Постанова № 26453057, 01.10.2012, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 жовтня 2012 року 17:51 Справа № 0870/7850/12

м. Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Татаринова Д.В.

при секретарі Урсуленко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача 1: Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби

до відповідача 2: Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області

про: визнання неправомірними дій та стягнення коштів, -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1;

від відповідача 1: Благодір Р.В.;

від відповідача 2: не прибув; -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Державної податкової служби та Управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі Запорізької області, в якому позивач просить суд:

- визнати протиправними дії відповідача 1 з перерахування до місцевого бюджету суми податку з доходів фізичних осіб в розмірі 15 180,05 грн., утриманого з позивача;

- стягнути з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь позивача 15 180,05 грн. незаконно утриманого податку з доходу фізичних осіб;

- судові витрати віднести на відповідача 1.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_1 зазначає, що згідно з постановою Верховної Ради України №1037-V від 17.05.2007 «Про звільнення суддів» її було звільнено у відставку. Відповідно до ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів», позивачу була нарахована вихідна допомога у розмірі 101 200,32 грн., з якої було утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 15 180,05 грн. Позивач, посилаючись у позові на положення Законів України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992, «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-IV від 22.05.2003, вважає неправомірним утримання податку з доходів фізичних осіб з вихідної допомоги, оскільки така допомога, що виплачується судді при виході у відставку у розумінні пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону №889-IV є адресною допомогою, яка, відповідно до зазначеного Закону №88-IV, не включається до складу оподаткованого доходу платника податку.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просить суд задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

Представник Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Представником Відповідача-2 подані до суд письмові заперечення у яких, обґрунтовуючи свою позицію, зазначає, що вимоги позивача є безпідставними, такими, що не відповідають вимогам Законам України «Про податок з фізичних осіб». Представник відповідача-1 вважає, що виплати суддям, які пішли у відставку, за своєю сутністю є додатковою заробітною платою, яка підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб на загальних підставах.

Представник відповідача 2 у судове засідання не з'явився. До суду надано клопотання про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника.

Судом встановлено, що згідно постанови Верховної Ради України від 17.05.2007 №1037-V, відповідно до п. 9 ч. 5 ст. 126 Конституції України, ст. 15, ст. 43 Закону України «Про статус суддів», прийнято рішення про звільнення з посади судді Запорізького апеляційного господарського суду Радченко Ольги Павлівни у зв'язку з поданням заяви про відставку.

Згідно наказу Запорізького апеляційного господарського суду №54-к від 16.07.2007 ОСОБА_1, судді у відставці, була нарахована вихідна допомога при виході у відставку згідно Закону України «Про статус суддів» у сумі 101 200,32 грн., з якої утримано податок з доходів фізичних осіб у сумі 15 180,05 грн.

Відповідно до копій особового рахунку робітника і службовця, наданого суду позивачем, сума утриманого податку з доходів фізичних осіб із вихідної допомоги судді Радченко О.П. у розмірі 15 180,05 грн.

Право на отримання вихідної допомоги судді у разі його виходу у відставку, на момент виникнення спірних правовідносин, було передбачене ч. 3 ст. 43 Закону України «Про статус суддів» №2862-XII від 15.12.1992, відповідно до якої, судді, який пішов у відставку, виплачується вихідна допомога без сплати податку у розмірі місячного заробітку за останньою посадою за кожен повний рік роботи на посаді судді, але не менше шестимісячного заробітку.

Спеціальним законом у сфері оподаткування фізичних осіб, на момент виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб» № 889-IV від 22.05.2003.

Згідно з пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 цього Закону, до складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються, такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації) сума державної матеріальної та соціальної допомоги у вигляді адресних виплат коштів та надання соціальних послуг відповідно до закону, житлових та інших субсидій або дотацій, компенсацій (включаючи допомогу по вагітності та пологах), винагород та страхових виплат, які отримуються платником податку відповідно з бюджетів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування згідно із законом.

Конституційний Суд України у своєму рішенні № 4-рп/2007 від 18.06.2007 (справа про гарантії незалежності суддів) зокрема зазначив: «Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему, пов'язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України підкреслюється, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002, від 17 березня 2004 року №7-рп/2004, від 1 грудня 2004 року № 20-рп/2004)» (абзац третій пп. 3.4 п. 3 рішення).

Аналіз наведених правових актів, з врахуванням правової позиції Конституційного Суду України, дає підстави дійти висновку, що вихідна допомога судді, в разі виходу його у відставку є видом соціальної допомоги в розумінні Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», тому не підлягає оподаткуванню. При цьому суд бере до уваги ту обставину, що у правовідносинах щодо оподаткування вихідної допомоги судді, який пішов у відставку, з огляду на вказану правову позицію Конституційного Суду України, спеціальною нормою є положення ст. 43 Закону України «Про статус суддів», яка виключає можливість оподаткування вихідної допомоги.

Таким чином, посилання у письмових запереченнях відповідача 1 на пп. 22.2 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», відповідно до якого в разі, якщо норми інших законів чи інших законодавчих актів, що містять правила оподаткування доходів (прибутків) фізичних осіб, суперечать нормам цього Закону, пріоритет мають норми цього Закону, суд вважає безпідставними.

Органами, що здійснювали контроль за нарахуванням податків до бюджету у 2007 році, відповідно до додатку № 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» були органи державної податкової служби. Відповідно до вимог Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи податкової служи визначені у якості контролюючих органів щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів. Перерахування коштів органом податкової служби до відповідного бюджету податковим законодавством не передбачено та відповідачем 1 не здійснювалось.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у частині визнання протиправними дій відповідача 1 з перерахування до місцевого бюджету суми податку з доходів фізичних осіб утриманого з ОСОБА_1

Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що сума утриманого податку у розмірі 15 180,05 грн. підлягає стягненню з Місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь позивача.

У задоволенні решти позовних вимог суд вважає за необхідне відмовити.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-164 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Стягнути з місцевого бюджету Орджонікідзевського району м. Запоріжжя на користь ОСОБА_1 15 180,05 (п'ятнадцять тисяч сто вісімдесят гривень п'ять копійок) грн., незаконно утриманого податку з доходу фізичних осіб.

Стягнуті кошти перерахувати на р/р 29244825509100, отримувач ПАОКС «Приватбанк», код банку 305299, код ЄДРПОУ 14360570, призначення платежу: повернення податку з доходів фізичних осіб згідно постанови суду, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1), Пенсійний рахунок НОМЕР_2.

Судові витрати у розмірі 183,99 (сто вісімдесят три гривні дев'яносто дев'ять копійок) грн. присудити на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис) Д. В. Татаринов