Ухвала суду № 26455170, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2012 року м. Київ К-3544/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Степашка О.І.

Островича С.Е.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя від 18 червня 2009 року та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10 грудня 2009

у справі № 5020-7/136-5/152-7/172

за позовом Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод"

до Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя

про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" звернулось до Господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про скасування рішень про визнання протиправним, скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Господарського суду міста Севастополя від 18.06.2009 позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 постанову Господарського суду міста Севастополя від 18.06.2009 залишено без змін.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Касаційна скарга вмотивовані тим, що судом першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкової служби проведено виїзну планову документальну перевірку Державного підприємства "Севастопольський виноробний завод" з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2008, за результатами якої складений Акт перевірки №635/10/23-123/05431414/230 від 22.07.2008.

Перевіркою встановлено, що позивач не подав до податкового органу розрахунок збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства за лютий 2008 року 2006 року, що виразилось у заниженні підприємством збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства у лютому 2008 року в розмірі 53622,44 грн.

Податковим повідомленням-рішенням №0000702310/1 від 14.10.2008 позивачу визначено суму податкового зобов`язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на суму 80433,66грн. (у тому числі за основним платежем - 53622,44грн., за штрафними (фінансовими санкціями) - 26811,22грн.).

Як зазначається в акті перевірки, що позивач у лютому 2008 року здійснив операцію з реалізації виноматеріалів ТОВ "ВК "Сатера".

У даній господарській операції позивач виступав як комісіонер відповідно до умов договору комісії №24 від 24.12.2007, укладеного між позивачем та ТОВ "Сатера-трейд". Реалізація матеріалів здійснена 29.02.2008, вартість господарської операції - 5362244,45грн. Оплата на адресу позивача зроблена 27.02.2008, що підтверджується банківською випискою від 27.02.2008 на суму 5362244,45грн.

За приписами статей 1, 2 Закону України "Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства" платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво. Об'єктом оподаткування є виручка, одержувана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Державне підприємство "Севастопольський виноробний завод" вважає, що отримані ним як комісіонером кошти не є його виручкою, а тому він не був зобов'язаний до сплати збору в розмірі 53622,44 грн. Колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з цим твердженням, оскільки згідно зі статтями 1-3 Закону України № 587-ХІV від 09.04.1999 року «Про збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства»платниками збору на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності та підпорядкування, які реалізують у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольні напої та пиво; об'єктом оподаткування є виручка, одержана від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива; ставка збору становить один відсоток від об'єкта оподаткування.

Однак ні вказаний Закон, ні Порядок справляння збору та використання коштів на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 587 від 15.07.2005 року, не визначають поняття виручки від реалізації у оптово-роздрібній торговельній мережі алкогольних напоїв та пива.

Разом з цим, діюче законодавство надає поняття виручки.

Так, з пункту 13 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 «Звіт про фінансові результати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 87 від 31.03.1999 року (із змінами та доповненнями), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.06.1999 року за № 397/3690, пункту 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(у редакції Указу Президента № 746/99 від 28.06.1999 року, із змінами) та підпунктом 6.2 пункту 6 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 290 від 29.11.1999 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 року за № 860/4153, слідує, що не є виручкою від реалізації продукції як доход суб'єкта підприємницької діяльності отримані комісіонером кошти, такі кошти є виручкою комітента.

Таким чином, кошти, отримані комісіонером від реалізації алкогольних напоїв та пива не є виручкою комісіонера. Такі кошти обліковуються як виручка комітента. Отже, при реалізації алкогольних напоїв та пива за договором комісії платником збору є не комісіонер, а комітент. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суди попередніх інстанцій повно та всебічно оцінивши фактичні обставини справи, з дотриманням норм матеріального та процесуального права дійшли вірного висновку, що з отриманих позивачем як комісіонером коштів в сумі 5362244,45 грн. він не був зобов'язаний сплачувати збір, ці кошти не є виручкою (об'єктом оподаткування) позивача.

Згідно з частиною третьою статті 2201 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя на постанову Господарського суду міста Севастополя від 18.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 у справі № 5020-7/136-5/152-7/172 слід відхилити, а судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 2201, 221 ,223 ,230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Нахімовському районі міста Севастополя відхилити.

Постанову Господарського суду міста Севастополя від 18.06.2009 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 10.12.2009 у справі № 5020-7/136-5/152-7/172 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але можу бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко