Рішення № 26443785, 09.10.2012, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"09" жовтня 2012 р. Справа № 5019/1421/12

Суддя Горплюк А.М. розглянувши матеріали справи

за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства

до відповідача фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення 8 311 грн. 45 коп..

В засіданні приймали участь:

Від позивача: Нікітчук Р.С. (довіреність № 1224 від 09.08.2012р.).

Від відповідача: ОСОБА_2 (договір б/н від 12.09.2012р.).

В судовому засіданні 18.09.2012р. оголошувалася перерва до 25.09.2012р.

Суть спору: позивач - Кузнецовське міське комунальне підприємство звернулося в господарський суд з позовом до відповідача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 8 311 грн. 45 коп. заборгованості за водопостачання по договору № 422 від 11.11.2009р..

25.09.2012р. представник відповідача подав письмові пояснення, в яких заперечує проти позовних вимог та просить, в порядку статті 83 ГПК України, визнати недійсним договір № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р..

05.10.2012р. позивач подав письмові пояснення, в яких просить не брати до уваги пояснення відповідача, а позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

В судовому засіданні 09.10.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав вказаних у позовній заяві, представник відповідача заперечив проти позовних вимог та просив, в порядку статті 83 ГПК України, визнати недійсним договір № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р..

Суд вбачає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду позовної заяви.

В результаті розгляду матеріалів справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

11.11.2009р. між Кузнецовським міським комунальним підприємством (енергопостачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач) було укладено Договір № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації (надалі - Договір; а.с. 6), відповідно до умов якого енергопостачальник взяв на себе зобов'язання забезпечувати споживача питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства Охорони здоров'я України та Міністерства Охорони здоров'я України, в розмірі встановленого ліміту на об'єкт: шинок "ІНФОРМАЦІЯ_1", що розташований по АДРЕСА_2. Щодо прийняття від споживача стічної води до комунального трубопроводу сторони у Договорі визначили ліміт і об'ємі 0,0 м3 (пункт 1.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.1. Договору споживач бере на себе зобов'язання своєчасно оплачувати наданні йому послуги у водопостачанні, водовідведенні, належно експлуатувати водопровідні та каналізаційні мережі, пристрої та прилади на них, які перебувають у нього на балансі.

Пунктом 2.3. Договору передбачено, що споживач повинен своїми силами і за свої кошти встановити на об'єктах водолічильники для здійснення обліку кількості спожитої води. Зняття показань водолічильника у споживача здійснюється один раз на місяць представником енергопостачальника спільно з представником споживача.

Відповідно до пункту 2.8. Договору споживач повинен оплатити вартість наданих послуг (при умові їх отримання) за період до укладення даного Договору, відповідно до поданих розрахунків енергопостачальника.

Пунктами 3.1. та 3.2. Договору передбачено, що розрахунки за послуги здійснюються відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством України затвердженими тарифами. Тариф з 01.08.2009р. складає: водопостачання - 3,38 грн./м3 (з ПДВ); водовідведення - 3,46 грн./м3 (з ПДВ), відповідно ціна послуг на момент укладення договору, орієнтовно складає - 9864,67 грн. (з ПДВ) в рік.

Крім того, додатком № 1 до Договору (а.с. 7) передбачено, що енергопостачальник взяв на себе зобов'язання забезпечувати споживача питною водою, яка відповідає чинному стандартові або дозволу Держстандарту України та Міністерства охорони здоров'я України, в розмірі встановленого ліміту в об'ємі 2918,54 м3/рік, що дорівнює 243,21 м3/міс., що дорівнює 8,00 м3/доб., з максимальною подачею 2,00 м3/год. (а.с. 8).

У відповідності до пункту 3.6. Договору розрахунки за надану послугу здійснюються між енергопостачальником та споживачем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок енергопостачальника не пізніше останнього дня поточного місяця в сумі відповідно до поданого рахунку.

Згідно пункту 6.1. Договору він укладений строком на один рік і набирає чинності з 11.11.2009р. та діє до 10.11.2010р..

Пунктом 6.3. Договору визначено, що Договір вважається переукладеним на той же термін і на таких же умовах, якщо за один місяць до закінчення строку його дії жодна із сторін не заявить іншій стороні про закінчення строку його дії.

Відповідно до пункту 6.5. Договору він може бути розірваний за згодою сторін, або за вимогою однієї сторони у разі письмового попередження іншої сторони за три місяці.

На виконання умов Договору позивачем надавалося відповідачу водопостачання, що підтверджується рахунками-фактурами (а.с. 33-61) та не заперечується представником відповідача.

В свою чергу, відповідач, в порушення умов Договору, частково здійснив оплату за водопостачання, в зв'язку з чим станом на 31.08.2012р. за відповідачем перед позивачем рахувалася заборгованість в сумі 8 311 грн. 45 коп., що підтверджується рахунками фактурами виставленими позивачем відповідачу та банківськими виписками по особовому рахунку позивача (а.с. 33-100).

В зв'язку з несплатою відповідачем заборгованості по Договору позивач звертався до відповідача з претензією (а.с. 10, доказ отримання відповідачем а.с. 31), в якій просив останнього до строком до 01.08.2012р. сплатити суму заборгованості. Дана претензія залишена відповідачем без задоволення та відповіді.

Доказів сплати заборгованості відповідач суду не подав.

Таким чином, станом на час розгляду справи в суді, за відповідачем перед позивачем рахується заборгованість по Договору за водопостачання в сумі 8 311 грн. 45 коп..

Не погоджуючись з вимогами позивача відповідач подав письмові пояснення, в яких в яких заперечує проти позовних вимог та просить, в порядку статті 83 ГПК України, визнати недійсним договір № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р..

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, встановивши обставини справи і давши їм оцінку, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частин 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України та статтею 193 Господарського кодексу України - зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України - боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом, при цьому статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

З аналізу вищевикладених обставин справи та норм чинного законодавства вбачається, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 311 грн. 45 коп. заборгованості за водопостачання є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно вимоги відповідача про визнання, в порядку статті 83 ГПК України, недійсним договору № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р. суд зазначає наступне.

Відповідач як на підставу недійсності Договору вказує, що в пункті 3.1. Договору є посилання на Правила користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах, які на момент укладення Договору втратили чинність.

З приводу даного твердження відповідача суд наголошує на тому, що за змістом пункту 3.1 Договору сторонами встановлено, що розрахунки за послуги здійснюються відповідно до Правил користування системами комунального водопостачання та водовідведення в містах і селищах України та чинним законодавством України затвердженими тарифами.

Отже, з аналізу даного пункту Договору вбачається, що сторони визначили порядок розрахунків за водопостачання відповідно до норм чинного, на момент укладення Договору, законодавства, а тому вищезазначене твердження відповідача не може бути підставою для визнання договору № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р. не дійсним.

Відповідач вказує на те, що оскільки шинок "ІНФОРМАЦІЯ_1" не обладнано системою скидання та прийняття стічних вод та не під'єднано до комунальної каналізації, натомість обладнано автоматичною системою збору стічних вод, а об'єм подачі питної води за рік в розмірі 2 918,54 м3, який передбачений умовами Договору, відповідач не в змозі прийняти з технічної точки зору, а тому, на думку відповідача, дані факти в поєднанні з незнанням відповідачем технічної сторони у сфері водопостачання свідчать про змушення його до підписання шляхом обману договору № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р..

Суд наголошує на тому, що твердження відповідача про підписання Договору шляхом обману є безпідставними та необґрунтованими, оскільки пунктом 1.1. Договору визначено розмір встановленого ліміту об'єму водопостачання, а не об'єм водопостачання, який позивач протягом року подає відповідачу. Фактичний об'єм водопостачання встановлюється безпосередньо по факту постачання та відображається в рахунках-фактурах виставлених позивачем відповідачу.

Стосовно приймання стічних вод пунктом 1.1. Договору встановлено розмір ліміту в об'ємі в 0,0 м3, що свідчить про ненадання позивачем відповідачу послуг щодо прийняття стічних вод, що підтверджується також рахунками-фактурами виставленими позивачем відповідачу.

Відповідно до частини 1 статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю чи у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству.

Частиною 1 статті 215 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

В свою чергу стаття 203 ЦК України встановлює, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Суд наголошує на тому, що відповідач просячи визнати договір недійсним не вказує жодної норми законодавства, які порушує чи яким суперечить даний договір та не вказує на підставі яких саме норм матеріального права суд має визнати його недійсним.

Таким чином, в суду відсутні підстави для визнання договору № 422 на подачу питної води з водопроводу та приймання стічних вод до каналізації від 11.11.2009р. недійсним в порядку статті 83 ГПК України.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що на підставі ст.ст. 11, 509, 526, 530, 612, 629 ЦК України та ст.ст. 173, 193 ГК України вимоги позивача про стягнення з відповідача 8 311 грн. 45 коп. заборгованості за водопостачання стверджуються матеріалами справи, а відтак підлягають до задоволення.

На відповідача відповідно до частин 1 статті 49 ГПК України покладаються витрати по сплаті судового збору.

Керуючись ст.ст. 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (34400, АДРЕСА_1, ідент. номер НОМЕР_1) на користь Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, м. Кузнецовськ, Майдан Незалежності буд. 2, код ЄДРПОУ 30536302) -8 311 грн. 45 коп. заборгованості та 1 609 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя Горплюк А.М.

Рішення підписане суддею "16" жовтня 2012р..