Постанова № 26454563, 13.08.2012, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва, 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

Іменем України

13 серпня 2012 року м. Київ № 2а-5984/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Костенка Д.А., при секре тарі судового засідання Палійчук Л.Д., розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" (далі - ТОВ "Елтікс") до Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної подат кової служби (далі - ДПІ) про скасування податкових повідом лень-рішень від 07.02.2012р. №0000632305/2332, №0000642305/2329, №0000652305/2330 і від 14.05.2012р. №0000982250, №0000992250,

в с т а н о в и в:

У позовній заяві з урахуванням заяви від 25.05.2012р. №178 про доповнення до позовної заяви ТОВ "Елтікс" просить скасувати податкові повідом лення-рішення ДПІ від 07.02.2012р. №0000632305/2332, №0000642305/2329, №0000652305/2330 і від 14.05.2012р. №0000982250, №0000992250.

Під час розгляду справи представники позивача (Калінчук Н.Б.) під тримала позов з наведених у позовній заяві підстав. Представники відповідача (Кириленко М.Є.) не визнав позов, надав письмові заперечення.

Позов обґрунтовано неправомірністю прийнятих відповідачем податкових повідомлень-рішень з огляду на відсутність зазначених в акті перевірки порушень та необґрунтованість висновків перевірки.

Відповідач заперечив проти позову, пославшись на висновки перевірки.

В судовому засіданні 25.07.2012р. суд продовжив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що ДПІ винесено позивачу податкові повідомлення-рішення:

- від 07.02.2012р. №0000632305/2332, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 150304,36 грн. (у т.ч.: 135948,61 грн. -основний платіж; 14355,75 грн. -штраф) (т. 1 а.с. 69);

- від 07.02.2012р. №0000642305/2329, яким збільшено грошове зобов'язання з надходже ння від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах на 1020 грн. штрафу (т. 1 а.с. 71);

- від 07.02.2012р. №0000652305/2330, яким збільшено грошове зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на 172678,42 грн. (у т.ч.: 137598,74 грн. -основний платіж; 35079,68 грн. -штраф) (т. 1 а.с. 70);

- від 14.05.2012р. №0000982250, яким збільшено грошове зобов'язання з ПДВ на 3227,84 грн. штрафу (т. 1, а.с. 173);

- від 14.05.2012р. №0000992250, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на 170 грн. штрафу (т. 1 а.с. 174).

Дані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі акта ДПІ від 20.01.2012р. №390/2305/23730511 про результати планової виїзної перевірки позивача дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009р. по 30.09.2011р. (т. 1 а.с. 9-42).

В акті зазначено наступні порушення, за якими відповідачем прийнято вказані податко ві повідомлення-рішення:

- пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 та пп. 14.1.27, пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 198.1, п. 198.2, 198.6 ст. 198, п. 193.3 ст. 193 ПК внаслідок чого позивачем занижено ПДВ в сумі 135948,61 грн. за період липень 2009р. -вересень 2011р.;

- п.п. 4, 8 Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природ ного середовища і стягнення цього збору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 (далі -Порядок №303), пп.пп. 5.3-5.5 п. 5, пп. 6.4 п. 6 Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за №544/3837 (далі -Інструкція №162/379), внаслідок чого занижено суму податкового зобов'я зання по збору за забруднення навколишнього природного середови ща на загальну суму 137598,74 грн., у т.ч.: за 1 квартал 2010р. - 80345,45 грн., за 4 квартал 2010р. -57253,29 грн.;

- п. 9 Порядку №303, пп. 7.2 п. 7 Інструкції №162/379, оскільки не подано податкових декларацій по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-4 квартали 2010р.;

- пп. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 ПК, оскільки встановлено порушення граничного терміну подання податкової декларації по екологічному податку за 1 квартал 2011р. та декларації з податку на прибуток за 2010р..

Податкові повідомлення-рішення ДПІ від 14.05.2012р. №0000982250, №0000992250 прийняті на підставі рішення ДПС у м. Києві від 17.04.2012р. №2188/10/12-114 (т. 1 а.с. 61-68) про результати розгляду скарги позивача від 15.02.2012р. №60. Вказаним рішенням ДПС у м. Києві збільшено розмір штрафу з ПДВ на 3227,84 грн., визначеного у податковому повідом ленні-рішенні від 07.02.2012р. №0000632305/2332, а також частково скасовано податкове пові домлення-рішення від 07.02.2012р. №0000622305/2333 крім штрафу в розмірі 170 грн.

Спірні правовідносини виникли у сфері справляння податків і зборів та стосуються пра вомірності податкових повідомлень-рішень відповідача про визначення грошових зобов'язань.

І. Щодо визначення у податкових повідомленнях-рішеннях №0000632305/2332 від 07.02.2012р. та №0000982250 від 14.05.2012р. грошових зобов'язань з ПДВ в загальній сумі 153532,20 грн. (у т.ч. 135948,61 грн. -основний платіж; 17583,59 грн. -штраф).

1) Перевіркою встановлено (с. 46 акта), не заперечувалося сторонами в ході судового роз гляду справи, підтверджується поясненнями представника позивача і наявними у справі копіями актів списання та зведених відомостей про списання нестач у відділах магазинів (т. 1 а.с. 88-118, том-додаток 3 а.с. 28-92), що на протязі липня 2009р. -вересня 2011р. позивачем здійснювалося списання нестач товарів, при придбанні яких позивач скористався правом на податковий кредит з ПДВ.

В акті перевірки відповідач зазначив, що, оскільки такі товари не використовувалися в господарській діяльності позивача і не принесли йому дохід, то в порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 і п. 193.3 ст. 193 ПК позивачем завищено податковий кредит з ПДВ на загальну суму 96443,45 грн. за період з липня 2009р. по вересень 2011р.

Однак суд вважає такий висновок необ'єктивним і необґрунтованим, оскільки зробле ний при неповному з'ясуванні відповідачем усіх суттєвих обставин та не відповідає даним податкового обліку з ПДВ позивача, що вбачається з наступного.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду зокрема у зв'язку з придбанням або виготов ленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Частиною 2 цього підпункту визначено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використову ватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Частиною 3 цього підпункту передбачено, що якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст. 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст. 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Як зазначив позивач і проти чого представник відповідача не заперечував, товар, який списувався у зв'язку з нестачею, придбавався позивачем для подальшої його роздрібної реалі зації через мережу магазинів "Кошик", тобто такий товар придбавався позивачем з метою по дальшого використання в оподатковуваних ПДВ операціях в межах господарської діяльності, що відповідає вимогам пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97. Також в ході судового розгляду справи відповідачем не заперечувалося право позивача на податковий кредит з ПДВ на час придбання таких товарів.

Псування, бій, закінчення терміну придатності (втрата) певної кількості товару суб'єк том господарювання не може вважатися самостійною діловою метою, тому подальша нестача у позивача частини товару не спростовує дійсну мету його придбання -подальший продаж.

Між тим, оскільки у подальшому такий товар дійсно не використовувався позивачем в оподатковуваних ПДВ операціях, то списуючи зіпсований товар та нестачі товару, позивач для цілей податкового обліку ПДВ відкоригував податковий кредит шляхом збільшення на рівно значну суму своїх податкових зобов'язань з ПДВ відповідного звітного періоду, в якому відбувалося списання. Даний факт підтверджується наданими позивачем на вимогу суду (податковими накладними, податковими деклараціями з ПДВ за липень 2009р. -вересень 2011р., реєстрами виданих та отриманих податкових накладних (т. 1 а.с. 119-148, томи-додатки 1, 2 та 3 а.с. 1-27)) і в ході розгляду справи не був спростований відповідачем. На судовому засіданні представник відповідача не надав суду жодних пояснень по суті зазначеного в акті порушення.

Таким чином, висновок відповідача про порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 є необґрунтованим і не відповідає дійсним обставинам справи. Щодо порушення позивачем п. 193.3 ст. 193 ПК, то вказаного пункту ПК не містить, тому його порушення виключається. Водночас аналогічні за змістом пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168/97 норми закріплено в п.п. 198.3, 198.4, 198.5 ст. 198 ПК, порушень яких позивач не допустив з наведених вище мотивів.

З урахуванням викладеного, висновок відповідача про заниження позивачем ПДВ на 96443,45 грн. не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду справи і спросто вується вищевикладеним, а тому податкове нарахування в цій частині є безпідставним.

2) Перевіркою встановлено (с. 36, 37) і не заперечувалося сторонами в ході розгляду справи наявність у періоді, за який проводилася перевірка, фінансово-господарських відносин між позивачем і ТОВ "Еліт Фрукт" з придбання товарів на підставі договору від 01.01.2011р.

Як зазначено в акті, згідно договору від 01.01.2011р. ТОВ "Еліт Фрукт" (Постачальник) зобов'язується поставити, а позивач (Покупець) зобов'язується прийняти, розмістити у власній торговій мережі та оплатити продукцію (товар) в асортименті, кількості та по ціні згідно специфікації та замовлення, які є невід'ємними частинами договору.

Перевіркою встановлено і зазначено в акті, що ТОВ "Еліт Фрукт" в березні-травні 2011р. було реалізовано овочі, фрукти, цитрусові, гриби та зелень на адресу позивача на зага льну суму 237030,94 грн. (у т.ч. ПДВ -39505,16 грн.). відповідно до видаткових накладних та податкових накладних, копії яких надавалися до перевірки та детально відображені в акті перевірки (с. 36, 37). В зазначений період позивачем перераховано ТОВ "Еліт Фрукт" коштів в оплату за отриманий товар в сумі 251485,32 грн. (у т.ч. ПДВ -41914,22 грн.), перелік відповідних платіжних документів детально відображено в акті перевірки (с. 36).

Сплачений позивачем ПДВ у сумі 39505,16 грн., включено до складу податкового кредиту відповідного періоду на підставі виписаних ТОВ "Еліт Фрукт" податкових накладних. Необхідні податкові накладні надані до перевірки і детально відображені в акті. Відсутність податкових накладних чи недостатність інших первинних бухгалтерських документів перевіркою не виявлено і відповідачем не заперечувалося в ході розгляду справи.

За висновком перевірки, позивачем порушено п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК та завищено податковий кредит з ПДВ на 39505,16 грн., у т.ч.: за березень 2011р. -11944,94 грн., за квітень 2011р. -14485,68 грн., за травень 2011р. -13074,54 грн. по операціям з придбання у ТОВ "Еліт Фрукт" товарів, оскільки правочини є нікчемними згідно з ст.ст. 215, 228 ЦК як такі, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків.

Даний висновок, ґрунтується на транзитному акті ДПІ у Шевченківському районі м. Ки єва від 16.09.2011р. №2021/23-04/37146037 позапланової виїзної перевірки ТОВ "Еліт Фрукт" щодо його взаємовідносин з ТОВ "Астана К" за період з 01.03.2011р. по 31.05.2011р., в якому зазначено про нікчемність правочинів між ТОВ "Еліт Фрукт" та ТОВ "Астана К", з тих підстав, що директор ТОВ "Астана К" Репік О.М. у своїх поясненнях зазначила, що не має відношення до діяльності ТОВ "Астана К".

Однак, суд вважає безпідставним і необґрунтованим висновок відповідача про заниже ння ПДВ на 39505,16 грн. за нікчемним договором від 01.01.2011р. з ТОВ "Еліт Фрукт", з огля ду на відсутність у ДПІ необхідних в цьому випадку доказів дійсного порушення публічного порядку чи наявності мети на ухилення від сплати податків (ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК), невідпо відності правочинів інтересам держави і суспільства (ч. 3 ст. 228 ЦК). Твердження відповідача про порушення публічного порядку, укладення правочину з метою ухилення від сплати подат ків ґрунтуються не на встановлених і підтверджених фактах, а на припущеннях перевіряючих. Покладені в основу висновку відповідача про нікчемність правочинів положення транзитного акта перевірки ТОВ "Еліт Фрукт" з його постачальником ТОВ "Астана К" та пояснення дирек тора ТОВ "Астана К" Репік О.М. суд відхиляє, оскільки ТОВ "Астана К" не є стороною, а зазначені в акті перевірки обставини не є законними підставами для визнання правочинів недійсними або нікчемними, не свідчать про спрямованість правочинів на знищення майна держави, не спростовують здійснення господарських операцій і достовірність даних податкового обліку з ПДВ позивача.

Крім цього, про необґрунтованість таких висновків відповідача свідчить і той факт, що фактично договір між позивачем і ТОВ "Еліт Фрукт" від 01.01.2011р. діяв впродовж 2011р. і операції з поставки товарів позивачу не обмежувалися березнем, квітнем і травнем 2011р., що підтвер джується поясненнями представника позивача та реєстру платіжних доручень про перерахування коштів на користь ТОВ "Еліт Фрукт" в оплату за поставлений товар, проте відповідач всупереч своїй позиції про нікчемність правочину (договору від 01.01.2011р.) не вважає решту поставок нікчемними і не зазначає про неправомірне формування податкового кредиту.

Інших доказів недійсності договору від 01.01.2011р., як наприклад судових рішень про визнання правочинів (договорів) недійсними або фіктивними (ч. 1 ст. 215, ст. 234 ЦК), відповідач в акті не зазначив та суду не представив.

Згідно з пп. "а" п. 198.1 ст. 198 ПК право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг.

Згідно з п. 198.2 ст. 198 ПК датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою наклад ною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготов ленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абз. 2).

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтвер джені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені мит ними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

Пунктом 201.1 ст. 201 ПК визначено, що платник податку зобов'язаний надати покуп цю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Враховуючи встановлені перевіркою фактичні обставини здійснення операцій з прид бання позивачем товарів у ТОВ "Еліт Фрукт", зважаючи на наведені положення ПК щодо формування податкового кредиту з ПДВ та беручи до уваги наявні у справі письмові докази, суд вважає вірними і переконливими доводи позивача про відсутність зазначених в акті порушень норм ст. 198 ПК при формуванні податкового кредиту з ПДВ по операціям з придбання товарів у ТОВ "Еліт Фрукт", оскільки такі доводи позивача в достатній мірі під тверджуються відповідними належно оформленими первинними бухгалтерськими документа ми за період березень-травень 2011р. (накладні, видаткові накладні, прибуткові накладні, картки взаємо розрахунків, звіти про рух товарів у відділі, платіжні доручення) (т. 1 а.с. 77-87, 232-253; т. 2 а.с. 93-209) і обов'язковими податковими накладними (т. 2 а.с. 68-92), які надавалися до перевірки і містяться у справі та документально підтверджують здійснення господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Еліт Фрукт" згідно договору від 01.01.2011р. та повноту нарахування і сплати ПДВ. Також у справі наявні письмові пояснення товарознавця ТОВ "Елтікс" ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 229), в яких вона підтверджує закупку товарів у ТОВ "Еліт Фрукт" та зазначає про формування заявок для ТОВ "Еліт Фрукт" по партіям товарів.

Також судом встановлено і не заперечувалося відповідачем, що на час здійснення господарських операцій з поставки товарів та складення податкових накладних ТОВ "Еліт Фрукт" мав належну правосуб'єктність: з 29.06.2010р. зареєстрований як суб'єкт господарю вання -юридична особа, з 08.07.2010р. зареєстрований платником ПДВ (свідоцтво 100292072 від 08.07.2010р., видане ДПІ у Шевченківському районі м. Києва (т. 1 а.с. 75)).

При цьому, суд враховує, що відповідачем не зазначено в акті перевірки і не надано суду доказів, які б спростовували дійсність поданих позивачем первинних бухгалтерських документів та/або достовірність відображених в них даних.

З урахуванням вищевикладеного, наведені в акті перевірки висновки про нікчемність правочинів і заниження ПДВ на 39505,16 грн. і стверджувані відповідачем порушення ст. 198 ПК є необґрунтованими і безпідставними, оскільки всупереч п. 83.1 ст. 83 ПК зазначені відповідачем без належних і достатніх матеріалів, які достовірно підтверджували відповідні юридичні факти і могли бути підставою для висновків про недійсність (нікчемність) правочинів та заниження податкових зобов'язань.

Отже, враховуючи безпідставність і необґрунтованість висновків відповідача про зани ження позивачем ПДВ на загальну суму 135948,61 грн., то здійснене відповідачем нарахування грошових зобов'язань з ПДВ і застосування штрафних санкцій є неправомірним, таким, що порушує права і законні інтереси позивача як платника податків, що є підставою для скасу вання податкових повідомлень-рішень від 07.02.2012р. №0000632305/2332 та від 14.05.2012р. №0000982250.

ІІ. Щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні №0000652305/2330 від 07.02.2012р. грошових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного сере довища в сумі 172678,42 грн. (у т.ч.: 137598,74 грн. -основний платіж; 35079,68 грн. -штраф).

Перевіркою встановлено (с. 54) і не заперечувалося сторонами в ході судового розгляду справи, що в період, за який проводилася перевірка, позивач проводив за власний рахунок заміну перегорівших або непридатних для освітлення люмінесцентних ламп, шляхом придбання нових люмінесцентних ртутьвмістних ламп, що відносяться до 1 класу особливо небезпечних відходів. Також на підставі наданого позивачем до перевірки викопіювання місць розмі щення відходів, затвердженої санепідемстанцією Дарницького району м. Києва, перевіркою встановлено, що місця для розміщення контейнерів з побутовими відходами, місця для розміщення відходів поліетиленової плівки і пластмаси, складування та пакування макулатури, місця для розміщення герметичного контейнеру люмінесцентних ламп розташо вано на території торговельного центру ТОВ АТ "Елтік" по вул. Драгоманова, 29, в примі щенні якого на умовах договору оренди, здійснює торговельну діяльність позивач.

Позивачем заключено договір з ТОВ "Демікон" від 12.10.2009р. №2232 на демеркурі зацію відпрацьованих люмінесцентних ламп.

За період з 01.07.2009р. по 12.05.2011р. позивачем придбано люмінесцентних ламп у загальній кількості 1196 шт. на загальну суму 7908,87 грн.

Відповідно до актів прийому-передачі та виконаних робіт по демеркурізації відпрацьо ваних ртутних ламп позивач передав ТОВ "Демікон" відпрацьовані ртутні лампи в загальній кількості 721 шт., зокрема:

- 421 лампу згідно з актом від 14.01.2010р. №807/4;

- 300 ламп згідно з актом від 29.11.2010р. №2232/1.

Відповідач вважає, що позивач повинен був отримати дозвіл і ліміт на утворення та розміщення відходів, сплачувати за забруднення навколишнього природного середовища та подавати до ДПІ щоквартальні податкові декларації (звіти) посилаючись на ст. 39 Закону України "Про відходи", п.п. 4, 8, 9 Порядку №303, п.п. 5.3-5.5, 6.4, 7.2 Інструкції №162/379.

Відповідач зазначає в акті, що оскільки ТОВ "Елтікс" не отримувало дозвіл та ліміт на утворення та розміщення відходів на 2010р. та до перевірки не надало, то загальний обсяг утворених і розміщених відходів до моменту передачі їх іншим суб'єктам господарювання у вигляді люмінесцентних ламп у кількості 721 шт. є понадлімітним, у зв'язку з чим у позивача виникли податкові зобов'язання по обчисленню та сплаті збору за забруднення навколиш нього природного середовища в частині розміщення відходів у сумі 137598,74 грн., у т.ч.: у 1 кварталі 2010р. -80345,45 грн., у 4 кварталі 2010р. -57253,29 грн.

За висновками перевірки, позивач порушив п.п. 4,8 Порядку №303 і пп.пп. 5.3-5.5 п. 5, пп. 6.4 п. 6 Інструкції №162/379 внаслідок чого занизив податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища на суму 137598,74 грн., у т.ч.: у 1 кварталі 2010р. -80345,45 грн., у 4 кварталі 2010р. -57253,29 грн. Також відповідач стверджує, що позивач у порушення п. 9 Порядку №303 і пп. 7.2 п. 7 Інструкції №162/379 не подав податкових декларацій по збору за забруднення навколишнього природного середовища за 1-4 квартали 2010р.

З цих підстав відповідачем нараховано позивачу збору за забруднення навколишнього природного середовища в сумі 137598,74 грн. та застосовано штраф у розмірі 34399,68 грн. (137598,74 грн.*25%) за заниження податкового зобов'язання згідно з п. 123.1 ст. 123 ПК та штраф у розмірі 680 грн. (170грн.*4) за неподання щоквартальних податкових декларацій згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК.

Однак, суд не погоджується з обґрунтованістю даних висновків відповідача, оскільки позивач не здійснював розміщення відходів у розумінні Закону України "Про відходи".

Правове регулювання обчислення та сплати збору сплати за забруднення навколишньо го природного середовища на протязі 2010р. здійснювалося Законами України від 25.06.1991р. №1251-XII "Про систему оподаткування", від 25.06.1991р. №1264-XII "Про охорону навко лишнього природного середовища", від 05.03.1998р. №187/98-ВР "Про відходи", постановою Кабінету Міністрів України від 01.03.1999р. №303 "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору", наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України, Державної податкової адміністрації України від 19.07.1999р. №162/379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.08.1999р. за №544/3837 "Про затвердження Інструкції про порядок обчислення та сплати збору за забруднення навколишнього природного середовища"

Пунктом 14 ч. 1 ст. 14 Закону України "Про систему оподаткування" визначено, що збір за забруднення навколишнього природного середовища належить до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно із ст. 44 Закону України "Про охорону навколишньо го природного середовища" (в редакції, чинній на час вчинення зазначених в акті порушень) збір за забруднення навко лишнього природного середовища встановлюється на основі фактичних обсягів викидів, лімітів скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище і розміщення відходів. Порядок встановлення нормативів збору і стягнення зборів за забруднення навколишнього природного середовища визначається Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 2 Порядку №303 збір за забруднення навколишнього природного середовища справляється зокрема за розміщення відходів.

Відповідно до п. 2.1 розділу 2 Інструкції №162/379 платниками збору є суб'єкти господарювання незалежно від форм власності, юридичні особи, що не здійснюють господар ської (підприємницької) діяльності; бюджетні, громадські та інші підприємства, установи і організації, постійні представництва нерезидентів, які зареєстровані в Україні, або нерези денти, які виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, громадяни, які здійснюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони викиди і скиди забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище та розміщення відходів.

Відповідно до п. 3.1 розділу 3 Інструкції №162/379 об'єктами обчислення збору для стаціонарних джерел забруднення є обсяги забруднюючих речовин, які викидаються в атмосферне повітря або скидаються безпосередньо у водний об'єкт, та обсяги відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах.

Відповідно до ст. 1 Закону України від 05.03.1998р. №187/98-ВР "Про відходи" (далі - Закон №187/98) розміщення відходів -це зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах; зберігання відходів -це тим часове розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах (до їх утилізації чи видалення); спеціально відведені місця чи об'єкти -місця чи об'єкти (місця розміщення відхо дів, сховища, полігони, комплекси, споруди, ділянки надр тощо), на використання яких отримано дозвіл спеціально уповноважених органів на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Між тим, місця тимчасового зберігання відходів, зокрема для тимчасового зберігання небезпе чних відходів перед передачею на знешкодження або утилізацію спеціалізованим організаціям, контейнери або урни для збирання побутових відходів, не є місцями їх остаточ ного видалення і не відносяться до спеціально відведених місць чи об'єктів. Даний висновок серед іншого підтверджується узагальнюючою податковою консультацією щодо сплати екологічного податку, що справляється за розміщення побутових відходів, затвердже ною наказом ДПС України від 16.12.2011р. №258, листами Міністерства екології та природних ресурсів України від 04.08.2011р. №14364/07/10-11 та Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 04.08.2011р. №7/12-8463.

Хоча вказана консультація стосується норм ПК (екологічного податку), які діють з 01.01.2011р., проте зміст наведених в Законі України "Про відходи" понять "розміщення відхо дів", "спеціально відведені місця чи об'єкт" не змінився, тому висловлена ДПС України позиція є прийнятною для даної справи.

Таким чином, платниками збору в частині розміщення відходів є лише ті суб'єкти господарювання, що розміщують їх у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах, на використання яких отримано відповідний дозвіл спеціально уповноваженого органу на видалення відходів чи здійснення інших операцій з відходами.

Оскільки позивач не здійснював розміщення відходів у спеціально відведених місцях чи об'єктах, то він не являвся платником збору за забруднення навколишнього природного сере довища і не ніс зобов'язань з обчислення і сплати збору та подання щоквартальних податко вих звітів, а відтак не допустив порушень п.п. 4, 8, 9 Порядку №303 і п.п. 5.3-5.5 розділу 5, п. 6.4 розділу 6, п. 7.2 розділу 7 Інструкції №162/379.

Отже, висновки відповідача про заниження позивачем податкових зобов'язань зі збору за забруднення навколишнього природного сере довища у сумі 137598,74 грн. та неподання податкових декларацій (звітів) за 1-4 квартали 2010р. є необґрунтованими і безпідставними, тому здійснене відповідачем нарахування грошових зобов'язань в сумі 172678,42 грн. (у т.ч.: 137598,74 грн. -основний платіж; 35079,68 грн. -штраф) є неправомірним, що є підставою для скасування податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012р. №0000652305/2330.

ІІІ. Щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні №0000642305/2329 від 07.02.2012р. штрафу по надходженням від розміщення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах в сумі 1020 грн.

Як зазначено в акті перевірки (с. 56, 57), позивач звітував до ДПІ по екологічному податку за 1-3 квартали 2011р. в частині розміщення побутових відходів (твердих побутових відходів, макулатури та поліетилену), проте несвоєчасно подав податкову декларацію (розрахунок) за 1 квартал 2011р. (вх. №9003712546 від 24.05.2011р.), чим порушив пп. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 ПК. Також в акті вказано, що податковим повідомленням-рішенням від 06.04.2011р. №0100101501 до позивача застосовувалися штрафні санкції за несвоєчасне подання податкової декларації з податку на прибуток за IV квартал 2010р.

У зв'язку з цим та згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК відповідач застосував штраф у сумі 1020 грн. з урахуванням повторності.

В позовній заяві позивач обґрунтував свою вимогу тим, що ним не порушувалося вимог пп. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 ПК, оскільки ним не здійснювалася реалізація палива.

Згідно з п. 250.2 ст. 250 ПК платники податку, крім тих, які визначені п. 240.2 ст. 240 цього Кодексу, та податкові агенти складають податкові декларації за формою, встановленою у порядку, передбаченому ст. 46 цього Кодексу, подають їх протягом 40 кален дарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, за винятком податкових агентів, визначених пп. 241.2.2 п. 241.2 ст. 241 цього Кодексу, які сплачують податок до або в день подання митної декларації, зокрема:

- за викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин стаціонарними джерелами забруднення, скиди забруднюючих речовин у водні об'єкти, розміщення протягом звітного кварталу відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах -за місцем розмі щення стаціонарних джерел, спеціально відведених для цього місць чи об'єктів (пп. 250.2.1);

- за паливо, реалізоване податковими агентами, -за місцем перебування такого подат кового агента на податковому обліку в органах державної податкової служби (пп. 250.2.2).

Суд погоджується із позивачем у тому, що в акті не зазначено, а отже перевіркою не встановлено, що позивач здійснював продаж пального, факт чого позивачем заперечується, тому посилання відповідача в акті на пп. 250.2.2 п. 250.2 ст. 250 ПК є помилковими.

Разом з цим, в акті чітко зазначено також, що позивач звітував про обсяги розміщення побутових відходів (твердих побутових відходів, макулатури та поліетилену), що передбачено пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК, і вказано конкретні реквізити податкової декларації, що давало можливість позивачу зрозуміти суть порушення. Проте, судом встановлено, що в своїх пись мових запереченнях на акт перевірки позивач не висловлював свою незгоду із зазначеними фактами та висновком і не порушував питання про їх перегляд.

За цих обставин, суд вважає доводи позивача про те, що ним не здійснювався продаж пального вірними, але недостатніми для визнання протиправним нарахування штрафних санкцій, позаяк в ході розгляду справи позивач не спростував зазначений в акті факт не своє часного подання 24.05.2011р. податкової декларації (вх. №9003712546 від 24.05.2011р.), граничний строк подання якої згідно з пп. 250.2.1 п. 250.2 ст. 250 ПК -10.05.2011р. Формальне помилкове посилання відповідач на інший підпункт однієї статті не свідчить про відсутність факту порушення.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 грн. за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Таким чином, відповідач дійшов вірного висновку про наявність підстав для накладення на позивача штрафу згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК.

Однак, судом встановлено інше порушення з боку відповідача, що має суттєве значення та впливає на правомірність прийнятого податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012р. №0000642305/2329, а саме невірним є розмір накладеного штрафу, що вбачається з наступного.

Факт порушення терміну подання податкової декларації з екологічного податку за 1 квартал 2011р. (вх. №9003712546 від 24.05.2011р.) допущено позивачем у травні 2011р., а згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011р. застосовуються у розмірі не більше 1 грн. за кожне порушення.

На час прийняття відповідачем оскаржуваного рішення, ПК не передбачав жодних винятків чи особливостей з цього правила.

Враховуючи, що порушення податкового законодавства мало місце в період з 1 січня по 30 червня 2011р., то відповідач зобов'язаний був застосувати до позивача штраф у розмірі 1 грн. згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК. При цьому повторюваність подібних порушень, про що зазначено в акті, в даному випадку не має жодного значення і не впливає на розмір штрафу, який в будь-якому випадку становить 1 грн. у разі вчинення порушення в період з 1 січня по 30 червня 2011р.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним розмір застосованого у податковому повідомленні-рішенні від 07.02.2012р. №0000642305/2329 до позивача штрафу - 1020 грн. без врахування п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, відтак грошове нарахування в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 1019 грн. (1020 грн. - 1 грн.) є протиправним, тому в цій частині рішення слід скасувати, а позов - задовольнити.

Натомість штраф у розмірі 1 грн. відповідає вимогам ПК, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

ІV. Щодо визначення у податковому повідомленні-рішенні №0000992250 від 14.05.2012р. штрафу з податку на прибуток в сумі 170 грн.

Як встановлено судом, до податкового повідомлення-рішення від 07.02.2012р. №0000622305/2333 було включено суму штрафу в розмірі 1020 грн., яке, як зазначалося судом вище, було частково, окрім штрафу в сумі 170 грн., скасовано рішенням ДПС у м. Києві від 17.04.2012р. №2188/10/12-114 (т. 1 а.с. 61-68) про результати розгляду скарги, разом із рештою грошових зобов'язань з податку за прибуток. Після чого відповідачем винесено нове податкове повідомлення-рішення від 14.05.2012р. №0000992250, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 170 грн.

Відповідно до акта перевірки позивачем несвоєчасно подано декларацію з податку на прибуток за 2010р. (вх. 9007005871 від 18.04.2011р.) згідно примітки ***** до зазначених в таблиці на с. 29, 30 акта відомостей. Граничний термін подання вказаної податкової декла рації згідно з пп. 49.18.2 п. 49.18 ст. 49 ПК -09.02.2011р.

Згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), -тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

В позовній заяві та заяві про доповнення до позовної заяви позивач не навів обґрунтування на підтвердження своєї вимоги про скасування зазначеного податкового повідомлення-рішення, а в ході розгляду справи позивач не представив суду доказів, які б спростовували зазначені в акті факти та висновки.

Таким чином, відповідач дійшов вірного висновку про наявність підстав для накладення на позивача штрафу згідно з п. 120.1 ст. 120 ПК за несвоєчасне подання декларації з податку на прибуток за 2010р. (вх. 9007005871 від 18.04.2011р.).

Водночас, як і попередньому випадку щодо накладення штрафу за несвоєчасне подання декларації з екологічного податку, відповідач застосував невірний розмір штрафу, що вбачається з наступного.

Факт порушення терміну подання декларації з податку на прибуток за 2010р. (вх. 9007005871 від 18.04.2011р.) допущено позивачем під час дії ПК у період з 1 січня по 30 червня 2011р., тому згідно з п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК відповідач повинен був застосувати штраф за вказане порушення податкового законодавства у розмірі не більше 1 грн.

З огляду на викладене, суд вважає неправомірним розмір застосованого у податковому повідомленні-рішенні від 14.05.2012р. №0000992250 до позивача штрафу - 170 грн. без врахування п. 7 підрозділу 10 розділу ХХ ПК, відтак грошове нарахування в частині визначення штрафних санкцій у розмірі 169 грн. (170 грн. -1 грн.) є протиправним, тому в цій частині рішення слід скасувати, а позов - задовольнити.

Натомість штраф у розмірі 1 грн. відповідає вимогам ПК, тому в цій частині позов задоволенню не підлягає.

Підсумовуючи вищевикладене, суд зазначає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення ДПІ від 07.02.2012р. №0000632305/2332, №0000652305/2330 і від 14.05.2012р. №0000982250 підлягають скасуванню повністю. Водночас податкові повідомлення-рішення ДПІ від 07.02.2012р. №0000642305/2329 і від 14.05.2012р. №0000992250 підлягають скасуванню частково, а саме в сумі 1019 грн. та 169 грн. відповідно.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 11, 14, 70, 71, 76, 79, 86, 138, 158-163 КАС, суд

п о с т а н о в и в:

1. Задовольнити частково адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елтікс" до Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної подат кової служби про скасування податкових повідом лень-рішень від 07.02.2012р. №0000632305/2332, №0000642305/2329, №0000652305/2330 і від 14.05.2012р. №0000982250, №0000992250.

2. Скасувати податкові повідомлення-рішення до Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 07.02.2012р. №0000632305/2332, №0000652305/2330 і від 14.05.2012р. №0000982250 повністю.

3. Скасувати податкове повідомлення-рішення до Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 07.02.2012р. №0000642305/2329 в частині збільшення грошового зобов'язання зі сплати штрафу в сумі 1019 грн.

4. Скасувати податкове повідомлення-рішення до Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 14.05.2012р. №0000992250 в частині збільшення грошового зобов'язання зі сплати штрафу в сумі 169 грн.

5. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Елтікс" в задоволенні адмі ністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 07.02.2012р. №0000642305/2329 в частині збільшення грошового зобов'язання зі сплати штрафу в сумі 1 грн.

6. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Елтікс" в задоволенні адміністративного позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва від 14.05.2012р. №0000992250 в частині збільшення грошового зобов'язання зі сплати штрафу в сумі 1 грн.

7. Присудити на користь Державного підприємства "Завод "Генератор" судові витрати (державне мито) у розмірі 2146 грн. з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Дер жавної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва Державної подат кової служби.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження. Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку, встановленому ст.ст. 185-187 КАС. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 10 днів з дня отримання копії її повного тексту.

Суддя Д.А. Костенко