Рішення № 26443840, 11.10.2012, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

11.10.12 Справа № 5021/943/12.

За позовом: Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «ЛУКСОР», м. Дніпропетровськ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумської фірми «Усе для дому», м. Суми

про стягнення 25 245 грн. 63 коп.

Суддя М.С. Лущик

За участю представників сторін:

від позивача: Біленко М.С., довіреність б/н від 01.02.2012р.

від відповідача: не з'явився

При секретарі судового засідання О.І. Григор'євої

Суть спору: позивач, відповідно до поданого ним позову, просить суд стягнути з відповідача 25 245 грн. 63 коп. суми збитків, за період з 15.02.2005р. по 05.02.2009р., понесених позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору доручення № 03/05 від 15.02.2005 року, укладеного між сторонами у справі та судовий збір.

Від відповідача 11.10.2012р. надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 13476 від 11.10.2012р.), де останній зазначає, що визнає позов частково у сумі 3 656 грн. 48 коп., в іншій частині позову просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку давності.

Також, від відповідача до початку судового засідання надійшло клопотання б/н від 11.10.2012р. (вх. № 13474 від 11.10.2012р.) про відкладенні розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника відповідача до іншого місця та знаходженням директора товариства на лікарняному.

У відповідності до абзацу 2 пункту 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 статті 801 ГПК України), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони (іншого учасника судового процесу) про час і місце наступного судового засідання.

Представник відповідача в дане засідання суду не з'явився, про час і місце судового слухання справи був повідомлений належним чином, оскільки представник відповідача був присутній у попередньому судовому засіданні 27.09.2012 року, в якому суд повідомив йому про дату наступного слухання справи, що підтверджується відомостями про явку сторін зазначеними у протоколі судового засідання від 27.09.2012р. по справі № 5021/943/12 (арк. справи № 115-116).

Щодо клопотання відповідача б/н від 11.10.2012р. (вх. № 13474 від 11.10.2012р.) про відкладенні розгляду справи у зв'язку із відрядженням представника відповідача до іншого місця та знаходженням директора товариства на лікарняному, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до і всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р., у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них, справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин даної справи відхиляє доводи відповідача щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, у відповідних випадках відповідач не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 Господарського процесуального кодексу України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК України), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

На підтвердження обставин, викладених відповідачем у клопотанні про відкладення розгляду даної справи, останнім не надано до суду жодного належного доказу, який б свідчив про наявність таких підстав, крім того, розгляд справи неодноразово відкладався за клопотанням відповідача, тому суд розцінює такі дії відповідача як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами та затягуванням розгляду справи по суті.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню спору, тому суд, з огляду на вищевикладене, відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду даної справи та відповідно до вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу, розглядає справу за наявними в ній матеріалами.

Від позивача 16.09.2012р. до суду надійшов обґрунтований розрахунок суми збитків та надано для долучення до матеріалів справи акти звіряння взаємних розрахунків станом на 31.12.2009р. та 30.06.2012р., а також банківські виписки за 2006-2012 роки на 18-ти арк.

На підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України, суд прийняв до розгляду наданий позивачем розрахунок суми збитків та долучив до матеріалів справи зазначені докази.

За приписом статті 25 Господарського процесуального кодексу України, у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.

Згідно статей 17, 22-1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», 13.09.2012 року господарським судом Сумської області здійснено електронний запит за № 14674336 на формування Спеціального витягу щодо відомостей про стан юридичної особи-відповідача.

Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, зробленого судом за вказаним електронним запитом станом на 13.09.2012р., правонаступником Сумського акціонерного товариства у формі закритого товариства фірми «Усе для дому», відповідача у даній справі, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» (код ЄДПОУ 01555007), тому суд вважає відповідачем у справі його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» (код ЄДПОУ 01555007).

27.09.2012р. відповідач супровідним листом № 01/227 від 26.09.2012р. надав для долучення до матеріалів справи копію виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та копію довідки АА № 516339 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій (ЄДРПОУ).

Позивач надав письмове пояснення б/н, б/д (вх. № 13505 від 11.10.2012р.), де зазначає, що підтримує заявлені позовні вимоги в повному обсязі, а відповідачем, в порушення пунктів 1, 2, 3 статті 1004 Цивільного кодексу України та пунктів 5.1., 6.2., 3.4. укладеного між сторонами договору, не повідомлялось позивача про хід виконання доручення; не повернуто, на вимогу позивача, грошові кошти отримані за товар; не повернуто, на вимогу позивача, товар, що залишився та не надано підтверджень а ні його залишку, а ні його продажу; а також не надано звіту та виправдних документів (документів, що підтверджують дату купівлі-продажу товару та зазначенням вартості продажу). Зазначені дії відповідача призвели до збитків, що зазнав позивач в сумі 25 245 грн. 63 коп.

Крім того, на виконання вимог суду, викладених в ухвалі господарського суду Сумської області від 27.09.2012р. у справі № 5021/943/12, позивачем в даному судовому засіданні надано на огляд оригінали документів доданих до позовної заяви, зокрема: накладних №№ 33, 34, 35, Ф-7 від 15.02.2005р.; довіреності серії ЯИФ № 468833 від 17.02.2005р.; накладних №№ 12-Р, 13-Р, 14-Р, 15-Р від 17.02.2005р.; довіреності серії ЯИФ № 468834 від 17.02.2005р.; накладних №№ 22, ВИ-23, ВИ-24, Ф-25, И-26 від 15.02.2005р.; довіреності серії ЯЛУ № 307719 від 06.02.2006р.; накладних №№ 3-Н, ВИ 4-Н, 5-Н від 05.02.2009р.; довіреності серії НБЕ № 111349 від 05.02.2009р.; договір доручення № 03/05 від 15.02.2005р.; вимога повідомлення на повернення товару № 18/03 від 19.03.2012р. та фіскальний чек про направлення відповідачеві даної вимоги № 3965 від 19.03.2012р.; вимога повідомлення № 43/05 від 28.05.2012р. та фіскальний чек про направлення відповідачеві даної вимоги № 2345 від 28.05.2012р.

Надані сторонами пояснення, документи та клопотання прийняті судом до розгляду та долучені до матеріалів справи на підставі вимог статті 22 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши подані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15 лютого 2005 року між позивачем та відповідачем укладено договір доручення № 03/05, відповідно до пункту 1.1. якого позивач доручив, а відповідач зобов'язався провести реалізацію товару, що належить позивачу, третім особам.

На виконання умов вищевказаного договору, позивач відповідно до наступних накладних №№ 33, 34, 35, Ф-7 від 15.02.2005р.; №№ 12-Р, 13-Р, 14-Р, 15-Р від 17.02.2005р.; №№ 22, ВИ-23, ВИ-24, Ф-25, И-26 від 15.02.2005р.; №№ 3-Н, ВИ 4-Н, 5-Н від 05.02.2009р.; передав відповідачеві на реалізацію третім особам товар, а саме, коврові вироби, на загальну суму 25 495 грн. 63 коп. за період з 15.02.2005р. по 05.02.2009р., а відповідач в свою чергу отримав вищевказаний товар, що підтверджується зазначеними накладними та довіреностями на отримання цінностей серії ЯИФ № 468833 від 17.02.2005р., серії ЯИФ № 468834 від 17.02.2005р., серії ЯЛУ № 307719 від 06.02.2006р. та серії НБЕ № 111349 від 05.02.2009р.

Оригінали вищевказаних первинних документів оглянуто та досліджено судом в судовому засіданні, яке відбулося 11.10.2012р., під час якого встановлено відповідність їх долученим до матеріалів даної справи копіям. Тому, суд вважає надані позивачем докази в якості підтвердження підстави своїх вимог, належними та допустимими доказами, які мають значення для вирішення спору в розумінні вимог статті 34 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з пунктом 3.4 вказаного вище договору, довіритель, позивач у справі, має право в будь-який час забрати переданий повіреному, але не реалізований товар або його частину, попередньо повідомивши про це повіреного за один календарний день.

Позивач в обгрунтування своїх позовних вимог зазначає, що керуючись пунктом 3.4. договору доручення № 03/05 від 15.02.2005р., укладеного між сторонами у справі, направив 19.03.2012р. на адресу відповідача вимогу про повернення товару, отриманого за даним договором, на суму 25 495 грн. 63 коп. за період з 15.02.2005р. по 05.02.2009р. та акт звіряння взаємних розрахунків для підпису в оригіналі у кількості 2-х екземплярів. На виконання вищевказаної вимоги позивача відповідачем у квітні 2012р. сплачено 283 грн. 68 коп. за зазначеним вище договором, проте на момент розгляду справи, товар на суму 25 245 грн. 63 коп. позивачеві повернуто не було та не підписано й не повернуто 2-й екземпляр акту звіряння взаємних розрахунків.

Крім того, як вказує позивач, враховуючи факт неповернення товару та відсутність відповіді на вимогу позивача від 19.03.2012р., останнім 28.05.2012р. направлено відповідачеві вимогу щодо сплати коштів в розмірі 25 245 грн. 63 коп. за отриманий товар за договором доручення № 03/05 від 15.02.2005р., яку залишено відповідачем без відповіді та без задоволення.

Відповідач визнає позов частково станом на 2012 рік у сумі 3 656 грн. 48 коп., в іншій частині позову просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку давності.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а згідно із статтею 525 цього ж Кодексу, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 530 названого Кодексу, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статті 610 цього ж Кодексу, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України встановлено правові наслідки порушення зобов'язання, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 623 зазначеного кодексу, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

У відповідності до приписів пункту 3 частини 1 статті 225 Господарського кодексу України, до збитків відносять неодержаний прибуток, на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі неналежного виконання зобов'язання.

Пунктом 1 статті 226 названого Кодексу передбачено, що учасник господарських відносин, у разі якщо збитки завдано іншому суб'єкту - зобов'язаний відшкодувати на вимогу цих суб'єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі.

Урозумінні пункту 1 статті 1000 Цивільного кодексу України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

За вимогами статті 1004 цього ж Кодексу, повірений зобов'язаний:

1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення;

2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору і характером доручення;

3) негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

За умовами договору доручення, на відміну від договору купівлі-продажу (ст. 692 ЦК України) у повіреного (відповідача) не виникає обов'язку оплатити товар, тобто не виникає заборгованості по оплаті за отриманий товар (зобов'язання оплатити). В нього виникає обов'язок повернути товар, або передати грошові кошти отримані за реалізований товар.

Відповідно до пункту 3 статті 1004 Цивільного кодексу України, відповідач зобов'язаний негайно передати все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Таким чином, у повіреного, тобто відповідача у справі, не виникає права власності ні на товар переданий від позивача (довірителя), ні на грошові кошти, отримані від третіх осіб (покупців), оскільки право власності на товар вданому випадку, переходить від позивача до третьої особи (покупця) у момент передачі товару повіреним (відповідачем у справі) покупцю. А право власності на грошові кошти, що мають бути сплачені покупцем, переходить від покупця до довірителя (позивача), в момент передачі товару повіреним покупцю, а також в момент отримання повіреним грошових коштів від покупця.

Як зазначено у роз'ясненні Вищого арбітражного суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди» № 02-5/215 від 01.04.1994р., відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, у тому числі щодо відшкодування кредиторові або іншій особі збитків (шкоди), є зобов'язання, які виникають з договорів та інших правочинів або внаслідок завдання шкоди. За статтею 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання.

Відповідно до пункту 5.1. договору доручення № 03/05 від 15.02.2005р., грошові кошти за реалізований товар відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу, протягом семи календарних днів, з моменту реалізації товару, пунктом 6.2. даного договору визначено, що відповідач несе відповідальність перед позивачем за втрату або пошкодження, товару, що в нього знаходиться, у розмірі не нижче ціни, що встановлена для продажу зазначеного товару.

Статтями 611, 623 ЦК України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки, як зазначає стаття 22 названого Кодексу, для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків потрібна наявність всіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, при виконанні договору доручення № 03/05 від 15.02.2005р., відповідачем порушено зобов'язання визначені пунктами 1, 2, 3 статті 1004 ЦК України та пункти 5.1., 6.2., 3.4., 7.3. даного договору, а саме: не повідомлялось про хід виконання доручення; не повернуто, на вимогу позивача, грошові кошти отримані за товар; не повернуто, на вимогу позивача, товар, що залишився, та не надано підтверджень ані його залишку, а ні його продажу; не надано звіту та виправдних документів (документи, що підтверджують дату купівлі-продажу товару та зазначення вартості продажу).

Зазначені дії відповідача є протиправними, тобто є порушенням вимог діючого законодавства та договору доручення № 03/05 від 15.02.2005р., укладеного між сторонами, вчинені останнім з його вини (відсутні форс мажорні обставини), і саме ці дії відповідача призвели до збитків, що зазнав позивач.

Відповідно до відзиву на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 13476 від 11.10.2012р.), відповідач визнає позов частково у сумі 3 656 грн. 48 коп., а в іншій частині позову просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог у зв'язку з пропуском строку давності.

Частиною третьою статті 267 Цивільного кодексу України передбачена можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з умов договору доручення № 03/05 від 15.02.2005р., позивач доручив, а відповідач зобов'язався провести реалізацію товару, що належить позивачу, третім особам.

У розумінні вимог статті 530 названого Кодексу, строк (термін) виконання зазначеного зобов'язання відповідача у спірних правовідносинах, визначений моментом реалізації товару, що належить позивачу, третім особам, зокрема пунктом 5.1. договору доручення № 03/05 від 15.02.2005р. встановлено, що грошові кошти за реалізований товар відповідач зобов'язаний перерахувати позивачу, протягом семи календарних днів, з моменту реалізації товару.

Статтею 1001 ЦК України визначено, що договором доручення може бути визначено строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя.

З аналізу вищенаведеної правової норми випливає, що з урахуванням характеру доручення, строк дії договору доручення може бути як визначений, так і не визначений сторонами в момент укладення договору.

В даному випадку у спірних правовідносинах, умови укладеного між сторонами договору доручення з боку відповідача не виконано належним чином, крім того, ні на день подачі позову, ні під час судового слухання справи відповідачем не надано суду жодних доказів наявності у відповідача переданого позивачем товару, доказів реалізації зазначеного товару та доказів передачі позивачеві грошових коштів отриманих від реалізації отриманого товару.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що клопотання відповідача про застосування позовної давності задоволенню не підлягає, оскільки право вимоги у позивача за даним спором настає з моменту реалізації відповідачем переданого товару за договором доручення № 03/05 від 15.02.2005р., а не на загальних підставах, визначених статтею 257 Цивільного кодексу України, як вважає відповідач.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються учасниками судового процесу. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Таким чином, оскільки відповідач в супереч діючого законодавства, зобов'язання щодо повернення на вимогу позивача, товару, що залишився та грошових коштів отриманих за реалізований товар не виконав, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 25 245 грн. 63 коп. суми збитків, понесених позивачем у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору доручення № 03/05 від 15.02.2005 року, укладеного між сторонами у справі, визнаються судом обґрунтованими, і такими, що підлягають задоволенню, а заперечення відповідача відхиляються судом як безпідставні і як такі, що суперечать фактичним обставинам справи та діючому законодавству.

Відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 1 609 грн. 50 коп. покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумської фірми «Усе для дому» (40007, м. Суми, вул. Харківська, буд. 123, код ЄДРПОУ 01555007) на користь Українсько-Білоруського Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірми «ЛУКСОР» (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Плеханова, 15-Б, код ЄДРПОУ 24613753) суму збитків у розмірі 25 245 грн. 63 коп. та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 16.10.2012р.

Суддя М.С. Лущик