Постанова № 26453009, 10.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/9268/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Зеленова А.С.

при секретарі Кобець О.А.

за участю:

представника позивача Фещенко Т.М.,

представників відповідача Кузьміна М.В., Фатьянова Р.О.,

Хоросольської Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясний продукт» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 №0006791540/0 ,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «М'ясний продукт» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 №0006791540/0 /том 1 а.с.3-6/.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 05 липня 2012 року замінено відповідача по справі Горлівську об'єднану державну інспекцію її правонаступником на Горлівську об'єднану державну податкову інспекцію Донецької області Державної податкової служби /том 2 а.с.27-30/.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що на підставі акту про результати документальної невиїзної (камеральної) перевірки ТОВ „М'ясний продукт" № 546/15-013 від 19.08.2009 р. Горлівською ОДПІ 24.09.2009 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 17579/15-013, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2634751,60 грн., в тому числі за основним платежем -2023732 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -608019,60 грн.

Позивач вважає прийняте податкове повідомлення-рішення таким, що суперечить діючому законодавству, порушує його права та охоронювані законом інтереси, а отже, має бути визнане недійсним з наступних підстав.

Податковим органом у акті перевірки, на підставі якого прийняте спірне податкове повідомлення-рішення, вказується на порушення платником податку пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", яке полягає у завищенні позивачем податкового кредиту та суми податку на додану вартість, яка зарахована у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2009 р. на суму 2026732 грн., внаслідок віднесення до податкового кредиту суми податку за податковими накладними, виписаними протягом 2007-2008 років.

Позивач вважає, що ним правомірно були віднесені до складу податкового кредиту у червні 2009 р. суми податку на додану вартість за податковими накладними, виданими у 2007-2008 роках, оскільки відповідні суми податку підтверджені податковими накладними, а том формування податкового кредиту за цими накладними є правом платника податку.

Позивач просить суд визнати недійсним податкове повідомлення-рішення № 0006791540/0 від 24.09.2009 р /т.1 а.с.226/.

Представник позивача у судовому засіданні підтримала позовні вимоги, надала пояснення аналогічні викладеним у позові, просила суд позов задовольнити у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні заперечували проти задоволення позовних вимог, надали письмові заперечення із посиланням на нормативно-правові акти /том 2 а.с.42-45/.

Просили суд відмовити у задоволенні позову.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю „М'ясний продукт" зареєстрований в якості юридичної особи на підставі свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, державна реєстрація проведена виконавчим комітетом Горлівської міської ради Донецької області 08.07.2005 р. /том 1 а.с. 8/, включене до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України за № 33603926 /том 1 а.с. 9/, здійснює господарську діяльність на підставі статуту /том 1 а.с. 10-13/, є платником податку на додану вартість.

Відповідач Горлівська об'єднана державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, якій в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні" повноваження.

Горлівською ОДПІ була проведена документальна невиїзна (камеральна) перевірка податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2009 р., поданої ТОВ „М'ясний продукт", за результатами якої був складений акт № 546/15-013 від 19.08.2009 року, в якому податковим органом зроблений висновок про порушення ТОВ „М'ясний продукт" вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого завищено податковий кредит та сума податку на додану вартість, яка зарахована у зменшення податкового боргу з податку на додану вартість за червень 2009 р. на 2026732 грн. /том1 а.с. 24-29/.

На підставі цього акту Горлівською ОДПІ 24.09.2009 р. було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006791540/0 про визначення ТОВ „М'ясний продукт" податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 2634751,6 грн., в тому числі за основним платежем -2026732 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями -608019,6 грн. /том 1 а.с. 31/.

Суд вважає зазначене рішення суб'єкта владних повноважень правомірним з наступних підстав.

20.07.2009 року ТОВ „М'ясний продукт" подало до Горлівської ОДПІ податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2009 р. /а.с. 32-33/. В податковій декларації позивачем задекларований податковий кредит в загальному розмірі 2027612 грн. Разом з декларацією з податку на додану вартість позивачем подані довідки щодо залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (а.с. 34-38), в яких зазначені залишки від'ємного значення, які виникли у попередніх податкових періодах: січень 2007 р. -15057 грн., лютий 2007 р. -1036 грн., квітень 2007 р. - 6511116 грн.; травень 2007 р. -846948 грн., червень 2007 р. - 21624 грн., липень 2007 р. -2900 грн.; серпень 2007 р. -33088 грн., вересень 2007 р. -18617 грн., жовтень 2007 р. -16349 грн.; листопад 2007 р. -164682 грн., грудень 2007 р. -78286 грн., січень 2008 р. - 445916 грн.; червень 2008 р. -465400 грн., липень 2008 р. -232332 грн., травень 2008 р. -136346 грн.

Спірним питанням в даному випадку є включення до складу податкового кредиту за червень 2009 р. суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних в 2007-2008 роках.

Згідно пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У відповідності до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

В судовому засіданні встановлено, що податкові накладні ТОВ „Восток плюс", ТОВ „Продукти України", ТОВ „Будмет-ВВ", ТОВ „Європромінвест Компані" були виписані протягом 2007-2008 років.

Так, ТОВ „Восток плюс" /том 1 а.с. 48-53/ податкові накладні видані відповідно: № 49 -07.11.2007 р. на суму податку на додану вартість 232434,10 грн., № 56 -27.11.2007 р. на суму податку на додану вартість 422075,37 грн., № 27 -20.05.2008 р. на суму податку на додану вартість 83955,37 грн., № 43 -01.07.2008 р. на суму податку на додану вартість 338120 грн.; ТОВ „Будмет-ВВ" /том 1 а.с. 65/ податкова накладна № 387 на суму податку на додану вартість 579,44 грн. видана 29.11.2007 р.; ТОВ „Європромінвест Компані" податкові накладні видані відповідно: № 3126 -26.10.2007 р. на суму податку на додану вартість 92281,33 грн., № 3152 -08.11.2007 р. на суму податку на додану вартість 75000 грн., № 3168 -16.11.2007 р. на суму податку на додану вартість 116666,67 грн., № 97 -24.01.2008 р. на суму податку на додану вартість 20500 грн., № 387 -08.02.2008 р. на суму податку на додану вартість 56717,50 грн., № 496 -27.02.2008 р. на суму податку на додану вартість 61666,67 грн. /том 1 а.с. 77-82/; ТОВ „Продукти України" податкові накладні видані відповідно: № 0001837 -26.12.2006 р. на суму податку на додану вартість 4753,67 грн., № 0001836 -26.12.2006 р. на суму податку на додану вартість 3240,57 грн., № 0001839 -26.12.2006 р. на суму податку на додану вартість 3137 грн., № 0001838 -26.12.2006 р. на суму податку на додану вартість 3137 грн., № 0000009 -05.01.2007 р. на суму податку на додану вартість 18048 грн., № 0000109 -12.04.2007 р. на суму податку на додану вартість 83,33 грн., № 0000200 -31.03.2008 р. на суму податку на додану вартість 200000 грн. /том 1 а.с. 96, 99, 102, 105, 110, 116, 123). Оплата за придбані товари була здійснена позивачем в податковому періоді, в якому видавались податкові накладні, про що свідчать виписки з банківського рахунку, які наявні в матеріалах справи.

Отримавши податкову накладну, покупець товару набув право на включення суми податку, яка вказана в цій накладній, до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"(у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 цієї ж статті Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених положень Закону випливає, що законодавчо установлений порядок формування податкового кредиту не передбачає його автоматичне виникнення за наслідками здійснення першої події у розумінні підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 названого Закону. Така перша подія лише визначає виникнення об'єктивного права платника на формування податкового кредиту, реалізація якого є можливою у разі виконання певних умов. Відповідно ж до підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість"саме податкова накладна є підставою для нарахування податкового кредиту.

А відтак суд погоджується із думкою позивача стосовно того, що у випадку, коли право платника на податковий кредит підтверджується податковими накладними, отриманими після закінчення податкових періодів, в яких фактично відбулись господарські операції, суми ПДВ, вказані у таких податкових накладних, можуть бути включені до складу податкового кредиту в податковому періоді, в якому такі податкові накладні отримані.

Крім того, саме по собі недекларування постачальником податкового зобов'язання є порушенням податкової дисципліни, допущеним саме цим постачальником, а не порушенням платника (позивача у справі), та не може слугувати перешкодою для реалізації платником права на податковий кредит.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що правоутворюючим фактом, з яким податкове законодавство пов'язує виникнення у платника права на податкову вигоду (податковий кредит), є реальне здійснення операцій з придбання товарів (послуг). За відсутності факту придання товарів чи послуг витрати на сплату ПДВ не можуть включатися до податкового кредиту навіть за наявності формально складених первинних документів або сплати грошових коштів.

У відповідності до діючого законодавства всі господарські операції повинні здійснюватися на підставі первинних документів.

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік і фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 цього ж Закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ;зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Статтею 79 КАС України визначається, що письмовими доказами є документи (у тому числі електронні документи), акти, листи, телеграми, будь-які інші письмові записи, що містять в собі відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно ч.4 ст.70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до ч.2 ст.69 КАС України докази суду надають особи, які беруть участь у справі. Суд може запропонувати надати додаткові докази або витребувати додаткові докази за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи.

З огляду на вищезазначені положення Закону, щодо офіційного з'ясування всіх обставин адміністративної справи, для правильного вирішення цього спору, судом було витребувано ухвалою від 03 жовтня 2012 року /том 2а.с.73 / докази, а саме сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передавання, дані щодо складського обліку за перевірямий період, для дослідження характеру та сутності спірних операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювану суму податкового кредиту, перевірити реальність вчинення дій, які становлять зміст таких операцій. Адже лише за результатами встановлення цих фактичних даних можна було б дійти вмотивованого висновку щодо законного включення Товариством спірних сум ПДВ до податкового кредиту у червні 2009 року.

Відповідно до пояснень представника позивача / том 2 а.с.82/ та бухгалтерської довідки ТОВ «М'ясний продукт» від 08.10.2012 року /том 2 а.с.83/ сертифікати якості, товарно-транспортні накладні, акти приймання-передавання, дані щодо складського обліку за перевірямий період(червень-липень 2009 року) втрачено, у зв'язку із чим надати у судове засідання та долучити до матеріалів справи не є можливим.

Товариством з обмеженою відповідальністю «М'ясний продукт» не надано ані під час перевірки податковим органом, ані під час судового розгляду документів фінансово-господарської діяльності, які доводили б необґрунтованість висновків акту перевірки.

Частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Правила ведення податкового обліку передбачають підтвердження сум, що відтворені в податковому обліку, документами бухгалтерського обліку, які повинні бути в наявності у платника податків відповідно до вимог ведення бухгалтерського обліку.

Доказами відсутності порушень з боку позивача норм законодавства зазначених у акті перевірки та оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясний продукт» , у відповідності до статті 69 КАС України є первинні документи фінансово-господарської діяльності позивача, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення та документи податкової звітності, що ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Не дивлячись на те, що судом було витребувано первинні документи /том 2 а.с.77/, позивачем так і не було надано первинні документи фінансово-господарської діяльності позивача, які містять відомості про господарські операції та підтверджують їх здійснення та документи податкової звітності, що ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

З урахуванням того, що позивачем не було надано первинних документів, на підставі яких було б можливо дослідити характер та сутність спірних операцій, які стали підставою для виникнення у позивача права на оспорювань суму податкового кредиту, перевірити реальність вчинення дій, які становлять зміст таких операцій, суд вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясний продукт» задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-112, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254, Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «М'ясний продукт» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 24.09.2009 №0006791540/0 - відмовити.

Постанова постановлена у нарадчій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 10 жовтня 2012 року у присутності представників сторін. Постанова виготовлена та підписана у повному обсязі 15 жовтня 2012 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зеленов А. С.