Постанова № 26453947, 15.10.2012, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1570/4024/2012

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 жовтня 2012 року

м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді -Токмілової Л.М.,

при секретарі -Ігнатенко М.Ю.,

за участю:

представника позивача -Остапова В.В.

представника відповідача -Галюрова М.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

27 червня 2012 року державне підприємство «Іллічівський морський торговельний порт»(далі ДП «ІМТП») (позивач) звернулось до суду з позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби (відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання в сумі 2131,50 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 175,25 грн.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що покладені перевіряючими в основу акту перевірки висновки про безтоварність господарських операцій із контрагентами здійснені без належного аналізу характеру конкретних угод, їх товарності та реальності. При цьому, позивач вважає, що ним правомірно віднесено до податкового кредиту з податку на додану вартість сум по господарським операціям із ТОВ «Торговий дім «Грекова»та ТОВ «ТД «ОСА», та у зв'язку з чим просить скасувати спірне податкове повідомлення-рішення. Зазначене стало підставою для звернення до суду з позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві (а.с.3-8).

Представник відповідача -Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року було прийнято на підставі акту перевірки, який був складений за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Іллічівський морський торговельний порт»з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Грекова»та з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТД «ОСА». Представник відповідача зазначив, що перевіркою було встановлено порушення позивачем вимог ч.1, 5 ст. 203, ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України та п. 185.1 ст. 185, п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.п. «г»п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи та надані докази, дійшов висновку про необґрунтованість адміністративного позову та відсутність підстав для його задоволення.

Судом встановлено, що в період з 11.04.2012 року по 03.05.2012 року головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Стрюковим О.А та головним державним податковим ревізор-інспектором відділу податкового супроводження підприємств функціонування інфраструктури водного транспорту Коржовим О.В. на підставі наказу № 11 від 09.04.2012 року, направлень на перевірку № 4/25-0 від 09.04.2012 року, № 5/25-0 ввід 09.04.2012 року (а.с. 148, 149-150 Т.І) та згідно вимог п.20.1.4 п.201 ст. 20, п. 75.1.2 п.75.1 ст.75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п.82.2 ст. 82 Податкового кодексу України, проведено документальну позапланову виїзну перевірку з питань правових взаємовідносин ДП «Іллічівський морський торговельний порт»з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Грекова»та з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТД «ОСА».

За наслідками вказаної перевірки відповідачем складено акт № 29/25-0/01125672/3 від 10.05.2012 року про результати документальної позапланової виїзної перевірки ДП «Іллічівський морський торговельний порт»з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за січень-лютий 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «Торговий дім «Грекова»та з питань достовірності даних податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2011 року, сформованих за рахунок взаємовідносин з ТОВ «ТД «ОСА»(а.с.9-30 Т.І).

На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року, за порушення вимог п. 185.1 ст. 185 , п.187.1 ст. 187, п.188.1 ст. 188, п.п. «г»п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2306 грн. 75 коп. із них: 2131,50 грн. -основний платіж та 175,25 грн. -штрафна (фінансова) санкція (а.с.64).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на вищезазначений акт перевірки було подано заперечення за № 402/79.6 від 16.05.2012 року (а.с.48-50 Т.І). Листом від 17.05.2012 року № 2566/25-0 висновки акту перевірки були залишені без змін, а заперечення без задоволення (а.с. 51-63 Т.І). 31.05.2012 року за № 429/196 позивачем було подано скаргу на спірне податкове повідомлення-рішення (а.с. 65-70 Т.І), рішенням Державної податкової служби в Одеській області від 20.06.2012 року № 15474/10/10-2007 вказана скарга залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення залишено без змін (а.с.71-73 Т.І).

Суд вважає, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби прийнято правомірно та не підлягає скасуванню, виходячи з наступного.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Відповідно до вимог пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Суд вважає обґрунтованими висновки Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби, які викладені в акті перевірки, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10 серпня 2011 року між ТОВ «ТД «ОСА»та Представництвом Іллічівського морського торговельного порту в м.Києві було укладено договір поставки № 10/08 (а.с.31-32 Т.І), згідно умов даного договору продавець -ТОВ «ТД «ОСА»продає, а покупець купує продукти харчування, вказані в накладних, рахунках фактурах, що складають невід`ємну частину, на умовах, викладених у договорі. Позивачем в підтвердження товарності даного договору було надано суду накладну № 40 від 10.08.2011 року, рахунок фактуру № 1008-1 від 10.08.2011 року та платіжне доручення № 202 від 10 серпня 2011 року, акт від 30.09.2011 року та звіт за вересень 2011 року (а.с. 33-34, 36 Т.І, а.с.33, 34 Т.ІІ).

На виконання даного договору 10.08.2011 року було виписано податкову накладну (а.с.35 Т.І).

Крім того, 17.06.2010 року між ТОВ «ТД «Грекова»та ДП «Іллічівський морський торговельний порт»було укладено договір поставки № 27/528-ОТ (а.с.41-45 Т.І), згідно умов даного договору постачальник -ТОВ «ТД «Грекова»зобов'язаний поставити товар, в асортименті та за цінами, вказаними в додатку, який є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов'язаний прийняти та сплатити за товар. Позивачем в підтвердження товарності даного договору було надано суду видаткову накладну № РН -0000017 від 03.02.2011 року, транспортний документ від 03.02.2011 року, картку складського обліку матеріалів № 90043, видаткові накладні, звіти про використання основних матеріалів в будівництві, довіреність та картку рахунку (а.с.37-38, 40, 177-251 Т.І, а.с.1-29 Т.ІІ).

На виконання даного договору 03.02.2011 року було виписано податкову накладну (а.с.35).

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 цього кодексу передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ст. 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби.

У разі звільнення від оподаткування у випадках, передбачених статтею 197 цього розділу, у податковій накладній робиться запис «Без ПДВ»з посиланням на відповідний пункт та/або підпункт статті 197 цього Кодексу.

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.

Отже, наявність податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку на додану вартість, не є єдиною умовою формування податкового кредиту. При цьому будь-які документи, складені на підтвердження факту здійснення окремої господарської операції, набувають статусу документа за своїм суттєвим навантаженням лише у разі фактичності здійснення господарської операції, з приводу якої складається відповідний документ, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою.

При цьому згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1. ст. 44 Податкового кодексу України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п. 2.1., 2.2. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).

Разом з тим, як вказано вище, обов'язковою умовою формування податкового кредиту з податку на додану вартість є не лише наявність податкових накладних та відповідних первинних документів, а і фактичність безпосередньої поставки товарів. При цьому будь-які документи, у тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції, а у разі її відсутності не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів.

Поряд з цим, позивачем не надано доказів на підтвердження доставки йому придбаного товару. Проте, обов'язок складання товарно-транспортних накладних під час перевезення вантажів передбачено Правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року № 363 та зареєстрованими на відміну від вищезгаданого акта у Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568.

Так, згідно з п. 11.1 зазначених Правил, основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля.

Згідно з положеннями п. 1 зазначених Правил товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Таким чином, згідно з встановленими правилами один екземпляр товарно-транспортної накладної повинен залишатися у вантажоотримувача, однак, позивачем відповідні документи до суду не надані.

Отже, судом встановлено, що позивачем наданими документами не доведено факту дійсності та легальності оподатковуваних господарських операцій. Зокрема, подані позивачем як докази своїх позовних вимог первинні фінансові та бухгалтерські документи не є достатніми для беззаперечного твердження про дійсне виконання господарських операцій з контрагентами, тобто такими, що дають право позивачу віднести відповідні суми до податкового кредиту.

З урахуванням сукупності наведених обставин, суд не може вважати доведеним факт реального виконання господарських операцій, за рахунок яких сформовано податковий кредит.

Суд погоджується з висновком податкового органу про непідтвердженість податкового кредиту належними первинними документами.

Крім того, з акту перевірки № 3570/2301/34697905 від 06.12.2011 року Ізмаїльської ОДПІ про результати позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ТД «Грекова»з питань підтвердження відомостей, отриманих від ПП «Антре Едвертайзінг», яке мало правовідносини з ТОВ «ТД «Грекова»у січні та лютому 2011 року (а.с. 155-162 Т.І), вбачається, що перевіркою встановлено відсутність об'єктів оподаткування при придбанні та продажу товарів, які підпадають під визначення ст. 185, 186, 187, 201 Податкового кодексу України, в результаті чого ТОВ «ТД «Грекова»завищено податкові зобов'язання на суму 30316 грн. Також, у ТОВ «ТД «Грекова»угоди з контрагентом за період січень-лютий 2011 року є нікчемними згідно з ч.1 ст. 203, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України.

Також, з наявної в матеріалах справи довідки № 80/2200/35995417 від 21.11.2011 року про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання «ТОВ «ТД «ОСА»щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків-контрагентами за серпень 2011 року (а.с. 151-154 Т.І) вбачається, що ТОВ «ТД «ОСА»відсутнє за адресою реєстрації і зустрічну звірку провести не є можливим.

Згідно Листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Для з'ясування обставин реальності вчинення господарської операції судам належить ретельно перевіряти доводи податкових органів про фактичне нездійснення господарської операції, викладені в актах перевірки або підтверджені іншими доказами.

Враховуючи встановлені обставини, суд вважає, що господарські операції позивача з контрагентами суперечать актам цивільного законодавства, встановлено факти, які свідчать про те, що проведення таких операцій не відповідає дійсним намірам сторін і, що вони спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищезазначене суд прийшов до висновку, що відповідачем доведено факт правомірності прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем правомірно збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість та застосовано штрафну (фінансову) санкцію.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази в сукупності, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби № 0000132500 від 23.05.2012 року, прийнято без порушенням вимог чинного законодавства, в зв'язку з чим не підлягає скасуванню.

На підставі вимог частини 3 статті 160 КАС України, в судовому засіданні 09 жовтня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7, 8, 9, 11, 14, 71, 86, 158 -163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволені адміністративного позову державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року -відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 15 жовтня 2012р.

Суддя Л.М. Токмілова

У задоволені адміністративного позову державного підприємства «Іллічівський морський торговельний порт»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Одесі Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000132500 від 23.05.2012 року - відмовити повністю.

15 жовтня 2012 року

.