Постанова № 26452664, 27.09.2012, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2012 року Справа № 2а/0370/2507/11

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мачульського В.В.,

при секретарі судового засідання Лащук О.Ю.,

за участю представників позивача Ярошика Т.В., Решетника О.Л.,

представника відповідача Володкевич Ю.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Ойл» про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція (далі - Луцька ОДПІ) звернулася з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», (далі - ТзОВ «Волиньтабак»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Ойл» (далі - ТзОВ «Еталон Ойл») про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що в результаті проведеної Луцькою ОДПІ позапланової виїзної перевірки ТзОВ «Волиньтабак», щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за період лютий 2011 складено акт №4108/23-1/21736857 від 25.05.2011 року. Перевіркою встановлено завищення задекларованих в рядках 10 - 17 Декларації показників, в тому числі податкового кредиту у сумі 1687689,27 грн. по постачальнику ТзОВ «Еталон Ойл» придбано олію соняшникову нерафіновану згідно договору № 3/12 від 01.02.2011 року та договору № 4/02 від 21.02.2011 року на суму 10126135,53 грн. з т.ч. ПДВ 1687689,27 грн. що становить 31% від суми дозволеного податкового кредиту. Згідно акту невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Еталон Ойл» проведеної працівниками ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва від 05.05.2011 року №1496/23-200/37385258 щодо правомірності формування податкового кредиту за січень 2011, лютий 2011 року встановлено, що ТОВ «Еталон Ойл» включено до складу податкових зобов'язань ПДВ у розмірі 3768846,00 грн. з вартості наданих послуг та проданих товарів. До перевірки надано вищевказані договори, які укладені ТзОВ «Еталон Ойл» з покупцем ТзОВ «Волиньтабак». Згідно з журналом ордером і відомістю по рахунку 361 Розрахунки з вітчизняними покупцями» за лютий 2011 року дебіторська заборгованість по взаєморозрахункам ТОВ «Еталон Ойл» з ТОВ «Волиньтабак» становить 11232799,20 грн. Вищевказаним актом встановлено порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктом господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. Перевіркою встановлено, що операції з оприбуткування, приймання-передачі товарів не проводились, та як наслідок, у ході перевірки не виявлено факту передачі товарів від продавця до покупця у зв'язку з його відсутністю. Таким чином, податковий кредит з податку на суму 1687689,27 грн., який проведено на підставі нікчемних правочинів з ТОВ «Еталон Ойл», у відповідності до ст.198 Податкового Кодексу України від є недійсним. Просять суд стягнути з ТзОВ «Волиньтабак» та ТзОВ «Еталон Ойл» в дохід держави все одержане ними за нікчемними правочинами в сумі 10126 135,62 грн.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали повністю, з підстав наведених у позовній заяві. Просять суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача ТзОВ «Волиньтабак» в судовому засіданні позовних вимог не визнала повністю, в усних поясненнях та наданих суду письмових запереченнях посилається на те, що спірні правочини відповідають всім вимогам закону, були укладені між правоздатними та дієздатними суб'єктами права, покупець та продавець за спірними правочинами є платниками ПДВ, господарські операції в межах спірних правочинів мали реальний характер, виконання цих господарських операцій спричинило зміни в структурі активів суб'єктів господарювання, первинні документи складені належним чином, витрати по оплаті вартості товару понесені у спосіб перерахування безготівкових коштів. Крім того наявність товару та продаж його на експорт підтверджується наявними в матеріалах справи митними деклараціями. Вважає, що висновки щодо порушення вимог законодавства з боку ТзОВ Волиньтабак» є надуманими, ніяким чином необґрунтованими та не відповідають дійсності. Просить суд відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог.

Відповідач ТзОВ «Еталон Ойл» на розгляд справи не з'явився, свого представника в судове засідання не направив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення розгляду справи до суду не звертався.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Суд проводить розгляд справи у відсутності відповідача по справі ТзОВ «Еталон Ойл», на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають до задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюються на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктами владних повноважень, щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дії чи бездіяльності.

Судом встановлено, що ТзОВ «Волиньтабак», згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 398814, зареєстроване виконкомом Луцької міської ради, як юридична особа 29.09.1995 року, та з 05.10.1995 року знаходиться на обліку в органах державної податкової служби, відповідно до довідки Луцької ОДПІ № 35, та відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ серії НБ № 235812 від 10.07.1997 року ТзОВ «Волиньтабак» зареєстрований в Луцькій ОДПІ платником ПДВ.

В період з 26.04.2012 року по 25.05.2012 року Луцькою ОДПІ на підставі пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України, а також на підставі наказу та направлення на перевірку було проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ «Волиньтабак», щодо правомірності формування податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року.

За результатами перевірки 25.05.2012 року Луцькою ОДПІ складено акт № 4108/23-1/21736857, яким встановлено порушення ТзОВ «Волиньтабак» ст.185, п.186.1. ст..186, п.198.1, п.198.6. ст..198, п.200.2 ст.200 Податкового кодексу України, в результаті чого зменшено податковий кредит на суму 1687689,27 грн. На підставі акту перевірки податковим органом видано податкове повідомлення - рішення за № 0001112302 від 10.06.2011 року про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1687691,27 грн.

Вищевказане податкове повідомлення-рішення оскаржене позивачем до суду. Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року у справі № 2а/0370/2683/11 дане податкове повідомлення - рішення № 0001112302 від 10.06.2011 року визнано протиправним та скасовано. Станом на 27.09.2012 року рішення суду не набрало законної сили.

Ухвалою суду від 07.10.2011 року провадження у даній справі було зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 2а/0370/2683/11 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак» до Луцької об'єднаної податкової інспекції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Ухвалою суду від 21.09.2012 року провадження у справі № 2а/0370/2507/11 поновлено.

Судом встановлено, що 01.02.2011 року між ТзОВ «Волиньтабак» та ТзОВ «Етанол Ойл» було укладено договір №3/02, скріплений печатками обох сторін, за умовами якого Продавець (ТзОВ «Етанол Ойл») зобов'язується передати у власність Покупця (ТзОВ «Волиньтабак») товар - олію соняшникову нерафіновану першого ґатунку, українського походження, врожаю 2010 року, а Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар. Загальна кількість товару що постачається становить - 290,00 тон. Загальна сума договору складає 3697500,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що здійснення господарських операцій ТзОВ «Волиньтабак» підтверджується видатковою накладною № РН-0000021 від 11.02.2011 року на суму 3657911,25 грн. (кількість товару 286,895 т.). податковою накладною № 3 від 11.02.2011 року. Виконання умов вищевказаного договору покупцем підтверджується наступними платіжними дорученнями: № 19028 від 18.02.2011 року на суму 500000,00 грн., № 19041 від 21.02.2011 року на суму 500000,00 грн., №19299 від 09.03.2011 року на суму 600000,00 грн., № 19341 від 10.03.2011 року на суму 600000,00 грн., № 19351 від 10.03.2011 року на суму 600000,00 грн., № 19402 від 11.03.2011 року на суму 288223,85 грн.

Крім того, 21.02.2011 року між ТзОВ «Волиньтабак» та ТзОВ «Етанол Ойл» було

укладено договір № 4/02 за умовами якої Продавець (ТзОВ «Етанол Ойл»)

зобов'язується передати у власність Покупця (ТзОВ «Волиньтабак») товар - олію

соняшникову нерафіновану першого ґатунку, українського походження, врожаю 2010

року, а Покупець в свою чергу зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Загальна кількість товару, що постачається становить - 500,00 тон. Загальна сума

договору складає 6195000,00 грн..

Виконання умов вищевказаного договору ТзОВ «Волиньтабак» підтверджується видатковими накладними: № РН-0000024 від 28.02.2011 року на суму 3683262,03 грн., (кількість товару 297,277 т.), та № РН-0000030 від 28.02.2011 року на суму 2784962,25 грн., (кількість товару 224,775 т.).

Вказаним видатковим накладним відповідають наступні податкові накладні: № 10 від 28.02.2011 року, № 11 від 28.02.2011 року.

Оплата за товар - олія соняшникова нерафінована від ТзОВ «Еталон Ойл» до ТзОВ ТзОВ «Волиньтабак» проведена у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями: №19282 від 04.03.2011 року на суму 116000,00 грн., №19568 від 15.03.2011 року на суму 28000,00 грн.,№19681 від 17.03.2011 року на суму 790000,00 грн., №19743 від 18.03.2011 року на суму 900000,00 грн., №20064 від 30.03.2011 року на суму 150000,00 грн., №20103 від 31.03.2011 року на суму 405000,00 грн., №20132 від 01.04.2011 року на суму 1022147,80 грн., №20148 від 01.04.2011 року на суму 1022147,80 грн., №20162 від 04.04.2011 року на суму 1022147,80 грн., №1375 від 18.05.2011 року на суму 250000,00 грн.

Згідно ст. 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар,

визначений договором купівлі - продажу та повинен одночасно з товаром передати

покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості,

тощо), що стосується товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно

до договору або актів цивільного законодавства.

З копії договорів наявних в матеріалах справи № 3/02 від 01.02.2011 року, та № 4/02 від 21.02.2011 року, вбачається, що поставку товару сторонами передбачено на умовах поставки EXW - склад ТзОВ «ЕВЕРІ» м. Миколаїв, відповідно до правил «Інкотермс - 2000».

Правилами Інкотермс - 2000 «Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати» грипи Е визначено умови поставки EXW, відповідно до яких продавець вважається таким, що виконав свої зобов'язання щодо поставки, в момент, коли він надав товар у розпорядження покупця на площах свого підприємства чи в іншому названому місці поставки (в даному випадку ТзОВ «ЕВЕРІ» (м. Миколаїв) без здійснення митного очищення товару для експорту та завантаження його на будь-який приймаючий транспортний засіб, в узгоджений день чи в межах погодженого періоду або, якщо такого часу не обумовлено у строк, звичайний для поставки аналогічних товарів. Якщо сторони не узгодили конкретної точки в межах названого місця поставки, і наявні декілька придатних для цього точок, продавець може вибрати таку точку в межах місця поставки, яка найбільш відповідає його цілям. Продавець немає зобов'язань щодо доказів поставки, транспортних документів або еквівалентних електронних повідомлень.

Покупець зобов'язаний прийняти поставку товару, як тільки її здійснено у відповідно до зазначений вище умов та сплатити ціну товару у відповідності з договором купівлі - продажу.

Відповідно до договору комісії № 9К від 06.12.2010 року укладеного ТзОВ «Волиньтабак» (далі-комітент) з ТзОВ «Кубагро» (далі-комісіонер) вбачається, що комітент доручає, а комісіонер зобов'язується від свого імені та за рахунок комітента за обумовлену винагороду здійснити одну чи декілька зовнішньоекономічних угод по продажу олії соняшникової нерафінованої першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року, ДСТУ 4492:2005 (далі-товар) в кількості, перерахованому у відповідному додатку до даного договору комісії.

З матеріалів справи вбачається, що актами № 1 від 11.02.2011 року, № 1 та № 2 від 28.02.2011 року підтверджується приймання товару ТзОВ «Волиньтабак», а саме: олія соняшникова нерафінована першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року у загальній кількості 808,947 тонн, прийнята від ТзОВ «Еталон Ойл» за кількістю та якістю у Миколаївському морському торговому порту представником позивача, та передана ТзОВ «Кубагро», з яким ТзОВ «Волиньтабак» уклало вищевказаний договір комісії від 06.12.2010 року.

Факт транспортування товару підтверджується наявними в матеріалах справи товарно-транспортними накладними (а.с. 103-130).

Щодо посилання податкового органу на ту обставину, що факт відсутності товару - олія соняшникова нерафінована першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року встановлений та відображений в акті перевірки, то суд зазначає, що дана обставина не зайшла свого підтвердження в судовому засіданні, оскільки відповідачем не надано жодного доказу того, що дана господарська операція була безтоварною.

Натомість, позивачем доведено, що товар олія соняшникова нерафінована першого ґатунку українського походження, врожаю 2010 року була наявна у комісіонера - ТзОВ «Кубагро, що підтверджується наявними в матеріалах справи звітами комісіонера ТзОВ «Кубагро» перед комітентом ТзОВ «Волиньтабак» та актами здачі-приймання робіт (надання послуг), та її продаж в подальшому компанії ALLSEEDS SWITZERLAND S.A. Швейцарія, відповідно до умов контрактів № 1314та № 1331 від 31.01.2012 року, що підтверджується митними деклараціями форми МД-2 від 14.03.2011 року та 20.03.2011 року.

З довідки УкрСиббанку № 137-03-2/2260 від 23.09.2011 року вбачається, що грошові кошти на поточний рахунок ТзОВ «Волиньтабак» надходили від комісіонера ТзОВ «Кубагро» з призначенням платежу: оплата за олію соняшникову згідно договору комісії № 9К від 06.12.2010 року за період з 13.01.2011 року по 04.04.2011 року.

Отже, суд приходить до висновку, що отримання товару ТзОВ «Волиньтабак» здійснено у відповідності до укладених договорів, підтверджено та відображено в спірних актах первинними документами бухгалтерського обліку (накладними, актами приймання - передачі товару, договору комісії). Всі документи підписані сторонами та засвідчені печатками.

При цьому досліджені судом первинні документи повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, що не заперечується відповідачем.

Судом також встановлено, що ТзОВ «Еталон Ойл» зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Миколаївської міської ради 26.10.2010 року та знаходилося на податковому обліку в ДПІ Ленінського району м. Миколаєва з 27.10.2010 року за №1661/2341412, та є платником податку на додану вартість з 23.11.2010 року.

З акту перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва № 1496/23-200/37385258 від 05.05.2011 року по результатам невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Еталон Ойл», щодо правомірності формування податкового кредиту за січень, лютий 2012 року вбачається, що в ході перевірки встановлено порушення ст.203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані та реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Правочини, здійснені ТзОВ «Еталон Ойл» з ПП «Ногайська олія», ПП «Ново-Ком», ТзОВ «Гран Терра», ТзОВ «Волиньтабак» не спрямовані на реальне настання правових наслідків та суперечить інтересам держави і мають ознаки нікчемних. Фінансово-господарська діяльність ТзОВ «Еталон Ойл» та контрагентами є такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами. ТзОВ «Еталон Ойл» не має основних фондів, операції не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, наявності трудових ресурсів, виробничих потужностей та іншого майна, які економічно необхідні для виконання таких робіт.

Однак жодних доказів на обґрунтування вищевказаних висновків позивачем суду не надано.

ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва не доведено, та не визнано в судовому порядку нікчемними операції з продажу ТзОВ «Волиньтабак» олії соняшникової і рафінованої першого ґатунку, українського походження, врожаю 2010 року за період з грудня 2010 року по лютий 2011 року, таким чином ТзОВ « Волиньтабак» є добросовісним набувачем вищевказаного товару.

В акті перевірки Луцької ОДПІ зазначається інформація отримана із акту ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва по суб'єктам господарської діяльності з якими ТзОВ «Волиньтабак» не мав жодних фінансово-господарських правовідносин, окрім ТзОВ «Еталон Ойл».

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «Еталон Ойл» 25.11.2010 року було укладено договір № 25/11/10-XII з ТзОВ «Херсонес» по прийманню та зберіганні товару, а також лабораторні аналізи. Згідно додатку № 1 до даного договору товар - олія соняшникова, першого сорту, та укладено договір транспортного перевезення № 25/11/10 від 25.11.2010 року з ТзОВ «Бєлтранс».

На думку суду, ТзОВ «Волиньтабак» та його посадові особи не зобов'язані були перевіряти хто був постачальником олії соняшникової для ТзОВ «Еталон Ойл», в якого ними придбався даний товар. В свою чергу, податковою перевіркою не встановлено взаємовідносини ТзОВ «Волиньтабак» з платниками, установчі документи, свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності, первинні та інші документи яких в судовому порядку визнані недійсними, що в черговий раз підтверджує правомірність та реальність спірних договорів.

Надані ТзОВ «Волиньтабак» Луцькій ОДПІ документи (договори, видаткові накладні, податкові накладні, акти приймання - передачі) свідчать про те, що правочини, укладені між ТзОВ «Волиньтабак» та ТзОВ «Еталон Ойл» виконані обома сторонами.

Таким чином, з наведених документів вбачається реальне здійснення господарських операцій, фактичний рух активів та зміни у власному капіталі суб'єктів господарювання.

Наявність зазначених документів спростовує твердження Луцької ОДПІ та доводить дійсність та реальність господарської операції

Податковим органом не доведено, що господарські зобов'язання між ТзОВ «Волиньтабак» та ТзОВ «Еталон Ойл» вчинені з метою, заздалегідь суперечною інтересам держави та суспільства, та не були спрямовані на реальне настання правових наслідків.

Згідно з частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України (ЦК України), зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 2 статті 215, частини 1 статті 216 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України, зокрема це: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути, на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним повністю або в частині.

Необхідними умовами для визнання зобов'язання недійсним відповідно до частини 1 статті 207 Господарського кодексу України є, зокрема, його вчинення з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків.

Отже, при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін.

Суд зазначає, що необхідними умовами для визнання угоди недійсною є її укладення з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків. Однак для прийняття рішення про визнання угоди недійсною необхідно встановлювати, у чому конкретно полягала завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, якою із сторін і в якій мірі виконано угоду, а також вину сторін у формі умислу.

Наявність умислу у сторін (сторони) угоди означає, що вони (вона) усвідомлювали або повинні були усвідомлювати протиправність угоди, що укладалася і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнули або свідомо допускали настання протиправних наслідків.

Таким чином для визнання зобов'язання таким, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, закон вимагає наявність наступних умов:

1) - вина фізичних осіб, які підписували договір, що проявляється у формі умислу, який спрямований на приховування доходів від оподаткування;

2) - такий умисел повинен виникнути до моменту укладення договору;

3) - мета укладення такого договору - приховування доходів від оподаткування.

Відсутність хоча б однієї з них не дає підстав стверджувати, що зобов'язання вчинялося з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави.

Судом не встановлено зазначених умов, а Луцькою ОДПІ не надано доказів, які б свідчили про відсутність волевиявлення за істотними умовами договору однією із сторін та спільних дій відповідачів спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад, не доведено, що на момент здійснення господарських зобовязань відповідачі діяли з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до приписів частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Згідно із частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки відповідачем Луцькою ОДПІ не доведено, що правочини укладені відповідачами є нікчемними та такими, що порушують публічний порядок, спрямовані на порушення метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства та наявність умислу хоча б у однієї із сторін щодо настання відповідних наслідків, як можливої підстави для визнання недійсним господарського зобов'язання, суд приходить до висновку, що відсутні підстави для стягнення коштів за нікчемними правочинами.

Керуючись ст.ст. 2,11,17,71,128,160,162,163,186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволені адміністративного позову Луцької об'єднаної державної податкової інспекції до Товариства з обмеженою відповідальністю «Волиньтабак», Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Ойл» про стягнення коштів, одержаних за нікчемними правочинами, відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, яка буде складена у повному обсязі 01 жовтня 2012 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Головуючий

Суддя В.В. Мачульський