Ухвала суду № 26455119, 04.10.2012, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" жовтня 2012 р. м. Київ К-41759/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

секретар судового засідання Волошин В.М.

за участю представників згідно журналу судового засіданні від 04.10.2012 (в матеріалах справи)

розглянувши касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010

у справі № 2а-13312/09

за позовом Відкритого акціонерного товариства „Кременчуцький

міськмолокозавод"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції

у Полтавській області

про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Кременчуцький міськмолокозавод" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області про скасування податкового повідомлення -рішення № 0000322302/0/71 від 30.12.2008.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 25.05.2010 скасовано, прийняте нове рішення, яким позовні вимоги Відкритого (Публічного) акціонерного товариства „Кременчуцький міськмолокозавод" задоволено, визнати протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення № 0000322302/0/71 від 30.12.2008.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судом апеляційної інстанції при вирішенні спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів за жовтень 2008 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення ПДВ, що декларується в період з 01.09.2008 по 30.09.2008 та складено акт № №4186/23-309/00446782 від 24.12.2008.

За результатами перевірки відповідачем прийняте прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000322302/0/71 від 30.12.2008, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування, заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів з податку на додану вартість по декларації за жовтень 2008 року у розмірі 2014365 грн.

Перевіркою встановлено, що суми сплаченого грошовими коштами податку на додану вартість до митного органу при імпорті виробничого обладнання повинні бути включені позивачем до складу податкового кредиту скороченої податкової декларації, по якій не проводяться розрахунки з бюджетом, а не в загальну декларацію з податку на додану вартість, як це було зроблено, що призвело до завищення заявленої суму бюджетного відшкодування по загальній декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року на суму 2014365 грн.

Підставою для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість стало віднесення підприємством сплачених (нарахованих) сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту загальної податкової декларації та податкової декларації з податку на додану вартість переробного підприємства. Суми сплаченого податку на додану вартість при придбанні позивачем обладнання повинні бути включені до складу податкового кредиту декларації з податку на додану вартість переробного підприємства, по якій не здійснюються розрахунки з бюджетом, з огляду на той факт, що всі суми податку на додану вартість сплачені позивачем є такими, що використовуються для виробництва готової продукції.

Позивач є переробним підприємством, згідно довідки №1224 з ЄДРПОУ основним видом діяльності позивача є перероблення молока та виробництво сиру.

Крім цього, підприємство має право займатися й іншими видами діяльності, які не заборонені законом, а саме: діяльність їдалень, роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах з перевагою продовольчого асортименту, неспеціалізована оптова торгівля харчовими продуктами, напоями та тютюновими виробами, інші види оптової торгівлі.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що з метою здійснення господарської діяльності позивачем було укладено Обладнання, відповідно даного контракту, було імпортовано згідно вантажно - митних декларацій, суми податку на додану вартість сплачено позивачем грошовими коштами, що підтверджується платіжними дорученнями

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо правомірного віднесення позивачем до складу податкового кредиту загальної податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2008 року податку у сумі 2014365 грн., сплаченого митним органам за результатами виконання зовнішньоекономічних контрактів.

Відповідно до п. 11.21 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що повинна сплачуватися до бюджету переробними підприємствами всіх форм власності за реалізовані ними молоко та молочну продукцію, м'ясо та м'ясопродукти, у повному обсязі спрямовується виключно на виплату дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за продані ними переробним підприємствам молоко і м'ясо в живій вазі.

Згідно із п. 6 Порядку нарахування, виплат і використання коштів, спрямованих для виплати дотацій сільськогосподарським товаровиробникам за поставлені ними переробним підприємствам молоко та м'ясо в живій вазі, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 805 від 12.05.1999, переробні підприємства складають окрему декларацію, в якій відображають податкові зобов'язання та податковий кредит, які виникли безпосередньо від операцій з переробки поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока у звітному періоді.

Підпунктом 1.2 пункту 1 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 № 166 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.06.2005 за № 702/10982, передбачено надання переробним підприємством скороченої декларації, до якої включаються тільки ті операції, які стосуються спеціальних режимів, встановлених пунктом 11.21 Закону України „Про податок на додану вартість", тобто операції з переробки поставленого сільськогосподарськими товаровиробниками молока у звітному періоді.

З наведеного випливає, що платник податку -переробне підприємство, при придбанні товару, у даному випадку автоматичну складську систему для пакувальної молочної продукції, завантаженої на палети, не зобов'язаний був включати операції з придбання обладнання за імпортним контрактом до скороченої декларації, оскільки дія п. 11.21 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" поширюється виключно на операції переробного підприємства з реалізації ними молока та молочної продукції тощо.

Аналіз положень п. 11.29 ст. 11 Закону України „Про податок на додану вартість", п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271 (чинного на час виникнення спірних відносин), дозволяє дійти висновку, що податкове зобов'язання і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією платник податку на додану вартість, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 вказаного Закону, тобто такий платник, який, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеною норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції та використання коштів.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

З огляду на вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 у справі № 2а-13312/09 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 02.12.2010 у справі № 2а-13312/09 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та порядку, передбачених статтями 236-2392 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. ФедоровСудді С.Е. Острович О.І. Степашко