Постанова № 26452708, 28.09.2012, Донецький окружний адміністративний суд

Україна ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 вересня 2012 р. Справа № 2а/0570/7251/2012

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16-20

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Михайлик А.С.

при секретарі Симоновій Ю.Ю.

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Електропобутприлад»

до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя

Донецької області Державної податкової служби

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

за участю:

від позивача: Лебедєв В.В. (дов. б/н від 02.07.2012 року),

від відповідача: Фатьянов Р.О. (дов. № 55 від 04.07.2012 року),

Лукащук Т.М. (за дов. № 37 від 22.03.2012 р.),

Публічне акціонерне товариство «Електропобутприлад» (надалі - позивач) звернулося до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (надалі - відповідач) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2012 року № 0000552342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 116 822,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 4 519 681,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 597 141,75 грн.), № 0000562342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 142 478,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 113 983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28495,75 грн.), № 0000661742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 792,40 грн. (у т.ч. за основним платежем - 225,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 566,50 грн.), № 0000072240 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 1 935 088,71 грн.

Згідно викладеного в позові оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби за наслідком проведеної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в ході якої податковою інспекцією встановлено заниження позивачем доходів звітних податкових періодів, охоплених перевіркою, через не включення до їх складу коштів, що є безповоротною фінансовою допомогою; завищення валових витрат 3-го та 4-го кварталів 2010 року, податкового кредиту липня та листопада 2010 в період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року внаслідок відображення в податковому обліку здійснення безтоварних господарських операцій; порушення термінів розрахунків в іноземній валюті та здійснення виплати доходу на користь працівнику підприємства без одночасного нарахування та сплати податку з доходів фізичних осіб. Позивач в обґрунтування вимог зазначив безпідставність кваліфікації виявлених в ході перевірки обставин як порушень податкового законодавства, наполягав на тому, що податкові повідомлення-рішення прийняті за відсутності на те підстав із порушенням застосування норм податкового законодавства.

В судовому засіданні позивачем надано заяву про зміну позовних вимог, в якій позивач просив не розглядати заявлені ним вимоги про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000552342 від 29 травня 2012 року в частині визначення зобов'язань з податку на прибуток в сумі 70 040,00грн. (за основним платежем), оскільки в позові не наведені підстави визнання недійсним податкового повідомлення-рішення № 0000552342 від 29 травня 2012 року в цій частині.

В судовому засіданні представник позивач надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив суд задовольнити заявлені вимоги в частині вимог про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2012 року № 0000552342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 5 046 782,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 4 449 641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 597 141,75 грн.), № 0000562342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 142 478,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 113 983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28 495,75 грн.), № 0000661742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 792,40 грн. (у т.ч. за основним платежем - 225,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 566,50 грн.), № 0000072240 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 1 935 088,71 грн.

Відповідач із заявленими позовними вимогами не погодився, надав письмові заперечення. Згідно викладеного у запереченнях відповідач наполягав на правомірності встановлення виявлених в ході проведеної перевірки як порушень податкового законодавства з підстав, викладених в акті перевірки, наполягав на правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень.

В судовому засіданні представники відповідача підтримали викладене в запереченнях, просили суд відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог в повному обсязі.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Електропобутприлад» є юридичною особою, зареєстрований та обліковується в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців за кодом 14312447, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 322020 та довідкою з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АБ № 375915, копії яких наявні в матеріалах справи (т. 1 арк. справи 67, 68). Згідно пункту 1.1. статуту позивача в редакції 2011 року, затвердженого загальними зборами акціонерів, що зареєстрований 11 квітня 2011 року Виконавчим комітетом Маріупольської міської ради Донецької області, номер запису про реєстрацію 12741050017000084 Публічне акціонерне товариство «Електропобутприлад» є повним правонаступником всіх прав та обов'язків відкритого акціонерного товариства «Електропобутприлад», створеного 2 грудня 1996 року шляхом перетворення державного підприємства «Маріупольський державний завод «Електропобутприлад» у відкрите акціонерне товариство (т. 1 арк. справи 69-70).

Як платник податків позивач зареєстрований та обліковується в Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби (відповідач у справі).

В період з 10 квітня 2012 року по 11 травня 2012 року на підставі направлень від 9 квітня 2012 року № 138, № 137, № 144, № 142, №143, № 140, № 141, № 139, наказу № 194 від 30 березня 2012 року Жовтневою міжрайонною державною податковою інспекцією Донецької області Державної податкової служби проведено планову виїзну перевірку Публічного акціонерного товариства «Електропобутприлад» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року. За наслідками проведеної перевірки складений акт № 585/22-2/14312447 від 18 травня 2012 року, копія якого наявна в матеріалах справи (т.1 арк. справи 22-66).

Згідно висновків акту податковою інспекцією в ході перевірки встановлено:

1) порушення позивачем підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4, пункту 11.3 статті 11, пункту 150.1 статті 150 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 137.10 статті 137 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток на 4 519 681,00 грн., у тому числі в 3 кварталі 2010 року на 1 230 399,00 грн., в 2010 році на 2 388 563,00 грн., в 1 кварталі 2011 року на 410 377,00 грн., в 2 кварталі 2011 року на 402 038,00 грн., в 2-3 кварталах 2011 року на 1 130 609,00 грн., у 2-4 кварталах 2011 року на 1 720 741,00 грн.;

2) підпунктів 7.4.1 та 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість у розмірі 113 983,00 грн., у тому числі за липень 2011 року на 15 869,00 грн., та за серпень 2011 року на 98 114,00 грн.;

3) статті 1 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», через ненадходження станом на останній день перевіряємого періоду на поточний рахунок резидента ПАТ «Електропобутприлад» від нерезидентів, з якими укладені експортні контракти на купівлю товару, виручки в іноземній валюті в сумі 405 875,00 дол. США (3 242 860,06 грн. по курсу НБУ), чим порушений законодавчий строк розрахунків в іноземній валюті.

4) пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і частини 2 статті 1 Указу Президента України від 18 червня 1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», а саме резидентом ПАТ «Електропобутприлад» не задекларовані товари, що експортовані за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку, чим порушений порядок декларування валютних цінностей, що належать резиденту України і знаходяться за її межами станом на 1 січня 2011 року, 1 квітня 2011 року, 1 липня 2011 року, 1 жовтня 2011 року, 1 січня 2012 року;

5) підпунктів 163.1.1 пункту 163.1 статті 163, підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164, пункту 167.1 статті 167, підпунктів 168.1.1 та 168.1.2 пункту 168.1, пункту 168.3 статті 168, пункту 171.2 «а» Податкового кодексу України в частині виплати доходу фізичним особам згідно цивільно-правовим договорам. Сума не утриманого податку з доходів фізичних осіб складає 225,90 грн.

25 травня 2012 року позивач, не погодившись із висновками акту перевірки, надав до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя Донецької області Державної податкової служби заперечення на акт перевірки. До заперечень позивач надав копії листів, направлених на адресу контрагентів про згоду на отримання коштів від третіх осіб в рахунок сплати поставленої продукції та товарно-транспортні накладні на підтвердження транспортування продукції від ТОВ «Січ-Інтеграл» (т. 5 арк. справи 59-62).

Представниками сторін в судовому засіданні було зазначено, що викладені в запереченнях доводи позивача не були прийняті до уваги, за наслідком розгляду заперечень висновки акту залишено без змін.

29 травня 2012 року на підставі викладених в акті перевірки № 585/22-2/14312447 від 18 травня 2012 року обставин, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000552342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 116 822,75 грн., з яких за основним платежем у сумі 4 519 681,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 597 141,75 грн. (т.1 арк. справи 14);

- № 0000562342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 142478,75 грн., з яких за основним платежем у сумі 113 983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28 495,75 грн. (т.1 арк. справи 16);

- № 0000661742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників у розмірі 792,40 грн., з яких за основним платежем у сумі 225,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 566,50 грн. (т.1 арк. справи 17);

- № 0000072240 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 1 935 088,71 грн. ( т.1 арк. справи 19).

Наявність підстав для збільшення позивачу грошових зобов'язань та правомірність зазначених податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2012 року № 0000552342, № 0000562342, № 0000661742, № 0000072240 є спірним питанням цієї справи.

Щодо правомірності здійсненого відповідачем збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 046 782,75 грн., у т.ч. за основним платежем - 4 449 641, грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 597 141,75 грн. згідно податкового повідомлення-рішення № 0000552342 від 29 травня 2012 року.

Відповідно до викладеного в акті перевірки в період з 1 липня 2010 року по 31 березня 2011 року Публічним акціонерним товариством «Електропобутприлад» задекларовано податок на прибуток в сумі 204 286,00 грн. Перевіркою повноти визначення податку на прибуток встановлено його заниження на 4 519 681,00 грн., у т.ч. за 2010 рік на 2 388 563,00 грн. (з яких у 3-му кварталі 2010 року на 1 230 399,00 грн., 4-му кварталі 2010 року 1 158 164,00 грн.), 1 квартал 2011 року на 410 377,00 грн., у період з 2-4 квартали 2011 року на 1 720 741,00 грн. (з яких 2-й квартал 2011 року на 402 038,00 грн., 3 квартал 2011 року на 728 571,00 грн., 4-му кварталі 2011 року на 590 132,00 грн.).

Відомості щодо задекларованих позивачем сум податку на прибуток за період з 3 кварталу 2010 року по 4 квартал 2011 року, які наведені в акті перевірки (стор. 38-40 акту), відповідають даним декларацій з податку на прибуток за відповідні періоди (т. 1 арк. справи 210-239).

Висновки про заниження податку на прибуток засновані на виявлених відповідачем порушеннях формування позивачем валових витрат та валового доходу відповідних звітних податкових періодів.

В розділі 3.1.1. акту визначено, що в період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року позивачем задекларований скоригований валовий доход в сумі 5 638 272,00 грн. Перевіркою повноти визначення скоригованого валового доходу за період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року встановлено заниження валового доходу в сумі 17 594 678,00 грн., у т.ч. за 2010 рік на 8 471 686,00 грн. (з яких 3- й квартал 2010 року на 3 851 532,00 грн., 4-й квартал 2010 року на 4 620 154,00 грн.), за 1 квартал 2011 року на 1 946 031,00 грн., за 2- 4 квартали 2011 року на 7 176 961,00 грн. (з яких 2-й квартал 2011 року на 1 877 947 ,00 грн., 3-й квартали 2011 року на 2 733 223,00 грн., 2-4 квартали 2011 року на 2 565 791,00 грн.).

В розділі 3.1.2 акту перевірки зазначено, що перевіркою повноти визначення валових витрат встановлено їх завищення на 1 082 564,00 грн. (з яких 3-й квартал 2010 року на 1 070 064,00 грн., 4-й квартал 2010 року на 12 500,00 грн.).

Крім цього, актом перевірки встановлено завищення позивачем витрат в період з 1 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року в загальній сумі 304 522,00 грн., внаслідок включення до складу витрат від'ємного значення податку, визначеного в рядку 06.6. декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2011 року. Правомірність визначення цього порушення позивачем не оскаржується.

Виявлені відповідачем порушення, що призвели до заниження позивачем валового доходу податкових періодів, охоплених проведеною перевіркою, стосуються невідображення позивачем у складі валового доходу (доходу звітного періоду) сум коштів, які на думку відповідача є безповоротною фінансовою допомогою у розумінні пункту 1.22.1 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та пункту 14.1.257 статті 14 Податкового кодексу України. Обставини, на підставі яких ґрунтуються висновки податкової інспекції не є спірними, описані в акті перевірки, підтверджені наявними в матеріалах справи документами та полягають в наступному.

В ході перевірки податковою інспекцією встановлено, що в період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року позивачем реалізовані пральні машинки власного виробництва на адресу контрагентів нерезидентів за умовами укладених зовнішньоекономічних контрактів. Експорт товарів на виконання умов укладених договорів підтверджений вантажними митними деклараціями (надалі за текстом ВМД), втім грошові кошти, які були враховані товариством в рахунок сплати вартості експортованих товарів надійшли від третіх осіб, які не є стороною укладених контрактів.

Позивачем враховані в рахунок сплати вартості товару експортованого на умовах контракту № 312 від 1 грудня 2009 року (т. 1 арк. справи 99-106) кошти в сумі 81 830 доларів США (647 191,55 грн.), що надійшли 15 липня 2010 року від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови) в сумі 40 765,00 доларів США (322 112,80 грн.) та 24 вересня 2010 року від нерезидента Finanse Group A.G. (Беліз) в сумі 41 065 доларів США (325 078,75 грн.). Контракт № 312 від 1 грудня 2009 року укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ «WHITE TECHNIC TRADE» (Узбекістан). Товар загальною вартістю 81 830 доларів США (646 705,90 грн.) експортований покупцю, що підтверджується ВМД № 703070401/2010/101001 від 16 липня 2010 року та № 703070401/2010/100678 від 26 травня 2010 року (т. 5 арк. справи 119-120, 121-122).

В рахунок сплати вартості товару експортованого на умовах контракту № 64 від 12 лютого 2010 року позивачем враховані кошти в сумі 78 530 доларів США (621 355,62 грн.), що надійшли від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови) 13 серпня 2010 року в сумі 26 310,00 доларів США (207 585,90 грн.), 14 жовтня 2010 року в сумі 26 510 доларів США (209691,45 грн.) та 24 листопада 2010 року в сумі 25 710 доларів США (204 103,98 грн.). Втім, контракт № 64 від 12 лютого 2010 року (т. 1 арк. справи 115-119) укладений між позивачем та ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація). Товар загальною вартістю 78 530 доларів США (621 426,40 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2010/101204 від 27 серпня 2010 року, № 703070401/2010/000027 від 19 жовтня 2010 року та № 700120801/2010/000364 від 25 листопада 2010 року (т. 5 арк. справи 118, 110, 106-107).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 530 від 6 жовтня 2010 року позивачем враховані кошти в сумі 164 795 доларів США (1 309 940,87 грн.), що надійшли 1 грудня 2010 року в сумі 41 100 доларів США (326 251,80 грн.), 14 грудня 2010 року в сумі 49 985 доларів США (397 535,70 грн.) та 3 березня 2011 року в сумі 32 220 доларів США (255 668,92 грн.) від нерезидента Hapsford Asjuisition INK (США) та 26 квітня 2011 року в сумі 41 490 доларів США (330 484,45 грн.) від Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови). Втім, контракт № 530 від 6 жовтня 2010 року укладений між позивачем та ТОВ «WHITE TECHNIC TRADE» (Узбекістан) (арк. справи 107-110). Товар загальною вартістю 164 795 доларів США (1 308 568,36 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2010/000007 від 15 жовтня 2010 року, № 703070401/2010/000457 від 8 грудня 2010 року, № 700120801/2010/000099 від 2 лютого 2011 року та № 700120801/2010/000394 від 30 березня 2011 року (т. 5 арк. справи 105, 98-99, 91, 111).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 151 від 11 лютого 2011 року позивачем зараховані кошти в сумі 25940 доларів США (206 026,13 грн.), що надійшли 15 лютого 2011 року в сумі 10 240 доларів США (81341,44 грн.) від нерезидента Pokans GmBh (Швейцарія) та 17 лютого 2011 року в сумі 15 700 доларів США (124 684,69 грн.) від Sabove Support Systems Corp (Домінікана). Втім, контракт № 151 від 11 лютого 2011 року укладений між позивачем та ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація) (т.1 арк. справи 111-114). Товар загальною вартістю 25 940 доларів США (206 007,70 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/000182 від 18 лютого 2011 року (т. 5 арк. справи 96-97).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 268 від 15 квітня 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 25 400 доларів США (202 321,16 грн.), що надійшли 22 квітня 2011 року від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови). Втім, контракт № 268 від 15 квітня 2011 року укладений між позивачем та ТОВ «Перспектива-Д» (Російська Федерація) (т.1 арк. справи 129-132). Товар загальною вартістю 25 400 доларів США (202 321,16 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/000530 від 27 квітня 2011 року (т. 5 арк. справи 89).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 458 від 30 червня 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 46 260 доларів США (368 724,58 грн.), що надійшли 29 серпня 2011 року від нерезидента Tesko Corporation (Беліз). Втім, контракт № 458 від 30 червня 2011 року укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ «ELECTROMAX» (Узбекистан) (т.1 арк. справи 78-81). Товар загальною вартістю 46 260 доларів США (368 738,46 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/001026 від 26 липня 2011 року (т. 5 арк. справи 86-87).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 385 від 2 червня 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 27 410 доларів США (218 485,11 грн.), що надійшли 18 липня 2011 року від нерезидента Tesko Corporation (Беліз). Втім, контракт № 385 від 2 червня 2011 року укладений між позивачем та ТОВ «LIKATAN SAVDO» (Узбекистан) (т. 1 арк. справи 82-85). Товар загальною вартістю 27 410 доларів США (218 487,85 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/001011 від 22 липня 2011 року (т. 5 арк. справи 80-81).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 529 від 18 серпня 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 49 144,50 доларів США (391 832,36 грн.), що надійшли 26 вересня 2011 року в сумі 20 000 доларів США (159 472,00 грн.) та 10 жовтня 2011 року в сумі 29 144,50 доларів США (232 360,36 грн.) від нерезидента Altborg Industries Ltd (Велика Британія). Втім, контракт № 529 від 18 серпня 2011 року укладений між позивачем та ТОВ «SILK ROAD SINKO» (Узбекистан) (т. 1 арк. справи 86-90). Товар загальною вартістю 49 144,50 доларів США (391 843,84 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/001387 від 16 вересня 2011 року (т. 5 арк. справи 74).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 246 від 28 березня 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 39 278 доларів США (313 141,53 грн.), що надійшли 28 липня 2011 року в сумі 9 986 доларів США (79 598,41 грн.), 22 серпня 2011 року в сумі 19 306 доларів США (153 897,78 грн.) та 14 жовтня 2011 року в сумі 9 986 доларів США (79 645,34 грн.) від нерезидента Ekol Muhendislik INS Mim Dogalgaztu RZ TIC San Ltd (Туреччина). Втім, контракт № 246 від 28 березня 2011 року укладений між позивачем та підприємцем ОСОБА_5 (т. 1 арк. справи 120-128). Товар загальною вартістю 39 330 доларів США (313279,18 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/000483 від 20 квітня 2011 року (т. 5 арк. справи 90).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 532 від 18 серпня 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 47 115 доларів США (376 439,43 грн.), що надійшли 30 грудня 2011 року від нерезидента Tesko Corporation (Беліз). Контракт № 532 від 18 серпня 2011 року укладений між позивачем та ТОВ «AGRO WARE SERVICE» (Узбекистан) (т. 1 арк. справи 72-75). Товар загальною вартістю 47 115 доларів США (376 444,14 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/002022 від 5 грудня 2011 року (т. 5 арк. справи 65-66).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 694 від 2 листопада 2011 року позивачем враховані кошти в сумі 26 440 доларів США (211 083,74 грн.), що надійшли 30 грудня 2011 року від нерезидента Tanville United Ltd (Британські Віргінські острови). Контракт № 694 від 2 листопада 2011 року укладений між позивачем (постачальник) та ТОВ «AVAR BURAK SAVDO» (Узбекистан) (т. 1 арк. справи 76-77). Товар загальною вартістю 26 440 доларів США (211 052,01 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/001866 від 15 листопада 2011 року (т. 5 арк. справи 68-69).

В рахунок сплати вартості товару, експортованого на умовах контракту № 645 від 8 грудня 2010 року позивачем враховані кошти 3762,00 доларів США (30056,50 грн.), що надійшли 28 грудня 2011 року від нерезидента MKP Trading LLC (Об'єднані арабські Емірати). Контракт № 645 від 8 грудня 2010 року укладений між позивачем (постачальник) та Компанією «Technosanat Co» (т. 1 арк. справи 90-98). Товар загальною вартістю 23 812,50 доларів США (189 809,44 грн.) експортований на підставі ВМД № 703070401/2011/000987 від 18 липня 2011 року (т. 5 арк. справи 82-83).

В акті перевірки зазначено, що оскільки в період з 1 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року позивачем отримані кошти від осіб, які не мали ніяких господарських відносин з ПАТ «Електропобутприлад», станом на закінчення перевірки зазначені кошти позивачем не повернуті, отримані кошти є безповоротною фінансовою допомогою. Згідно викладеного в акті, наведені вище обставини свідчать про порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункт 135.5. статті 135, пункту 137.1 статі 137 Податкового кодексу України та заниження оподатковуваного прибутку на 4 896 598,58 грн., у т.ч. за 2010 рік на 1 992 334,67 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 2010 року на 854 777,45 грн., 4-й квартал 2010 року на 1 137 557,22 грн.), 1-й квартал 2011 року на 461 695,06 грн., 2- 4 квартали 2011 року на 2 442 568,86 грн. (з яких за 2-й квартал 2011 року на 532805,61 грн., 3 квартал 2011роу на 980177,88 грн., 4 квартал 2011 року на 929 585,37 грн.).

Крім цього, при перевірці наданих позивачем прибуткових касових ордерів, за допомогою яких позивачем оформлювалося прийняття до каси підприємства готівкових коштів, податковою інспекцією було встановлено, що всі прибуткові касові ордери містять: порядковий номер та дату; в графі «кореспондуючий рахунок, субрахунок» визначено рахунок 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями; в графі «код аналітичного рахунку» визначено «бухгалтерський рахунок № 301 Каса в національній валюті», в графі «Сума» зазначено суму, графу «код цільового призначення» не заповнено, в графі «прийнято від» зазначено прізвище особи, від якої надійшли грошові кошти, в графі «Підстава» визначено або номер та дата документу або підстава надходження коштів, а саме: «за пральні машини», прибуткові касові ордери підписані головним бухгалтером та касиром підприємства, підпис особи, що внесла кошти відсутній.

Перелік прибуткових касових ордерів з визначенням грошових коштів, отриманих від фізичних осіб наведений в додатку № 5 (т. 4 арк. справи 143-148 а) Згідно цього переліку до каси позивача в період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2011 року внесені кошти фізичними особами в сумі 6 479 351,00 грн. за 2010 рік (у т.ч. 3-й квартал 210 року 2 996 753,9 грн., 4-й квартал 2010 року - 3 482 597,00 грн.) та в сумі 6 218 728,00 грн. за 2011 рік (у т.ч. 1-й квартал 2011 в сумі 1 484 336,00 грн., 2й квартал 2011 року - 1 345 141,00 грн., 3-й квартал 2011 року в сумі 1 753 045,00 грн.; 4 квартал 2011 року в умі 1 636 206,00 грн.) в наступних розмірах:

ОСОБА_7 в сумі 207 245,00 грн. за 2010 рік та в сумі 53 535,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_8 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 120 425,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_9 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 68 600,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_10 в сумі 182 560,00 грн. грн. за 2010 рік та в сумі 0,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_11 в сумі 994 387,00 грн. за 2010 рік та в сумі 955 400,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_12 в сумі 199 984,00 грн. за 2010 рік та в сумі 0,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_13 в сумі 156 660,00 грн. за 2010 рік та сумі 206 920,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_14 в сумі 659 300,00 грн. за 2010 рік та сумі 216 000,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_15 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та сумі 114 600,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_16 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та сумі 95 781,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_17 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та сумі 63 750,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_18 в сумі 806 449,00 грн. за 2010 рік та сумі 416 248,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_19 в сумі 99 803,00 грн. за 2010 рік;

ОСОБА_20 в сумі 100 197,00 грн. за 2010 рік;

ОСОБА_21 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та сумі 105 400,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_22 в сумі 503 330,00 за 2010 рік та в сумі 431 125,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_6 в сумі 0,00 за 2010 рік та в сумі 106 592,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_23 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 240 000,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_24 в сумі 937 021,00 за 2010 рік та в сумі 1 504 918,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_25 в сумі 85 100,00 за 2010 рік та в сумі 238 000,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_26 в сумі 409 168,00 за 2010 рік та в сумі 787 656,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_27 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 107 885,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_28 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 53 225,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_29 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 201 000,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_30 в сумі 102 240,00 грн. за 2010 рік;

ОСОБА_31 в сумі 136 642,00 грн. за 2010 рік;

ОСОБА_32 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 48 730,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_33 в сумі 149 760,00 грн. за 2010 рік;

ОСОБА_34 в сумі 0,00 грн. за 2010 рік та в сумі 53 300,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_35 в сумі 205 341,00 грн. за 2010 рік та в сумі 29 638,00 грн. за 2011 рік;

ОСОБА_36 в сумі 516 479,00 грн. за 2010 рік;

ОСОБА_37 в сумі 27 685,00 грн. за 2010 рік.

До матеріалів справи за клопотанням позивача долучені копії прибуткових касових ордерів, наведених в додатку № 5 до акту, частково:

на прийняття коштів в сумі 260 780,00 грн. від імені фізичної особи ОСОБА_7 за прибутковими касовими ордерами № 722 від 08 вересня 2010 року, № 789 від 27 вересня 2010 року, № 947 від 26 листопада 2010 року, № 8855 листопада 2010 року, № 997 від 16 грудня 2010 року, № 65 від 8 лютого 2011 року, № 119 від 2 березня 2011 року, № 198 від 30 березня 2011 року, № 318 від 20 травня 2011 року, № 317 від 20 травня 2011 року ( т. 2 арк. справи 115, 117, 169, 171, 206, т. 3 арк. справи 22, 42, 43, 81, 89);

на прийняття коштів в сумі 1 949 787,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_11 за прибутковими касовими ордерами № 953 від 29 листопада 2010 року, № 905 від 11 листопада 2010 року, № 991 від 14 грудня 2010 року, № 1021 від 27 грудня 2010 року, № 1003 від 20 грудня 2010 року, № 990 від 14 грудня 2010 року, № 70 від 8 лютого 201 року, № 116 від 28 лютого 2011 року, № 182 від 28 березня 2011 року, № 36 від 30 травня 2011 року, № 368 від 30 травня 2011 року (т. 2 арк. справи 165, 175, 202, 201, 211, 216, т. 3 арк. справи 23, 24, 37, 76, 92);

на прийняття коштів в сумі 199 984,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_12 за прибутковими касовими ордерами № 876 від 29 жовтня 2010 року (т. 2 арк. справи 148);

на прийняття коштів в сумі 875 300,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_38 за прибутковими касовими ордерами № 526 від 14 липня 2010 року, № 745 від 14 вересня 2010 року, № 922 від 18 листопада 2010 року, № 541 від 7 липня 2011 року (т. 2 арк. справи 148, 113,163, т. 3 арк. справи 119);

на прийняття коштів в сумі 1 222 697,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_18 за прибутковими касовими ордерами №593 від 29 липня 2010 року, № 779 від 29 березня 2010 року, № 707 від 1 вересня 2010 року, № 798 від 28 вересня 2010 року, № 883 від 4 листопада 2010 року, № 907 від 12 листопада 2010 року, № 937 від 23 листопада 2010 року, № 1002 від 20 грудня 2010 року, 18 від 17 січня 2011 року, № 178 від 25 березня 2011 року, № 733 від 30 серпня 2011 року, № 970 від 30 листопада 201 року, № 952 від 18 листопада 2011 року, № 971 від 30 листопада 2011 року, № 973 від 30 листопада 2011 року, № 972 від 30 листопада 2011 року, № 914 від 2 листопада 2011 року, № 926 від 9 листопада 2011 року, № 936 від 11 листопада 2011 року (т. 2 арк. справи 63, 102, 103, 104, 160, 161, 186, 208, 234, т. 3 арк. справи 34, 140, 181, 182, 187, 187, 188, 189, 190, 192).

на прийняття коштів в сумі 934 455,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_22 за прибутковими касовими ордерами №719 від 7 вересня 2010 року, № 863 від 25 жовтня 2010 року, № 29/5 від 24 січня 2011 року, № 26 від 24 січня 2011 року, № 93 від 15 лютого 2011 року, № 223 від 11 квітня 2011 року, № 385 від 1 червня 2011 року (т. 2 арк. справи 110, 147, 234, 244, т. 3 арк. справи 13, 62, 104).

на прийняття коштів в сумі 2 441 939,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_24 за прибутковими касовими ордерами № 598 від 30 липня 2010 року, № 672 від 16 серпня 2010 року, № 735 від 10 вересня 2010 року, № 802 від 30 вересня 2010 року, № 854 від 21 жовтня 2010 року, № 904 від 11 листопада 2010 року, № 952 від 29 листопада 2010 року, № 979 від 9 грудня 2010 року, № 84 від 11 лютого 2011 року, № 80 від 10 лютого 2011 року, № 169 від 23 березня 2011 року, № 177 від 25 березня 2011 року, № 227 від 13 квітня 2011 року, № 225 від 12 квітня 2011 року, № 266 від 29 квітня 2011 року, № 362 від 30 травня 2011 року, № 316 від 20 травня 2011 року, № 359 від 30 травня 2011 року, № 315 від 20 травня 2011 року, № 512 від 29 червня 2011 року, № 513 від 29 червня 2011 року, № 437 від 15 червня 2011 року, № 585 від 19 липня 2011 року, № 586 від 19 липня 2011 року, № 604 від 25 липня 2011 року, № 691 від 17 серпня 2011 року, № 777 від 12 вересня 2011 року, № 866 від 17 жовтня 2011 року, № 867 від 17 жовтня 2011 року, № 871 від 18 жовтня 2011 року, № 900 від 31 жовтня 2011 року, № 898 від 31 жовтня 2011року, № 940 від 14 листопада 201 року, № 957 від 22 листопада 2011 року, № 960 від 24 листопада 2011 року, № 939 від 14 листопада 2011 року № 938 від 14 листопада 2011 року, № 1013 від 15 грудня 2011 року , № 1032 від 26 грудня 2011 року, № 1033 від 26 грудня 2011 року, № 976 від 5 грудня 2011 року (т. 2 арк. справи 61, 76, 100, 122, 141, 159, 177, 203, т. 3 арк. справи 18, 19, 47, 48 ,55, 61, 57, 75, 80, 86, 82, 100 ,102, 106, 112, 114, 115, 135, 147, 148, 164, 167, 168, 169, 170, 175, 178, 179, 193, 194, 205, 206, 208, 210);

на прийняття коштів в сумі 1 196 824,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_39 оформлено прибутковими касовими ордерами № 631 від 6 серпня 2010 року, № 699 від 30 серпня 2010 року, № 955 від 30 листопада 2010 року, № 346 від 25 травня 2011 року, № 347 від 25 травня 2011 року, № 863 від 14 жовтня 2011 року, № 569 від 15 липня 2011 року, № 826 від 30 вересня 2011 року, № 828 від 30 вересня 2011 року (т. 2 арк. справи 72, 83, 154, т. 3 арк. справи 69, 71, 166, 117, 151 ,153).

на прийняття коштів в сумі 233 979,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_35 оформлено прибутковими касовими ордерами №515 від 12 липня 2010 року, № 480 від 4 липня 2010 року, № 590 від 29 липня 2010 року, № 596 від 30 липня 2010 року, № 657 від 13 серпня 2010 року, № 683 від 20 серпня 2010 року, № 697 від 27 серпня 2010 року, № 850 від 20 жовтня 2010 року, № 872 від 27 жовтня 2010 року, № 870 від 26 жовтня 2010 року, № 950 від 26 листопада 2010 року, № 930 від 19 листопада 2010 року, № 917 від 17 листопада 2010 року, № 909 від 15 листопада 2010 року, № 888 від 5 листопада 2010 року, № 984 від 10 грудня 2010 року, № 1019 від 24 грудня 2010 року, № 42 від 31 січня 2011 року, № 20/4 від 18 січня 2011 року, № 19 від 18 січня 2011 року, № 41 від 31 січня 2011 року, № 111 від 25 лютого 2011 року, № 85/17 від 11 лютого 2011 року, № 83 від 11 лютого 2011 року, № 490 від 1 лютого 2011 року, № 196 від 29 березня 2011 року, № 237 від 18 квітня 2011 року, № 341 від 25 травня 2011 року, № 571 від 15 липня 2011 року, № 597 від 22 липня 2011 року, № 630 від 2 серпня 2011 року, № 741 від 1 вересня 2011 року, № 981 від 6 грудня 2011 року, № 1022 від 20 грудня 2011 року (т. 2 арк. справи 46, 50, 57, 59, 74, 79, 81, 135, 137, 139, 157, 167, 173, 179, 180, 212, 214, 228, 231, 232, 242, т. 3 арк. справи 11, 15 , 16, 21, 45, 59, 85, 121, 123, 138, 150 ,212 ,214).

на прийняття коштів в сумі 516 479,00 грн. від фізичної особи ОСОБА_36 оформлено прибутковими касовими ордерами № 481 від 1 липня 2010 року, № 549 від 16 липня 2010 року, № 552 від 19 липня 2010 року, № 529 від 14 липня 2010 року, № 537 від 15 липня 2010 року (т. 2 арк. справи 44, 52, 53, 54, 55).

В акті перевірки зазначено, що позивачем до перевірки надавалися також видаткові накладні, згідно яких відвантажені електроприлади у великих обсягах та податкові накладні. В зазначених видаткових та податкових накладних визначено лише прізвище особи, якій переданий товар, більш детальна інформація, на підставі якої можна було би ідентифікувати особу в накладних відсутня.

Посилаючись на викладене відповідач визначив, що всі надані позивачем до перевірки документи (прибуткові касові ордери, видаткові накладні та податкові накладні) не надають можливості ідентифікувати осіб, якими внесено грошові кошти до каси підприємства, за якими отриманий товар. Не заперечуючи по суті щодо факту вчинення господарських операцій з отримання підприємством коштів фізичним особам, прізвище ім'я та по батькові яких зазначено в прибуткових касових ордерах та отримання фізичними особами товарно-матеріальних цінностей згідно видаткових накладних, в яких також наявні прізвища, ім'я та по-батькові фізичних осіб, податковою інспекцією в акті визначено неможливість встановити тотожність фізичних осіб, які вносили до каси підприємства грошові кошти з особами, яки фактично одержували товар по накладним, а тому, на думку податкової інспекції можливість віднести визначити отримані кошти як сплату за раніше реалізований товар неможливо.

Згідно викладеного в акті, наведені вище обставини свідчать про порушення позивачем підпункту 4.1.6. пункту 4.1. статті 4, пункту 11.3. статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», підпункту 135.5.4 пункт 135.5. статті 135, пункту 137.1 статі 137 Податкового кодексу України та заниження оподатковуваного прибутку на 12 698 079 грн., у т.ч. за 2010 рік на 6 479 351 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 2010 року на 2 996 754 грн., 4-й квартал 2010 року на 3 482 597 грн.), 1-й квартал 2011 року на 1 484 336,00 грн., 2- 4 квартали 2011 року на 4 734 392 грн. (з яких за 2-й квартал 2011 року на 1 345 141 грн., 3 квартал 2011 року на 1 753 045 грн., 4 квартал 2011 року на 1 636 206 грн.).

При вирішенні питання про правомірність визначення податковою інспекцією коштів, що надійшли на рахунки та до каси товариства позивача як безповоротної фінансової допомоги та встановлення обов'язку позивача щодо їх включення до складу валового доходу (доходу звітного податкового періоду суд виходить з наступного.

Порядок визначення оподатковуваного прибутку, порядок формування валових витрат та валового доходу відповідного звітного періоду до 1 квітня 2011 року визначався положеннями Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», після 1 квітня 2011 року - розділом 3 Податкового кодексу України.

Виходячи зі змісту статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та статті 134 Податкового кодексу України, якими встановлений порядок визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток, сума оподатковуваного прибутку залежить від суми доходу звітного періоду.

Згідно пункту 4.1. статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовим доходом є загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами. Підпунктом 4.1.6 пункту 4.1. статті 4 цього закону передбачено включення до складу валового доходу сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді.

Включення до складу доходів звітного періоду суми безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку в звітному податковому періоді як складової інших доходів відповідного періоду передбачено підпунктом 135.5.4 статті 135 Податкового кодексу України.

Поняття безповоротної фінансової допомоги, визначене підпунктом 1.2.21 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та підпунктом 14.1.257 Податкового кодексу України є тотожними. У розумінні цих статей безповоротною фінансовою допомогою є сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів (за винятком бюджетних дотацій і субсидій), або без укладання таких угод.

Одним з доводів віднесення до безповоротної фінансової допомоги коштів, що надійшли від нерезидентів, відповідач визначив ненадання позивачем до перевірки додаткових угод, якими б передбачалося здійснення оплати за контрактом третіми особами. Дослідивши наявні в матеріалах справи документи суд не приймає зазначений довід, з огляду на наступне.

Загальні умови укладення господарських договорів визначені положеннями Господарського кодексу України та Цивільного кодексу України. Положеннями зазначених нормативно-правових актів укладення договору визначено підставою виникнення господарських зобов'язань. Факт укладання позивачем договорів із нерезидентами, умовами яких передбачалося б постачання позивачем товарно-матеріальних цінностей не заперечується представниками сторін та підтверджений наявними в матеріалах справи зовнішньоекономічними контрактами (т. 1 арк. справи 72-132). Умовами укладених між позивачем та контрагентами зовнішньоекономічних договорів № 532 від 18 серпня 2011 року, № 694 від 2 листопада 2011 року, № 458 від 30 червня2011 року, № 385 від 2 червня 2011 року, № 312 від 1 грудня 2009 року, № 530 від 6 жовтня 2010 року, № 151 від 11 лютого 2011 року, № 64 від 12 лютого 2010 року, № 268 від 15 квітня 2011 року (розділ 5 договорів) передбачено, що за згодою сторін платником по контракту може бути третя особа.

Згідно наявних в матеріалах справи листів (т. 2 арк. справи 28-43), до здійснення оплати, позивач повідомлявся контрагентами про здійснення оплати вартості товарів 3-ми особами, факт зарахування отриманих коштів позивачем в рахунок погашення боргу по контрактам свідчить про згоду позивача прийняти оплату по контрактам від третіх осіб. Як вбачається з наявних в матеріалах справи копій Swift-повідомлень (т. 5 арк. справи 122-171) в призначенні платежу визначено номер контракту, за яким здійснено сплату.

Крім цього, додатковою угодою № 5 від 31 жовтня 2011 року (т. 1 арк. справи 98) до контракту № 645 від 8 грудня 2010 року укладеного між позивачем та Компанією «Technosanat Co» (Іран) контракт доповнений умовою про сплату вартості пральних машин третьою особою, яка в подальшому йменується як платник, а саме: MKP Trading llc (ОАЕ).

Додатковими угодами № 3 від 12 липня 2011 року та № 4 від 26 липня 2011 року (т. 1 арк. справи 126-127) до контракту № 246 від 28 березня 2011 року укладеного між позивачем та ОСОБА_5 (Туркменістан) передбачено доповнення контракту умовою про сплату вартості пральних машин третьою особою, яка в подальшому йменується як платник, а саме: Ekol Muhendislik INS Mim Dogalgaztu RZ TIC San Ltd (Туреччина).

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на інформацію, отриману ним від Управління міжнародних зв'язків Державної податкової служби України стосовно відсутності і митній та податковій службі Великобританії інформації про британську компанію «Alborg Industries Ltd», оскільки відповідно до наявних в матеріалах справи документів платником по контракту № 529 від 18 серпня 2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Silk Road Sinko» був Altborg Industries Ltd (Велика Британія), що підтверджено наявним в матеріалах справи Swift- повідомленням (т. 5 арк. справи 156-157). Посилання відповідача на наявність ознак фірми-одноднівки в ТОВ «Мелісса» (Російська федерація) також судом не приймаються до уваги, оскільки викладені в акті відомості не спростовують факту отримання позивачем від зазначеного підприємства коштів, та не впливають на висновки суду про безпідставність визначення податковою інспекцією отриманої суми коштів як безповоротної фінансової допомоги.

Досліджені в судовому засіданні документи спростовують висновки відповідача про можливість визначення сум отриманих позивачем коштів від нерезидентів безповоротною фінансовою допомогою.

Також, суд вважає хибними викладені в акті перевірки висновки щодо визначення отриманих позивачем готівкових коштів від фізичних осіб безповоротною фінансовою допомогою, вмотивованих неможливістю встановлення тотожності осіб, що сплачували кошти із особами, які отримували товарно-матеріальні цінності, які визначалися у видаткових накладних та податкових накладних без зазначення паспортних даних та ідентифікаційного номеру.

Виходячи з викладених в акті перевірки обставин стосовно реквізитів досліджених в процесі перевірки прибуткових касових ордерів та копій прибуткових касових ордерів, що наявні в матеріалах справи, вбачається, що досліджені прибуткові касові ордери складені у відповідності із вимогами Положення про ведення касових операцій в іноземній валюті постанови правління Національного банку України № 637 від 15 грудня 2004 року, яким не вимагається зазначення в прибуткових касових ордерах паспортних даних осіб, що вносять готівкові кошти до каси підприємства.

Суд не приймає посилання відповідача на неможливість ідентифікації осіб, що отримали товарно-матеріальні цінності та осіб, що внесли готівкові кошти до каси підприємства, оскільки тотожність цих осіб може бути встановлено на підставі наведений в цих документах відомостей про особу: прізвища, ім'я та по-батькові. Фактів не відбуття постачання та не формування доходів за фактом передачі товарів в ході перевірки відповідачем не встановлено.

Крім викладеного вище, суд вважає за необхідне також зазначити наступне.

Як відомо, облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, ведеться платником податків на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень цього Кодексу.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України від 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

В акті перевірки податківцями не зазначено про виявлені помилки ведення бухгалтерського обліку, розбіжностей між даними податкового та бухгалтерського обліку не встановлювалося, що додатково свідчить по безпідставність висновків податкової інспекції про заниження позивачем доходу через невідображення в його складі безповоротної фінансової допомоги.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку, виявлене відповідачем порушення формування валового доходу (доходу) перевіряємого періоду призвело до заниження оподатковуваного прибутку на 17 594 677,58 грн. (у т.ч. за 2010 рік на 8 471 685,67 грн., 1 квартал 2011 року на 1 946 031,05 грн., 2-4 квартал 2011 року на 7 176 960,86 грн.), внаслідок якого податковою інспекцією за податковим повідомленням-рішенням № 0000552342 від 29 травня 2012 року збільшено суму грошових зобов'язань позивача з податку на прибуток (за основним платежем) на 4 179 000,00 грн. (у т.ч. за 2010 рік на 2 117 921,00 грн., 1 квартал 2011 року на 410 378,00 грн., 2-4 квартал 2011 року на 1 650 701,00 грн.). Оскільки судом встановлено безпідставність висновків відповідача в цій частині, підстави для збільшення грошового зобов'язання за наслідком виявлення порушення відсутні, а тому, податкове повідомлення-рішення № 0000552342 від 29 травня 2012 року в частині збільшення зобов'язань з податку на прибуток на 4 179 000,00 грн. підлягає визнанню недійсним. Безпідставність збільшення грошового зобов'язання свідчить про відсутність підстав для застосування штрафних санкцій, сума безпідставно застосованих штрафних санкцій податковим повідомленням-рішенням № 0000552342 від 29 травня 2012 року складає 529 481,50 грн.

Крім порушення формування позивачем валового доходу при проведенні перевірки відповідачем виявлено завищення позивачем валових витрат 3 кварталу 2010 року внаслідок включення до їх складу витрат, пов'язаних із придбанням товарно-матеріальних цінностей від Товариства з обмеженою відповідальністю «Січ-Інтеграл». Відповідно до наданого відповідачем розрахунку грошових зобов'язань до податкового повідомлення-рішення № 0000552342 від 29 травня 2012 року внаслідок його виявлення позивачу збільшено грошові зобов'язання з податку на прибуток на 338 301,25 грн., з яких за основним платежем - 270 641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67660,25 грн.

Наведене порушення вплинуло на формування позивачем податкового кредиту, стало наслідком а тому, суд вважає за доцільне одночасно розглянути питання щодо правомірності здійсненого відповідачем збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 338 301,25 грн. за податковим повідомлення-рішенням № 0000552342 від 29 травня 2012 року та правомірності здійсненого збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість на 142 478,75 грн., за податковим повідомлення-рішенням № 0000562342 від 29 травня 2012 року.

В акті зазначено, що до перевірки позивачем наданий договір №028/337 від 1 січня 2010 року, укладений між позивачем (покупцем) та товариством з обмеженою відповідальністю «Січ-Інтеграл», умовами якого передбачено постачання останнім комплекту заготовок (кришка та корпус) із конструкційної сталі 08 кп-08 м на пральну машину «Донбас», заготовку обичайки для корпусу пральної машинки «Донбас». Копія договору наявна в матеріалах справи (т. 4 арк. справи 29-31).

В акті перевірки зазначено, що в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість позивачем відображені безтоварні господарські операції з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Січ-Інтеграл» на виконання зазначеного договору, внаслідок чого безпідставно сформовані валові витрати в сум 1 082 564,00 грн. (у т.ч. за 3-й квартал 2010 року - 1 070 064,00 грн., 4- й квартал 2010 року - 12 500,00 грн.) та включено до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 113 983,00 грн., у т.ч. у липні 2010 року - 111 483,00 грн., листопаді 2010 року - 2500,00 грн. В акті відповідачем заперечується правомірність формування позивачем валових витрат на підставі видаткових накладних від 30 червня 2010 року № 15, від 15 липня 2010 року № 15, № 16, від 26 липня 2010 року № 17, № 18, від 30 липня 2010 року № 19, 20, від 9 серпня 2010 року № 21, від 16 серпня 2010 року № 22, від 20 серпня 2010 року № 23, від 30 серпня 2010 року № 24, від 31 серпня 2010 року № 326, від 29 жовтня 2010 року № 26 та правомірність формування податкового кредиту липня 2010 року на підставі податкових накладних від 30 червня 2010 року № 16, від 15 липня 2001 року № 17, від 26 липня 2010 року № 18, від 29 липня 2010 року № 19, від 30 липня 2010 року № 20 та листопада 2010 року на підставі податкової накладної від 29 жовтня 2010 року № 27. Оскільки підприємством позивача станом на липень 2010 року мало від'ємне значення податку, виявлене відповідачем завищення податкового кредиту липня та листопада 2010 року в сумі 113 983,00 грн. призвело до заниження податку до сплати за липень 2011 року в сумі 15 869,00 грн. та серпень 2011 року в сумі 98 114,00 грн.

В обґрунтування безтоварності відображених в податковому обліку з податку на прибуток та податку на додану вартість операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Січ-Інтеграл» відповідач послався на обставини, визначені актом Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки» № 38/2302/3627637 від 26 квітня 2012 року. В акті зазначено, що згідно додатку К1/1 № 84401 від 9 лютого 2010 року до декларації ТОВ «Січ-Інтеграл» з податку на прибуток за 2009 рік основні фонди на підприємстві відсутні, надані товариством декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2010 року - 9 місяців 2010 року та декларації з податку на додану вартість за травень - серпень 2010 року, не визнані податковою звітністю та мають статус до відома. ТОВ «Січ-Інтеграл» за податковою адресою не знаходиться. У висновку зазначеного акту ДПІ у Комунарському районі м. Запоріжжя визначено, що на ТОВ «Січ-Інтеграл» вбачається проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту та валових витрат, не мають реального товарного характеру. Отже, правочини укладені між ТОВ «Січ-Інтеграл» та ПАТ «Електропобутприлад» відповідно до пунктів 1, 2, статті 215, частини 5 статті 203 Цивільного кодексу України є нікчемними та в силу статті 216 Цивільного кодексу України не створюють юридичних наслідків крім тих, що пов'язані із їх недійсністю.

Оцінка правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту здійснюється судом із врахуванням положень Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та Закону України «Про податок на додану вартість», які були чинними в період їх формування.

Згідно з пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. За змістом підпункту 5.2.1 пункту 5.2 цієї ж статті Закону до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно приписів цього підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Підпунктом 7.4.5 цієї статті встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Виникнення права платника податку на податковий кредит пов'язувалося із наявністю податкової накладної, оформленої у відповідності із вимогами, встановленими підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість». В акті перевірки відповідачем не наведено будь-яких зауважень з приводу оформлення податкових накладних, виданих ТОВ «Січ-Інтеграл», на підставі яких позивач формував податковий кредит липня та листопада 2010 року.

Виходячи зі змісту пункту 7.4. статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пункту 5.1. статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» підставою відображення в бухгалтерському та податковому обліку наслідків здійснення певної господарської операції є реальне відбуття такої господарської операції. Відбуття господарської операції пов'язано з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та має відповідати змісту, відображеному в укладених платником податку в первинних документах. Встановлення безтоварності (відсутності реального виконання) операцій визначення податкового кредиту (та, відповідно, включення витрат на здійснення таких операцій до складу валових витрат підприємства) є безпідставним.

Відповідно до вимог пункту 3.4 Порядку заповнення та подання податкової декларації з ПДВ, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 166 від 30 травня 1997 року та пункту 1.6. Порядку складання декларації з податку на прибуток підприємства затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 143 від 29 березня 2003 року наведені в декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податків.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність Україні» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (надалі за текстом Закон № 996) метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Частина 2 даної статті передбачає, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до статті 1 Закону № 996 документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинним документом.

Згідно частини 1 статті 9 Закону № 996 первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій є підставою для бухгалтерського обліку. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Позивачем на підтвердження відбуття господарських операцій з постачання товариством з обмеженою відповідальністю «Січ-Інтеграл» у липні 2010 року товарно-матеріальних цінностей на користь позивача надані видаткові накладні (т. 4 арк. справи 34-46), прибуткові ордери (т. 4 арк. справи 116-119), лімітно-заборні картки, картки складського обліку та інші документи (т. 4 арк. справи 5-110), які у сукупності підтверджують фактичне відбуття господарських операцій постачання на адресу позивача товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Січ-Інтеграл» у липні 2010 року та жовтні 2010 року та спростовують викладене в акті перевірки щодо безтоварності цих операцій.

Посилання відповідача на обставини, викладені в акті Державної податкової інспекції у Комунарському районі м. Запоріжжя «Про неможливість проведення зустрічної звірки» № 38/2302/3627637 від 26 квітня 2012 року судом не приймаються, оскільки факт прийняття податковою інспекцією декларацій платника «до відома» не є безумовним доказом невідбуття господарської операції.

Посилання відповідача на нікчемність правочину вчиненого позивачем із посиланням на статті 203, 215, 228 Цивільного кодексу України також не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

В обґрунтування висновків про нікчемність правочинів відповідач послався на недотримання позивачем при укладанні та виконанні договору вимог частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Недотримання вимог цих норм відповідач вважає ознакою нікчемності правочину з посиланням статтю 215 Цивільного кодексу України. Проте, стаття 215 Цивільного кодексу України розмежовує підстави для визнання правочину недійсним (частина 1) та нікчемним (частина 2). Недотримання в момент вчинення правочину вимог частин 1 статті 203 Цивільного кодексу України є підставою для визнання правочину недійсним у судовому порядку.

Правові підстави для визнання правочину нікчемним регулюються статтями 219, 220, 224, 226, 228 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Кваліфікація правочину як нікчемного за статтею 228 Цивільного кодексу України передбачає встановлення протиправної поведінки обох або однієї з сторін договору, наявність спеціальної мети при укладенні договору, а також наявність умислу на заволодіння чужим майном (у даному випадку - на ухилення від сплати податків).

Разом з тим, відповідачем не було надано доказів встановлення порушення вимог податкового законодавства контрагентом позивача - ТОВ «Січ-Інтеграл» безпосередньо при здійсненні спірних операцій. З огляду на зазначене, суд не приймає посилання відповідача на відображення позивачем в податковому обліку операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей, що не мали товарного характеру. А тому вважає необґрунтованими висновки акту про завищення позивачем валових витрат 2010 року на 1 082 564,00 грн. та податкового кредиту липня та листопада 2010 року на 113 983,00.

Оскільки наявними в матеріалах справи не підтверджено правомірності висновків відповідача про завищення валових витрат та податкового кредиту внаслідок відображення в податковому обліку операцій, що не мали реального відбуття, суд зазначає про відсутність в податкової інспекції підстав для збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, а тому податкове повідомлення-рішення № 0000552342 від 29 травня 2012 року підлягає визнанню недійсним в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на прибуток на 338 301,25 грн., з яких за основним платежем - 270 641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 67660,25 грн., податкове повідомлення-рішення № 0000562342 від 29 травня 2012 року підлягає визнанню недійсним в повному обсязі.

Щодо збільшення відповідачем грошового зобов'язання за платежем пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності та штрафних санкцій за порушення валютного законодавства за податковим повідомленням-рішенням № 0000072240 від 29 травня 2012 року.

Згідно висновків акту перевірки та розрахунку до податкового повідомлення-рішення № 00000072240 від 29 травня 2012 року підставою нарахування пені в сумі 1 933 388,71 грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності стало встановлення податковою інспекцією ненадходження станом на 31 грудня 2011 року на рахунки позивача виручки в іноземній валюті в строки, визначені статтею 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» від нерезидентів:

- ТОВ WHITE TECHNIC TRADE (Узбекистан) на виконання контракту купівлі-продажу № 312 від 01 грудня 2009 року в сумі 81 830,00 дол. США (653 805,33 грн.);

- ТОВ WHITE TECHNIC TRADE (Узбекистан) на виконання контракту купівлі-продажу № 530 від 6 жовтня 2010 року в сумі 164 795,00 дол. США (1 316 679,09 грн.);

- ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація) на виконання контракту купівлі-продажу № 151 від 11 лютого 2011 року в сумі 25940 дол. США (207255,41 грн.);

- ТОВ «Мелисса» (Російська Федерація) на виконання контракту купівлі-продажу № 64 від 12 лютого 2010 року в сумі 78530,00 дол. США (627438,99 грн.);

- Підприємця ОСОБА_5 (Туркменістан) на виконання контракту купівлі-продажу № 246 від 28 березня 2011 року в сумі 29380,00 дол. США (234740,32 грн.);

- ТОВ «Перспектива-Д» (Російська Федерація) на виконання контракту купівлі-продажу № 268 від 15 квітня 2011 року в сумі 25400,00 дол. США (202940,92 грн.).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» N 185/94-ВР (далі закон N 185/94-ВР) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики.

Частиною першої статті 4 Закону N 185/94-ВР встановлено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Підставою висновків про несвоєчасне надходження на рахунки позивача виручки в іноземній валюті сало неприйняття відповідачем до уваги оплату вартості товарів, посалених на умовах заманених вище договорами третіми особами, які не є стороною за цим контрактом. Як вже зазначалося вище, правомірність зарахування коштів отриманих позивачем від нерезидентів - третіх осіб, що не є стороною укладених угод підтверджено наявними в матеріалах справи документами, а саме положеннями контрактів, які визначають можливість здійснення сплати вартості товарів на умовах цих контрактів третіми особами за наявності згоди сторін, наявність листів від контрагентів позивача із визначенням в них платників за контрактом та прийняття позивачем отриманих від третіх осіб коштів в рахунок сплати вартості поставлених ним товарів. Додатково відсутність порушень у сфері розрахунків у зовнішньоекономічній діяльності підтверджено наявними в матеріалах справи листами публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» № 701.7-007/81 від 28 травня 2012 року (т.1 арк. справи 150) за змістом якого станом на 1 січня 2012 року відсутня заборгованість за експортними контрактами № 312 від 1 грудня 2009 року та № 530 від 6 жовтня 2010 року, укладених позивачем із ТОВ WHITE TECHNIC TRADE (Узбекистан), № 151 від 11 лютого 2011 року та № 64 від 12 лютого 2010 року, укладеного із ТОВ «Мелісса», № 268 від 15 квітня 2011 року,у кладеного із ТОВ «Перспектива-Д» та листом № 25.5-2012/8 від 6 червня 2012 року (т. 4 арк. справи 133), відповідно до якого станом на 1 січня 2012 року відсутня заборгованість за контрактом № 246 від 28 березня 2011 року, укладеного із підприємцем ОСОБА_5.

Отже, наявними в матеріалах справи документами підтверджено надходження на рахунки позивача виручки в іноземній валюті у терміни, встановлені статтею 1 Законом України «Про порядок розрахунків в іноземній валюті», що свідчить про відсутність підстав для нарахування пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 1 933 388,71 грн.

Згідно статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" валютні цінності та інше майно резидентів, яке перебуває за межами України, підлягає обов'язковому декларуванню у Національному банку України.

Як вбачається з форми декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України і знаходяться за її межами, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 25 грудня 1995 року N 207, у рядку 5 розділу 3 "Майно та товари за кордоном" такої декларації підлягають відображенню товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку; у рядку 8 цього ж розділу відображається інше майно за кордоном.

Оскільки наявними в матеріалах справи документам підтверджено своєчасне надходження на рахунки позивача виручки в іноземній валюті та відсутність в позивача обов'язку декларувати валютні цінності та майно, що знаходяться за межами України, законні підстави для застосування штрафних санкцій за порушення порядку декларування відсутні. Таким чином, штрафні санкції в сумі 1700,00 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000072240 від 29 травня 2012 року відповідачем були застосовані за відсутності на те підстав.

Що стосується збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 792,40 грн., з яких за основним платежем - 225,90 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 566,50 грн.

Згідно викладеного в акті, робітником позивача ОСОБА_40 здійснено закупівлю товарів продуктів харчування з наданням до підприємства авансового звіту № 466 від 29 березня 2011 року та підтверджуючих документів з подальшого відшкодування затрачених коштів. За зазначеним звітом підприємством відшкодовано 1499,07 грн. Оскільки позивачем до перевірки не надано інших документів, які б свідчили по використання зазначених товарів на представницькі цілі, а саме: наказів, програм на проведення відповідних заходів, офіційних запрошень, перелік витрат, звітів про проведення заходів та фактично понесених витрат тощо, відповідачем в акті визначено про порушення позивачем підпункту 164.2.17 «б» пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.2. пункту 168.1., пункту 168.3. статті 168, пункту 171.2. статті 171 Податкового кодексу України внаслідок відшкодування коштів по авансовому звіту в сумі 1499,07 грн. без попереднього нарахування податку з доходів фізичних осіб

Положеннями Податкового кодексу України, на порушенні яких наполягає відповідач, встановлено включення до загального місячного оподатковуваного доходу платника податку доходів, отриманих таким платником як додаткове благо у вигляді вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку.

Втім згідно наявних в матеріалах справ документів вбачається, що позивачем відшкодовано робітнику ОСОБА_40 кошти в сумі 1499,07 грн. на підставі авансового звіту № 466 від 29 березня 2011 року. До авансового звіту робітником додані касові чеки № 0402 на суму 67,03 та № 0222 на суму 1432,04 грн., що підтверджують сплату продуктів харчування. Зазначені продукти оприбутковані підприємством позивача, що підтверджується приходним ордером № 21 від 29 березня 2011 року (т. 1 арк. справи 153-154).

Кваліфікація зазначених правовідносин як отримання робітником додаткового блага (доходу) суперечить визначенню зазначеного терміну, наведеному в підпункті 14.1.47 статті 14 Податкового кодексу України та прямо суперечить підпункту 165.1.11 статті 165 Податкового кодексу України, згідно якого до складу місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включається кошти отримані таким платником податку під звіт.

Викладене свідчить про безпідставність здійсненого відповідачем нарахування податку з доходів фізичних осіб в сумі 225,90 грн. за податковим повідомленням-рішенням № 0000661742 від 29 травня 2012 року.

З огляду на викладене, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З огляду на зазначене, на підставі Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», Податковим кодексом України та керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства «Електропобутприлад» до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Донецької області Державної податкової служби про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень від 29 травня 2012 року № 0000552342, № 0000562342, № 0000661742, № 0000072240, - задовольнити.

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0000552342 в частині збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток на 5 046 782,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 4 449 641,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 597 141,75 грн.);

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0000562342 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 142 478,75 грн. (у т.ч. за основним платежем - 113 983,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 28 495,75 грн.).

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0000661742 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи найманих працівників на 792,40 грн. (у т.ч. за основним платежем - 225,90 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями - 566,50 грн.).

Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення від 29 травня 2012 року № 0000072240 про збільшення грошового зобов'язання за платежем: пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства на 1 935 088,71 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електропобутприлад» (код ЄДРПОУ 14312447, місцезнаходження: вул. К Лібкнехта, 97, м. Маріуполь, Донецька область, 87528) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146,00 грн.

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 3 жовтня 2012 року.

Дана постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Михайлик А.С.