Ухвала суду № 26451532, 11.10.2012, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-0270/3454/12

Головуючий у 1-й інстанції: Сало П.І.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2012 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Білоуса О.В. Залімського І. Г.

при секретарі судового засідання: Лукашик М.О.

за участю представників сторін:

позивача - Цвігун М.В., представник на підставі довіреності

відповідача - Чайковська Н.М., представник на підставі доручення

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод ВіАЗ" на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року у справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод ВіАЗ" до управління Пенсійного фонду України в м.Вінниці про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

У липні 2012 року Державне підприємство «Вінницький авіаційний завод - ВіАЗ» (далі - ДП «ВіАЗ») звернулось до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України м. Вінниці (далі - УПФ м. Вінниця) про визнання протиправним та скасування рішення № 1771 від 16.07.2012 року.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01.08.2012 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати, незаконну, на його думку, постанову суду та постановити нову про задоволення позову. У своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на порушення судом норм матеріального права, незаконність та необ'єктивність судового рішення, що є безумовними підставами для його скасування. Також апеляційна скарга обґрунтована тим, що УПФ в м. Вінниці не було дотримано порядку прийняття відповідного рішення, що вказує на його протиправність. Разом з тим, позивач вказує, що з аналізу розрахунку фінансової санкції та пені який надано суду відповідачем вбачається, коли саме відбувались погашення недоїмки за кожний звітний період, таким чином погашення недоїмки в повному обсязі за лютий 2011 року здійснено 30.06.2011 р., за березень - 01.07.2011 р., за квітень - 11.08.2011 р., за травень - 12.09.2011 р., червень - 20.10.2011 р., липень - 29.11.2011 р., серпень - 30.11.2011 р.

У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та викладені в ній вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги як безпідставної. Також відповідачем надані письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначено про законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вірно встановлено судом першої інстанції обставини справи полягають у наступному.

Позивач ДП "ВіАЗ" (ідентифікаційний код 01128475) зареєстрований в УПФ в м. Вінниці та починаючи з 01.01.2011 року є платником єдиного внеску.

Судом встановлено, що ДП "ВіАЗ" несвоєчасно та не у повному обсязі сплачувало єдиний внесок за період з 21.02.2011 по 12.07.2011 року, що стало підставою для застосування до нього штрафних санкцій та нарахування пені.

Рішенням УПФ в м. Вінниці № 1771 від 16.07.2012 року за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у період з 21.02.2011 року по 12.07.2012 року до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 170 592,36 грн. та нараховано пеню у розмірі 159 107,71 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції вказав, що не вбачає достатніх правових підстав для визнання вищевказаного рішення протиправним, оскільки відповідачем доведено правомірність його винесення, а визначені ним суми нарахувань повністю підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами.

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон № 2464-VI) платниками єдиного внеску є підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Частиною 2 ст. 6 вищевказаного Закону № 2464-VI закріплено обов'язок платника єдиного внеску своєчасно та у повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати такий внесок.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 9 Закону № 2464-VI сплата єдиного внеску здійснюється виключно у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки територіальних органів Пенсійного фонду, відкриті в органах Державного казначейства України для його зарахування. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Приписами ч. 8 ст. 9 Закону № 2464-VI передбачено, що платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.

Згідно із ч. 12 ст. 9 Закону № 2464-VI єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Так, відповідно ч. 2, 3 ст. 25 Закону № 2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Пунктом 2 ч. 11 ст. 25 Закону № 2464-VI передбачено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску територіальний орган Пенсійного фонду накладає на платника єдиного внеску штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Крім того, згідно із ч. 13 ст. 25 Закону № 2464-VI нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

Суд апеляційної інстанції відхиляє твердження апелянта, що періодично відбувалось повне погашення недоїмки за кожний звітний період, оскільки матеріалами справи встановлено несвоєчасне перерахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з підпунктом 7.2.2 пункту 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.09.2010 р. № 21-5, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за формою згідно з додатком 10. Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних карток особових рахунків платників.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправним та скасування рішення УПФ в м. Вінниці № 1771 від 16.07.2012 року.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницький авіаційний завод ВіАЗ", - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 серпня 2012 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 жовтня 2012 року .

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Білоус О.В.

Залімський І. Г.