Постанова № 26459552, 17.10.2012, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2012 р. Справа № 5023/1275/12 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддіГончарука П.А.,суддіКондратової І.Д.,суддіСтратієнко Л.В.,за участю представників сторін від позивачаНовосельцев В.І.,від відповідачане з'явився;розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння"на рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2012р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2012р.у справі№ 5023/1275/12 Господарського суду Харківської областіза позовомПриватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" доПублічного акціонерного товариства "Земельний банк" провизнання наявності праваза зустрічним позовомПублічного акціонерного товариства "Земельний банк"доПриватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння"провизнання правочину недійсним

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "Лізингова компанія "Сприяння" (надалі -ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння") звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просить визнати Публічне акціонерне товариство "Земельний банк" (надалі -ПАТ "Земельний банк") у зобов'язанні, яке виникло на підставі договору про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 р., кредитором, що прострочив, та визнати за ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" право на відстрочку виконання зобов'язань за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 р. на час прострочення ПАТ "Земельний банк" і звільнити ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" від сплати процентів у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 р. на час прострочення ПАТ "Земельний банк".

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач відмовляється прийняти належне виконання, запропоноване боржником, згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 357 від 08.12.2010 р., що згідно ст. 613 ЦК України свідчить про те, що відповідач вважається таким, що прострочив та є підставою для відстрочення виконання зобов'язання позивачем і звільнення від сплати процентів у зобов'язанні за договором про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 р. на час прострочення кредитора.

Відповідач проти позову заперечив і подав зустрічний позов про визнання недійсним односторонній правочин, вчинений ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" заявою № 357 від 8 грудня 2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором з ПАТ "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.2008 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, посилаючись на те, що даний правочин суперечить вимогам Закону України "Про банки і банківську діяльність" від 7 грудня 2000 р. N 2121-III.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.05.2012р. у справі № 5023/1275/12 (суддя Добреля Н.С.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2012р. (колегія суддів у складі : головуючого судді Фоміної В.О.(доповідач), суддів Крестьянінова О.О., Хачатрян В.С.), в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням та постановою, ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення та постанову у справі скасувати, справу в частині розгляду первісного позову передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, в частині зустрічного позову - прийняти нове рішення, яким у задоволенні відмовити в повному обсязі.

12.10.2012 р. представник ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" подав письмові пояснення до позовної заяви, в яких зазначив про відсутність підстав для задоволення позову про визнання недійсним правочину про зарахування зустрічних вимог, оскільки ПАТ "Земельний банк" вже захистило своє порушене право шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості і в межах даної справи судами відмовлено в проведенні зарахування зустрічних вимог, що свідчить про те, що в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу (надалі -ГПК) України та ст. 15 Цивільного кодексу (надалі -ЦК) України, на момент звернення із позовом у даній справі права ПАТ "Земельний банк" не були порушені, не визнані або оспорені.

Заслухавши доповідь судді-доповідача та пояснення представника позивача, перевіривши згідно ч. 2 ст. 1115, ч. 1 ст. 1117 ГПК України наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в судових рішеннях, а також правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 11 вересня 2008 р. між ПАТ "Земельний банк" (правонаступник Харківського акціонерного комерційного Земельного банку) та ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" було укладено договір № 78-08/К про надання кредитної лінії (далі - кредитний договір), згідно з умовами якого (пункти 1.1. і 1.2.) банк надає ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування в розмірі 2085000,00 грн. на умовах забезпеченості, повернення, платності та цільового використання; залишок заборгованості к кінцю кожного місяця не повинен перевищувати 955000,0 грн.; кредит надавався строком з 11.09.2008 року по 09.09.2010 р. на поповнення обігових коштів з можливістю отримання окремих траншів зі сплатою за користування кредитом 18 процентів річних. з суми заборгованості, яка є не більшою від 450000,0 грн. і у розмірі 20,0 % річних з суми заборгованості, що перевищує 450000,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 14.12.2010 р. у справі № 57/216-10, яке залишено в силі постановою Вищого господарського суду України від 11.05.2011 р., стягнуто з ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" на користь ПАТ "Земельний банк" 1094000,00 грн. заборгованості по кредиту, 43 879,87 грн. нарахованих відсотків за користування кредитними коштами та 10 040,17 грн. При цьому, під час вирішення спору по суті в межах справи № 57/216-10 заяву ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" про припинення договірних зобов'язань з банком шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог подано 08 грудня 2010 р. за № 357 судом було відхилено, в зв'язку неможливістю зарахування зустрічних вимог у процедурі ліквідації банку з посиланням на ст. 602 ЦК України та ст. 96 Закону України "Про банки і банківську діяльність".

Відповідно до ч. 3 ст. 202 ЦК України одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Отже, зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, який оформляється заявою однієї з сторін, і, якщо інша сторона не погоджується з проведенням такого зарахування, вона вправі на підставі статті 16 ЦК України та статті 20 ГК України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

Пунктом 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України передбачено, що захист цивільних прав та інтересів здійснюється, зокрема, у такий спосіб, як визнання правочину недійсним.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України унормовано, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 602 ЦК України не допускається зарахування зустрічних вимог у випадках, встановлених договором або законом.

У процесі ліквідаційної процедури банку зарахування однорідних зустрічних вимог (ст. 602 ЦК) є неможливим у зв'язку з невідповідністю порядку погашення вимог кредиторів, встановленого Законом України "Про банки і банківську діяльність" (постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі N 3-86гс11; постанова Верховного Суду України від 3 жовтня 2011 р. у справі N 3-87гс11; постанова Верховного Суду України від 24 жовтня 2011 р. у справі N 3-112гс11; постанова Верховного Суду України від 10 жовтня 2011 р. у справі N 3-95гс11).

Отже, вимоги Закону України "Про банки і банківську діяльність" не допускають під час ліквідації банку індивідуального задоволення вимог окремого кредитора за рахунок майна боржника.

За таких обставин, судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про те, що взаємозалік зустрічних вимог згідно заяви від 08.12.2010 р. за № 357 суперечить вимогам зазначеного Закону та порушує права та охоронювані законом інтереси ПАТ "Земельний банк", як кредитора ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" за договором № 78-08/К про надання кредитної лінії, оскільки відповідна заява направлена на припинення зобов'язання ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" за вказаним договором, та правомірно задовольнили зустрічний позов, визнавши недійсним односторонній правочин, вчинений ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" заявою № 357 від 08.12. 2010 р. щодо припинення своїх зобов'язань боржника за договором укладеним з ПАТ "Земельний банк" про надання кредитної лінії № 78-08/К від 11.09.08 р. шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Доводи скаржника про відсутність правових підстав для визнання оскаржуваного одностороннього правочину недійсним з посиланням на те, що в розумінні ст. 1 ГПК України та ст. 15 ЦК України на момент звернення із позовом у даній справі права ПАТ "Земельний банк" не були порушені, не визнані або оспорені, оскільки ПАТ "Земельний банк" вже захистило своє порушене право шляхом звернення до суду із позовом про стягнення заборгованості і в межах даної справи судами відмовлено в проведенні зарахування зустрічних вимог, судом касаційної інстанції відхиляються, оскільки первісні позовні вимоги ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" ґрунтуються саме на проведенні зарахування зустрічних однорідних вимог згідно заяви від 8 грудня 2010 р. за № 357, що свідчить про те, що ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" оспорює та не визнає неможливість проведення зарахування зустрічних однорідних вимог згідно цієї заяви.

Оскільки задоволення зустрічного позову та визнання одностороннього правочину про зарахування зустрічних однорідних вимог недійсним виключає можливість задоволення первісного позову, вимоги якого ґрунтуються на тому, що банк безпідставно не приймає належне виконання зобов'язання згідно заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 357 від 08.12.2010 р., а також враховуючи те, що первісний позов спрямований не на захист певного порушеного або оспорюваного права, а фактично є намаганням ПАТ "Лізингова компанія "Сприяння" покласти на банк несприятливі правові наслідки через невиконання самим позивачем свого обов'язку за кредитним договором, колегія суддів вважає, що висновок судів попередніх інстанцій про відсутність правових підстав для задоволення первісних позовних вимог є законним, обґрунтованим, відповідає нормам процесуального права. Доводи касаційної скарги його не спростовують.

З огляду на викладене, підстав для зміни або скасування постановлених у справі судових рішень не вбачається.

Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Лізингова компанія "Сприяння" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Харківської області від 15.05.2012 р. та постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.08.2012 р. у справі № 5023/1275/12-без змін.

Головуючий суддя Гончарук П.А.Суддя Кондратова І.Д.СуддяСтратієнко Л.В.