Постанова № 26452968, 17.10.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 жовтня 2012 р. Справа № 2а/0570/12456/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 11 год. 30хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Голубової Л.Б.,

при секретарі

за участі секретаря судового засідання Асманової Е.Е.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом державного підприємства «Селідіввугілля»

до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове

Донецької області

про про визнання неправомірним та скасування рішення від

29.12.2010 року № 16 про списання заборгованості, зобов'язання

провести списання заборгованості в загальній сумі 4059283,39 гривень

за участю:

представника позивача: Старенченка Ф.І, за дов. від 03 січня 2012 року № 1/28,

представник відповідача: Стрельника Д.В., за дов. від 17 вересня 2012 року № 78

Державне підприємство «Селидіввугілля» звернулося до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення від 29 грудня 2010 року № 16 про списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 745709,66 гривень, зобов'язання провести списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 4059283,39 гривень.

Крім того, позивач просив визнати поважною причину пропуску строку для звернення до суду, оскільки про порушення свого права позивач дізнався в ході проведення звірення розрахунків з відповідачем та оформленні акту № 8 від 16 серпня 2012 року.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області, розподіляючи самостійно грошові кошти позивача щодо сплати поточних страхових внесків, порушило черговість погашення страхувальником різних складових частин заборгованості перед Пенсійним фондом. Вказує, що відповідач в порушення норми ч.5 ст.106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» неправильно визначив суми платежів за їх призначенням, в результаті цього застосував черговість погашення різних складових частин заборгованості перед Пенсійним фондом та склав рішення про списання заборгованості, яке за сумою списання не відповідає вимогам зазначеної вище норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Дане порушення, на думку позивача, призвело до різниці в обліку позивача та відповідача сум, що підлягають списанню в розмірі 3313573,73 гривень.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні, викладеним у позові, просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач надав письмові заперечення проти позову від 08 жовтня 2012 року, в яких вважає позовні вимоги незаконними, оскільки Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» доповнено п. 14-2 розділу ХV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Вказаною нормою встановлено, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників», у тому числі, розстрочені згідно із законодавством, вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Відповідно до Закону України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» розроблено Порядок списання сум заборгованості зі штрафів та пені вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.11.2010 року № 27-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2010 року за № 1259/18554.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що органи ПФУ визначають несплачені штрафи та пеню за даними карток особових рахунків.

На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року складено акт № 7 від 06 липня 2012 року, який був підписаний підприємством.

З ініціативи позивача було складено ще один акт № 8 від 16 серпня 2012 року, в якому підприємство визначило інші, збільшені суми, що на його думку, підлягають списанню станом на 12 жовтня 2010 року - дату набрання чинності Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників».

Крім того, відповідач вказує, що відповідно до частини 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у випадках, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню і фінансові санкції та здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок уплати недоїмки, пені і фінансових санкцій. Тобто, заборгованість страхувальника погашається у календарному порядку виникнення сум заборгованості.

З зазначених підстав представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Селидіввугілля» зареєстроване як юридична особа 06.06.2005 року, включено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з ідентифікаційним кодом 33426253. Як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування позивач зареєстрований в управлінні Пенсійного фонду України в місті Седидове, що не заперечується сторонами.

Позивач має відокремлений підрозділ «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля», відносно якого винесене оскаржуване рішення про списання боргу № 16 від 29 грудня 2010 року.

У відповідності до п. 12 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у період до перетворення Пенсійного фонду України в неприбуткову самоврядну організацію він функціонує як центральний орган виконавчої влади на підставі норм цього Закону (крім норм, зазначених в абзаці шостому пункту 1 цього розділу) та Положення про Пенсійний фонд України, яке затверджує Президент України. Бюджет Пенсійного фонду України в зазначений період затверджує Кабінет Міністрів України.

Управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області є суб'єктом владних повноважень - органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з пунктом 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем'єр-міністра України - Міністра соціальної політики України.

Відповідно до пункту 7 Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 р. № 8-2 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 25 лютого 2008 р. № 5-5) затверджено Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.

Згідно із підпунктом 1.1 цього Положення управління Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Фонду.

Відповідно до п.1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (надалі - Закон №1058) страхувальниками, тобто, платниками страхових внесків, є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.

Правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Виключно цим Законом визначається порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків та стягнення заборгованості по внескам.

Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом».

У відповідності до ст. 19 Закону № 1058, «страхові внески до солідарної системи нараховуються:

для роботодавця - на суми фактичних витрат на оплату праці (грошового забезпечення) працівників, що включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці", виплату винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб, а також на суми оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності, яка здійснюється за рахунок коштів роботодавця, та допомоги по тимчасовій непрацездатності».

У відповідності до п.4 ст.20 Закону «сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду».

Відповідно до п.6 ч.2 ст. 17 Закону №1058 страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески. Страхувальник зобов'язаний сплачувати страхові внески не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення відповідного базового періоду, за який вони нараховані (ч.6 ст.20 Закону №1058).

Згідно з пунктом 12 статті 20 зазначеного Закону страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків, у зв'язку з чим суд не приймає посилання позивача на нерентабельність підприємства та його фінансування за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до частини 5 статті 106 Закону України № 1058, у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин, за рахунок сум, що надходять від страхувальника або від державної виконавчої служби в рахунок сплати недоїмки, погашаються суми недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі, коли страхувальник має несплачену недоїмку, пеню та фінансові санкції і здійснює сплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються в рахунок сплати недоїмки, пені та фінансових санкцій.

Пунктом 14-2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників», у тому числі розстрочені згідно із законодавством, вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, підлягають списанню в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду України.

Закон України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників» набрав чинності 12 жовтня 2010 року, тобто, списанню підлягає заборгованість станом на 12 жовтня 2010 року.

Пунктами 3-6 Порядку списання сум заборгованості зі штрафів та пені вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 27.11.2010 року № 27-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.12.2010 року за № 1259/18554 визначений механізм списання заборгованості.

Пунктом 4 Порядку передбачено, що органи ПФУ визначають несплачені штрафи та пеню за даними карток особових рахунків.

Рішенням № 16 від 29 грудня 2010 року, відповідно до вищевказаних нормативно-правових актів відповідач списав заборгованість з позивача в сумі 745709,66 гривень. (а.с.15-16).

Позивач не погодився з даними сумами списання та звернувся до суду з позовом до відповідача.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/1722/2011 було зобов'язано управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області провести звірення сум несплачених штрафів та пені відповідно до п. 5 Порядку списання сум заборгованості зі штрафів та пені вугле- та торфодобувним підприємствам, що належать до сфери управління Міністерства вугільної промисловості України.

На виконання постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року складено акт № 7 від 06 липня 2012 року, який був підписаний позивачем (а.с.25-26). За даними платника списанню підлягала сума 8622124,39 гривень, за даними ПФУ - 10003148,49 гривень. Сума відхилення склала 1381024,10 гривень.

16 серпня 2012 року між сторонами знов складено акт звірення розрахунків № 8 (а.с.26). за даними платника станом на 12 жовтня 2010 року підлягало списанню вже 6689574,76 гривень, за даними ПФУ -10003148,49 гривень. Сума відхилення вже склала 3313573,73 гривень.

Наявність недоїмки зі страхових внесків на дату списання заборгованості не заперечується позивачем та доводиться карткою особового рахунку відокремленого підрозділу позивача.

Так, станом на 12 жовтня 2010 року недоїмка позивача по страхових внесках (32%, 4%, 42%) складала 2935823,65 гривень (а.с. 51). Заборгованості по фінансових санкціях на дату списання у позивача не було (а.с. 53). Заборгованості з пені також не було (а.с.55).

Як зазначено вище, пунктом 14-2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058 встановлено, що суми накладених (нарахованих) та не сплачених штрафів та пені, а також суми штрафів та пені, які підлягають (підлягатимуть) накладенню (нарахуванню) на день набрання чинності Законом України «Про скорочення заборгованості перед Пенсійним фондом України підприємств, які мають стратегічне значення, та вугледобувних підприємств і відновлення пенсійних прав їх працівників».

Погашення заборгованості відповідно календарної черговості її виникнення прямо встановлено частиною 5 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у редакції, яка діяла на час спірних правовідносин.

Що стосується вимоги про визнання поважною причину пропуску строку для звернення до суду, суд зазначає наступне.

Матеріалами справи доведено, що позивачем в судовому порядку оскаржувало ся рішення про списання боргу № 16 від 29 грудня 2010 року. Отже, про порушення свого права позивач дізнався в ході проведення звірення розрахунків з відповідачем та оформленні акту № 8 від 16 серпня 2012 року, здійсненого на підставі постанови Донецького окружного адміністративного суду від 04 квітня 2011 року у справі № 2а/0570/1722/2011, тому причини пропуску строку звернення до суду є поважними.

Згідно з п.п. 1,2 ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З урахуванням встановлених обставин у справі суд прийшов до висновку про правомірність прийняття відповідачем спірного рішення від 29 грудня 2010 року № 16 про списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 745709,66 гривень у зв'язку з чим, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. ст. 11, 17-20, 69-72, 86, 94, 158-163, 167, 185, 186, 254, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Визнати поважними причини пропуску строку звернення до суду із позовом Державного підприємства «Селідіввугілля» до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення від 29 грудня 2010 року № 16 про списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 745709,66 гривень, зобов'язання провести списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 4059283,39 гривень.

У задоволенні позову Державного підприємства «Селідіввугілля» до управління Пенсійного фонду України в місті Селидове Донецької області про визнання неправомірним та скасування рішення від 29 грудня 2010 року № 16 про списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 745709,66 гривень, зобов'язання провести списання заборгованості відокремленого підрозділу «Шахта «Україна» державного підприємства «Селідіввугілля» перед Пенсійним фондом України по штрафам та пені в загальній сумі 4059283,39 гривень - відмовити.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті та проголошена у судовому засіданні в присутності представників позивача та відповідача 17 жовтня 2012 року.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Голубова Л.Б.