Ухвала суду № 26445994, 25.09.2012, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 вересня 2012 р. Справа № 130757/12/9104

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Клюби В. В.

суддів: Яворського І. О., Сапіги В. П.

з участю секретаря Сідельник Г. М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2012 року у справі №2а - 2493/12/1370 за адміністративним позовом державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення, -

УСТАНОВИВ:

Державне відкрите акціонерне товариство «Шахта «Надія» звернулося до суду з адміністративним позовом до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України і просило визнати нечинним та скасувати прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000140802/959/11203 від 06 червня 2011 року на суму 1 243 190 гривень 49 коп.

В обґрунтування вимог адміністративного позову посилається на ті обставини, що Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України проведено перевірку з питань своєчасності сплати самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої 23 травня 2011 року складено акт за №8/00178175. На підставі висновків перевірки прийнято оскаржуване повідомлення - рішення, яким до позивача на підставі п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію в сумі 1 243 190 гривень 49 коп. за затримку на 785 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання. Проте норми Податкового кодексу України регулюють правовідносини щодо оподаткування з 01 січня 2011 року, а відповідно до п. 7 Розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 01 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше однієї гривні. Крім цього, факт сплати податкових зобов'язань, зарахування яких податковим органом проводилося у порядку календарної черговості виникнення боргу не кваліфікується як порушення податкового законодавства, виходячи з положень ст.. 58 Конституції України та рішення Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1 - рп/99.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України №0000140802/959/11203 від 06 червня 2011 року в частині застосування штрафу в розмірі 1 243 189 гривень 49 коп.. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Свої висновки, викладені у зазначеній постанові, суд мотивував тим, що відповідно до п. 87.9 ст. 87 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, які сплачуються платником податків в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, яка визначена самим платником. Тобто з моменту набрання чинності Податковим кодексом України органи податкової служби наділені повноваженнями змінювати призначення платежу. Проте на момент погашення податкових зобов'язань за податковими деклараціями по податку на додану вартість за листопад 2008 року - березень 2009 року відповідно до ст. ст. 4, 5, 7 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у податкового органу не було повноважень змінювати визначене платником податків призначення платежу. Підтверджуючи правомірність застосування податковим органом штрафної санкції за несвоєчасну сплату частини податкового зобов'язання на суму 2 178 035 гривень, суд одночасно наголошує на тому, що в даному випадку розмір штрафної санкції відповідно до п. 7 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України повинен становити не більше однієї гривні.

Не погоджуючись з прийнятою постановою, відповідач - Спеціалізована Державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України подала апеляційну скаргу до Львівського апеляційного адміністративного суду, в якій відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову про відмову в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що згідно п. 57.1 ст. 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку. В Перехідних положеннях Податкового кодексу України до 06 серпня 2011 року були відсутні приписи щодо порядку застосування передбачених санкцій за правопорушення, вчинені до 01 січня 2011 року. Фактично п. 11 підрозділу 10 розділу ХІХ Податкового кодексу України було запроваджено зворотну дію норм податкового кодексу України в частині визначення штрафних санкцій за порушення, виявлені у 2011 році. Тобто до податкових порушень, вчинених до набрання чинності Податковим кодексом України, але виявлених з 01 січня 2011 року до 06 серпня 2011 року, може застосовуватися найнижчий із тих обсягів відповідальності, що передбачені Законом України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або Податковим кодексом України. У випадку порушення платниками податків граничних термінів сплати податкових зобов'язань, передбачених податковим законодавством, з 01 січня 2011 року з урахуванням строку давності застосовується штрафна санкція у розмірах, встановлених ст. 126 Податкового кодексу України.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав доводи, викладені на обґрунтування апеляційної скарги, вважає правомірним застосування до позивача фінансової санкції за порушення порядку ведення касових операцій, а тому просить задовольнити апеляційну скаргу.

Представник позивача не визнав доводів особи, яка подала апеляційну скаргу і вважає, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши суддю - доповідача, представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як було встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України проведено перевірку з питань своєчасності сплати державним відкритим акціонерним товариством «Шахта «Надія» самостійно визначеного податкового зобов'язання до бюджету, за результатами якої 23 травня 2011 року складено акт за №8/00178175. На підставі акта перевірки прийнято оскаржуване повідомлення - рішення, яким до позивача з підстав, передбачених п. 126.1 ст.126 Податкового кодексу України застосовано штрафну санкцію в сумі 1 243 190 гривень 49 коп. за затримку на 785 календарних дні граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання в розмірі 6 215 952 гривні 47 коп.. Згідно податкових декларацій по податку на додану вартість за листопад 2008 року - березень 2009 року у вказаній сумі сплачено протягом січня - квітня 2011 року.

Також позивачем представлено платіжні доручення про сплату податків, у яких зазначено призначення платежу, а саме: №2398 від 12 грудня 200788 року на суму 1 000 000 гривень; №2469 від 22 грудня 2008 року на суму 270 000 гривень; №2487 від 23 грудня 2008 року на суму 100 000 гривень; №2494 від 24 грудня 2008 року на суму 100 000 гривень; №2519 від 26 грудня 2008 року на суму 100 000 гривень; №781 від 30 квітня 2009 року на суму 1 500 000 гривень; №390 від 27 лютого 2009 року на суму 14 000 гривень; №2084 від 24 листопада 2009 року на суму 980 гривень; №392 від 02 березня 2009 року на суму 804 478 гривень; №2146 від 30 листопада 2009 року на суму 14 000 гривень; №316 від 21 січня 2009 року на суму 900 000 гривень; №185 від 30 січня 2009 року на суму 390 000 гривень;№184 від 30 січня 2009 року на суму 610 000 гривень із призначенням платежів: «ПДВ за листопад 2008 року», «ПДВ за березень 2009 року», «ПДВ за лютий 2009 року», «ПДВ за січень 2009 року», «ПДВ за грудень 2008 року». Згідно акта перевірки, під час перерахування коштів до бюджету, відповідачем змінено призначення платежів.

Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 87 п.87.9 Податкового кодексу України у разі наявності у платника податків податкового боргу, органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Згідно п. 1 Розділу ХІХ «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, цей Кодекс набирає чинності з 01 січня 2011 року.

Декларування позивачем своїх грошових зобов'язань та їх сплата здійснювалися під час дії норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами», згідно п. п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 якого платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації.

Згідно п. п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами» платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму боргу податкового зобов'язання, зазначену ним у податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. п. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 вказаного Закону України, згідно якого платник самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, зазначеного у податковій декларації. Пунктом 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами» передбачено, що податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості.

Відповідно до п. п. 7.1.1 п. 7.1 ст. 7 Закону України Про порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами» джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь - які власні кошти такого платника податку.

Згідно ст. 7 Закону України «Про Національний банк України», Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні у національній валюті, затвердженої постановою правління Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученням власників цих рахунків або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно Глави 5 цієї Інструкції. При цьому, відповідно до п. 3.8 зазначеної Інструкції реквізити платіжного доручення «Призначення платежу» заповнюється платником податку у такий спосіб, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізитах платіжного доручення.

Таким чином, право визначати призначення платежу відповідно до чинного на час виникнення спірних правовідносин законодавства належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов'язань або податкового боргу з урахуванням п. п. 16.5.2 п. 16.5 ст. 16 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов'язань або податкового боргу, визначених платником податків.

Отже, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами», податковий орган не наділений правом змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

Окрім цього, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції, з урахуванням встановленого в судовому засіданні факту несвоєчасності сплати позивачем частини суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість, визначеного в податкових деклараціях за листопад 2008 року - березень 2009 року, обґрунтовано із посиланням на п. 7 підрозділу 10 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України, вирішив позовну вимогу щодо розміру штрафу, який в даному випадку підлягає застосуванню за порушення податкового законодавства за період із 01 січня по 30 червня 2011 року.

Тобто суд першої інстанції, на підставі правильно встановлених фактів та відповідних їм правовідносин, з урахуванням зазначених правових норм, прийшов до законного і обґрунтованого висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Згідно ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ухвалює рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими доказами.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування і відповідно - до задоволення апеляційної скарги апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 27 травня 2012 року у справі №2а - 2493/12/1370 за адміністративним позовом державного відкритого акціонерного товариства «Шахта «Надія» до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Львові Державної податкової служби України про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили, а у випадку складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Клюба В. В.

Судді: Яворський І.О.

Сапіга В. П.