Рішення № 26460002, 09.10.2012, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "09" жовтня 2012 р. Справа № 15/5007/962/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

при секретарі Пастощук О.А.

за участю представників сторін:

від позивача: Пушкеля О.А., представника за довіреністю від 20.08.2012р.,

від відповідача: не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (м.Київ)

до Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (м.Харків)

про стягнення 27960,08 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" про стягнення 27960,08грн., із яких 23944,55грн. заборгованості по простроченим лізинговим платежам, 2154,01грн. пені, 1642,09грн. 3 % річних, 219,43грн. інфляційних.

Ухвалою господарського суду від 22.08.2012р. прийнято до розгляду позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" до Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" про стягнення 27960,08грн., порушено провадження у справі №15/5007/962/12, розгляд справи призначено на 04.09.2012р.

Ухвалою від 04.09.2012р. розгляд справи відкладено на 20.09.2012р. та направлено запит до Головного управління статистики у Житомирській області для отримання інформації щодо включення до ЄДРПОУ відповідача - Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, ідентифікаційний код 05773698) та щодо зміни його назви.

14.09.2012р. від Головного управління статистики у Житомирській області на вказаний запит суду надійшла відповідь №04/3-07/231 від 01.09.2012р., з якої вбачається, що Відкрите акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика" згідно вчиненої органом державної реєстрації Романівської райдержадміністрації реєстраційної дії від 04.04.2011р. №12991050014000041 було перереєстроване у Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика". При цьому, ідентифікаційний код Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" не змінився та залишився попереднім, а саме: 05773698 (а.с.58).

На адресу господарського суду 14.09.2012р. від позивача надійшло клопотання з доданими до нього копіями дубліката виписки по рахунку ТОВ "АІС-Лізинг" про рух коштів з ТОВ "Вторма Миропіль" від 07.09.2012р. та довідки про надходження коштів на рахунок ТОВ "АІС-Лізинг" від контрагента ТОВ "Вторма Миропіль" від 20.09.2012р. (а.с.60-64), які долучені судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду від 20.09.2012р. розгляд справи відкладено на 09.10.2012р. та направлено запит до Державного реєстратора Романівської районної державної адміністрації Житомирської області з метою отримання інформації про вчинення реєстраційної дії щодо зміни адреси відповідача.

До суду 04.10.2012р. у відповідь на запит суду від Державного реєстратора Романівської районної державної адміністрації Житомирської області надійшла довідка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з якої вбачається, що станом на 02.10.2012р. в реєстрі значиться Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика". 13.09.2012р. в реєстр внесено відомості щодо зміни місцезнаходження юридичної особи - ПАТ "Миропільська паперова фабрика", а саме: 61172, м.Харків, Орджонікідзевський район, вул.Роганська, 159 (а.с.76-81).

При цьому, стосовно зміни місцезнаходження відповідача на час розгляду справи, господарський суд зауважує наступне.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що станом на дату надходження позовної заяви до господарського суду, прийняття її до розгляду та порушення провадження у справі (ухвала суду від 22.08.2012р.) відповідач був зареєстрований за адресою: 13033, Житомирська область, Романівський район, смт.Миропіль, вул. Фабрична, 1. Отже, позовна заява у даній справі прийнята господарським судом Житомирської області згідно встановленої територіальної підсудності.

Відповідно до ч.3 ст.17 ГПК України справа, прийнята господарським судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута по суті і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому господарському суду.

З урахуванням викладеного, господарський суд розглядає данну справу по суті.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, письмового відзиву на позов не подав, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про вручення уповноваженим особам відповідача рекомендованих листів (а.с. 73-75).

Дослідивши матеріали справи, господарський суд прийшов до висновку, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджають розгляду справи за наявними у ній матеріалами, у відповідності до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2008р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" (лізингоодерджувач) укладено договір №394-С фінансового лізингу (далі - договір фінансового лізингу), відповідно до п.1.1 якого предметом цього договору є надання лізингодавцем (позивач у справі) в платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу лізингоодержувачу предмета лізингу, найменування, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого наведена в Специфікації (додаток №2 до договору) - далі майно або предмет лізингу, для підприємницьких цілей лізингоодержувача на визначений строк, за умови сплати останнім періодичних лізингових платежів.

Статтею 806 ЦК України встановлено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Майно є власністю лізингодавця протягом усього строку дії цього договору (п.1.2. договору).

Пунктом 2.1 договору сторони погодили, що строк, на який майно передається лілингоодержувачу у володіння та користування, становить 36 місяців з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі майна згідно з пунктом 4.3. цього договору за умови належної сплати ним лізингових платежів та належного користування майном за цим договором.

Відповідно до п.3.1 договору лізингоодержувач виплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору) та пункту 3.5. договору. Лізингові платежі включають: винагороду (комісію) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, з урахуванням коригування, зазначеного в п.3.5 договору (пп.3.1.1 договору); платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості майна (пп.3.1.2 договору).

Загальна сума винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно за цим договором складає: без ПДВ 61300,03грн. при умові дотримання лізингоодержувачем встановленого договором графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору). Зазначена сума може бути збільшена з урахуванням умов підпункту 3.5.2 п.3.5 цього договору (п.3.3 договору).

Пунктом 3.5 договору сторони встановили, що усі платежі за договором здійснюються в національній валюті України (гривні) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок. Лізингоодержувач здійснює платежі за цим договором в строки відповідно до графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору).

У відповідності з п.3.8 договору лізингоодержувач не має права затримувати платежі за цим договором, строк сплати яких настав, навіть з причин пошкодження майна.

Пунктом 15.3 договору сторони визначили, що всі додатки (додаток №1 - графік сплати лізингових платежів, додаток №2 - специфікація, додаток №3 - довідка про технічний стан майна) до договору є його невід'ємними частинами.

Згідно додатку №2 до договору фінансового лізингу від 05.06.2008р. (специфікація), предметом лізингу є два нових автомобілі ГАЗ 330202-414, дв. ЗМЗ-40522-Євро 2, 2460куб.см., 142к.с., 4-циліндровий, рядний, інжектор, 5-ст. КПП, бортовий з тентом, подовжений (Росія), колісна база 3500 мм, довжина вантажної платформи 4166 мм; за ціною 65700,00грн. (без ПДВ) кожен, загальна вартість майна з ПДВ складає 157680,00грн. (а.с. 25).

Частиною 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" визначено, що за договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ч.1 ст.2 Закону України "Про фінансовий лізинг" відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

Пунктом 4.3. договору сторони погодили, що приймання лізингоодержувачем майна в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі майна, що підтверджує якість, комплектність, справність майна і відповідність майна техніко-економічним показникам та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками підприємств. Приймання-передача майна по якості та комплектності може відбуватися по акту огляду предмету лізингу. Підписання сторонами по даному договору акту огляду предмету лізингу підтверджує, що предмет лізингу (майно) за якістю та комплектністю повністю відповідає вимогам специфікації (додаток №2) та іншим умовам даного договору. При цьому фактична передача майна здійснюється по акту приймання-передачі майна після його державної реєстрації.

Так, на виконання умов договору фінансового лізингу від 05.06.2008р. Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" 27.06.2008р. було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" новий автомобіль ГАЗ 330202-414, дв. ЗМЗ-40522-Євро 2, 2460куб.см., 142к.с., 4-циліндровий, рядний, інжектор, 5-ст. КПП, бортовий з тентом, подовжений (Росія), колісна база 3500 мм, довжина вантажної платформи 4166 мм, рік випуску 2008, номер кузова 33020080526998, номер двигуна 40522Р83067088, реєстраційний номер АА5739НК та новий автомобіль ГАЗ 330202-414, дв. ЗМЗ-40522-Євро 2, 2460куб.см., 142к.с., 4-циліндровий, рядний, інжектор, 5-ст. КПП, бортовий з тентом, подовжений (Росія), колісна база 3500 мм, довжина вантажної платформи 4166 мм, рік випуску 2008, номер кузова 33020080526948, номер двигуна 40522Р83066573, реєстраційний номер АА5738НК, загальною вартістю 157680,00грн., у тому числі ПДВ 26280,00грн., що підтверджується актом приймання-передачі майна (а.с.28).

Отже, після прийняття предмету лізингу та підписання акту приймання-передачі, у ТОВ "Вторма Миропіль" виник обов'язок сплачувати ТОВ "АІС-Лізинг" лізингові платежі, у тому числі в частині оплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно, у строки, зазначені в графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р., а.с.23-24).

У відповідності до додатку №1 до договору фінансового лізингу від 05.06.2008р. (графік сплати лізингових платежів), ТОВ "Вторма Миропіль" у період з серпня 2008р. по липень 2011р. зобов'язаний був сплатити лізингові платежі у частині винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно на загальну суму 61300,03грн. без ПДВ, зокрема: до 10.08.2008р. в сумі 2468,95грн., до 10.09.2008р. в сумі 3108,69грн., до 10.10.2008р. в сумі 3040,40грн., до 10.11.2008р. в сумі 3108,17грн., до 10.12.2008р. в сумі 3040,40грн., до 10.01.2009р. в сумі 3107,64грн., до 10.02.2009р. в сумі 3097,38грн., до 10.03.2009р. в сумі 2936,72грн., до 10.04.2009р. в сумі 3106,85грн., до10.05.2009р. в сумі 3040,40грн., до 10.06.2009р. в сумі 3106,33грн., до 10.07.2009р. в сумі 3040,40грн., до 10.08.2009р. в сумі 1502,67грн., до 10.09.2009р. в сумі 1957,21грн., до 10.10.2009р. в сумі 1846,80грн., до 10.11.2009р. в сумі 1816,69грн., до 10.12.2009р. в сумі 1709,92грн., до 10.01.2010р. в сумі 1676,16грн., до 10.02.2010р. в сумі 1605,90грн., до 10.03.2010р. в сумі 1442,56грн., до 10.04.2010р. в сумі 1465,37грн., до 10.05.2010р. в сумі 1367,73грн., до 10.06.2010р. в сумі 1324,85грн., до 10.07.2010р. в сумі 1230,86грн., до 10.08.2010р. в сумі 904,65грн., до 10.09.2010р. в сумі 834,39грн., до 10.10.2010р. в сумі 745,88грн., до 10.11.2010р. в сумі 693,87грн., до 10.12.2010р. в сумі 609,00грн., до 10.01.2011р. в сумі 553,34грн., до 10.02.2011р. в сумі 483,08грн., до 10.03.2011р. в сумі 385,44грн., до 10.04.2011р. в сумі 342,55грн., до 10.05.2011р. в сумі 266,81грн., до 10.06.2011р. в сумі 202,03грн., до 10.07.2011р. в сумі 129,94грн.

Проте, ТОВ "Вторма Миропіль" взятих на себе зобов'язань по оплаті лізингових платежів в частині сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно належним чином не виконав. З матеріалів справи вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" перерахувало позивачу кошти з призначенням платежу "лізинговий платіж по оплаті винагороди (комісії) лізінгодавця зг.дог. №394-С від 05.06.2008р." на загальну суму 37393,32грн., зокрема: 08.08.2008р. у сумі 2468,95грн., 10.09.2008р. у сумі 3108,69грн., 09.10.2008р. у сумі 3040,40грн., 12.11.2008р. у сумі 3108,17грн., 10.12.2008р. у сумі 3040,40грн., 12.01.2009р. у сумі 3107,64грн., 11.02.2009р. у сумі 3097,38грн., 11.03.2009р. у сумі 2936,72грн., 13.04.2009р. у сумі 3106,85грн., 19.05.2009р. у сумі 3040,00грн., 13.07.2009р. у сумі 3040,40грн., 10.08.2009р. у сумі 1502,67грн., 14.09.2009р. у сумі 1995,05грн., 13.01.2010р. у сумі 800,00грн., що підтверджується дублікатом виписки по рахунку ТОВ "АІС-Лізинг" про рух коштів з ТОВ "Вторма Миропіль" від 07.09.2012р. (а.с.62-64).

Неоплаченими ТОВ "Вторма Миропіль" залишились лізингові платежів в частині сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно за договором №394-С фінансового лізингу на суму 23906,71грн. (61300,03грн. - 37393,32грн.).

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2010р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Вторма Миропіль" - первісний лізингоодержувач, Відкритим акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика", правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика", - новий лізингоодержувач (відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" - лізингодавець (позивач у справі) був укладений договір про переведення боргу та відступлення права вимоги за договором №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. (далі - договір про переведення боргу та відступлення права вимоги, а.с. 29-30).

На виконання умов п. 3.1 договору про переведення боргу та відступлення права вимоги від 17.11.2010р., первісний лізингоодержувач - ТОВ "Вторма Миропіль" передав новому лізингоодержувачу - ВАТ "Миропільська паперова фабрика" наступне майно: автомобіль ГАЗ 330202-414, дв. ЗМЗ-40522-Євро 2, 2460куб.см., 142к.с., 4-циліндровий, рядний, інжектор, 5-ст. КПП, бортовий з тентом, подовжений (Росія), колісна база 3500мм, довжина вантажної платформи 4166мм, рік випуску 2008, номер кузова 33020080526998, номер двигуна 40522Р83067088, реєстраційний номер АА5739НК та автомобіль ГАЗ 330202-414, дв. ЗМЗ-40522-Євро 2, 2460куб.см., 142к.с., 4-циліндровий, рядний, інжектор, 5-ст. КПП, бортовий з тентом, подовжений (Росія), колісна база 3500мм, довжина вантажної платформи 4166 мм, рік випуску 2008, номер кузова 33020080526948, номер двигуна 40522Р83066573, реєстраційний номер АА5738НК, балансовою вартістю 131400,00грн. що підтверджується актом приймання-передачі майна (а.с.31).

В п.1.1. договору про переведення боргу та відступлення права вимоги сторони по договору встановили, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний лізингоодержувач, який відповідно до договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р., укладеному між первісним лізингоодержувачем та лізингодавцем, є боржником по сплаті лізингових платежів та по інших зобов'язаннях згідно договору лізингу, переводить свій борг (обов'язки) за договором лізингу на нового лізингоодержувача, а новий лізингоодержувач приймає на себе зобов'язання первісного лізингоодержувача, що виникли у нього за договором лізингу та стає зобов'язаною стороною - лізингоодержувчем за договором №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. (в тому числі, - по сплаті можливих штрафних санкцій).

Відповідно до п.2.2. договору про переведення боргу та відступлення права вимоги сторони договору визначили, що обсяг грошових зобов'язань, які передаються від первісного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача та інші зобов'язання визначаються згідно договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р.

Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.3 договору про переведення боргу та відступлення права сторони договору обумовили, що новий лізингоодержувач зобов'язується виконувати всі обов'язки, що належали первісному лізингоодержувачу по відношенню до лізингодавця згідно умов договору лізингу.

Зі змісту п.3.1 та п.3.5 договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. вбачається, що відповідач зобов'язаний згідно з графіком своєчасно та в повному обсязі сплачувати лізингові платежі, розмір, склад та строк сплати яких встановлюється додатком №1 до договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р "Графік сплати лізингових платежів" (а.с.12-13).

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач взяті на себе зобов'язання по оплаті лізингових платежів в частині винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно належним чином не виконав.

Відповідно до актів від 05.09.2011р. примусового вилучення (повернення) автомобілів з лізингу до договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. у зв'язку з прострочкою сплати лізингових платежів лізингоодержувач - ПАТ "Миропільска паперова фабрика" повернув, а лізингодавець - ТОВ "АІС-Лізинг" прийняв автомобілі, що були предметом договору фінансового лізингу (а.с. 49-50).

У позовній заяві позивач посилається на те, що станом на 23.07.2012р. у ПАТ "Миропільська паперова фабрика" утворилась заборгованість по оплаті лізингових платежів в частині сплати винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно в сумі 23944,55грн. З розрахунку позивача (а.с. 10) вбачається, що зазначена сума боргу виникла внаслідок несплати лізингових платежів згідно графіка лізингових платежів, а саме: винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.06.2009р. - недоплата 2306,73грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.11.2009р. -1816,69грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.12.2009р. - 1709,92грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.01.2010р. - 1676,16грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.02.2010р. - 1605,90грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.03.2010р. - 1442,56грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.04.2010р. - 1465,37грн, винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.05.2010р. - 1367,73грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.06.2010р. - 1324,85грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.07.2010р. - 1230,86грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.08.2010р. - 904,65грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.09.2010р. - 834,39грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.10.2010р. - 745,88грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.11.2010р. - 693,87грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.12.2010р. - 609,00грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.01.2011р. - 553,34грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.02.2011р. - 483,08грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.03.2011р. - 385,44грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.04.2011р. - 342,55грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.04.2011р. - 342,55грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.05.2011р. - 266,81грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.06.2011р. - 10.06.2011р. - 202,03грн., винагорода (комісія) лізінгодавця за 10.07.2011р. - 129,94грн.

Водночас, в процесі розгляду справи судом встановлено, що первісний лізингоодержувач - ТОВ "Вторма Миропіль" у період з 08.08.2008р. по 13.01.2010р. сплатив позивачу винагороду (комісію) за отримане у лізинг майно на загальну суму 37393,32грн.

В матеріалах справи відсутні докази сплати новим лізингоодержувачем - Публічним акціонерним товариством "Миропільська паперова фабрика" винагороди (комісії) лізингодавцю після укладення 17.11.2010р. договору про переведення боргу та відступлення права вимоги за договором №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р.

Отже, станом на час звернення позивача з позовом у даній справі, заборгованість по сплаті лізингових платежів в частині сплати винагороди (комісії) лізингодавцю становила 23906,71грн., а не 23944,55грн., як вказано ТОВ "АІС-Лізинг" у позові. При цьому, з досліджених у справі доказів, зокрема дублікату виписки по рахунку ТОВ "АІС-Лізинг" про рух коштів з ТОВ "Вторма Миропіль" від 07.09.2012р., вбачається, що ТОВ "Вторма Миропіль" 14.09.2009р. здійснило оплату винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане в лізинг майно у сумі 1995,05грн. (а.с.64), тоді як у відповідності до графіку сплати лізингових платежів лізингоодержувач зобов'язаний був сплатити лізингодавцю винагороду (комісію), зокрема в строк до 10.09.2009р. у розмірі 1957,21грн. (1995,05грн. - 1957,21грн. = 37,84грн.). Сума коштів в розмірі 37,84грн. не була врахована позивачем при здійсненні розрахунку заборгованості по простроченим лізинговим платежам у позовній заяві, що не заперечив представник позивача в судовому засіданні.

Таким чином, внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором про переведення боргу та відступлення права вимоги за договором №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р., у Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" непогашеною залишилась заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" по сплаті лізингових платежів (винагороди (комісії)) за період з червня 2009р. по липень 2011р. в сумі 23906,71грн.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

На час розгляду справи, Публічне акціонерне товариство "Миропільська паперова фабрика" не надало суду доказів погашення заборгованості перед позивачем в розмірі 23906,71грн.

З огляду на доведені позивачем належними доказами та встановлені судом обставини справи, а також, вищевикладені положення чинного законодавства, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по простроченій винагороді (комісії) є правомірними та такими, що підлягають задоволенню у сумі 23906,71грн. Позовні вимоги в частині стягнення 37,84грн. заборгованості є безпідставними, у їх задоволенні суд відмовляє.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 2154,01грн. пені, 1642,09грн. - 3% річних та 219,43грн. інфляційних.

Розглядаючи питання про правомірність та обґрунтованість вимог позивача в частині стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд враховує таке.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 3 ст.549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2, 3.3 договору про переведення боргу та відступлення права вимоги сторони договору визначили, що обсяг грошових зобов'язань, які передаються від первісного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача та інші зобов'язання визначаються згідно договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. Обсяг грошових зобов'язань, які передаються від первісного лізингоодержувача до нового лізингоодержувача та інші зобов'язання визначаються згідно договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. Новий лізингоодержувач зобов'язується виконувати всі обов'язки, що належали первісному лізингоодержувачу по відношенню до лізингодавця згідно умов договору лізингу.

Згідно із пп. 11.2.1 п.11.2 договору №394-С фінансового лізингу від 05.06.2008р. за порушення обов'язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених п.3.1 цього договору та графіку сплати лізингових платежів (додаток №1 до договору), та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач несе відповідальність за порушення своїх обов'язків, а саме сплачує лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від непогашеної суми заборгованості за лізинговими платежами за кожен день прострочення.

Згідно з ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до зазначених норм позивач нарахував та просить стягнути на свою користь з відповідача пеню у розмірі 2154,01грн., 3% річних у розмірі 1642,09грн. та інфляційні у розмірі 219,43грн. (розрахунок а.с. 10-11).

Перевіривши здійснені позивачем нарахування пені за період з 11.06.2009р. по 09.12.2009р. та 3% річних за період з 11.06.2009р. по 23.07.2012р., господарський суд встановив, що позивачем помилково взято до уваги суму заборгованості у розмірі 2306,73грн., внаслідок чого в цій частині невірно нараховані суми пені та 3% річних. Так, з урахуванням вищезазначених встановлених судом обставин справи, фактична заборгованість у вказаний період становила 2268,49грн. (2306,73грн. - 37,84грн.). Таким чином, здійснивши відповідний розрахунок пені та 3% річних за вказаний період, господарський суд встановив, що правомірно нарахованою є сума пені в розмірі 238,16грн. та 3% річних в розмірі 212,26грн. нараховані на суму боргу 2268,49грн. Нарахування позивачем сум пені та 3% річних за інші періоди вказані в розрахунку (а.с. 10-11), здійснено у відповідності до вимог чинного законодавства та умов договору.

Таким чином, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 2153,19грн. та 3% річних в сумі 1639,26грн. У задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 0,82грн. пені та 2,83грн. 3% річних суд відмовляє.

Водночас, перевіривши здійснені позивачем нарахування інфляційних за період з червня 2009 року по липень 2012 року, господарський суд встановив, що зазначена вище помилка позивача щодо розміру суми фактичної заборгованості, на яку нараховано інфляційні за цей період, не впливає на обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача інфляційних. Розрахунок інфляційних втрат відповідає вимогам чинного законодавства. Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача 219,43грн. інфляційних обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.34 Господарського процесуального кодексу України, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Проте, всупереч наведеним нормам та вимогам ухвал суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Зважаючи на викладене, господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню. З відповідача підлягає стягненню на користь позивача 23906,71грн. боргу, 2153,19грн. пені, 1639,26грн. 3% річних та 219,43грн. інфляційних. В решті позову суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору у відповідності до ст.49 ГПК України, покладаються на сторони пропорційно сумі обґрунтовано заявлених позовних вимог.

На підставі ст.ст. 509, 512, 514, 525, 526, ч.3 ст.549, ст. ст. 610, 611, 625, 806 ЦК України, ст.193, ч.6 ст.232 ГК України, Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст. 33, 49, 82 -85 ГПК України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Миропільська паперова фабрика" (61172, м.Харків, вул.Роганська, буд 159, ідентифікаційний код 05773698) не користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АІС-Лізинг" (04073, м.Київ, пров.Балтійський, 20, ідентифікаційний код 33635277)

- 23906,71грн. боргу,

- 2153,19грн. пені,

- 1639,26грн. 3% річних,

- 219,43грн. інфляційних,

- 1607,11грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 15.10.12

Суддя Кравець С.Г.

Віддрукувати:

1 - до справи,

2 - позивачу (рек. з пов.),

3 - відповідачу (рек. з пов.) на адресу: - 61172, м.Харків, вул. Роганська, 159.