставки позивачем відповідачу протягом спірного періоду 01.12.2010 р. до 01.06.2012 р. за договором теплової енергії на загальну суму а також факт користування відповідачем цією тепловою енергію.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Звертаючись до суду з позовом, позивач стверджував, що у відповідача існує заборгованість за спожиту теплову енергію у розмірі 9 892 210, 51 грн. за період 01.12.2010 р. до 01.06.2012 р.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому, відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Разом з тим, судом встановлено, що відповідачем до порушення провадження у даній справі сплачено 6 360 221, 04 грн. за теплову енергію, спожиту за період з 01.12.2010 р. до 01.06.2012 р., яка поставлялась на підставі договору № 720101 від 01.10.2003 р.

За таких обставин, суд вважає вимоги позивача в цій частині необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, судом встановлено, що у процесі провадження у справі відповідач перерахував на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»заборгованість за договором № 720101 від 01.10.2003 р. у розмірі 3 531 989, 47 грн., що підтверджується банківськими документами, які містяться в матеріалах справи.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Припинення існування предмета спору, за змістом наведеної статті, свідчить про відсутність між сторонами неврегульованих питань.

Відповідно до п. 4.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

За таких обставин, враховуючи, що після порушення провадження у даній справі відповідач сплатив заборгованість за договором № 720101 від 01.10.2003 р. у розмірі 3 531 989, 47 грн. суд вважає за необхідне припинити провадження у даній справі в цій частині на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Згідно з ч. 1 ст. 217 Господарського кодексу України у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Разом з тим, відповідно до ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Тож, з огляду на те, що відповідач самостійно сплатив заборгованість за договором № 720101 від 01.10.2003 р. суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 10 % від суми, яка була заявлена позивачем, що становить 29 789, 41 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Індекс інфляції є щомісячним показником знецінення грошових коштів і розраховується він не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць. За таких обставин застосовувати індекс інфляції у випадку, коли борг виник у певному місяці і в тому ж місяці був погашений, - підстави відсутні. Крім того, при розрахунку інфляційних нарахувань мають бути враховані рекомендації, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р «Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», згідно з якими при застосування індексу інфляції слід умовно вважати, що сума, внесена за період з 1 до 15 числа відповідного місяця, наприклад, травня, індексується за період з врахуванням травня, а якщо з 16 до 31 числа, то розрахунок починається за наступного місяця -червня.

У постанові Вищого господарського суду України № 37/327 від 20.01.11 р. викладена позиція, якою стверджується, що реалізація позивачем права кредитора на стягнення боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення передбачає необхідність застосування індексу інфляції за весь час прострочення як від'ємного, так і позитивного значення.

Згідно розрахунку позивача розмір 3 % за період з 01.12.2010 р. до 01.06.2012 р. становить 175 207, 43 грн., розмір інфляційних нарахувань -145 533, 17 грн.

Розрахунок перевірено судом та відповідає положенням чинного законодавства України.

За таких обставин, вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, а саме: пеня у розмірі 29 789, 41 грн., 175 207, 43 грн. -3 % річних та інфляційні нарахування у розмірі 145 533, 17 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судовий збір»сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема, у разі закриття провадження у справі.

Відповідно до п. 4.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" припинення провадження у справі тягне за собою повернення сплачених сум судового збору.

За таких обставин, суд вважає за необхідне повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго» з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 21 639, 91 грн., сплачений платіжним дорученням № 2325 від 18.06.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/9931-2012.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Київенерго»задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, код ЄДРПОУ 31731838), з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Київенерго»(01001, м. Київ, пл. І. Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) пеню у розмірі 29 789, 41 (двадцять дев'ять тисяч сімсот вісімдесят дев'ять грн. 41 коп.) грн., 175 207, 43 (сто сімдесят п'ять тисяч двісті сім грн. 43 коп.) грн. -3 % річних, інфляційні нарахування у розмірі 145 533, 17 (сто сорок п'ять тисяч п'ятсот тридцять три грн. 17 коп.) грн. та 7 016, 60 (сім тисяч шістнадцять грн. 60 коп.) грн. -судового збору.

3. В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

4. Припинити провадження у справі № 5011-51/9931-2012 р. в частині вимог Публічного акціонерного товариства «Київенерго»до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківського району міста Києва про стягнення 3 531 989, 47 грн.

5. Повернути Публічному акціонерному товариству «Київенерго»з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 21 639, 91 (двадцять одна тисяча шістсот тридцять дев'ять грн. 91 коп.) грн. сплачений платіжним дорученням № 2325 від 18.06.2012 р., оригінал якого міститься в матеріалах справи № 5011-51/9931-2012

6. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 15.10.2012 р.

Суддя Пригунова А.Б.