Рішення № 26460021, 15.10.2012, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

15.10.12 р. Справа № 44/47

Господарський суд Донецької області у складі судді Попкова Д.О., при секретарі судового засідання Поцелуйко Ю.В.., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Лізінг", м. Київ, ідентифікаційний код 32374346

до Відповідача: Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля", м. Донецьк, ідентифікаційний код 32515954

про: стягнення 40233,44 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача - не з'явився;

від Відповідача - Пуговкіна А.В. (за довіреністю №2 від 01.02.2012р.).

Відповідно до вимог ст.ст.4-4, 81-1 ГПК України судовий розгляд здійснювався з фіксацією у протоколах судових засідань.

Згідно із ст.77 ГПК України судове засідання відкладалося з 16.02.2006р. на 01.03.2006р., з 01.03.2006р. на 15.03.2006р., проте 15.06.2006р. розгляд справи було зупинено та поновлено 01.10.2012р. із призначенням до розгляду на 15.10.2012р.

У судовому засіданні 15.10.2012р. суд виходив до нарадчої кімнати для прийняття рішення.

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Крокус-Лізінг", м. Київ (далі - Позивач) звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля", м. Донецьк (далі - Відповідач) про стягнення 40233,44 грн.

В обґрунтування заявлених вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобов'язань за договором фінансового лізингу №30-06/04-Фл від 10.06.2004р., у зв'язку з чим утворилась стягувана за період з 11.10.2004р. по 30.06.2005р. заборгованість у розмірі 36798,57грн. та виникли підстави для нарахування пені за період з 01.06.2005р. по 01.12.2005р. в сумі 3434,87грн.

На підтвердження вказаних обставин Позивач надав розрахунок суми позовних вимог, договір фінансового лізингу №30-06/04-Фл від 10.06.2004р., акт прийому-передачі; листи Позивача від 16.02.2005р., листи Відповідача №116 від 15.10.2004р., №125/1 від 05.11.2004р., нормативно обґрунтувавши свої вимоги посиланням на ст.526 Цивільного кодексу України, ст.220 Господарського кодексу України та ст.11 Закону України «Про фінансовий лізинг в Україні».

В обґрунтування своєї позиції Позивач надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с. 37, 44-52), у тому числі уточнення до позовної заяви №39/02-06 від 17.02.2006р., якими розділив стягувану суму на заборгованість у розмірі 36 798,57 грн. та пеню у розмірі 3 434,87 грн.

Відповідач надав документи для долучення до матеріалів справи (а.с.а.с.28-32, 38-42, 53-54), у тому числі - клопотання про зупинення розгляду справи до розгляду по суті справи №30/338 про визнання договору №30-06/04-Фл від 10.06.2004р. недійсним, яке було задоволене ухвалою суду від 15.03.2006р.

У судове засідання 15.10.2012р. представник Позивача попри вжиті судом заходи з належного повідомлення шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою місцезнаходження, визначеною за матеріалами справи без пояснення причин не з'явився, тоді як представник Відповідача проти позову заперечив, вказуючи на затвердження вимог кредиторів в межах справи №27/58б про його банкрутство без розглядуваних позовних вимог та наполягав на вирішенні справи за наявними документами незважаючи на відсутність Позивача.

Суд вважає за можливе розглянути спір в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в справі матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин, а неявка належним чином повідомленого Позивача та ненаданням ним певних документів у світлі ст.ст. 4-3, 22, 33, 77 цього Кодексу істотним чином не впливає на таку кваліфікацію та не є підставою для відкладання розгляду справи, адже для здійснення своєї процесуальних прав Позивачу було надано достатньо часу.

Вислухавши у судовому засіданні представника Відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши надані суду докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВСТАНОВИВ:

10.06.2004р. між Позивачем (Лізингодавець) та Відповідачем (Лізингоодержувач) був укладений договір фінансового лізингу №30-06/04-ФЛ (а.с.а.с.10-16), згідно п.п. 1.1., , 1.2, 2.1 якого Лізингодавець зобовґязуєтья передати Лізингоодержувачу у фінансовий лізинг (користування та володіння на умовах платності) предмет лізингу - електропогрузчики ЕВ 687 - 2од., термотонель з пакувальником, що належать Лізингодавцю на праві власності та спеціально придбане Лізингодавцем на замовлення Лізингоодержувача, а Лізингоодержувач - прийняти обладнання в лізинг, сплачувати лізингові платежі Лізингодавцю, зі строком дії 24 місяця з моменту передачі обладнання в користування. Перелік та технічні характеристики Обладнання, його вартість зазначені в Специфікації (а.с.17)

Згідно умов п.3.1 обладнання передається Лізингодавцем в користування на умовах сплати Лізингоодержувачем першого лізингового платежу та наступного перерахування щомісячних лізингових платежів за користування обладнанням.

Розмір авансового платежу, розміри та склад лізингових платежів, строки їх сплати, відповідно до п. 3.2 договору, Лізингоодержувачем встановлюються Графіком лізингових платежів (а.с.20). Лізингоодержувач перераховує лізинові платежі на рахунок Лізингодавця в безготівковій формі.

Також п. 3.7. договору сторони передбачили відповідальність Лізингоодержувача за прострочення лізингових платежів, у вигляді сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від належної до сплати суми за кожен день такого прострочення. Сплати пені та інших передбачених законодавством штрафних санкцій не звільняє лізингоодержувача від проведення розрахунків за договором.

23.06.2004р. об'єкт лізингу був переданий Відповідачеві, про що сторонами складений відповідний акт приймання-передачі майна (а.с.21).

16.02.2005р. Позивач звернувся до Відповідача із претензією №37/02-05 (а.с.22), якою вимагав погасити заборгованість у розмірі 21176,95 грн. та нараховану на неї пеню у розмірі 674,10 грн. до 11.10.2004р.

Листами №116 від 15.10.2004р. (а.с.23) та №125/1 від 05.11.2004р. (а.с.24) Відповідач просив Позивача відстрочити сплату лізингових платежів, у зв'язку з складним фінансовим становищем.

За таких обставин Позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 11.10.2004р. по 30.06.2005р. у розмірі 36798,57грн. та нараховану за період з 01.06.2005р. по 01.12.2005р. пеню в сумі 3434,87грн.

Відповідач проти позову у судовому засіданні 15.10.2012р. усно заперечив.

Як вбачається з розміщеної в базі «Діловодство господарського суду» ухвали Господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. у справі №27/58б (а.с.а.с.75-86), відносно Відповідача 28.03.2011р. було порушено провадження у справі про банкрутство, в межах якої був затверджений реєстр вимог кредиторів, до складу якого Позивач включений не був. Більш того, як вбачається із змісту цієї ухвали та пояснень представника Відповідача, Позивач взагалі не звертався із заявою про визнання конкурсних вимог до Відповідача в межах справи про банкрутство останнього.

Суд розглядає справу в контексті всіх заявлених вимог, оскільки їх об'єднання цілком відповідає приписам ст. 58 Господарського процесуального кодексу України - вимоги пов'язані підставами виникнення та наданими доказами (порушення грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу).

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає розглядувані вимоги Позивача до Відповідача такими, що не підлягають задоволенню в повному обсягу, враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором фінансового лізингу та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені.

За змістом ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст. 20 Господарського кодексу України та ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказами, наступна сукупність умов:

- наявність у Позивача певного суб'єктивного права (інтересу) - об'єкту судового захисту;

- порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку Відповідачів;

- належність обраного способу судового захисту (з точки зору передбаченого до застосування діючим законодавством та адекватного наявному порушенню).

Відсутність або недоведеність будь-якого із вказаних елементів зумовлює відмову у задоволенні позовних вимог.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ним, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України, Законом України „Про фінансовий лізинг" та умовами укладеного між ними договору №30-06/04-Фл від 10.06.2004р.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Як встановлено ч.2 ст.1, п.2 ч. 2 ст. 11 Закону України „Про фінансовий лізинг", ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України за користування майном на умовах фінансового лізингу лізингоодержувач має сплачувати лізингові платежі.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Втім, встановлені судом обставини спростовуються наявність захищуваного суб'єктивного права на отримання відповідних платежів і нарахованих на них пені, оскільки виходячи із дати порушення провадження у справі про банкрутство Відповідача (28.03.2011р.), заявлені позовні вимоги щодо сплати стягуваних сум є конкурсними у розумінні абз. 6 ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та мали заявлятися в межах справи про банкрутство впродовж 30-ти денного строку з моменту публікації відповідного оголошення (відбулося в газеті „Урядовий кур'єр" № 79 від 30.04.2011р.) згідно положень ч. 1 ст. 14 вказаного Закону.

Між тим, як було встановлено судом із змісту ухвали Господарського суду Донецької області від 13.12.2011р. у справі №27/58б, Позивач не заявляв у встановленому порядку означених вимог, зважаючи на що відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" такі вимоги є погашеними (припиненими в силу закону).

Відсутність захищуваного суб'єктивного права визначає неможливість існування його порушення та застосування судового захисту від такого порушення, що зумовлює відмову у задоволені позовних вимог як юридично і доказово неспроможних, що також узгоджується із роз'ясненнями, приведеними в ч.2 п. 54 Постанови Пленуму ВСУ №15 від 18.12.2009р.

Дійсно, визначені ч. 1 ст. 19 Конституції України засади побудови правопорядку, згідно яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством, та які безпосередньо застосовуються при виконання цивільних обов'язків (ч. 2 ст. 14 Цивільного кодексу України), унеможливлює спонукання Відповідача до виконання відсутність обов'язків у судовому порядку.

Понесені Позивачем судові витрати згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відносяться на його рахунок і компенсації з боку Відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1, 4-2 - 4-6, 22, 33, 34, 43, 49, 58, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити повністю у задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Крокус-Лізінг", м. Київ (ідентифікаційний код 32374346) до Закритого акціонерного товариства "Енерговугілля", м. Донецьк (ідентифікаційний код 32515954) про стягнення заборгованості зі сплати лізингових платежів за період з 11.10.2004р. по 30.06.2005р. у розмірі 36798,57грн. та нарахованої за період з 01.06.2005р. по 01.12.2005р. пені в сумі 3434,87грн.

2. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги - після розгляду справи апеляційним господарським судом, якщо рішення не буде скасовано.

У судовому засіданні 15.10.2012р. проголошено та підписано вступну та резолютивну частину рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 17.10.2012р.

Суддя Попков Д.О.