Постанова № 26452819, 18.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/16983/11 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тулянцевої І.В.

при секретарі Бубенець Т.А.

за участю:

представника позивача Заіменко Д.В.

представника відповідача Товстої Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон»до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень -рішень від 4 липня 2011 року № 0101602301, № 0101652301, № 0101662301, № 0000581701 та № 0102322301, № 0102312301 від 14.09.2011 року та визнання протиправними дій, -

ВСТАНОВИВ:

08 грудня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» (далі - позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0101602301, №0101652301, № 0101662301, № 0000581701, винесеними 04 липня 2011 року Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська за результатами документальної планової виїзної перевірки.

23 березня 2012 року позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.07.2011 р. № 0101602301, №0101652301, № 0101662301, № 0000581701 та від 14.09.2011 р. № 0102322301, № 0102312301; визнати протиправними дії відповідача щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Дніпробетон», суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257,4 тис. грн. за 2009 рік та 9333,8 тис. грн. за 2010 рік; визнати право ТОВ «Дніпробетон» на віднесення до Декларації з податку на прибуток підприємства за звітний період до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257,4 тис. грн. за 2009 рік та 9333,8 тис. грн. за 2010 рік; зобов'язати відповідача прийняти у ТОВ «Дніпробетон» Декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період з включенням до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257,4 тис. грн. за 2009 рік та 9333,8 тис. грн. за 2010 рік.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що складені за результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Дніпробетон» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. на підставі акту №2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. та в ході адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення, є протиправними та прийнятими з порушенням норм діючого законодавства України, у зв'язку з чим підлягають скасуванню. На думку позивача, ним не були допущені порушення п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість в сумі 2463,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 року - 2463,00 грн. Крім того, контролюючим органом безпідставно застосовані штрафні санкції за порушення граничного строку сплати земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2007-2010 роки, оскільки позивач користувався земельними ділянками в розмірі 18,2432 га лише до 2005 року, тому не повинен був взагалі сплачувати податки за період 2007-2010 року. Крім того, вважає безпідставним збільшення сум грошових зобов'язань товариства з податку на доходи фізичних осіб на підставі податкового повідомлення-рішення № 0000581701, хоча не наводить для цього юридичного обґрунтування. Також позивач вважає протиправними дії Лівобережної МДПІ щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Дніпробетон» суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 257, 4 тис. грн. за 2009 рік та 9 333,8 тис. грн. за 2010 рік, що призводить до безпідставної зміни бази оподаткування податком на прибуток. У зв'язку з чим, просить скасувати податкові повідомлення-рішення, винесені за результатами перевірки та в результаті адміністративного оскарження та поновити його права на віднесення до валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував, подав до суду письмові заперечення, які приєднані до матеріалів справи. В судовому засіданні пояснив, що спірні податкові повідомлення-рішення є законними, оскільки прийняті в результаті виявлених порушень позивачем чинного законодавства, що підтверджується Актом перевірки та рішенням про розгляд скарги в порядку адміністративного оскарження, а також первинними документами, які додано до матеріалів справи. Вважають посилання позивача на протиправність дій ДПІ щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Дніпробетон» суми відсотків за користування кредитними коштами, безпідставними, оскільки підприємством ні в ході перевірки ні в ході судового розгляду не було доведено факт безпосереднього зв'язку таких витрат з господарською діяльністю підприємства.

Ухвалою суду від 18.04.2012 року відповідача - Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська замінено на правонаступника - Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби (далі - відповідач).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що Лівобережною міжрайонною державною податковою інспекцією м. Дніпропетровська було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Дніпробетон» (код ЄДРПОУ 20239861) з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 р. по 31.12.2010 р. за результатами якої було складено Акт №2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. Відповідно до висновків Акту, перевіркою було встановлено порушення ТОВ «Дніпробетон»: 1) по податку на додану вартість - п.п.7.2.3, п.п.7.2.6 п. 7.2, п.п.7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) в результаті чого занижений податок на додану вартість в сумі 2463,00 грн., в т.ч. за грудень 2010 року - 2463,00 грн.; 2) по платі за землю - ст.ст. 2,5,13 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535 - XII (із змінами і доповненнями), в результаті чого занижена плата за землю в сумі 540100,79 грн., в т.ч. по періодам: за 2009 рік - 262308,94 грн., за 2010 рік - 277791,85 гр.; 3) по платі за землю та орендній платі - за несвоєчасну сплату суми визначеного грошового зобов'язання передбачена відповідальність відповідно до п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI; 4) по податку з доходів фізичних осіб - п.п.4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.03.2005 р. № 889 - IV (із змінами та доповненнями), а саме, не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з суми коштів, виплачених фізичним особам в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з фізичних осіб у сумі 1947,83 грн., п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.03.2005 р. № 889 - IV (із змінами та доповненнями) виявлено заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 211376,75 грн. (т. 1 а.с. 13-50).

Не погоджуючись із висновками, зробленими в Акті №2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. щодо порушень Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР та Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. №2535 - XII, позивачем до Лівобережної МДПІ були подані заперечення від 04.07.2011 р., які були розглянуті відповідачем та за результатами яких була дана відповідь від 04.07.2011 р. (вих. № 20986/10/230 про залишення без змін Акту перевірки (т. 1 а.с.51-61).

Судом встановлено, що на підставі Акту № 2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. Лівобережною МДПІ 4 липня 2011 року прийняті наступні податкові повідомлення-рішення щодо ТОВ «Дніпробетон»:

№ 0101602301 - про збільшення на 3078,75грн. суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (основний платіж - 2463 грн., штрафні (фінансові) санкції -615,75 грн.);

№ 0101612301 - про збільшення на 675125,99грн. суми грошового зобов'язання із земельного податку (основний платіж - 540100,79грн., штрафні (фінансові) санкції -135025,2 грн.);

№ 0101632301 - про нарахування штрафу в сумі 62325,6 грн. за несвоєчасну сплату земельного податку (10%);

№ 0101652301 - про нарахування штрафу в сумі 60,44 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати з юридичних осіб (10%);

№ 0101662301 - про нарахування штрафу в сумі 168705,97грн. за несвоєчасну сплату земельного податку (20%);

№ 015098/1701 - про нарахування ТОВ «Дніпробетон» пені по податку з доходів фізичних осіб в сумі 20169,05грн.;

№ 0000581701 - про збільшення на 266655,73грн. суми грошового зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» з податку на доходи фізичних осіб (основний платіж -213324,58грн., штрафні (фінансові) санкції - 53331,15грн.) (т. 1 а.с. 77-83).

Не погодившись з означеними податковими повідомленнями - рішеннями ТОВ «Дніпробетон» 15.07.2011 року звернулось зі скаргою до ДПА у Дніпропетровській області.

Рішенням ДПА у Дніпропетровській області від 13.09.2011 № 27082/10/25-008 скаргу ТОВ «Дніпробетон» задоволено частково, податкові повідомлення-рішення Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська від 4 липня 2011 року:

№ 0101602301 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» з податку на додану вартість залишено без змін;

№ 0101612301 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» із земельного податку скасовано повністю;

№ 0101632301 про визначення зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» зі сплати штрафу у розмірі - 10% - за затримку сплати грошового зобов'язання із земельного податку скасовано повністю;

№ 0101652301 про визначення зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» зі сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати грошового зобов'язання із орендної плати з юридичних осіб залишив без змін;

№ 0101662301 про визначення зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» зі сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов'язання із земельного податку скасував в сумі 19616,92грн., в іншій частині (149089,05грн.) залишив без змін;

№ 0000581701 про збільшення грошового зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» з податку з доходів фізичних осіб залишив без змін;

№ 015098/1701 про нарахування пені по податку з доходів фізичних осіб скасував повністю (т. 1 а.с. 63-71).

За результатами розгляду первинної скарги та у зв'язку із частковим скасуванням податкових повідомлень - рішень від 04.07.2011 року, 14 вересня 2011 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська були винесені податкові повідомлення-рішення:

№ 0102312301 про визначення зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» зі сплати штрафу у розмірі 20% за затримку сплати грошового зобов'язання із земельного податку в сумі 149089,05 грн. (т. 1 а.с. 178);

№ 0102322301 про визначення зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» зі сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 226,44 грн. (т. 1 а.с. 179).

Не погодившись із вказаним рішенням Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська, ТОВ «Дніпробетон» 26.09.2011 року оскаржило його до Державної податкової служби України, вважаючи, що податкові повідомлення-рішення № 0101602301, 0101652301, 0101662301, 0000581701 від 04.07.2011 року та № 0102312301 і № 0102322301 від 14.09.2011 року, винесені з урахуванням рішення ДПА у Дніпропетровській області від 13.09.2011 року №№ 27082/10/25-008, підлягають скасуванню. За результатами розгляду скарги ДПС України було прийнято рішення від 24.11.2011 р. № 6181/6/10 - 2215 про залишення скарги без задоволення, а вказаних податкових повідомлень - рішень без змін (т. 1 а.с. 72-76).

Вважаючи безпідставним залишення Державною податковою службою України без задоволення скарги ТОВ «Дніпробетон», позивач звернувся до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав.

Надаючи правову оцінку оскаржуваним податковим повідомленням - рішенням суд виходить з наступного.

Правовідносини з приводу визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з податку на додану вартість до 01.01.2011 року регулювались Законом України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами і доповненнями (далі - Закон № 168/97-ВР).

Фактичною підставою для зменшення податкового кредиту позивача, який був ним сформований за взаємовідносинами з ТОВ «Інвестторгпром», слугував висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, про порушення позивачем пп.7.2.3, 7.2.6 п.7.2, п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст.7 Закону № 168/97-ВР, оскільки перевіркою встановлено, що позивачем безпідставно віднесені суми податкового кредиту у розмірі 2463,00 грн. (грудень 2010 р.) за взаємовідносинами з ТОВ «Інвестторгпром».

Суд зазначає, що за змістом положень пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону про ПДВ підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна. Відповідно до пп.7.4.5. п.7.4 ст.7 Закону про ПДВ суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) не підлягають включенню до складу податкового кредиту. Податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг) (пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону про ПДВ).

Суд зауважує, що аналіз положень Закону про ПДВ, зокрема ст.3, дає підстави для висновку, що податкова накладна має юридичну силу документу, що підтверджує дані податкового обліку та дає право на формування податкового кредиту, якщо вона складена в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не відбулось, складені документи, в тому числі і податкова накладна, не можуть вважатись первинними документами для цілей ведення податкового обліку.

Отже, досліджуючи обставини реальності здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «Інвестторгпром», на підставі яких ним були сформовані дані податкового обліку, а саме податковий кредит, суд приймає на підтвердження таких даних лише достовірні первинні документи, тобто ті, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Перевіряючи фактичне здійснення господарських операцій із ТОВ «Інвестторгпром», судом з'ясовано, що взаємовідносини із зазначеним контрагентом виникли на підставі укладеного в усній формі договору купівлі-продажу запасних частин.

Суд відмічає, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочини між юридичними особами належить вчиняти в письмовій формі. За правилами, встановленими ч.1 ст. 206 ЦК України, усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність.

На вимогу суду позивач не надав чітких та зрозумілих пояснень щодо обставин укладання договору з ТОВ «Інвестторгпром» із зазначенням економічної доцільності придбання товарів саме у зазначеного контрагенту. Доказів його виконання у момент вчинення, доказів транспортування товару у день укладення договору в усній формі з вул. Криворізької б. 50 кв. 30 у м. Дніпропетровську (місце знаходження контрагента) до позивача (м. Дніпропетровськ, вул. Гаванська б. 4) на підставі оформлених належним чином довіреностей, суду не надав. Натомість позивачем зазначено, що ніяких інших первинних документів окрім банківських виписок, що підтверджує оплату за придбаний товар, на підприємстві немає.

Оглянувши долучені до справи копії первинних документів, наданих позивачем в підтвердження означеної операції, як - то накладна № 2412 від 24.12.2010 р., рахунок № 1612 від 16.12.2010 р., податкова накладна № 1612 від 16.12.2010 р., копії банківських виписок (т. 1 а.с.238 - 243) судом встановлено, що за загальними ознаками вони відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», а також вимогам, наведеним в пп.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону про ПДВ щодо необхідних реквізитів податкової накладної. Між тим, як було зазначено судом вище, будь- які документи, у тому числі накладні, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Крім того, необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум ПДВ до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Ані в ході перевірки, ані в ході судового розгляду справи позивачем не надано документів в підтвердження фактичного здійснення придбання товару у ТОВ «Інвестторгпром», як-то: відповідного договору в письмовій формі, акту приймання-передачі, документів в підтвердження транспортування та зберігання товару, а також в підтвердження факту використання придбаних товарів в підприємницькій діяльності, а не в особистих цілях.

Вивченням змісту Акту перевірки ТОВ «Інвестторгпром» № 787/23-307/36495801 від 18.03.2011 р., складеного ДПІ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська (т. 1 а.с.23-25), з питання правильності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за грудень 2010 року, визнано недійсними податкові зобов'язання (2744102грн.) та податковий кредит (2530810грн.) даного товариства за перевіряємий період з причини відсутності необхідних умов для здійснення господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей. А саме, за даними податкової звітності у ТОВ «Інвестторгпром» відсутні виробниче обладнання, складські приміщення, транспортні засоби, трудові ресурси (згідно звіту 1- ДФ станом на 01.12.10 чисельність працівників - 5 осіб, станом на 31.12.10 - 0 осіб). За юридичними адресами посадові особи ТОВ «Інвестторгпром» не знаходяться. Колишній директор гр.ОСОБА_3 знаходитеся за межами України. Свідоцтво платника ПДВ ТОВ «Інвестторгпром» анульовано рішенням ДПІ у Красногвардійському районі м.Дніпропетровська від 14.03.11. За матеріалами ВПМ СВ Красногвардійського РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області порушено кримінальну справу за частиною 1 статті 358 КК України за фактом використання посадовими особами ТОВ «Інвестторгпром» завідомо підроблених документів.

Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, суд доходить до висновку про відсутність будь-яких юридичний наслідків за усним договором з ТОВ «Інвестторгпром», в тому числі і в сфері оподаткування. Наявність у позивача виписаних ТОВ «Інвестторгпром» податкових накладних та рахунків у спірних правовідносинах не створює права для формування податкового кредиту, оскільки, як вбачається з добутих по справі доказів, об'єкт оподаткування ПДВ за переліченим вище правочином, яким, з огляду на положення ст. 3 Закону №168, є реально здійснена господарська операція з поставки товару, відсутній. Наведене виключає правомірність віднесення Позивачем оспорюваних сум ПДВ до податкового кредиту, а отже обґрунтовує законність здійсненного відповідачем донарахування податкового зобов'язання та застосування штрафних санкцій за спірним податковим повідомленням-рішенням.

Доводи позивача з приводу відсутності у податкового органу повноважень одноособово, на власний розсуд визнавати правочини, укладені між ним та ТОВ «Дніпробетон», та ТОВ «Інвестторгпром», недійсними, не заслуговують на увагу з огляду на наступне. Згідно зі ст.86 Податкового кодексу України, результати перевірок оформлюються у формі акту або довідки. Порядок оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства врегульований відповідним Порядком, розробленим відповідно до вимог Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні», затвердженим Наказом ДПА України від 22.12.10 №984. За змістом п.6.1 Порядку опис виявлених перевіркою порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, з посиланням на підпункти, пункти, статті законодавчих актів зазначається у висновку акту перевірки. Як вбачається з описової частини акту Позивача, податковим органом, з огляду на отриманий акт перевірки відносно ТОВ «Інвестторгпром», зміст якого наведений в означеній частині акту, в ході проведення перевірки ТОВ «Інвестторгпром», досліджено питання реальності проведеної господарської операції з метою встановлення факту відповідності задекларованих наслідків господарської операції позивача у податковому обліку фактичним обставинам, що відповідає повноваженням та компетенції органів державної податкової служби.

Враховуючи викладене, висновок ДПІ про порушення позивачем вимог пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при формуванні податкового кредиту за взаємовідносинами з ТОВ «Інвестторгпром», визнається судом юридично та фактично обґрунтованим.

Суд також зазначає, що штрафні (фінансові) санкції, визначені відповідачем в податковому повідомленні-рішенні № 0101602301 від 04.07.2011 року ТОВ «Дніпробетон» в сумі 615,75 грн. (25 % суми податкових зобов'язань - 2463грн.), застосовані правомірно та узгоджується з нормам п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Щодо підстав скасування податкових повідомлень - рішень № 0101662301, №0102322301, № 0101652301 від 04.07.2011 року та № 0102312301, № 0102322301 від 14.09.2011 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати грошових зобов'язань із земельного податку та орендної плати за землю, суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що 16.06.1994 року Дніпропетровською міською радою прийнято рішення № 667 про надання Відкритому акціонерному товариству Промислово - будівельна компанія «Придніпровський завод» (правонаступником якого з 2005 року являється ТОВ «Дніпробетон») у постійне користування земельної ділянки площею 21,1464 га, що знаходиться за адресою: м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4 по фактичному розміщенню. На підставі даного рішення ВАТ ПБК «Придніпровський завод» отримало Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою серії ДПД 84 № 000064 від 27.06.1994 року. У Державний акт неодноразово вносились зміни в землекористуванні на підставі рішень Дніпропетровської міської ради. Відповідно до запису 3 Державного акту, залишок земельної ділянки, яка була надана у користування Відкритому акціонерному товариству Промислово - будівельна компанія «Придніпровський завод» складала 18,2432 га (т. 2 а.с.10-15).

Відповідно до положень статті 2 Закону України «Про плату за землю» від 03.07.1992 р. № 2535 - XII із змінами і доповненнями, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 2535 - XII), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Об'єктом плати за землю є земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, а суб'єктом (платником) - власник земельної ділянки, земельної частки (паю) і землекористувач, в тому числі орендар. Власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі, крім орендарів, сплачують земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата (ст. 5 Закону № 2535 - XII).

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 р. № 1952 - IV (із змінами і доповненнями) визначено, що державна реєстрація прав на земельну ділянку є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на неї (ст. 2).

Відповідно до ст. 13 Закону № 2535 - XII, підставою для нарахування земельного податку є дані Державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державні або комунальній власності - договір оренди такої земельної ділянки.

В ході розгляду справи було встановлено, що до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська позивачем були подані податкові розрахунки земельного податку за 2009-2010 роки, якими Товариство самостійно визначило податкові зобов'язання в тому числі: за 2009 рік на суму - 747907,53 грн. з розбивкою річної суми по 62325,63 грн. щомісячно (т. 1 а.с.207-209) та за 2010 рік на суму - 792033,79 грн. з розбивкою річної суми по 66002,79 грн. (т. 1 а.с.198-200).

У зв'язку з наданням уточнюючих розрахунків земельного податку за 2007-2010 роки та новим звітним розрахунком земельного податку на 2009 - 2010 роки, ТОВ «Дніпробетон» зменшило земельний податок на 806824,87грн., в т.ч. за 2007 рік - на 39018,18грн. (вх.№105884 від 30.09.10), за 2008 рік - на 227705,9грн. (вх.№117781 від 30.09.10), за 2009 рік - на 262308,94грн.(вх.№128655 від 30.09.10) (т. 1 а.с. 204-206), за 2010 рік - на 277791,85грн. (вх.№74636 від 30.09.10, № 87600 від 21.10.10, №87599 від 21.10.10) (т. 1 а.с.189-200).

Від'ємні значення сум податкових зобов'язань у картці особового рахунку погасили податковий борг товариства з такого податку внаслідок чого нараховані штрафні санкції в сумі 166362,3грн. (20%) за порушення термінів сплати узгоджених сум земельного податку розрахунок яких доданий до Акту перевірки №2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. (т. 1 а.с.47-48).

Згідно пункту 126.1 статті 126 ПК у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У відповідності до пункту 11.4 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом ДПА України від 18 липня 2005 року N276 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції 2 серпня 2005 року за N843/11123, під погашенням податкового боргу за певним видом платежу слід розуміти зменшення абсолютного значення від'ємного сальдо розрахунків платника з бюджетом та пені, підтверджене відповідним документом. Погашення податкового боргу може бути повним або частковим.

У 2010 року ТОВ «Дніпробетон» до Лівобережної МДПІ м.Дніпропетровська надані уточнюючі розрахунки до податкових розрахунків земельного податку за попередні роки та за 2010 рік внаслідок проведення яких на відповідному особовому рахунку відбулося зменшення абсолютного значення недоїмки з такого податку.

Оскільки у всіх випадках погашення самостійно узгоджених податкових зобов'язань з земельного податку відбулось з перевищенням 30 календарних днів від граничного строку сплати (навіть з урахуванням дії в період з 16.02.10 по 06.07.10 мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у зв'язку із відкриттям провадження у справі про банкрутство ТОВ «Дніпробетон»), що підтверджується висновками, викладеними в Рішенні ДПА у Дніпропетровській області про результати розгляду первинної скарги від 13.09.2011 р. № 27082/10/25-008, розмір штрафних санкцій має складає 20% погашеної суми податкового боргу, тобто 149089,05грн. (т. 1 а.с.67-68). У зв'язку з чим, відповідачем 14.09.2011 року в результаті адміністративного оскарження з урахуванням положень ст. 126 Податкового кодексу України, правомірно було винесено податкове повідомлення-рішення № 0102312301 про застосування штрафних санкцій до позивача за затримку сплати земельного податку в сумі 149089,05грн. (20% погашеної суми податкового боргу) (т. 1 а.с.178). За таких обставин, підстав для визнання вказаного рішення контролюючого органу неправомірним та його скасування, судом не вбачається.

В ході розгляду справи також було встановлено, що на підставі Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 121010000:09:089:0022) від 12.03.2003 р., номер державної реєстрації 3195, укладеного між ВАТ ПБК «Придніпровський завод» (правонаступником якого з 2005 року являється ТОВ «Дніпробетон») та Дніпропетровською міською радою, позивач орендує земельну ділянку площею 0,1764 га (цільове використання землі - розміщення заводу).

Позивачем до Лівобережної МДПІ м. Дніпропетровська були подані податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності: за 2009 рік вх. № 173 від 15.01.2009 р. із визначенням річної суми податкових зобов'язань у сумі - 21418, 27 грн. (т. 1 а.с.201-203) та за 2010 рік вх. 3190 від 29.01.2010 р. із визначенням річної суми податкових зобов'язань у сумі - 22681,95 грн. (т. 1 а.с. 186-188).

Відповідно до п.5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. № 2181 - III із змінами і доповненнями (далі - Закон № 2181 - III) , чинного на момент виникнення спірних правовідносин, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим від дня її подання. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному чи судовому порядку.

Термін погашення податкового зобов'язання, зазначеного у податковій декларації, визначено п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону № 2181 - III, згідно з яким платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного терміну, передбаченого п.п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Відповідно до п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 - III, у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: - при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання - у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

В ході розгляду справи було встановлено, що позивачем були порушені строки сплати орендної плати, визначені в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2009 рік. Так, погашення податкового боргу по Декларації від 15.01.2009 року № 173 по строку сплати 01.02.10 в сумі 604,4грн. відбулось 05.02.10, тобто з простроченням у 4 дні, що було підтверджено в ході документальної планової перевірки та відображено в Акті перевірки № 2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. та Додатках до Акту (т. 1 а.с. 40).

З урахуванням виявлених порушень контролюючим органом 04.07.2011 року на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (чинного на момент виявлення правопорушення) було винесено податкове повідомлення-рішення № 0101652301 про нарахування штрафу в сумі 60,44 грн. за несвоєчасну сплату орендної плати з юридичних осіб (604,4грн. х 10% = 60,44 грн.) (т. 1 а.с. 80).

Крім того, суд зазначає, що також відсутні підстави для скасування податкового повідомлення-рішення № 0102322301 від 14.09.2011 року про визначення зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» зі сплати штрафу у розмірі 10% за затримку сплати грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб в сумі 226,44 грн. (т. 1 а.с. 179), виходячи з наступного.

В ході розгляду справи було встановлено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення було винесено відповідачем за результатами розгляду ДПА у Дніпропетровській області первинної скарги ТОВ «Дніпробетон», оформленого рішенням від 13.09.2011 р. № 27082/10/25-008 (т. 1 а.с.63-71). Так, контролюючим органом було з'ясовано, що частина податкового зобов'язання з орендної плати за землю по строку сплати 01.06.09 - 529,47грн. (із 1784,86грн.) сплачена 12.06.09, прострочення не перевищує 30 днів, сума штрафних санкцій - 52,95грн. складає (10%); частина податкового зобов'язання по строку сплати 30.06.09 - 1229,56грн. (із 1784,86грн.) сплачена 14.07.09, прострочення не перевищує 30 днів, сума штрафних санкцій -122.96грн. (10%); частина податкового зобов'язання по строку сплати 02.03.10 - 505,25грн. (із 1890,16грн.) оплачена 11.03.10, прострочення не перевищує 30 днів, сума штрафних санкцій - 50,53гри. (10%). Усього за результатами оскарження донараховано 226,44грн. штрафних санкцій у зв'язку з чим, 14.09.2011 року Лівобережною МДПІ м. Дніпропетровська і було винесено податкове повідомлення-рішення № 0102322301 (т. 1 а.с. 179).

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень № 0101652301 від 04.07.2011 року та №0102322301 від 14.09.2011 року, суд зазначає, що вони прийняті контролюючим органом з дотриманням норм п.126.1 ст. 126 Податкового кодексу України (чинного на момент їх винесення) і підстав для їх скасування не вбачається.

Суд також не погоджується з позицією позивача, викладеною в уточненій позовній заяві стосовно необхідності скасування податкових повідомлень - рішень № 0101662301, № 0101652301 від 04.07.2011 року та № 0102312301 від 14.09.2011 року про застосування штрафних санкцій за порушення граничних термінів сплати грошових зобов'язань із земельного податку, оскільки ТОВ «Дніпробетон» користувалося земельною ділянкою у розмірі 18,2432 га тільки до 2005 року, що підтверджується рішеннями суду, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.06.2007 р. по справі № 18/187-07 за позовом ТОВ «Дніпробетон» до Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в особі Дніпропетровської регіональної філії, треті особи на стороні відповідача - Дніпропетровське міське управління земельних ресурсів м. Дніпропетровська, ТОВ «Промбаза» про визнання протиправними дій Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» та зобов'язання вчинити певні дії, визнано протиправними дії відповідача щодо невнесення даних до Автоматизованої системи Державного земельного кадастру та до книги записів реєстрації державних актів про чинність Державного акту на право постійного користування землею серія ДПД 84, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею № 000064, який було видано ВАТ Промислово - будівельній компанії «Придніпровський завод», та Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 121010000:09:089:0022) від 12.03.2003 р., номер державної реєстрації 3195, укладеного між ВАТ ПБК «Придніпровський завод» та Дніпропетровською міською радою та користувача ТОВ «Дніпробетон»; зобов'язати Дніпропетровський міський відділ Дніпропетровської регіональної філії державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» внести записи до автоматизованої системи Державного земельного кадастру та до Книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі про чинність Державного акту на право постійного користування землею серія ДПД 84 та Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 121010000:09:089:0022) від 12.03.2003 р., номер державної реєстрації 3195, укладеного між ВАТ ПБК «Придніпровський завод» та Дніпропетровською міською радою ( т. 1 а.с.244-248).

Суд зазначає, що вказаним рішенням, залишеним в цій частині в силі постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22.05.2008 р. (т. 2 а.с.1-3) та за результатами касаційного оскарження ухвалою Вищого адміністративного суду України від 17.03.2010 року (справа № К - 9878/08), залишеного без змін (т. 2 а.с. 4-9), обставини, що тільки до 2005 року ТОВ «Дніпробетон» користувалось земельною ділянкою у розмірі 18,2432 га по вул. Гаванській, 4 у м. Дніпропетровську, не досліджувались. Більш того, ТОВ «Дніпробетон», являючись позивачем у господарській справі, ставило питання про внесення даних про чинність Державного акту на право постійного користування землею серія ДПД 84 (розмір земельної ділянки - 18,2432 га ) та Договору оренди земельної ділянки (кадастровий номер 121010000:09:089:0022) від 12.03.2003 р., номер державної реєстрації 3195, укладеного між ВАТ ПБК «Придніпровський завод» та Дніпропетровською міською радою (розмір земельної ділянки - 0,1764 га), і саме стосовно цих земельних ділянок позивач подавав податкові розрахунки земельного податку та податкові декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності в 2009-2010 роках (т. 1 а.с. 186-210).

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не доведено обґрунтованість своїх заяв стосовно строків користування земельною ділянкою у розмірі 18,2432 га лише до 2005 року, а тому, штрафні санкції, застосовані контролюючим органом за несвоєчасну сплату узгоджених податкових зобов'язань прийняті обгрунтовано та на підставі норм ст. 126 Податкового кодексу України.

Щодо оскарження позивачем податкового повідомлення - рішення № 0000581701 від 04.07.2011 р. про збільшення на 266655,73грн. суми грошового зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» з податку на доходи фізичних осіб (основний платіж -213324,58грн., штрафні (фінансові) санкції - 53331,15грн.) (т. 1 а.с. 77), суд зазначає наступне.

В ході розгляду справи було встановлено, що згідно з висновками, викладеними в Акті перевірки № 2460/23/20239861 від 17.06.2011 р., позивачем допущено порушення п.п.4.2.12 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п. 8.1 ст. 8, п. 17.2 ст. 17, п. 19.2 ст. 19, п.п. 20.3.2 п. 20.3 ст. 20 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.03.2005 р. № 889 - IV (із змінами та доповненнями), а саме, не утримано та не перераховано податок з доходів фізичних осіб з суми коштів, виплачених фізичним особам в результаті чого занижено податкове зобов'язання по податку з фізичних осіб у сумі 1947,83 грн., п.п.8.1.1 п. 8.1 ст. 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.03.2005 р. № 889 - IV (із змінами та доповненнями) виявлено заборгованість по податку з доходів фізичних осіб в сумі 211376,75 грн. (т. 1 а.с. 13-50).

Так, станом на 01.01.11 по ТОВ «Дніпробетон» рахується заборгованість перед бюджетом по податку з доходів фізичних осіб у сумі 211 376,75грн. В порушення вимог пункту 1 підрозділу 1 розділу XX Перехідних положень ПК в рядку 15 податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб за перший квартал 2011 року Товариством не відображено станом на 01.01.11 заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у загальній сумі 211 376,75грн., податок до бюджету не перераховано. Отже, в порушення вимог підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22.05.03 №889-ІУ (далі - Закон №889) ТОВ «Дніпробетон» не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 211 376,75грн.

Крім того, у період з 24.09.09 по 26.10.10 за надані послуги за товари Товариство перерахувало на банківські рахунки 4 фізичних осіб, які не мали трудових відносин з ТОВ «Дніпробетон», грошові кошти у сумі 12985,50грн. При цьому податок з доходів фізичних осіб не нараховувався, не утримувався та не перераховувався до бюджету.

Отже, в порушення вимог підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону № 889 Товариством не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1947,83грн.

Пунктом 1.15 статті 1 Закону №889 встановлено, ще податковий агент - це юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

Відповідно до підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4 Закону № 889 до складу загального місячного оподатковуваного доходу включаються інші доходи, крім зазначених у пункті 4.3 цієї статті.

Згідно підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 Закону № 889 податок підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки не мають права приймати платіжні документи на виплату доходу, які не передбачають сплати (перерахування) цього податку до бюджету. Якщо оподатковуваний дохід нараховується, але не виплачується платнику податку особою, що його нараховує, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для місячного податкового періоду.

За умовою підпункту «а» пункту 17.2 статті 17 Закону № 889 особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є для оподатковуваних доходів з джерелом їх походження з України - податковий агент.

Підпунктом «а» пункту 19.2 статті 19 Закону № 889 встановлено, що особи, які відповідно до цього Закону мають статус податкових агентів, зобов'язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, який виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати та за її рахунок.

Згідно підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону №889 у разі, коли податковий агент до або під час виплати доходу на користь платника податків не здійснює нарахування, утримання або сплату (перерахування) цього податку, відповідальність за погашення суми податкового зобов'язання чи податкового боргу, що виникає внаслідок таких дій, покладається на такого податкового агента.

Відповідно до підпункту 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання - це сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Згідно підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий борг це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Форма Податкової декларації з податку на доходи фізичних осіб затверджена наказом ДПА України від 31.01.11 №58, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 09.02.11 за №165/18903 (набрав чинності з 18.02.11).

Відповідно до пункту 127.1 статті 127 ПК ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

З огляду на викладене вище, в порушення вимог підпункту 4.2.12 пункту 4.2 статті 4, підпункту 8.1.2 пункту 8.1 статті 8 пункту 17.2 статті 17, пункту 19.2 статті 19, підпункту 20.3.2 пункту 20.3 статті 20 Закону № 889 ТОВ «Дніпробетон» неправомірно не перерахувало до бюджету заборгованість по податку з доходів фізичних осіб у сумі 211376,75грн. не утримано та не перераховано до бюджету податок з доходів фізичних осіб у сумі 1947,83грн. з виплат 4 фізичним особам і несвоєчасно перераховувало до бюджету податок з доходів фізичних осіб у загальній сумі 213324,58 грн.

Суд також зазначає, що відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми зазначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

За таких обставин, податковим органом було правомірно було прийнято податкове повідомлення - рішення № 0000581701 від 04.07.2011 р. про збільшення на 266655,73грн. суми грошового зобов'язання ТОВ «Дніпробетон» з податку на доходи фізичних осіб (основний платіж -213324,58грн., штрафні (фінансові) санкції - 53331,15грн.) і підстав для його скасування судом не вбачається.

Суд також зазначає, що ставлячи питання про скасування податкового повідомлення - рішення № 0000581701 від 04.07.2011 р., позивач ні у позовній заяві ні в ході розгляду справи судом не навів жодного аргументу та не надав будь - яких доказів щодо неправомірності винесення Лівобережною МДПІ оскаржуваного рішення.

Судом також встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач має право на віднесення до складу валових витрат сплату відсотків за користування кредитною лінією, витрат по нарахованим відсоткам та курсовим різницям в розмірі 1257,4 тис. грн. за 2009 рік і 9333,8 тис. грн. за 2010 рік.

В ході розгляду справи було встановлено, що 13.12.2007 року між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ТОВ «Дніпробетон» (Позичальник) було укладено кредитний договір № 78/07В, предметом якого відповідно до п. 1.1 є надання Банком Позичальникові грошових коштів у вигляді відкличної поновлювальної кредитної лінії в розмірі 2 мільйони доларів США з правом конвертації в національну валюту строком до 12.12.2012 року (т. 1 а.с.174-176). Також між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ТОВ «Дніпробетон» (Позичальник) 13.12.2007 року було укладено Генеральну угоду про відкриття кредитного ліміту строком до 12.12.2012 року (т. 1 а.с.173). 08.09.2008 року між ВАТ ВТБ Банк (Банк) та ТОВ «Дніпробетон» (Позичальник) було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № 78/07В від 13.12.2007 р., предметом якого було збільшення ліміту кредитної лінії до 5800 тис. грн. (т. 1 а.с. 177).

З матеріалів справи свідчить, що в при проведенні документальної планової перевірки ТОВ «Дніпробетон» контролюючим органом в Акті №2460/23/20239861 від 17.06.2011 р. в розділі 3. 1 «Податок на прибуток» у підпункті 3.1.2 «Валові витрати», було встановлено, що перевіркою показників, відображених у рядку 04.13 Декларацій «сума витрат, крім визначених у 04.1 - 04.12», за період з 01.01.09 р. по 31.12.10 р. у сумі 2 880 749 грн. встановлено, що Товариством включено до складу валових витрат за 2009 рік - 2 880 749 грн.; за 2010 рік - 0 грн. (т. 1 а.с. 17). Крім того, в Додатку № 3 до Акту перевірки, що являється невід'ємною частиною Акту, в графі «сума сплачених відсотків» за 2009 рік вказано - 4 122, тис. грн., за 2010 рік - 9 333,8 тис. грн. В графі «сума віднесених до валових витрат відсотків» за 2009 рік вказано - 2 865, тис. грн., за 2010 рік - 0 грн. (т. 2 а.с.16-17). Обставини, щодо відображення показників валових витрат Товариства, підтверджуються даними податкових декларацій за перевіряємий період, копії яких залучені до матеріалів справи (т. 2 а.с.18-56).

Згідно з приписом пп. 1.11.1 п. 1.11 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 р. № 283/97 - ВР (далі Закон - № 283/97 - ВР), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, фінансовий кредит - це кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання під процент.

Пунктом 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу це - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, відповідно до п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закон - № 283/97 - ВР включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті. Отже, лише у тому разі, коли у пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат, таке включення можна вважати неправомірним. Таким чином, в пунктах 5.3 - 5.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не зазначено про неможливість віднесення витрат по сплаті відсотків за користування кредитним коштами до складу валових витрат.

Крім того, п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» передбачає, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не встановлює вимог до форми чи виду документів, які були б належні для цілей податкового обліку, тобто були би обов'язковими для підтвердження віднесення певних витрат до складу валових витрат. Тому такі документи мають відповідати вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996 - XIV та п. 2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р. № 88, де чітко визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних та зведених облікових документів, які необхідні для надання цим документам юридичної сили, та які дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не встановив жодного факту порушення з боку позивача вимог вищевказаних норм щодо наявності належним чином оформлених та достатніх підтверджувальних документів.

Відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат відносяться будь-які витрати, пов'язані з виплатою або нарахуванням процентів за борговими зобов'язаннями (у тому числі за будь-якими кредитами, депозитами) протягом звітного періоду, якщо такі виплати або нарахування здійснюються у зв'язку з веденням господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 1.2 укладеної між позивачем та ВАТ ВТБ Банк Генеральною угодою № 78/07В - ГУ від 13.12.2007 р., банк надає Клієнту кредит для здійснення його структурної діяльності, придбання основних засобів та проведення реконструкції бетонного вузла (т. 1 а.с.173)

Цільове використання кредитних коштів, як зазначив позивач, постійно контролюється банківською установою та було перевірено в ході перевірки відповідачем та жодних порушень з цього приводу не встановлено.

Отже, нараховані (сплачені) відсотки за користування кредитним коштами відповідно до пп. 5.5.1 п. 5.5 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» позивач вправі віднести до складу валових витрат.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивачем було нараховані та сплачені банківські відсотки за користування кредитними коштами у 2009 р. у сумі - 4 122, тис. грн., за 2010 рік у сумі - 9 333,8 тис. грн. , що підтверджується даними податкової звітності ТОВ «Дніпробетон» та Додатком № 3 до Акту перевірки. В ході перевірки, відповідач підтвердив правомірність віднесення Позивачем до валових витрат в складі «інші витрати» рядок 04.13 декларації лише частини нарахованих та сплачених банківських відсотків загальною сумою 2 865, тис. грн., що є неправомірним.

Суд не приймає до уваги заперечення відповідача з приводу того, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що засвідчити факт віднесення до складу валових витрат витрат по сплаті відсотків банку за користування кредитною лінією, витрат по нарахованим відсоткам та курсовими різницями не можливо, оскільки їх використання в господарській діяльності підприємством не доведено.

В ході розгляду справи було встановлено, що кредити ТОВ «Дніпробетон» були цільовими, що підтверджується текстами кредитних договорів. Підприємство мало на меті отримання прибутку і здійснювало свою діяльність у відповідності з визначеними цілями. В ході документальної перевірки відповідачем наявність сум віднесених до валових витрат відсотків була підтверджена, у зв'язку з чим, ТОВ «Дніпробетон» правомірно поставлено питання про включення їх до складу валових витрат за 2009 - 2010 роки.

Стосовно заявлених позивачем вимог щодо зобов'язання відповідача прийняти у ТОВ «Дніпробетон» декларацію з податку на прибуток підприємства за звітний період з включенням до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1 257,4 тис. грн. за 2009 рік та 9 333,8 тис. грн. за 2010 рік, суд вважає, що і в цій частині позов підлягає задоволенню виходячи з того, що воно є похідним від вимоги про визнання права Товариства на віднесення до Декларації з податку на прибуток підприємства до складу валових витрат сум відсотків за користування кредитними коштами.

За змістом частин 4, 5 ст.11 КАС суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'сувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Таким чином, суд дійшов висновку, що поданих сторонами доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Приймаючи до уваги викладене та враховуючи надані представниками сторін у судовому засіданні пояснення, а також докази, надані сторонами, суд дійшов висновку, що відповідачем частково доведено правомірність своїх дій та висновків, у зв'язку з чим позовні вимоги ТОВ «Дніпробетон» підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» до Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 4 липня 2011 року № 0101602301, № 0101652301, № 0101662301, № 0000581701 та № 0102322301, № 0102312301 від 14.09.2011 року та визнання протиправними дій - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо не включення до складу валових витрат ТОВ «Дніпробетон», суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257400,00 грн. за 2009 рік та 9333800,00 грн. за 2010 рік.

Визнати протиправними дії Лівобережної міжрайонної державної податкової інспекції м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби щодо невизнання права ТОВ «Дніпробетон» на віднесення до Декларації з податку на прибуток підприємства за звітній період до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257400,00 грн. за 2009 рік та 9333800,00 грн. за 2010 рік.

Зобов'язати Лівобережну міжрайонну державну податкову інспекцію м.Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняти у ТОВ «Дніпробетон» Декларацію з податку на прибуток підприємства за звітній період з включенням до складу валових витрат суми відсотків за користування кредитними коштами в розмірі 1257400,00 грн. за 2009 рік та 9333800,00 грн. за 2010 рік.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпробетон» (код ЄДРПОУ 20239861, фактична адреса: 49112, м.Дніпропетровськ, вул. Гаванська, 4) витрати по оплаті судового збору в сумі 15 (п'ятнадцять грн. 00 коп.)

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева