Постанова № 26452791, 18.10.2012, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2012 р. Справа № 2а/0470/9293/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Власенка Д.О. при секретаріПавлигі Д.Д. за участю: представника позивача представників відповідача Розумної О.Л. Пугача Д.О., Мацюри В.Я. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» 10 серпня 2012 року звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби у якому просило:

- визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 31 липня 2012 року № 0000472200;

- визнати неправомірним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 27/10/152 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування;

- зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби поновити з дати виключення (з 01 лютого 2010 року) ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (03742096) в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видати ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що податкове повідомлення-рішення № 0000472200 та рішення № 27/10/152 від 31 липня 2012 року Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби є протиправними, оскільки при їх винесенні відповідачем порушено норми ПК України, зокрема ст.209 та норми Закону України «Про податок на додану вартість», зокрема ст.8-1. У тому числі позивач зазначає, що відповідачем в основу розрахунку визначення питомої ваги вартості поставлених сільськогосподарських товарів покладено співвідношення загальної кількості орендованих земельних ділянок до кількості земельних ділянок, договори оренди по яких не пройшли державну реєстрацію, що не передбачено законодавством.

Представник позивача в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала, на їх задоволенні наполягала, посилаючись на обставини, які викладені у позовній заяві.

Представники відповідача у судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення, в яких зазначли, що позовні вимоги позивача є безпідставними та такими, що не ґрунтуються на вимогах податкового законодавства, наполягаючи на тому, що у позивача не виникло право оренди земельних ділянок, а тому вироблена сільськогосподарська продукція є виробленою не на виробничих потужностях.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

З матеріалів справи вбачається, що в період з 30.05.2012 по 09.07.2012 Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби була проведена виїзна позапланова документальна перевірка ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період 01.10.2009 по 31.12.2011, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.12.2011, за наслідками якої складений Акт від 16.07.2012 за № 163/222/03742096.

У періоді, що перевірявся, ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» перебувало на спеціальному режимі оподаткування податком на додану вартість як сільськогосподарське підприємство, основною діяльністю якого є вирощування зернових та технічних культур (свідоцтво №100245464 видане відповідачем).

На підставі зазначеного Акту 31 липня 2012 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000472200, яким ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 7213321,00 грн., у тому числі: за основним платежем у розмірі 3242311,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 3971010,00 грн.

Також на підставі зазначеного Акту 31 липня 2012 року Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби прийнято рішення № 27/10/152 про виключення позивача з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ та анулювання виданого йому свідоцтва. Причина зняття з реєстрації - ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» не відповідає критеріям п. 209.6 ст. 209 ПК України, крім того, починаючи з 01.02.2010 вироблена продукція рослинництва не є сільськогосподарською.

Відповідач прийняв оскаржувані рішення, мотивуючи їх тими обставинами, що ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» у своїй господарській діяльності використало земельні ділянки, з приводу оренди яких договори не пройшли державної реєстрації, через що втратило право на застосування спеціального режиму оподаткування з податку на додану вартість в частині незареєстрованих договорів. За цих обставин, за твердженнями відповідача, суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість по скороченій декларації мають визначатися позивачем, ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ», виходячи з реалізації продукції, вирощеної на земельних ділянках, з приводу яких належним чином оформлені договори оренди, що зареєстровані в установленому порядку. Відповідачем зроблено висновок, що продукція, вирощена на земельних ділянках, договори оренди по яких не пройшли державної реєстрації, не є продукцією власного виробництва, відтак позивачем безпідставно отримано податкову пільгу та не сплачено до бюджету податок на додану вартість в сумі 3242311,00 грн.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі вважається укладеним з моменту державної реєстрації, що надає орендареві право строкового володіння і користування земельною ділянкою з отриманням плодів і доходів.

За ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто, в тому числі позивач, не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до п.п.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК України, посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами. Так, відповідно до п.8-1.2 ст.8-1 Закону України «Про податок на додану вартість» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та п. 209.2 ст. 209 ПК України, згідно із спеціальним режимом оподаткування сума ПДВ, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.

Для визначення об'єкта оподаткування під сільськогосподарськими товарами положення пункту 8-1.7 статті 8-1 вищевказаного Закону та п. 209.7 ст. 209 ПК України розуміють товари, зазначені у групах 1-24, товарних позиціях 4101, 4102, 4103, 4301 згідно з УКТ ЗЕД, якщо такі товари вирощуються, відгодовуються, виловлюються або збираються (заготовляються) безпосередньо платником податку-суб'єктом спеціального режиму оподаткування (крім придбання таких товарів у інших осіб), які поставляються зазначеним платником податку-їх виробником. Так само, до сільськогосподарської продукції (товарів) для цілей визначення платника фіксованого сільськогосподарського податку за правилами глави 2 розділу XIV ПК України відповідно пп. 14.1.234 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу віднесені продукти обробки та переробки зазначених вище товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах) для продажу, переробки або внутрішньогосподарського споживання.

З акту перевірки вбачається, що спірна сільськогосподарська продукція є продукцією власного виробництва позивача, і відсутні факти придбання позивачем сільськогосподарської продукції у інших юридичних або фізичних осіб. Водночас за визначенням ч. 6 ст. 139 Господарського кодексу України товарами у складі майна суб'єктів господарювання визнаються вироблена продукція (товарні запаси), виконані роботи та послуги.

В судовому засіданні представниками відповідача визначено, що у інших юридичних або фізичних осіб позивач сільськогосподарську продукцію не придбавав. Докази, що приєднані до заперечень відповідача, лише підтверджують факт власного виробництва саме позивачем товарів, які визнаються Законом сільськогосподарськими.

У ч. 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, сільськогосподарська продукція, про яку йдеться в акті перевірки, у складі майна позивача є продукцією його власного виробництва, а твердження відповідача, що вироблена позивачем з 01.02.2010 продукція рослинництва не відноситься до сільськогосподарської, безспірно і безсумнівно спростовані зібраними у справі доказами.

Суд у вирішенні цього спору, виходить з того, що відповідно до ст.4 ПК України податкове законодавство ґрунтується на презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

Відповідно до п. 209.6 ст. 209 ПК України сільськогосподарським товаровиробником вважається підприємство, основною діяльністю якого є постачання вироблених (наданих) ним сільськогосподарських товарів (послуг) на власних або орендованих основних фондах, а також на давальницьких умовах, в якій питома вага вартості сільськогосподарських товарів/послуг становить не менш як 75 відсотків вартості всіх товарів/послуг, поставлених протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно. Водночас для визнання платником фіксованого сільськогосподарського податку за пп. 14.1.262 п. 14.1 ст. 14 і п. 301.1 ст. 301 ПК України належить встановити таку ж частку у 75 відсотків від сільськогосподарського товаровиробництва, що визначається з доходу, отриманого від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, у загальній сумі його доходу суб'єкта господарювання.

За правилами п. 307.2 ст. 307 ПК України податок на додану вартість підлягає сплаті за загальними правилами цього Кодексу, через що різниця в об'єкті оподаткування податком на додану вартість за ст. 185 ПК України та фіксованого сільськогосподарського податку за ст. 302 ПК України полягає в тому, що площа сільськогосподарських угідь, належних платнику податку на відповідній правовій підставі, юридичного значення для застосування спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість не має.

У з'ясованих обставинах сумніви відповідача у відсутності достатніх правових підстав у позивача для користування окремими земельними ділянками не спростовують факту обробки позивачем цих земельних ділянок з вирощуванням і збиранням на них врожаю, що складає виробництво позивачем сільськогосподарської продукції з використанням власних основних фондів.

До основних фондів виробничого і невиробничого призначення у сфері господарювання сільськогосподарського товаровиробника згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 139 ГК України в залежності від економічної форми, якої набуває майно у процесі здійснення господарської діяльності, відносяться: будинки, споруди, машини та устаткування, обладнання, інструмент, виробничий інвентар і приладдя, господарський інвентар та інше майно тривалого використання, що віднесено законодавством до основних фондів. Форми господарської діяльності, що здійснюється сільськогосподарським товаровиробником як платником податків, наведені у пп. 14.1.235 п. 14.1 ст. 14 ПК України, серед яких: виробництво; розведення, вирощування та вилов риби у внутрішніх водоймах; переробка на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах; постачання.

Оскільки об'єктом податку на додану вартість визнається здійснення конкретної господарської операції, то для зміни в структурі активів та зобов'язань, у власному капіталі сільськогосподарського підприємства має значення господарська діяльність з використанням основних фондів для культивації, посіву, обробки, вирощування, збирання та зберігання врожаю та продуктів його переробки, що допускає фактичне користування позивачем земельними ділянками, які можуть не відноситися до його власних основних фондів і можуть не відображатися на собівартості сільськогосподарських товарів.

Сторонами надані акти приймання-передачі від орендодавців до ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» земельних ділянок, що є невід'ємними частинами договорів їх оренди, та на підставі яких позивач сплачував оренду плату щодо усіх земельних ділянок, незалежно від наявності державної реєстрації договорів оренди. Зібраний позивачем врожай визнається згідно зі ст. 189 ЦК України продукцією та плодами, які виробляються і добуваються з земельної ділянки та приносяться посівами (насадженнями). З огляду на дозвіл власників земельних ділянок на їх обробку позивачем власними основними фондами позивач набуває у власність врожай після його збирання відповідно до правил ч. 2 ст. 189 і ст.ст. 331, 333 ЦК України.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Позивач відповідним чином відобразив зміни в структурі своїх активів у зв'язку з вирощеним ним врожаєм з посівів на цих ділянках та поставками товарів з такого врожаю іншим особам, обліковуючи вартість (собівартість) такої сільськогосподарської продукції, що вбачається з акту перевірки і не заперечувалося представником відповідача в судовому засіданні.

У зв'язку зі з'ясованими обставинами суд приходить до висновку, що вартість та обсяги поставки позивачем сільськогосподарських товарів власного виробництва перевищували 75 %, на підставі чого позивач мав право сплачувати податок на додану вартість за спеціальним режимом оподаткування.

Саме тому, в перевіряємий період за результатами господарської діяльності позивач правомірно подавав до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області щомісячно дві податкові декларації з податку на додану вартість:

- декларацію (скорочену) № 1 - за результатами операцій із поставки сільськогосподарських товарів/послуг;

- декларацію (загальну) № 2 - за результатами операцій із поставки продукції не власного виробництва.

Доводи відповідача щодо порушень у податковому обліку позивача з визначення його податкових зобов'язань з податку на додану вартість суд відхиляє через відсутність доказів та посилань в акті перевірки на первинні документи бухгалтерського обліку, що давали б підстави для застосування п. 209.11 ст. 209 ПК України.

Так, відповідно до п. 209.11 ст. 209 ПК України якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх 12 послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари/послуги, питома вага яких перевищує 25% вартості всіх поставлених товарів/послуг, то:

а) на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за підсумками звітного податкового періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку;

б) орган державної податкової служби виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та може повторно включити його до такого реєстру після закінчення наступних 12 послідовних звітних податкових періодів за наявності підстав, визначених цією статтею;

в) таке підприємство вважається платником зазначеного податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

Отже, податкове законодавство пов'язує виникнення прав та обов'язків платників податку на додану вартість не з фактом укладання договорів оренди землі (оскільки сам по собі факт укладання договору не є об'єктом оподаткування), а з фактом здійснення господарської операції щодо вироблення та постачання сільськогосподарських товарів.

Таким чином, для здійснення донарахування податкових зобов'язань в зв'язку з порушенням питомої ваги відповідач мав би під час перевірки встановити, що позивач поставляв несільськогосподарські товари або сільськогосподарські товари не власного виробництва, питома вага вартості яких перевищувала б 25%, тоді як акт обмежується посиланнями на площу сільськогосподарських угідь, які використовуються позивачем на відповідній правовій підставі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що, приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідач фактично підмінює поняття частки валового доходу на поняття частки вартості вироблених сільськогосподарських товарів. Внаслідок цього відповідач збільшив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість, застосував штрафні (фінансові) санкції без врахування всіх обставин, що мають істотне значення, внаслідок чого таке повідомлення-рішення не відповідає п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України.

З цих мотивів суд визнає права позивача порушеними, на підставі чого згідно ст. 162 КАС України позовні вимоги ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «Р» від 31 липня 2012 року № 0000472200 підлягають задоволенню в повному обсязі, що відповідає висновкам і мотивам, до яких дійшов в аналогічній справі № К/9991/37252/12 Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 26 липня 2012 року.

Розв'язуючи вимоги щодо протиправності рішення відповідача № 27/10/152 від 31.07.2012 «Про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування ПДВ», суд ґрунтує свої висновки на встановлених вище обставинах.

З цього рішення вбачається, що анулювання свідоцтва вмотивоване тим, що вироблена позивачем продукція рослинництва не визнається сільськогосподарською, а тому питома вага несільськогосподарських товарів за попередні 12 податкових періодів перевищує 25%.

Відповідно до п. 27.4 Наказу ДПА України від 01.03.2000 «Про затвердження Положення про реєстрацію платників ПДВ» (чинного на час виникнення спірних правовідносин) орган державної податкової служби за результатами розгляду заяви про реєстрацію видає свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість або письмову відмову у видачі такого свідоцтва у випадках подання недостовірних даних, або у випадках, визначених пунктом 28 цього Положення.

Пунктом 28 цього Положення передбачено, що орган державної податкової служби відмовляє сільськогосподарському підприємству у реєстрації його як суб'єкта спеціального режиму оподаткування, якщо такий платник податків:

- вказує у заяві про реєстрацію види діяльності, які не входять до визначеного та оприлюдненого Кабінетом Міністрів України повного переліку видів діяльності, що підпадають під дію статті 8-1 Закону України «Про податок на додану вартість»;

- перебуває на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності за єдиним податком за ставкою 10 відсотків;

- був виключений із реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування та від дати такого виключення до дати подання заяви про повторну реєстрацію суб'єктом спеціального режиму оподаткування не сплило дванадцяти послідовних звітних податкових періодів;

- поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків вартості всіх поставлених товарів (послуг) або не відповідає іншим критеріям, встановленим пунктом 8-1.6 статті 8-1 вищезазначеного Закону (підпункт 26.1 пункту 26 цього Положення);

- не підпадає під визначення сільськогосподарського підприємства, є особою, яка не може бути зареєстрована як суб'єкт спеціального режиму оподаткування чи на яку не поширюються норми статті 8-1 вищезазначеного Закону;

- має ознаки чи обставини, які є підставою для анулювання реєстрації та визначені пунктом 25 цього Положення або при яких підлягає анулюванню Спеціальне свідоцтво згідно з пунктами 8-1.11, 8-1.12 статті 8-1 Закону (пункти 29, 33 цього Положення);

- подав заяву з порушенням строків, визначених підпунктом «в» пункту 9.6 статті 9 Закону та підпунктом 27.1 пункту 27 цього Положення.

Відповідачем було прийнято рішення про видачу ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість і як зазначено у п. 27.4 вищезазначеного Положення це могло бути зроблено лише за результатами розгляду заяви позивача.

Свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» діє з 24 вересня 2009 року. Тобто відповідачем під час проведення планової перевірки ТОВ «АГРОФІРМА РАССВЕТ» не було встановлено за період з 01.10.2009 по 31.12.2011 порушень у частині використання пільгового режиму при використанні земельних ділянок, договори оренди яких не мали державної реєстрації. Змін у законодавстві, що регулюють зазначене питання не було.

Таким чином, це рішення є також протиправним і підлягає скасуванню, а порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов'язання відповідача поновити з дати виключення (з 01 лютого 2010 року) позивача в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видання позивачу свідоцтва про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Щодо розподілу судових витрат, то ч. 1 ст.94 КАС України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 14, 35, 70, 71, 86, 94, 122, 159-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми «Р» від 31 липня 2012 року № 0000472200, яке було винесене Новомосковською об'єднаною державною податковою інспекцією Дніпропетровської області Державної податкової служби відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096), щодо визначення суми грошового зобов'язання за основним платежем + 3242311,00 грн. (три мільйони двісті сорок дві тисячі триста одинадцять гривень 00 копійок), за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 3971010,00 (тридцять дев'ять мільйонів сімсот десять тисяч десять гривень 00 копійок).

Визнати протиправним та скасувати рішення Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Дніпропетровської області Державної податкової служби від 31 липня 2012 року № 27/10/152 про виключення сільськогосподарського підприємства з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування.

Зобов'язати Новомосковську об'єднану державну податкову інспекцію Дніпропетровської області Державної податкової служби поновити з дати виключення (з 01 лютого 2010 року) Товариство з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096) в реєстрі суб'єктів спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість та видати Товариству з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096) свідоцтво про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АГРОФІРМА РАССВЕТ» (код ЄДРПОУ 03742096) судові витрати у сумі 2146,00 грн. (дві тисячі сто сорок шість гривень 00 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд та набирає законної сили у порядок і строки, передбачені ст.ст. 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови складений 01 жовтня 2012 року.

Суддя Д.О. Власенко