Рішення № 26460355, 11.10.2012, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-10/11920-2012 11.10.12

За позовом Приватного акціонерного товариства

«Донецький булочно-кондитерський комбінат»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій - К ЛТД»

про стягнення грошових коштів

Суддя Котков О.В.

Секретар судового засідання Вільгельм А.Д.

У засіданні брали участь:

від позивача: Куп'янська А.М. (довіреність б/н від 17.09.2012р.);

від відповідача: не з'явились.

В судовому засіданні 11 жовтня 2012 року, відповідно до положень ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

СУТЬ СПОРУ:

30 серпня 2012 року до канцелярії Господарського суду міста Києва від Приватного акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат» (позивач) на розгляд суду надійшла позовна заява № 663 від 27.08.2012р. в якій викладені позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій - К ЛТД»(відповідач) заборгованості за договором поставки № 27 від 03 січня 2012 року в розмірі 381 728,27 грн. (триста вісімдесят одна тисяча сімсот двадцять вісім гривень 27 копійок).

Під час перебування справи на розгляді в суді позивач, користуючись передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України правами, через канцелярію до суду 09.10.2012р. подав заяву № 804 від 08.10.2012р. в якій уточнив /зменшив/ свої позовні вимоги та просить стягнути з відповідача грошові кошти в сумі 150 667,40 грн. (сто п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят сім гривень 40 копійок).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав належним чином взяті на себе зобов'язання за договором поставки № 27 від 03 січня 2012 року, зокрема, у визначені договором строки не здійснив в повному обсязі оплату вартості поставленого йому позивачем товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем.

Відповідач відзиву на позовну заяву до суду не надав, участь свого представника в судові засідання не забезпечував. Про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Ухвала суду, позовна заява надсилались відповідачу на юридичну адресу підприємства згідно відомостей єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (витяг з ЄДРПОУ наявний в матеріалах справи). У відповідності з положеннями постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи - підприємця визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (стаття 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»). Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»від 15.03.2007р.01-8/123 передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2012 року прийнято позовну заяву до розгляду та порушено провадження по справі, розгляд справи призначено на 20.09.2012 року.

19 вересня 2012 року через канцелярію до суду від позивача надійшли додаткові документи по справі № 5011-10/11920-2012, витребувані судом ухвалою від 30.08.2012р., які долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.09.2012 року розгляд справи, у зв'язку з неявкою представників відповідача було відкладено до 27.09.2012 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.09.2012 року розгляд справи, у зв'язку з повторною неявкою представників відповідача було відкладено до 11.10.2012 року.

Клопотання щодо фіксації судового процесу учасниками процесу не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 811 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до підпункту 3.9.2. пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»від 26 грудня 2011 року N 18 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувався з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд, -

ВСТАНОВИВ:

03 січня 2012 року між позивачем (надалі - Продавець) та відповідачем (далі по тексту - Покупець) було укладено договір поставки № 27 (належним чином засвідчена копія договору міститься в матеріалах справи, надалі -Договір або Договір поставки), відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується виготовлювати і передавати, а Покупець -приймати та оплачувати бараночно-сухарні та інші вироби згідно зроблених замовлень.

Позивач зазначає, що на виконання умов Договору Продавець передав, а Покупець прийняв товар на загальну суму -789 827,72 грн., при цьому, позивач вказує, що Покупець лише частково розрахувався за товар в розмірі 639 160,32 грн., а відтак, за розрахунками позивача, відповідач має заборгованість за Договором в розмірі 150 667,40 грн., тобто 789 827,72 грн. - 639 160,32 грн.

Оцінивши наявні в матеріалах справи документи та докази, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 665 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Як вже було встановлено судом, 03 січня 2012 року між сторонами укладено договір поставки № 27 згідно п. 1.1. якого Постачальник зобов'язується виготовлювати і передавати, а Покупець -приймати та оплачувати бараночно-сухарні та інші вироби згідно зроблених замовлень.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору в період з березня по червень 2012 року позивач передав товар на загальну суму 789 827,72 грн., а відповідач отримав товар, що підтверджується підписом та відбитком штампу Отримувача на товарно-транспортних накладних (копії містяться в матеріалах справи).

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно із частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Пунктом 5.2. Договору встановлено, що Покупець зобов'язаний оплатити вартість замовленої продукції протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів з моменту її отримання.

З матеріалів слідує, що на загальну суму 639 160,32 грн. Покупець частково оплатив отриманий по Договору товар, що підтверджується банківськими виписками (копії виписок містяться в справі).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 30.08.2012р., 20.09.2012р. та 27.09.2012р. судом було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позов, докази на підтвердження відповідних заперечень, контррозрахунок суми заявленої до стягнення.

Всупереч вимогам ухвал від 30.08.2012р., 20.09.2012р. та 27.09.2012р. відзиву, контррозрахунку заявлених до стягнення сум відповідач до суду не надав та не надіслав.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що доказів оплати товару згідно Договору у більшому розмірі, аніж вказано позивачем в позовній заяві з урахуванням поданих уточнень, станом на жовтень 2012 року, до суду не представлено, обґрунтованими є позовні вимоги Продавця про стягнення з Покупця заборгованості за Договором поставки в розмірі 150 667,40 грн. з розрахунку 789 827,72 грн. (загальна вартість товару) - 639 160,32 грн. (сума частково оплаченого товару).

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги, з урахуванням поданих уточнень, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу господарських витрат по справі.

В інформаційному листі від 20.10.2006р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році та в I півріччі 2006 року»Вищий господарський суд України з приводу запитання: «Якими є правові наслідки зменшення розміру позовних вимог?»довів до відома Господарським судам України наступне.

Відповідно до частини четвертої статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, зменшити розмір позовних вимог.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціни позову.

Згідно з частиною третьою статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір. Питання щодо повернення зайво сплаченої суми державного мита у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначених законодавством.

Загальна сума ціни позову, з урахування поданої позивачем заяви про уточнення позовних вимог, становить - 150 667, 40 грн.

Таким чином, судові витрати позивача по сплаті судового збору в сумі 3 013,35 грн. відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Меркурій - К ЛТД»(ідентифікаційний код: 36715391, адреса: 03151, м. Київ, вул. Ушинського, буд. 40, п/р 26000210143357 AT Прокредит банк, МФО 320948, св. платника ПДВ № 100248176, ІНН № 367153926582), або з будь-якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду, на користь Приватного акціонерного товариства «Донецький булочно-кондитерський комбінат»(ідентифікаційний код: 00374545, адреса: 83086, м. Донецьк, вул. Кобозева, буд. 5, р/р 2600535568401 ПАТ «Банк Петрокоммерц-Україна»м. Київ, МФО 300120, інд. податковий № 003745405097, № свід. плат. ПДВ 100335314), або на будь-який інший рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконання рішення суду, грошові кошти: основного боргу -150 667, 40 грн. (сто п'ятдесят тисяч шістсот шістдесят сім гривень 40 копійок) та судові витрати -3 013,35 грн. (три тисячі тринадцять гривень 35 копійок). Видати наказ.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Котков

Дата підписання повного тексту рішення 16.10.2012р.