Постанова № 26453952, 08.10.2012, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 жовтня 2012 р. № 2а-2804/12/1370

м. Львів

14 год. 20 хв.

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючий - суддя Коморний О.І.,

суддя Гулик А.Г.

суддя Москаль Р.М.

секретар судового засідання - Степанюк Т.В.

з участю

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача 1 Придибайло Р.С.

представника відповідача 2 Придибайло Р.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Державної митної служби, Львівської митниці про скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.

Обставини справи.

Позивач, ОСОБА_3, звернувся до суду з позовом, у якому містяться вимоги:

- визнати протиправним та скасувати Наказ Державної митної служби України № 517-к від 14.03.2012 р. про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці;

- поновити позивача на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці;

- стягнути з Львівської митниці на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач присяги державного службовця не порушував, покладені на нього посадові обов'язки виконував сумлінно, вчинків, які б порочили його як державного службовця не вчиняв.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення, просить позов задовольнити

Представник відповідачів -Державної митної служби України та Львівської митниці, позовні вимоги заперечив повністю з підстав, викладених у запереченнях на позовну заяву, суть яких зводиться до того, що позивачем здійснювався пропуск транспортних засобів ввезених під зобов'язання про зворотне вивезення, термін перебування яких на території України протерміновано та не стягнуто єдиний збір з вантажних транспортних засобів, що є порушенням присяги, просить у задоволенні позову відмовити.

Суд заслухав пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та

встановив:

Позивач, ОСОБА_3, проходив службу в митних органах з грудня 1997 року і на час звільнення перебував на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці. Присягу державного службовця склав 25.12.1997 року.

Наказом Державної митної служби України № 517-к від 14.03.2012 р. «Про припинення перебування на державній службі»за порушення Присяги державних службовців, відповідно до пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України «Про державну службу»припинено 14.03.2012р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

Підставою для вказаного наказу ДМС України слугувало подання Львівської митниці від 02.03.2012р. про припинення перебування позивача на державній службі в митних органах відповідно до п. 6 ч. 1 статті 30 Закону України «Про державну службу».

Згідно подання Львівської митниці від 02.03.2012р., порушення присяги позивача полягає у тому, що позивач перебуваючи раніше на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краківець», здійснив:

- 05.11.2011р. митний контроль та пропуск через митний кордон з України в Республіку Польща транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, р.н.з. НОМЕР_2, під керуванням гр. ОСОБА_7, ввезеного під зобов'язання про зворотне вивезення в термін до 13.09.2011р., проте не здійснив контроль за дотриманням термінів тимчасового ввезення транспортного засобу за дотриманням встановлених законодавством термінів тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України, не перевірив дотримання умов тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України шляхом запиту до ЄАІС Держмитслужби щодо дати в'їзду транспортного засобу в Україну, не вніс відмітку до ЕЖ ГШП АСМО «Інспектор-2006»«Перевірено умови тимчасового ввезення (транзиту) транспортного засобу»та не прийняв рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил;

- 25.10.2011р. митний контроль та пропуск через митний кордон з України в Республіку Польща транспортного засобу марки FIAT DUCATO, р.н.з. НОМЕР_3, під керуванням гр. ОСОБА_8 який було ввезено на митну територію України гр. ОСОБА_9 24.09.2011 у режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення в термін до 23.11.2011р., що свідчить про те, що, транспортним засобом марки FIAT DUCATO, р.н.з. НОМЕР_3, при переміщенні його 25.10.2011 через митний кордон України, керувала інша особа, ніж якій було надано дозвіл на тимчасове ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення. При цьому, в зобов'язання від 24.09.2011 № 209080215/2011/613 ОСОБА_3 не було внесено відмітку про фактичне вивезення транспортного засобу та виконання зобов'язання про зворотне вивезення, не перевірено дотримання умов тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України шляхом запиту до ЄАІС Держмитслужби щодо дати в'їзду транспортного засобу в Україну, та не внесено відмітку до ЕЖ 111111 АСМО «Інспектор-2006»«Перевірено умови тимчасового ввезення (транзиту) транспортного засобу», не прийнято рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил;

- 13.10.2011р. митний контроль та пропуск через митний кордон з України в Республіку Польща транспортного засобу марки MAZDA PREMACY, р.н.з. НОМЕР_4, під керуванням гр. ОСОБА_10, який було ввезено на митну територію України гр. ОСОБА_10 01.10.2011 у режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення до 30.11.2011р. При цьому, до зобов'язання від 01.10.2011р. № 209080213/2011/565 ОСОБА_3 не було внесено відмітку про фактичне вивезення транспортного засобу та виконання зобов'язання пpo зворотне вивезення;

- 01.11.2011р. митний контроль та випуск за межі митної території України транспортного засобу марки PEUGEOT BOXER, р.н.з. НОМЕР_5, під керуванням гр. ОСОБА_11, який було ввезено на митну територію України гр. ОСОБА_11 21.10.2011р. у режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення до 10.11.2011р. (зобов'язання від 21.10.2011 № 209080215/2011/658). При цьому, до зобов'язання від 21.10.2011р. № 209080215/2011/658 ОСОБА_3 не було внесено відмітку про фактичне вивезення транспортного засобу та виконання зобов'язання про зворотне вивезення.

- 24.10.2011р. митний контроль та випуск за межі митної території України транспортного засобу марки VW SHARAN, р.н.з. НОМЕР_6, під керуванням гр. ОСОБА_12, який було ввезено на митну територію України гр. ОСОБА_12 22.10.2011р. у режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення до 25.10.2011р. (зобов'язання від 22.10.2011 № 209080215/2011/662). При цьому, до зобов'язання від 22.10.2011р. № 209080215/2011/662 ОСОБА_3 не було внесено відмітку про фактичне вивезення транспортного засобу та виконання зобов'язання про зворотне вивезення.

- 02.11.2011р. митний контроль та випуск за межі митної території України транспортного засобу марки TOYOTA CAMRY, р.н.з. НОМЕР_7, під керуванням гр. ОСОБА_13, який було ввезено на митну територію України гр. ОСОБА_13 30.10.2011р. у режимі тимчасового ввезення під зобов'язання про зворотне вивезення до 01.12.2011р. (зобов'язання від 30.10.2011 № 209080213/2011/605). При цьому, до зобов'язання від 30.10.2011р. № 209080213/2011/605 ОСОБА_3 не було внесено відмітку про фактичне вивезення транспортного засобу та виконання зобов'язання про зворотне вивезення.

- здійснено неодноразово митне оформлення та пропуск на митну територію України транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажно-пасажирських мікроавтобусів, смугами руху «зеленого коридору», а саме - 06.03.2011р. VW T4 д.н.з. НОМЕР_8, 31.03.2011р. HYUNDAІ H200 д.н.з. НОМЕР_9, 03.03.2011р. FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_10, 20.05.2011р. FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_10, 05.02.2011р. VW CADDY д.н.з. НОМЕР_11, 06.03.2011р. VW T4 д.н.з. НОМЕР_12, 15.04.2011р. VW T4 д.н.з. НОМЕР_12.

Щодо підстав припинення перебування позивача на службі в митних органах України за порушення Присяги державного службовця, доводів сторін щодо наявності/відсутності підстав для застосування до спірних правовідносин інституту дисциплінарної відповідальності, суд зазначає, що правова кваліфікація дій або бездіяльності державного службовця як дисциплінарного правопорушення або як порушення Присяги має істотне значення з огляду на різне правове регулювання порядку встановлення, оцінки фактичних обставин та можливих наслідків правопорушення.

У разі кваліфікації цих дій як дисциплінарного правопорушення: 1) на посадову особу митного органу поширюється дія Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України»від 06.09.2005, № 2805-ІУ (далі - ДСМС); 2) до неї можуть бути застосовані різні види дисциплінарних стягнень (від зауваження до звільнення з митного органу) (п. 23 ДСМС); 3) дисциплінарне стягнення має відповідати тяжкості вчиненого дисциплінарного правопорушення та ступеню вини особи (п. 27 ДСМС); 4) враховується характер правопорушення, обставини, за яких воно було вчинене, попередня поведінка посадової особи митної служби, її ставлення до служби і стаж роботи в митних органах (п. 27 ДСМС); 5) застосовуються строки притягнення до дисциплінарної відповідальності (не пізніше одного місяця від дня виявлення і шести місяців від дня вчинення) (п. 37 ДСМС). Ці вимоги є юридичними гарантіями дотримання прав державного службовця під час застосування до нього заходів дисциплінарної відповідальності.

Натомість, у разі кваліфікації дій державного службовця як порушення Присяги, на ці правовідносини не поширюється дія ДСМС України, і як наслідок, не враховуються тяжкість та характер порушення, ступінь вини, особа службовця і не застосовуються строки.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про державну службу»№ 3723-ХІІ від 16.12.1993 року зі змінами та доповненнями (далі - Закон № 3723) визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Громадяни України, які вперше зараховуються на державну службу, приймають Присягу такого змісту: «Повністю усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю, що буду вірно служити народові України, суворо дотримувати Конституції та законів України, сприяти втіленню їх у життя, зміцнювати їх авторитет, охороняти права, свободи і законні інтереси громадян, з гідністю нести високе звання державного службовця, сумлінно виконувати свої обов'язки»(ст. 17 Закону №3723).

Як зазначено в мотивувальній частині Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 53 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Закону України «Про Вищу раду юстиції»від 11.03.2011р. (реєстраційний №2-рп/2011), присяга має правову природу одностороннього, індивідуального, публічно-правового, конституційного зобов'язання державного службовця. Вона є особистою обіцянкою про вірність служби народові України. У присязі знаходить вияв конституційне положення про те, що джерелом влади є народ України, і саме йому адресована присяга, яку складає державний службовець.

Присяга, як урочиста офіційна обіцянка додержувати певних зобов'язань, як клятва вірності обраній справі, має, насамперед, моральне, етичне значення, її окремі елементи є етичними правилами поведінки державного службовця (ст. 5 Закону). Отже, норми Закону України «Про державну службу»щодо Присяги не створюють безпосередньо права та обов'язки, а їх головне призначення у формуванні відповідних моральних засад діяльності державного службовця.

Основними обов'язками державних службовців, незалежно від посади, яку вони посідають, зокрема, є: додержання Конституції України та інших актів законодавства України; безпосереднє виконання покладених на них службових обов'язків, своєчасне і точне виконання рішень державних органів чи посадових осіб, розпоряджень і вказівок своїх керівників; сумлінне виконання своїх службових обов'язків, ініціатива і творчість в роботі (ст. 10 Закону № 3723).

Конкретні обов'язки та права державних службовців визначаються на основі типових кваліфікаційних характеристик і відображаються у посадових положеннях та інструкціях, що затверджуються керівниками відповідних державних органів у межах закону та їх компетенції (ст. 11 Закону № 3723).

Відповідно до ст. 2 Закону № 3723 посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень. Таким чином, конкретне коло службових повноважень (прав та обов'язків) визначається посадою державного службовця.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.30 Закону № 3723, крім загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, державна служба припиняється у разі відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої статтею 17 цього Закону.

Закон не містить чітких ознак діяння, яке слід кваліфікувати як порушення Присяги. Вищий адміністративний суд України неодноразово висловлював правову позицію, що суть порушення Присяги пов'язана з такими істотними проступками (вчинками) службовця, які повністю суперечать тому, що на нього покладено, підривають довіру до нього як носія влади та унеможливлюють подальше виконання ним своїх функцій (Постанови від 09.09.2010 р. № П-95/10, 28.10.2010 р. № П-96/10, 08.06.2011 р. № П/9991/45/11); незначні факти порушення, які суттєво не впливають на роботу органу, не можуть бути підставою для припинення державної служби за порушення Присяги (Ухвала ВАС України від 18.01.2007 р., справа № К-29167/06).

Суд відзначає, що як порушення Присяги може бути кваліфіковано лише недотримання Конституції України та законів України, а не будь-яких нормативно-правових актів взагалі. Тому недотримання, в тому числі невиконання, порушення підзаконних нормативних актів (указів Президента України, постанов Кабінету міністрів України, наказів та розпоряджень Державної митної служби України та її органів) не становить порушення Присяги.

У разі порушення підзаконних нормативних актів дії посадової особи митних органів можуть бути кваліфіковані як дисциплінарне правопорушення, оскільки відповідно до п. 22 ДСМС України до діянь, які є порушеннями службової дисципліни, належать, зокрема:

1)порушення вимог законів та інших нормативно-правових актів України з питань митної справи, державної служби, а також наказів та розпоряджень безпосередніх та/або прямих керівників;

2)порушення порядку здійснення митного контролю та митного оформлення предметів, що переміщуються через митний кордон України.

Порушенням Присяги є порушення державним службовцем зобов'язання сумлінно виконувати свої обов'язки, тобто несумлінне їх виконання.

Водночас, порушення службової дисципліни - це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (п. 21 ДСМС України).

Таким чином, невиконання або неналежне виконання посадовою особою митного органу своїх службових обов'язків є дисциплінарним порушенням, а несумлінне виконання обов'язків - порушенням Присяги. Різниця між цими складами правопорушень полягає в колі обов'язків (основні чи службові) та ставленні до них правопорушника (сумлінному чи несумлінному).

Обов'язками, несумлінне виконання яких є порушенням Присяги, є обов'язки, які зазначені в Законі «Про державну службу», тобто основні (загальні) обов'язки державних службовців. Така правова позиція наведена Вищим адміністративним судом України у справі № К-27395/09, в якій Суд зазначив, що припинення державної служби з підстав порушення Присяги є заходом відповідальності за невиконання обов'язків державного службовця, визначених у ст. 17 Закону України «Про державну службу». Водночас, у разі невиконання службових (посадових) обов'язків, до особи може бути застосовано такий захід дисциплінарного стягнення як звільнення з митних органів (Ухвала ВАС України від 19.07.2011р.).

Згідно подання Львівської митниці про припинення перебування позивача на державній службі, позивачем при здійсненні митного контролю та пропуску через митний кордон з України в Республіку Польща транспортних засобів MERCEDES-BENZ, р.н.з. НОМЕР_2, FIAT DUCATO, р.н.з. НОМЕР_3, MAZDA PREMACY, р.н.з. НОМЕР_4, PEUGEOT BOXER, р.н.з. НОМЕР_5, VW SHARAN, р.н.з. НОМЕР_6, TOYOTA CAMRY, р.н.з. НОМЕР_7 в порушення вимог п.п. 2.3, 3.6, 3.7 Інструкції із здійснення митного контролю та митного оформлення у пунктах пропуску через державний кордон для автомобільного сполучення, затвердженої наказом Держмитслужби України від 14.12.2010р. № 1473, не перевірено дотримання умов тимчасового ввезення транспортного засобу на митну територію України шляхом запиту до ЄАІС Держмитслужби щодо дати в'їзду транспортного засобу в Україну, та не внесено відмітку до ЕЖ 111111 АСМО «Інспектор-2006»«Перевірено умови тимчасового ввезення (транзиту) транспортного засобу», не прийнято рішення про необхідність складання протоколу про порушення митних правил. В порушення вимог Порядку оформлення письмового зобов'язання про зворотне вивезення транспортних засобів з використанням програмно-інформаційного забезпечення, затвердженого наказом Держмитслужби України від 05.08.2010р. № 876, позивач не вніс до відповідного електронного Журналу інформацію про виконання зобов'язання, не складено протокол про порушення митних правил.

Вищевказані порушення, допущені позивачем ще під час перебування на посаді старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краковець»Львівської митниці під час розгляду судом справи не спростовані, водночас виконання вказаних заходів входить згідно посадової інструкції старшого інспектора відділу митного оформлення №1 митного поста «Краковець»Львівської митниці»(п.2.1-2-47) до кола службових обов'язків позивача, відтак, у разі невиконання таких службових обов'язків до позивача повинні були застосовуватися заходи дисциплінарного стягнення.

Стосовно здійснення позивачем неодноразового митного оформлення та пропуску на митну територію України транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажно-пасажирських мікроавтобусів, смугами руху «зеленого коридору», а саме - 06.03.2011р. VW T4 д.н.з. НОМЕР_8, 31.03.2011р. HYUNDAІ H200 д.н.з. НОМЕР_9, 03.03.2011р. FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_10, 20.05.2011р. FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_10, 05.02.2011р. VW CADDY д.н.з. НОМЕР_11, 06.03.2011р. VW T4 д.н.з. НОМЕР_12, 15.04.2011р. VW T4 д.н.з. НОМЕР_12, судом згідно облікових карток встановлено, що транспортний засіб HYUNDAІ H200 д.н.з. НОМЕР_9 за типом є легковий (а.с.117), транспортний засіб FIAT SCUDO д.н.з. НОМЕР_1 за типом кузова є легковим (а.с.94), транспортний засіб VW CADDY д.н.з. НОМЕР_11 за типом кузова є легковим (а.с.93), а тип транспортного засобу VW T4 д.н.з. НОМЕР_8 не можливо встановити, оскільки з 29.12.2011р. з номерним знаком д.н.з. НОМЕР_8 числиться легковий автомобіль Mitsubishi Colt 1.3 (а.с. 95).

Таким чином, серед наведених транспортних засобів, вантажним є лише VW T4 д.н.з. НОМЕР_12 (а.с.96), що спростовує здійснення позивачем неодноразового митного оформлення та пропуску на митну територію України транспортних засобів, які за своїм типом відносяться до вантажних та вантажно-пасажирських мікроавтобусів, смугами руху «зеленого коридору».

Відповідно до вимог п. 22 ст. 92 Конституції України виключно законами України визначаються діяння, які є дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них.

Закон України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», згідно його Преамбули, визначає суть службової дисципліни, права та обов'язки посадових осіб митної служби України, у тому числі керівників митних органів щодо забезпечення та додержання дисципліни, а також види та порядок застосування заохочень і дисциплінарних стягнень.

Відповідно до норм Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», службова дисципліна в митній службі України полягає в безумовному виконанні посадовими особами митної служби службових обов'язків, а також у реалізації прав та додержанні обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, і ґрунтується на особистій відповідальності за доручену справу та на засадах єдиноначальності і централізації управління (ст. 1 Закону № 2805).

Порушення службової дисципліни -це протиправне, винне (умисне чи необережне) діяння (дія чи бездіяльність) посадової особи митної служби, тобто невиконання урочистого зобов'язання посадових осіб митної служби, зокрема невиконання або неналежне виконання нею своїх службових обов'язків, перевищення повноважень, порушення обмежень і заборон, установлених законодавством з питань проходження служби в митних органах, або вчинення інших дій, які дискредитують не тільки посадову особу митної служби, а й митну службу України (ст. 21 Закону №2805).

Діяння, визначені цим Статутом як порушення службової дисципліни, є дисциплінарними правопорушеннями (ст. 22 Закону № 2805).

Статтями 22 та 28 Дисциплінарного статуту митної служби України передбачено перелік діянь, які є порушеннями службової дисципліни і встановлено вичерпний перелік випадків, в яких до посадової особи митної служби може застосовуватися дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення.

Аналізуючи наведені вище норми Конституції України та Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України», суд дійшов висновку, що невиконання чи неналежне виконання посадовою особою митних органів службових обов'язків насамперед повинно кваліфікуватися як дисциплінарне правопорушення, а не як порушення Присяги державного службовця.

Водночас чіткого розмежування діянь державних службовців які є порушенням присяги та підставою для припинення державної служби, як і діянь які є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності (у тому числі і для звільнення), чинне законодавство не містить.

Згідно з ст. 14 Закону України «Про державну службу»дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює.

Конституційний Суд України у справі про відповідальність юридичних осіб (рішення від 30 травня 2001 року в справі № 1-22/2001), аналізуючи приписи пункту 22 статті 92 Конституції України, зазначив, що ця норма спрямована не на встановлення видів юридичної відповідальності. Цією нормою визначено, що винятково законами України мають врегульовуватися засади цивільно-правової відповідальності, підстави кримінальної, адміністративної та дисциплінарної відповідальності -діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями (основні ознаки правопорушень, що утворюють їх склад), та відповідальність за них. Загальновизнаним є поділ юридичної відповідальності за галузевою структурою права на цивільно-правову, кримінальну, адміністративну та дисциплінарну.

З огляду на викладене, звільнення з державної служби за порушення присяги є спеціально обумовленим видом відповідальності, на який не поширюються строки для застосування і зняття дисциплінарних стягнень.

З наведених вище положень чинного законодавства суд робить висновок, що за неналежне (несумлінне) виконання посадових обов'язків, позивача, як державного службовця, може бути притягнуто як до дисциплінарної відповідальності, так і звільнено за порушення ним присяги.

Проте, на переконання суду, щоб порушення могло бути кваліфіковане (визначене) як порушення присяги, воно повинно бути більш тяжким, більш суттєвим, ніж порушення щодо невиконання чи неналежного виконання службових обов'язків, яке є підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності, зокрема і у вигляді звільнення. Аналогічна позиція висловлена Вищим адміністративним судом у постанові від 27.04.2011 року, винесеній за результатами розгляду справи К-19960/08 (номер в ЄДРСР -16783388).

Жодних обґрунтувань чому встановлені порушення не можуть бути визначені як дисциплінарний проступок, у чому полягає їх особлива тяжкість, а головне, доказів встановлення умисності допущених порушень та настання тяжких наслідків, які мали місце внаслідок допущеного порушення, у матеріалах справи немає.

В наказі № 517-к від 14.03.2012р. не зазначено, які вчинки позивача є перешкодою для перебування його на службі в митних органах, відсутні посилання на конкретні порушення позивачем вимог Закону України «Про державну службу».

Припинення державної служби за порушення Присяги на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" є крайнім заходом відповідальності державного службовця, який виходить за межі дисциплінарної відповідальності, а тому, якщо підставою для припинення служби є порушення посадовою особою митної служби службової дисципліни, неможливість застосування за таке порушення заходів дисциплінарного впливу, аж до звільнення з митного органу, повинно бути належним чином мотивовано, що відповідачами зроблено не було.

В свою чергу, припинення служби позивача на підставі пункту 6 частини 1 статті 30 Закону України "Про державну службу" за неналежне виконання посадових обов`язків, що в розумінні Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України» становить склад дисциплінарного правопорушення, позбавило позивача права на належний захист своїх законних прав та інтересів відповідно до положень розділу 4 Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Оскільки інших доказів порушення позивачем Присяги державного службовця відповідачами не надано, звільнення позивача проведене всупереч вимог Закону України «Про Дисциплінарний статут митної служби України».

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте відповідачі не довели що порушення позивачем своїх посадових обов'язків визначених у посадовій інструкції є порушенням присяги Державного службовця, а не підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного та встановлених фактичних обставин справи, суд дійшов висновку про прийняття наказу Державної митної служби України без дотримання вимог ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу Державної митної служби України № 517-к від 14.03.2012 р. про припинення перебування на державній службі в митних органах України ОСОБА_3, старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, що розглядає трудовий спір. Отже, порушене відповідачем право ОСОБА_3 на проходження публічної служби підлягає відновленню шляхом його поновлення на попередній посаді.

Згідно ч.2 ст.235 КЗпП України, при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу, або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середньомісячна заробітна плата позивача згідно довідки Львівської митниці (а.с.87) становила на день звільнення 3121,64 грн., середньогодинна -18,92 грн.

З урахуванням положень п.8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 08.02. 1995р. №100 (в редакції на час виникнення спірних відносин) за час вимушеного прогулу позивачу належить до виплати 21151,60 грн. (3121,64 х 6 (місяців) + 151,36 х 16 днів).

Згідно з ст. 256 КАС України, негайно виконуються постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби та присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби у межах суми стягнення за один місяць.

Відповідно до ст..94 КАС України, судові витрати з сторін не стягуються.

Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати наказ Державної митної служби України №517-к від 14.03.2012 року про припинення 14.03.2012 р. перебування на державній службі в митних органах ОСОБА_3, старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці.

3. Поновити ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці з 14.03.2012р.

4. Стягнути з Львівської митниці (м. Львів, вул. Костюшка 1, код ЄДРПОУ 35775617) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 21151( двадцять одна тисяча сто п'ятдесят одна ) грн. 60 копійок.

5. Постанова суду в частині поновлення ОСОБА_3 на посаді старшого інспектора оперативного відділу служби боротьби з контрабандою та порушеннями митних правил Львівської митниці та виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць -3121,64 (три тисячі сто двадцять одна) грн. 64 коп. - виконується негайно.

Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.10.2012р.

Головуючий-суддя (підпис) Коморний О.І.

Суддя (підпис) Гулик А.Г.

Суддя (підпис) Москаль Р.М.

З оригіналом згідно.

Суддя Коморний О.І.