Постанова № 26454624, 04.10.2012, Окружний адміністративний суд міста Севастополя

Копія

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

ПОСТАНОВА

Іменем України

04.10.12 місто СевастопольСправа №2а-1749/12/2770

Окружний адміністративний суд міста Севастополя у складі:

судді Кириленко О.О.,

секретар судового засідання Гулевата В.В.,

за участю представників позивача: Дзьобко І.М., Іванова В.І.,

представника відповідача -Волошиної О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом приватного підприємства "Сізаль" до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2012 року приватне підприємство "Сізаль" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Севастополя з позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби про визнання незаконним та скасування податкового повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби від 23 липня 2012 року № 0000450221 на суму 2 180 гривень 00 копійок.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що податкове повідомлення-рішення винесено податковою інспекцією з порушенням норм чинного законодавства.

У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, наполягали на їх задоволенні з підстав викладених у позові та письмовому обґрунтуванні адміністративного позову.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення адміністративного позову в повному обсязі з підстав викладених у запереченнях.

Заслухавши доводи представників сторін, встановивши обставини справи, дослідивши докази, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти позову, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що працівниками державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби у період з 06 липня 2012 року по 10 липня 2012 року було проведено позапланову невиїзну документальну перевірку приватного підприємства "Сізаль" з податку на додану вартість з питань взаємовідносин з приватним підприємством "Лія-Трейд" за січень, березень 2010 року.

Повідомлення про проведення перевірки від 04 липня 2012 року № 5014/10/22-0 та копію наказу від 04 липня 2012 року № 648 було вручено під розписку директору приватного підприємства "Сізаль" Іванову В.І. 06 липня 2012 року.

За результатами перевірки було складено акт від 10 липня 2012 року № 54/22-1/35687496, у якому зафіксовано порушення платником податків у періодах: січень, березень 2010 року норм частин першої, п'ятої статті 203, статті 215, частини першої статті 216, статті 228 Цивільного кодексу України та порушення норм підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" в частині завищення податкового кредиту з податку на додану вартість всього в сумі 2 180 гривень 00 копійок, у тому числі за звітний період січень 2010 року -на 1280 гривень 00 копійок, за звітний період березень 2010 року в сумі 900 гривень 00 копійок, що привело до заниження податку на додану вартість до сплати всього в сумі 2 180 гривень 00 копійок, у тому числі за звітний період січень 2010 року -на 1280 гривень 00 копійок, за звітний період березень 2010 року в сумі 900 гривень 00 копійок.

На підставі акту перевірки керівництвом державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби 23 липня 2012 року було винесено податкове повідомлення-рішення № 0000450221 про збільшення приватному підприємству "Сізаль" суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 2 725 гривень 00 копійок, у тому числі зі штрафних санкцій -545 гривень 00 копійок.

В адміністративному позові представник приватного підприємства "Сізаль" зазначає, що дії по винесенню податкового повідомлення-рішення за результатами перевірки, призначеної відповідно до постанови слідчого є неправомірними, оскільки податкове повідомлення-рішення не повинно було прийнято податковим органом до набрання чинності судового рішення у відповідній кримінальній справі.

Вказані доводи не приймаються судом як підстава для скасування податкового повідомлення-рішення у зв'язку з наступним.

Нормами пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України (далі -Кодекс) встановлені окремі підстави для визначення контролюючим органом суми грошових зобов'язань. Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках (підпункт 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Кодексу); рішенням суду, що набрало законної сили, особу визнано винною в ухиленні від сплати податків (підпункт 54.3.4 пункту 54.3 статті 54 Кодексу).

Згідно з вимогами пункту 58.4 статті 58 Кодексу, у разі, коли судом за результатами розгляду кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори, винесено обвинувальний вирок, що набрав законної сили, або винесено рішення про закриття кримінальної справи за нереабілітуючими підставами, відповідний контролюючий орган зобов'язаний визначити податкові зобов'язання платника податків за податками та зборами, несплата податкових зобов'язань за якими встановлена рішенням суду, та прийняти податкове повідомлення-рішення про нарахування платнику таких податкових зобов'язань і застосування стосовно нього штрафних (фінансових) санкцій у розмірах, визначених цим Кодексом.

Статтею 212 Кримінального кодексу України визначено склад злочину -умисного ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов'язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах. Санкцією статті передбачено відповідальність за його вчинення.

Відповідно до вимог пункту 86.9 статті 86 Кодексу, у разі, якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Ця норма передбачає необхідність її застосування разом з нормами статей 54, 58 Кодексу, згідно яких за результатами перевірок, призначених відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, не виносяться податкові повідомлення-рішення до набрання законної сили рішенням суду у тих кримінальних справах, що пов'язані з розслідуванням фактів ухилення від сплати податків.

Перевірку приватного підприємства "Сізаль" було проведено на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Кодексу, згідно з постановою слідчого, винесеної у межах кримінальної справи про злочин, передбачений статтями 205, 336 Кримінального кодексу України відносно директора приватного підприємства "Лія-Трейд" ОСОБА_4 та громадянки ОСОБА_5 Оскільки перевірку було призначено не у межах кримінальної справи, порушеної відносно посадових осіб позивача за фактом ухилення від сплати податків, що підлягало б кваліфікації за статтею 212 Кримінального кодексу України, обмежень щодо винесення податкового повідомлення-рішення, за наявності порушень, до набрання законної сили рішенням у кримінальній справі не має.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем, які виникли у зв'язку з формуванням платником податків податкового кредиту і відображення податкових зобов'язань, регулюються нормами Закону України "Про податок на додану вартість" (закон втратив чинність з 01 січня 2011 року згідно з Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI).

Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону України "Про податок на додану вартість", об'єктом оподаткування є операції платників податків з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю).

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У свою чергу, пунктами 7.4, 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" врегульовано питання права платника податку на податковий кредит.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, даті виникнення податкового обов'язку у продавця відповідає дата виникнення права на податковий кредит в податковому обліку покупця.

З норм підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" вбачається, що підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість").

Отже, наслідки тільки реально здійсненої господарської операції з поставки, що мають документальне підтвердження, є підставою для відображення відповідних даних у податковому обліку платників податків.

У ході розгляду справи судом встановлено, що у січні та березні 2010 року приватним підприємством "Сізаль" у деклараціях з податку на додану вартість було відображено суми податкового кредиту у розмірах 1280 гривень 00 копійок та 900 гривень 00 копійок відповідно за проведеними господарськими операціями з контрагентом -приватним підприємством "Лія-Трейд".

На адресу державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було направлено акт перевірки приватного підприємства "Лія-Трейд" від 29 травня 2012 року № 53/22-030/НОМЕР_2 від державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби.

Згідно з цим актом державною податковою інспекцією в Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби за юридичною адресою підприємства неодноразово було направлено запити про надання документів для проведення перевірки, проте листи було повернуто з відміткою поштового відділення -"за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців на дату складання акту відносно приватного підприємства "Лія-Трейд" було внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Виключними видами діяльності приватного підприємства "Лія-Трейд" були: посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту (основний); оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, не віднесеними до інших групувань; інші види оптової торгiвлi; консультування з питань комерційної дiяльностi та управління; рекламна діяльність, збирання та знищення інших вiдходiв.

Відповідно до розрахунку комунального податку середньомісячна чисельність працюючих на підприємстві за період: з 29 травня 2009 року по 31 грудня 2010 року становила 1 особа -директор. Також перевіркою було встановлено відсутність у приватного підприємства "Лія-Трейд" власних чи орендованих складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, устаткування, яке необхідно для здійснення господарської діяльності у задекларованих обсягах.

Внаслідок повернення до державної податкової інспекції в Балаклавському районі міста Севастополя Державної податкової служби запитів про надання документів для проведення перевірки, управлінням податкової міліції Державної податкової адміністрації у місті Севастополі було проведено комплекс оперативно-розшукових заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження підприємства та його посадових осіб. Відповідно до протоколу допиту свідка від 25 лютого 2011 року, директор приватного підприємства "Лія-Трейд" ОСОБА_6 надав пояснення щодо нездійснення ним будь-яких фінансово-господарських операцій з контрагентами.

Постановою слідчого слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі від 03 вересня 2011 року було порушено кримінальну справу № 415009 за ознаками злочинів, передбачених частиною другою статті 205, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України у відношенні директора приватного підприємства "Лія-Трейд" ОСОБА_6 та громадянки ОСОБА_5 Постановою від 29 лютого 2011 року кримінальну справу у відношенні осіб припинено, порушено кримінальну справу за фактом здійснення невстановленими особами в період часу: 2009-2010 роках з використанням приватного підприємства "Лія-Трейд" цих злочинів.

Відповідно до протоколу допиту підозрюваного від 16 вересня 2011 року, інформацію про який зафіксовано в акті перевірки державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби, ОСОБА_6 було надано пояснення про те, що будь-кого з посадових осіб контрагентів він не знав, про ведення приватним підприємством "Лія-Трейд" господарської діяльності дізнавався лише з наданих для підпису ОСОБА_5 документів. У ході досудового слідства було встановлено, що з моменту реєстрації підприємства в податкових органах та органах виконавчої влади, приватне підприємство "Лія-Трейд" реальної фінансово-господарської діяльності не вело.

Згідно з протоколом виїмки від 15 лютого 2012 року на підставі постанови Ленінського районного суду міста Севастополя від 08 лютого 2012 року у приватного підприємства "Сізаль" з відома та за згодою директора ОСОБА_2 слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі було здійснено виїмку усіх первинних документів, які були складені за наслідками господарських операцій з приватним підприємством "Лія-Трейд".

Для проведення перевірки приватного підприємства "Сізаль" слідчим слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі до державної податкової інспекції у Ленінському районі міста Севастополя Державної податкової служби було надано вилучені документи: податкові накладні від 31 жовтня 2010 року № 3, від 31 березня 2010 року № 20; акти здачі-приймання робіт (надання послуг) за січень та березень 2010 року; рахунки-фактури від 28 січня 2010 року № СФ-5 та від 31 березня 2010 року № СФ-23, та виписки банку.

Інших документів до перевірки надано не було.

У судовому засіданні до матеріалів справи з боку позивача додатково було надано копії договорів про надання послуг: від 11 січня 2010 року № 1-01/10 та від 06 березня 2010 року № 4-03/10 між приватним підприємством "Сізаль" та приватним підприємством "Лія-Трейд", накладні про прийом продукції за цими договорами.

Ненадання зазначених документів слідчому слідчого відділу податкової міліції Державної податкової служби у місті Севастополі при проведенні виїмки, директор приватного підприємства "Сізаль" пояснив зберіганням їх окремо від наданих первинних документів.

Також до матеріалів справи за клопотанням позивача були долучені копії документів (рахунків-фактур, видаткових накладних), якими позивач підтверджував, в межах виконання яких договорів ним було замовлено послуги від приватного підприємства "Лія-Трейд", а саме для отримання товарів від СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім", товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка"; документів про подальший рух товарів, отриманих приватним підприємством "Сізаль". Договорів постачання, складених з СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім", товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка", позивачем не надано з огляду на складення їх в усній формі.

Предметом аналогічних за змістом договорів від 11 січня 2010 року № 1-01/10 та від 06 березня 2010 року № 4-03/10 було виконання приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль" посередницьких послуг (з супроводження вантажу). Умовами договору від 21 січня 2010 року було передбачено здійснення посередницьких послуг з супроводження стальних канатів з міста Одеса, умовами договору від 06 березня 2010 року -стальних канатів з міста Одеса та лакофарбувальної продукції з міста Павлоград.

Згідно з підпунктом 3.2 пункту 3 договорів заявка на супровід товару може здійснюватися Замовником за телефоном або факсимільним зв'язком.

Підпунктами 3.3 пунктів 3 договорів передбачено, що приймання-передача товару здійснюється Замовником та Виконавцем у місті Севастополі шляхом підписання уповноваженими представниками сторін відповідних накладних, актів виконаних робіт.

Отже, зі змісту положень договорів слідує, що сторони дійшли згоди щодо способу виконання предмету -доставки товару виконавцем та подальшої передачі його замовнику.

У договорах відсутня конкретизація товару, супроводження якого зобов'язано було здійснити приватне підприємство "Лія-Трейд", з огляду на що неможливо встановити, про які обсяги послуг домовилися сторони.

При цьому, у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 договору від 11 січня 2010 року чітко зазначено ціну -7 680 гривень 00 копійок, у тому ж підпункті договору від 06 березня 2010 року -5400 гривень 00 копійок (з податком на додану вартість).

Підпунктами 4.2, 4.3 пункту 4 договорів передбачено, що сплата здійснюється Замовником на умовах сплати 100 відсотків від суми, зазначеної у рахунку-фактурі, виставленій Виконавцем для сплати вартості послуг. Рахунок-фактура виписується Постачальником після супроводження товару та повинен бути сплачений Замовником впродовж 10 банківських днів.

Судом вивчено додані до договорів про надання послуг накладні на прийом продукції, відповідно до яких приватним підприємством "Лія-Трейд" та приватним підприємством "Сізаль" було здійснено приймання продукції за видатковими накладними від постачальників товару.

Аналіз договорів та накладних, складених сторонами господарських операцій, дає підстави для висновку про відображення наслідків доставки товару приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль". Тобто за даними податкового обліку позивача контрагентом на його користь було здійснено саме послуги з доставки товару.

Відомості, зазначені у податкових накладних, видаткових накладних, рахунках-фактурах, свідчать про передачу приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль" значних обсягів стальних канатів та лакофарбувальної продукції.

Вказане тягне за собою необхідність для виконання сторонами договорів залучення до транспортування та зберігання товару власних чи орендованих транспортних засобів, людських ресурсів.

Відповідно до Закону України "Про автомобільний транспорт" та Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Мінтрансу України від 14 жовтня 1997 року № 363, доставка товару вантажним автомобілем підтверджується товарно-транспортною накладною, яка складається у чотирьох екземплярах та є єдиним документом для всіх учасників транспортного процесу.

Приватним підприємством "Сізаль" ані до перевірки, ані у судовому засіданні не було надано належних доказів: товарно-транспортних накладних, доручень на отримання товару - на підтвердження руху активів при здійсненні господарських зобов'язань з постачальниками продукції - СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім", товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка" за допомогою сил та транспортних засобів працівників приватного підприємства "Лія-Трейд".

У судовому засіданні директор приватного підприємства "Сізаль" пояснив, що предметом договорів з приватним підприємством "Лія-Трейд" було здійснення посередницьких послуг з супроводження, які мали прояв не у відвантаження товару, а здійсненні контролю за ходом виконання доставки автомобільним транспортом інших організацій.

Будь-яких доказів здійснення доставки стальних канатів та лакофарбувальної продукції за допомогою залучення сил інших контрагентів, найнятих для цього приватним підприємством "Сізаль", представниками позивача надано не було, тому суд прийшов до висновку про суперечливість у поясненнях директора приватного підприємства "Сізаль".

У накладній № 1 на прийом продукції до договору від 11 січня 2010 року № 1-01/10 та накладній № 2 у графах "найменування" зазначено про приймання стальних канатів у кількості 220,00 м за видатковою накладною від 19 січня 2010 року № 69 та у кількості 1220,00 м за видатковою накладною від 21 січня 2010 року № 122.

Накладні, підписані від імені приватного підприємства "Сізаль" та приватного підприємства "Лія-Трейд", засвідчують приймання продукції. У документах відсутні дати складання. Актом приймання-здачі від 31 січня 2010 року № ОУ-0000001 сторони засвідчили надання послуг за рахунком від 28 січня 2010 року № СФ-0000005.

Накладні від 19 січня 2010 року № 69 та від 21 січня 2010 року №122, складені від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка" на відвантаження готової продукції в адресу приватного підприємства "Сізаль", суперечать за змістом відомостям у накладних на прийом продукції за договором від 11 січня 2010 року № 1-01/10. Зокрема, з накладних № 69 та № 122 вбачається, що приймання готової продукції здійснювалося ОСОБА_2 -директором приватного підприємства "Сізаль", а не працівниками приватного підприємства "Лія-Трейд". У накладній № 1 кількість стальних канатів не відповідає кількості, зазначеній у накладній № 69.

Враховуючи надання послуг приватним підприємством "Лія-Трейд" згідно з актом здачі-приймання робіт 31 січня 2010 року, товар, що перейшов у власність приватного підприємства "Сізаль", повинен був зберігатися на складі з 19 січня 2010 року та 21 січня 2010 року. Докази цього у матеріалах справи відсутні.

Також позивачем не надано доказів зберігання товару, отриманого за допомогою приватного підприємства "Лія-Трейд" в межах виконання договору про надання послуг від 06 березня 2010 року № 4-03/10. Актом приймання-здачі від 31 березня 2010 року № ОУ-0000008 сторони засвідчили надання послуг за рахунком від 31 березня 2010 року № СФ-00000023, проте прийняв у власність товар від постачальників особисто директор приватного підприємства "Сізаль" згідно з видатковими накладними від 26 лютого 2010 року, 24 березня 2010 року.

Умовами договору про надання послуг від 06 березня 2010 року № 4-03/10 передбачалося здійснення супроводження вантажу -стальних канатів з міста Одеса та лакофарбувальної продукції з міста Павлоград.

З інформації у накладних №№ 3,4,5 про прийом продукції вбачається, що приватним підприємством "Лія-Трейд" було передано приватному підприємству "Сізаль" стальні канати: у кількості 620,00 м за видатковою накладною від 26 лютого 2010 року № 646, у кількості 554,00 кг за видатковою накладною від 24 березня 2010 року № СХ-1216, у кількості 599,70 кг за видатковою накладною від 24 березня 2010 року № СХ-12-. Кількість стальних канатів у останніх двох накладних вимірюється у одиницях -кг, що не відповідає дійсності.

Відомості у накладних на прийом продукції суперечать даним видаткових накладних, зазначених у них. Так, накладна № 5 на прийом продукції містить найменування переданого товару -"стальні канати за видаткової накладною від 24 березня 2010 року № СХ-120". При цьому, згідно з видатковою накладною від 24 березня 2010 року № СХ-0000120, наданою позивачем в якості доказу відвантаження товару постачальником на його адресу за допомогою сил приватного підприємства "Лія-Трейд", СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім" передано ОСОБА_2 товари: фарби, ґрунтовку, емаль. Аналогічним чином накладна № 4 на прийом продукції свідчить про передачу приватним підприємством "Лія-Трейд" для приватного підприємства "Сізаль" стальних канатів за видатковою накладної від 24 березня 2010 року № СХ-1216. В якості доказу отримання товару, відвантаження якого здійснювалося приватним підприємством "Лія-Трейд", позивачем надано, для долучення до матеріалів справи, видаткову накладну від 24 березня 2010 року № СХ-0000121. Накладну за № СХ-1216 не надано. Видаткова накладна № СХ-0000121 місить інформацію про передачу СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім" та приймання приватним підприємством "Сізаль" не стальних канатів, як зазначено у накладній № 4, а засобу софейзації, ґрунтовки, барабану, емалі.

Аналіз умов договору про надання послуг від 06 березня 2010 року № 4-03/10, видаткових накладних, складених від імені товариства з обмеженою відповідальністю "Індустріально-метизна спілка" (місто Одеса) та СП у формі закритого акціонерного товариства "Софрахім" (місто Павлоград) свідчить про супроводження приватним підприємством "Лія-Трейд" в адресу приватного підприємства "Сізаль" товарів з різних міст. Тобто, про здійснення приватним підприємством "Лія-Трейд" двох дій (господарських операцій) в межах одного договору. Виконання послуг сторони засвідчили одним актом приймання-здачі від 31 березня 2010 року № ОУ-0000008, було складено одну податкову накладну від 31 березня 2010 року № 20 та один рахунок-фактуру.

Будь-яких доказів, якими можливо було б підтвердити здійснення контрагентом послуг з супроводження товару з міста Одеса та міста Павлоград, позивачем не надано. Пояснюючи у судовому засіданні обставини здійснення правочину, директор приватного підприємства "Сізаль" зазначив, що товарно-транспортні накладні сторонами не складалися, а ким з працівників та за допомогою яких ресурсів виконувався договір приватним підприємством "Лія-Трейд", йому невідомо.

Таким чином, з огляду на суперечливість відомостей первинних документів приватного підприємства "Сізаль", а також недостатність доказів реального вчинення господарських операцій з контрагентами, суд дійшов до висновку про правомірність зменшення податковим органом податкового кредиту, відображеного за наслідками операцій з приватним підприємством "Лія-Трейд".

Крім того, статтею 2 Закону України "Про бухгалтерських облік та фінансову звітність в Україні" зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статті 1,9 цього Закону встановлюють, що господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства; підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином, визначальною ознакою господарською операції є те, що вона повинна спричиняти реальні наслідки для майнового стану платника податків. При цьому, будь-які первинні документи мають силу первинних лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, передбачених законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку до уваги можуть братися лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції з певним контрагентом, яким видані або якому видані податкові накладні.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим змістом, який відображений у первинних документах платника, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

При цьому, наслідки порушення податкового законодавства повинні застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні або господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Встановлення факту недійсності або нікчемності цивільно-правового договору не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі, якщо буде встановлено відсутність реального вчинення господарською операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних первинних документів.

Аналогічна позиція викладена у довідці Вищого адміністративного суду України про результати та узагальнення практики застосування адміністративними судами окремих норм Закону України "Про податок на додану вартість" від 15 квітня 2010 року та у листі Вищого адміністративного суду України від 02 червня 2011 року № 742/11/13-11 щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 69 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши наявні у справі докази, суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано належним чином підстави прийняття рішення про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій, його правомірність.

За таких обставин суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

У задоволенні позову відмовити.

Постанова може бути оскаржена у строки і порядку встановленими частинами першою, другою статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя(підпис)О.О. Кириленко

Постанову складено у повному обсязі

09 жовтня 2012 року

З оригіналом згідно

Суддя О.О. Кириленко