Постанова № 26453732, 26.09.2012, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

26 вересня 2012 року Справа № 1170/2а-2754/12

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Могилан С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Укрнафта»

до відповідача: Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області

про визнання протиправною та скасування постанови,

Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»звернулось з позовом до Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області про визнання протиправною та скасування постанови №79 від 09.07.2012 року про накладення штрафу в розмірі 164 704,35 грн.

Позивач зазначив, що 30.05.2012 р. складено акт №109 на підставі якого винесено оскаржувану постанову. Позивач вважає, що її винесено на підставі припущень споживача, а його вина щодо порушення Закону України «Про захист прав споживачів»не доведена.

В судове засідання 26 вересня 2012 року представник позивача та відповідач не з'явилися, але подали заяви про розгляд справи без їх участі (а.с.72-74).

На підставі ухвали від 26.09.2012 р. розгляд справи проведено в порядку письмового провадження у відповідності до ст.122 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, адміністративний суд,

ВСТАНОВИВ:

З 30 травня по 08 червня 2012 року посадовими особами Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області здійснено перевірку дотримання законодавства про захист прав споживачів та винесено акт №109, висновками якого, є реалізація, на думку відповідача, нафтопродуктів, що не відповідає вимогам розділу 4 п.п.4.1.1, 4.2.1, розділу 6 п.п.6.4.1, 6.5.2. Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 від 04.06.2007 року №271/121 в частині не проведення приймально-здавальних випробувань під час приймання та відпуску нафтопродуктів, щодо визначення фактичних показників якості (а.с.12-13).

Окрім цього, в акті зазначено, що паспорти якості за №862 від 13.05.2012 року, №481 від 30.05.2012 року, №441 від 16.05.2012 року та №473 від 26.05.2012 року не відповідають вимогам нормативної документації на предмет дати проведення лабораторних випробувань (а.с.12 зворотній бік).

За результатами перевірки відповідачем відносно позивача винесено припис, яким господарюючого суб'єкта зобов'язано здійснювати реалізацію нафтопродуктів, за наявністю паспортів якості, оформлених належним чином (а.с.18).

09 липня 2012 року на підставі акту перевірки №109 від 30.05.2012 року винесено оскаржувану постанову №79 про застосування штрафу в сумі 164 704,35 грн. Дана постанова мотивована порушенням п.4 ч.1 ст.4 та ч.3 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів»та винесена на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.19-21).

Згідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про захист прав споживачів»спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право накладати на суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, стягнення, передбачені статтею 23 цього Закону, в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

У відповідності до п.4 ч.1 ст.4 Закону України «Про захист прав споживачів»споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця).

Згідно ч.3 ст.6 Закону України «Про захист прав споживачів»вимоги до продукції щодо її безпеки для життя, здоров'я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встановлюються нормативними документами.

В судовому засіданні представник відповідача посилався на те, що паспорти якості на нафтопродукти, які реалізує позивач не відповідають вимогам чинного законодавства, що є порушенням п.п.4.1.1, 4.2.1, розділу 6 п.п.6.4.1, 6.5.2. Інструкції з контролювання якості нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 04.06.2007 № 271/121 від 04.06.2007 року №271/121 (далі -Інструкція).

Відповідно до п.п.4.1.1, 4.2.1 Інструкції приймально-здавальні випробування здійснюються: під час приймання-здавання нафти або нафтопродуктів із транспортних засобів (до зливання); під час відпуску нафти та/або нафтопродуктів до відправлення транспортних засобів. Перелік показників якості, що зазначений у додатку 1, обов'язковий, але не виключає можливості проведення випробувань нафти та нафтопродуктів за іншими показниками якості, які зазначені в нормативних документах.

Згідно п.п.4.2.1 Інструкції проби повинні відбиратись під час приймання, зберігання, відпуску нафти та/або нафтопродуктів і в усіх інших випадках, коли необхідно визначити їх якість в обсязі приймально-здавальних, контрольних, повних випробувань або за окремими показниками якості. Підготовку посуду, пробовідбірників і відбирання проб нафти та/або нафтопродуктів необхідно здійснювати, дотримуючись вимог ДСТУ 4488.

У відповідності до п.п.6.4.1 Інструкції нафту та/або нафтопродукт відпускають споживачам лише після підтвердження випробувальною лабораторією їх відповідності вимогам нормативних документів і наявності паспорта якості на нафту та/або нафтопродукт, що міститься в конкретному резервуарі.

Згідно до п.п.6.5.2 Інструкції на нафтопродукти, що надходять до АЗС з одного резервуара підприємства (нафтобази) протягом дня (якщо протягом дня наливання до цього резервуара не здійснювалось), може видаватись один паспорт якості з першим рейсом автоцистерни на АЗС. У цьому разі надалі на товарно-транспортній накладній ставляться номер паспорта якості та номер резервуара підприємства (нафтобази), з якого налито нафтопродукт до цистерни.

Представник позивача в судовому засіданні зазначив, що посилання відповідача на п. 6.5.2 Інструкції № 271/121, як на порушення вимог законодавства, є безпідставним та необґрунтованим, оскільки даний пункт Інструкції надає право автозаправним станціям приймати протягом дня нафтопродукти одного виду за одним паспортом якості та не встановлює будь-яких обов'язків чи заборон для підприємства, а тому порушення п. 6.5.2 Інструкції відсутнє.

Відповідно до ч.ч. 3,4, п.п. 6.5.8 п.6.5 розділу 6 Інструкції №271/121 не допускається приймання нафтопродуктів до резервуарів АЗС, в тому числі при відсутності паспорта якості на нафтопродукт або документа (сертифіката відповідності або визнання) про сертифікацію нафтопродукту, що підлягає обов'язковій сертифікації та неправильного оформлення паспорта якості на нафтопродукт (відсутність номера або паспорт заповнений не за всіма показниками якості).

Матеріали справи містять копії паспортів якості №862 від 13.05.2012 року, №481 від 30.05.2012 року, №441 від 16.05.2012 року та №473 від 26.05.2012 року, які відповідають за складовими по формі за додатком до Інструкції, а також копії сертифікатів на бензин за терміном дії в період перевірки (а.с.35-36, 49-52, 53-56).

Натомість представник відповідача посилався на те, що споживачі були позбавлені певної інформації про продукцію, яка реалізується, а тому до ПАТ «Укрнафта» застосовано оскаржуваною постановою штрафні санкції на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, зокрема, за виготовлення або реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, - у розмірі п'ятдесяти відсотків вартості виготовленої або одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Для перевірки реалізуємої позивачем продукції Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області відібрано її зразки для відповідного аналізу (а.с.16 зворотній бік).

За результатами лабораторних досліджень Випробувальним центром паливно-мастильних матеріалів складено паспорти якості на продукцію позивача, а Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області винесено постанову №83 від 16 липня 2012 року, якою до ПАТ «Укрнафта» застосовано санкції на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» в сумі 166 723, 28 грн. Дана постанова, зі слів представника ПАТ «Укрнафта», оскаржується позивачем окремо в іншому провадженні (а.с.62-63, 66-67).

Як встановлено судом, підставою для притягнення позивача до відповідальності за п.2 ч.1 ст.23 Закону за постановою, яка оскаржується у даній справі, стали висновки перевіряючих про невідповідність паспортів якості на бензин позивача вимогам законодавства.

Суд зауважує, що притягнення до відповідальності на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» можливе лише за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів, а не за невідповідність нормативного документу на таку продукцію законодавству.

З огляду те, що позивача притягнуто до відповідальності саме за реалізацію продукції, що не відповідає вимогам нормативних документів на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»за постановою №83 від 16 липня 2012 року, якою до ПАТ «Укрнафта»застосовано санкції застосування штрафу в розмірі 166 723, 28 грн., винесення оскаржуваної постанови №79 від 09.07.2012 року про накладення штрафу в розмірі 164 704,35 грн. також на підставі п.2 ч.1 ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів»до позивача є протиправним.

Так як, судове рішення ухвалене на користь позивача, що не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, з відповідача на користь позивача належить стягнути судові витрати по справі, що складаються із судового збору в сумі 1 647,04 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 86, 94, 159-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову №79 від 09 липня 2012 року, винесену Інспекцією з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області, якою на Публічне акціонерне товариство «Укрнафта»накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 164 704,35 грн.

Присудити Публічному акціонерному товариству «Укрнафта»(код ЄДРПОУ 00135390) судові витрати з державного бюджету шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Інспекції з питань захисту прав споживачів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 1 647,04 грн.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України -з дня отримання копії постанови у повному обсязі, апеляційної скарги.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду С.В. Могилан